Постанова 4873 № 910/10718/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "15" травня 2024 р. Справа№ 910/10718/23 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Яковлєва М.Л. суддів: Тищенко О.В. Шаптали Є.Ю. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2023 у справі № 910/10718/23 (суддя Сівакова В.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до Національного університету «Києво-Могилянська академія» про стягнення 15 190,79 грн. ВСТАНОВИВ: Позов заявлено про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 10 383,99 грн. за поставлений у періоди з 06.01.2022 по 31.01.2022, та з 01.02.2022 по 19.02.2022, але неоплачений природній газ, а також нарахованих за невиконання вказаного обов`язку пені в сумі 1 904,49 грн., 3 % річних в сумі 328,53 грн. та інфляційних втрат в сумі 2 573,78 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що: - за результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №917-р позивача визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу, тобто постачальником, який не має право відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу; - 26.10.2021 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 № 1102 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 року № 809 і від 09.12.2020 року № 1236», п. 2 якої встановлено зобов`язання Акціонерного товариства «Магістральні газопроводи України», Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника «останньої надії» обсягів природного газу, спожитих з 01.10.2021, серед іншого, бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником; - враховуючи те, що відповідач є бюджетною установою (в значенні Бюджетного кодексу України) та у зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем об`єми природного газу, спожитого відповідачем у визначені періоди автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - позивача, а спожитий відповідачем у вказані періоди природний газ, відповідно, віднесено до об`ємів, поставлених позивачем. Відповідач проти задоволення позову заперечив, пославшись на те, що: - позивачем не вказано, яке відношення мають до відповідача (ЕІС-код 56XQ0000GCRB0007) показники постачання, які вказано у листі ТОВ «Оператора газотранспортної системи України» № ТОВВИХ-23-7911 від 13.06.2023 та додатках до нього (ЕІС-код 56ХМ19А900007602); - 16.11.2021 між відповідачем (ЕІС-код 56XQ0000GCRB0007) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (ЕІС-код 56X930000010610X) укладено договір постачання природного газу № 25-1039/21-БО-Т, який, в тому числі, діяв в період з 06.01.2022 по 19.02.2022; - в заявлений позивачем період (з 06.01.2022 по 19.02.2022) ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» поставляв відповідачу природній газ, в підтвердження чого відповідачем надано підписані акти приймання-передачі природного газу та платіжні доручення на оплату такого газу; - він у заявлений позивачем період, договорів з позивачем не укладав та актів або рахунків за січень-лютий 2022 року від позивача не отримував. У відповіді на відзив позивач зазначив, що: - наявність у відповідача в період з 01.11.2021 по 18.11.2021 ЕІС-коду 56XQ0000GCRB0007 ніяк не спростовує той факт, що у січні-лютому 2022 року відповідач мав ЕІС-код 56ХМ19А900007602 і за ним отримував природний газ, в підтвердження чого позивач надав форму № 10, скріншот з реєстру пар споживачів ПОН портфель за ЕІС-кодом 56ХМ19А900007602 та повідомлення про споживачів у зоні ліцензійної діяльності оператора ГРМ; - укладений між відповідачем та ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» договір не спростовує того факту, що саме в період з 06.01.2022 по 19.02.2022 відповідач отримав природній газ від позивача. Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.09.2023 у справі № 910/10718/23 у задоволенні позову відмовлено повністю. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що: - виходячи з положень Кодексу ГТС: EIC-код - це код енергетичної ідентифікації суб`єкта ринку природного газу та/або точки комерційного обліку; кожному суб`єкту ринку природного газу та/або точці комерційного обліку може бути присвоєно лише один ЕІС-код, крім операторів газорозподільних систем, яким присвоюються окремі EIC-коди для обліку природного газу на власні потреби, а також покриття об`ємів (обсягів) втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі; схема ідентифікації вимагає, щоб присвоєні ЕІС-коди були унікальними та незмінними протягом довгого періоду часу; ЕІС-код являє собою фіксовану за довжиною послідовність алфавітно-цифрових символів (16 позицій), яка складається, зокрема, з атрибуту 3 - Коди типу об`єкта (Х - суб`єкт ринку природного газу; Z - точка комерційного обліку; Y - географічна або економічна зона; W - об`єкти з фізичним місцем розташування; V - фізичне або логічне місцезнаходження), який є атрибутом, що характеризує тип об`єкта газового ринку; - при цьому, оскільки Код типу Х присвоюється саме споживачу, а Коди типу Z присвоюються точкам комерційного обліку, то у споживача не може бути одночасно присвоєних два або більше Коди типу Х, а Кодів типу Z може бути декілька, виходячи з того, що у одного споживача можлива наявність декількох точок комерційного обліку; - в заявленому позивачем позові заборгованість за спожитий газ у постачальника «останньої надії» в період з 06.01.2022 по 19.02.2022 рахується за споживачем з ЕІС-кодом 56ХМ19А900007602, проте відповідно до укладеного відповідачем з ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» договору № 25-1039/21-БО-Т від 16.11.2021 ЕІС-кодом відповідача є 56XQ0000GCRB0007. При цьому обидва ЕІС-коди є кодами типу Х, тобто кодами, які присвоєно саме споживачам; - в рішенні Господарського суду міста Києва № 910/3250/23 від 25.05.2023 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до Національного університету «Києво-Могилянська Академія» про стягнення 51 166,47 грн., яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду № 910/3250/23 від 11.09.2023, встановлено, що відповідачу було присвоєно ЕІС-код 56XQ0000GCRB0007; - при перевірці наявності постачальника в інформаційній платформі на сайті Оператора ГТС (за посиланням: https://tsoua.com/kliyentam/pereviryty-nayavnist-postachalnyka/) встановлено, що за ЕІС-кодом споживача 56ХМ19А900007602 результат перевірки: «Дані про постачальника для вказаного споживача відсутні в системі /АБО/ Ви невірно вказали ЕІС код» (витяг з сайту міститься в матеріалах справи); за ЕІС-кодом споживача 56XQ0000GCRB0007 результат перевірки: «Віртуальна точка постачання - ГрМУ Київська філія; ЕІС код точки обліку - N/A; статус - Наявність постачальника підтверджено. Газопостачання не припинятиметься; Кінцева дата постачання природного газу поточним діючим постачальником - 31.12.2023.» (витяг з сайту міститься в матеріалах справи); - враховуючи викладене, та приймаючи до уваги, що оператором ТОВ «Оператора ГТС України» було надано інформацію про внесення споживача в алокацію постачальника «останньої надії» та про обсяг поставленого природного газу за ЕІС-кодом, а не за найменуванням підприємства (в листі підтверджено, що у інформаційній платформі відсутні найменування споживачів), те що рішенням Господарського суду міста Києва № 910/3250/23 від 25.05.2023 встановлено, що ЕІС-код НУ «Києво-Могилянська академія» є 56XQ0000GCRB0007, що також підтверджується договором № 25-1039/21-БО-Т від 16.11.2021, позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено, що ЕІС-код 56ХМ19А900007602 присвоєно (належав в період 06.01.2022 по 19.02.2022) НУ «Києво-Могилянська академія», також не доведено належним чином, що поставлений постачальником «останньої надії» газ в період з 06.01.2022 по 19.02.2022 споживачу з ЕІС-кодом 56ХМ19А900007602 було поставлено саме НУ «Києво-Могилянська академія», а отже і не доведено факт приєднання відповідача до умов типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» на період з 06.01.2022 по 19.02.2022. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2023 у справі № 910/10718/23 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Крім того, скаржником заявлене клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження вищевказаного рішення. У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оскаржуване рішення прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, які призвели, до неправильного вирішення справи, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд вважав встановленими. У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що: - відповідачу присвоєно ЕІС-код 56XM19F900007602, що підтверджується формою №10 (наявна в матеріалах справи), в якій зазначено назву, адресу й код споживача природного газу, проте суд першої інстанції не надав зазначеному доказу (форма №10) належного оцінки, при наявності сумнівів до цього доказу, не залучив до участі у справі, в якості третьої особи, Оператора ГРМ, з метою з`ясування всіх обставин щодо присвоєння ЕІС-кодів відповідачу, що в свою чергу призвело до неправильних висновків і як наслідок до незаконного рішення; - при цьому відповідачем в рамках обов`язку доведення обставин на які він посилається, як на підставу своїх заперечень лише стверджувалось, що ним 16.11.2021 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» укладено договір на постачання природного газу за № 25-1039/21-БО-Т і саме це товариство мало поставляти природний газ відповідачу в період з 06.01.2022 по 19.02.2022, однак на підтвердження вищевикладеного відповідачем не було надано будь - яких доказів постачання за вказаним договором природного газу; - наданий позивачем договір № 25-1039/21-БО-Т від 16.11.2021 без надання ним доказів поставки товару, якими є акти приймання передачі газу з чітким, поденним зазначенням об`ємів поставки, включення відповідача на інформаційну платформу, як споживача Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», а також докази сплати відповідачем за поставлений природний газ, не можуть розцінюватись судом як реальне виконання відповідачем господарської операції і виконання ним умов договору №25-1039/21-БО-Т від 16.11.2021 у спірний період ; - копії актів за січень і лютий 2022, які надав відповідач, свідчать лише про те, що можливо відповідач отримував природний газ від Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», але не в спірний період, а в січні 2022 - з 01.01.2022 по 05.2022, а у лютому 2022 - з 20.02.2022 по 28.02.2022, що ніяк не спростовує факт поставки природного газу позивачем у період з 06.01.2022 по 19.02.2022; - відповідно до умов договору № 25-1039/21-БО-Т (пункт 3.2) постачання природного газу за ним здійснюється виключно за умови включення Споживача (відповідача) до Реєстру споживачів Постачальника (у даному випадку Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»), розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС, тож обов`язком суду було дослідження факту зміни постачальника у відповідача на підставі договору № 25-1039/21-БО-Т і факту реєстрації та дати такої реєстрації Споживача (відповідача) в реєстрі споживачів постачальника. Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.12.2023, справу № 910/10718/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.. З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.01.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/10718/23 та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи № 910/10718/23 до Північного апеляційного господарського суду. 18.01.2024 до Північного апеляційного господарського суду від Господарського суду міста Києва, на виконання вимог ухвали від 08.01.2024, надійшли матеріали справи № 910/10718/23. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2023 у справі № 910/10718/23 залишено без руху, а також надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху шляхом надання до суду апеляційної інстанції заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження. 05.02.2024 до Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги. Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (глава

1. Апеляційне провадження Розділу IV ГПК України - прим. суду). Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684*100=268 400 грн.) крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої за 268 400,00 грн., справа підлягає розгляду без повідомлення учасників справи. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2024 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2023 у справі № 910/10718/23 та поновлено апелянту вказаний строк, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2023 у справі № 910/10718/23, зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2023 у справі № 910/10718/23 до закінчення його перегляду в апеляційному порядку, постановлено здійснювати розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали. 05.03.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач, з посиланням на обставини, які встановлені судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні, просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Також у відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить поновити строк на подання відзиву. Щодо вказаного клопотання колегія суддів зазначає про таке. Згідно з ч. 1 ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. Статтею 114 ГПК України встановлено, що: - суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. - строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2024 якою відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2023 у справі № 910/10718/23, встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали. З матеріалів справи слідує, що ухвалу від 08.02.2024 доставлено до електронних скриньки відповідача 12.02.2024, а відтак останнім днем подання відзиву є 27.02.2024, проте відзив було направлено до суду 29.02.2024, тобто з порушенням встановлено строку. Частиною 1 ст. 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого судом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи (ч. 3 ст. 119 ГПК України). Стаття 7 ГПК України визначає принцип рівності всіх перед законом і судом Стаття 13 ГПК України встановлює, що: - судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; - учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом; - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. - суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Отже, за положеннями ГПК України кожна сторона має рівні права, а суд має сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим ГПК України. Враховуючи те, що апеляційний перегляд справи № 910/10718/23 відбувається під час воєнного стану, колегія суддів вважає за доцільне, для забезпечення сторонами рівних прав під час судового розгляду, поновити відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу. Станом на 15.05.2024 інших відзивів, пояснень та клопотань до суду не надходило. Враховуючи обставини, пов`язані зі запровадженням воєнного стану в Україні з 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, та його неодноразове продовження, справа розглядається у розумний строк. Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає зміні чи скасуванню, з наступних підстав. Позивач відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) від 04.07.2017 № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України. За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р позивача визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу. Постачальник «останньої надії» - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу (п. 26 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу»). 26.10.2021 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 № 1102 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. № 809 і від 9 грудня 2020 р. № 1236» (далі Постанова КМУ № 1102), п 2 якої постанову Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236, серед іншого, доповнено п. 41-8 яким визначено зобов`язання Акціонерного товариства «Магістральні газопроводи України», Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника «останньої надії» обсягів природного газу, спожитих з 01.10.2021 бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником. Відповідач є бюджетною установою (в значенні Бюджетного кодексу України). Стаття 1 Закону України «Про ринок природного газу» визначає, що споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини. Згідно з ч. 1, 3 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Постачання природного газу постачальником «останньої надії» здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Договір на постачання природного газу постачальником «останньої надії» є публічним. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу. Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов`язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів. Згідно з пунктом 1 розділу II Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 (далі Правила постачання природного газу), підставою для постачання природного газу споживачу є: - наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу; - наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газотранспортної системи, договору транспортування природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГТС, та присвоєння споживачу Оператором ГТС персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу; - наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов; - включення споживача до Реєстру споживачів постачальника у відповідному розрахунковому періоді: - відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений природний газ перед діючим постачальником (за його наявності), що має підтверджуватися письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків. або наявність письмового дозволу діючого постачальника на перехід споживача до нового постачальника. Відповідно до пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС: - реєстр споживачів постачальника - перелік споживачів, які в інформаційній платформі закріплені за певним постачальником у розрахунковому періоді; - інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет. функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу. Пунктом 1 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС визначено, що для забезпечення електронної взаємодії та документообігу між суб`єктами ринку природного газу, у тому числі для організації замовлення та супроводження послуг транспортування природного газу в умовах добового балансування газотранспортної системи, а також між суб`єктами ринку природного газу та операторами торгових платформ оператор газотранспортної системи зобов`язаний створити та підтримувати функціонування інформаційної платформи; Інформаційна платформа має бути доступною всім суб`єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов`язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом. Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень (п. 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС). Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС). Відповідно до пунктів 1-2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС: - постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до Правил постачання природного газу, та за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі у відповідному розрахунковому періоді. Постачальник, крім постачальника «останньої надії», не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника в розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем; - з моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником «останньої надії» та випадків, передбачених пунктом 6 цієї глави) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди га є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем. Реєстрація споживача в Реєстрі споживачів постачальником «останньої надії» здійснюється на період, що не може перевищувати граничний строк постачання, визначений Законом України «Про ринок природного газу» та Правилами постачання природного газу. Реєстрація постачальником, крім постачальника «останньої надії», побутового споживача здійснюється на безстроковий період; - реєстрація побутового споживача, споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, або оператора газорозподільної системи здійснюється автоматично в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за умови відсутності на інформаційній платформі інформації про відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об`єкта в таких випадках: 1) відсутність підтвердженої номінації та реномінації діючого постачальника побутового споживача, споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, постачальника, який здійснює постачання газу оператору газорозподільної системи для покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі, або оператора газорозподільної системи, який здійснює закупівлю природного газу для покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі на підставі договору (договорів) купівлі-продажу природного газу в оптового продавця, для газової доби D до 02:00 UTC (04:00 за київським часом) години для зимового періоду в газову добу (D-1) та 01:00 UTC (04:00 за київським часом) години для літнього періоду в газову добу (D-1) на точку виходу до газорозподільної системи, крім випадків ініціювання постачальником «останньої надії» відключення по об`єкту такого споживача. У такому випадку постачання здійснюється з дня, наступного за днем включення до Реєстру споживачів постачальника «останньої надії»; 2) відсутність за три дні до кінцевої дати постачання природного газу поточним постачальником побутового споживача або споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, в Реєстрі іншого постачальника. У такому випадку постачання здійснюється з дня. наступного за кінцевим днем постачання попереднім постачальником; - реєстрація споживача, що не є побутовим (крім споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, та оператора газорозподільної системи), здійснюється автоматично в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за умови відсутності на інформаційній платформі інформації про відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об`єкта у випадку, якщо діючому постачальнику було зупинено дію чи анульовано ліцензію на постачання природного газу; - дата початку постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії» визначається в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі; - на наступну газову добу після реєстрації оператора газорозподільної системи в реєстрі споживачів іншого постачальника, крім постачальника «останньої надії», або підтвердження номінації оператора газорозподільної системи, який здійснює закупівлю природного газу для покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі на підставі договору (договорів) купівлі-продажу природного газу в оптового продавця, на газову добу D до 15:00 UTC (17:00 за київським часом) години для зимового періоду та 14:00 UTC (17:00 за київським часом) години для літнього періоду газової доби (D-1), оператор газорозподільної системи автоматично виключається з реєстру споживачів постачальника «останньої надії»; - оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов`язані надати постачальнику «останньої надії» через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; прізвище, ім`я, по батькові (для побутових споживачів); назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об`єкта споживача. Згідно з п. 3 Розділу І Правил постачання природного газу постачання природного газу постачальником «останньої надії» здійснюється на підставі договору, який має відповідати типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», що затверджується Регулятором. Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» є публічним. Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу: - договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника; - договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання. На письмове звернення споживача постачальник «останньої надії» зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дня отримання такого письмового звернення надати споживачу підписаний уповноваженою особою постачальника примірник договору постачання природного газу. - договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Звертаючись до суду з цим позовом позивач фактично стверджує те, що відповідача у періоди з 06.01.2022 по 31.01.2022, та з 01.02.2022 по 19.02.2022 було включено до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» (позивача), а відтак в силу положень чинного законодавства між позивачем та відповідачем укладено Договір постачання природного газу між постачальником «останньої надії» та споживачем, а об`єми природного газу, спожитого відповідачем у такі періоди автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - позивача, а спожитий у вказані періоди природний газ віднесено до об`ємів, поставлених саме позивачем. При цьому позивач стверджує про те, що постачання природного газу відповідачу відбувалось за ЕІС-кодом 56ХМ19А900007602. 07.06.2023 позивач звернувся до ТОВ «Оператора ГТС України» з адвокатським запитом про надання інформації щодо фактичних добових обсягів споживання природного газу за період з 01.10.2021 по дату надання відповіді споживача з ЕІС-кодом 56ХМ19А900007602 - Києво-Могилянська академія. У відповідь на адвокатський запит ТОВ «Оператора ГТС України» надано лист № ТОВВИХ-23-7911 від 13.06.2023, в якому зазначено, що обсяг природного газу, використаний споживачем з ЕІС-кодом 56ХМ19А900007602 у вказані періоди та внесений в алокацію постачальника «останньої надії» ТОВ «ГК «Нафтогаз України» становить: з 06.01.2022 по 31.01.2022 - 152,00 м3; з 01.02.2022 по 19.02.2022 - 92,31 м3; з 01.01.2023 по 04.01.2023 - 7,88 м3. Також у вказаному листі зазначено, що в інформаційній платформі відсутні найменування споживачів, у зв`язку з чим їх ідентифікація здійснюється виключно за присвоєними ЕІС-кодами. В свою чергу, відповідач заперечуючи проти позову зазначив про те, що йому, як споживачу присвоєно інший ЕІС-код, а саме ЕІС-код 56XQ0000GCRB0007, а постачання газу, в тому числі і у спірні періоди відбувалось за укладеним між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» договором постачання природного газу № 25-1039/21-БО-Т від 16.11.2021 (далі договір № 25-1039/21-БО-Т від 16.11.2021). Відповідно до п. 13.1 договору № 25-1039/21-БО-Т від 16.11.2021 цей договір набирає чинності з дати його укладення і діє в частині поставки газу до 31.12.2022 включно. В підтвердження поставки газу за договором № 25-1039/21-БО-Т від 16.11.2021 в період січень-лютий 2022 року матеріали справи містять підписаний між ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» та відповідачем акт приймання-передачі природного газу № 1 від 31.01.2022 (на суму 119 529,12 грн.) та акт приймання-передачі природного газу без номеру від 28.02.2022 (на суму 95 009,02 грн.). Твердження апелянта про те, що вказані акти свідчать лише про те, що можливо відповідач отримував природний газ від Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», але не в спірний період, а в січні 2022 - з 01.01.2022 по 05.2022, а у лютому 2022 - з 20.02.2022 по 28.02.2022, колегією суддів до уваги не приймаються, так як зміст вказаних актів свідчить про постачання газу у січні та лютому 2022 року, тобто за повний місяць. Також відповідачем надано докази сплати за поставлений ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» природний газ, а саме: платіжне доручення № 105 від 17.02.2022 на суму 119 529,12 грн. та платіжне доручення № 271 від 20.05.2022 на суму 95 009,02 грн. При цьому у договорі № 25-1039/21-БО-Т від 16.11.2021 зазначено про те, що ЕІС-кодом відповідача є 56XQ0000GCRB0007. Кодексом ГТС надано наступне визначення EIC-коду, а саме - це код енергетичної ідентифікації суб`єкта ринку природного газу та/або точки комерційного обліку, визначений за правилами Європейської мережі операторів газотранспортних систем (ENTSOG), з метою уніфікації та однозначної ідентифікації суб`єктів ринку природного газу та точок комерційного обліку, розміщених на об`єктах газової інфраструктури, у тому числі для участі у регіональних (міжнародних) газових ринках, та для забезпечення спрощення процедур зміни постачальників природного газу та електронного обміну даними між суб`єктами ринку природного газу. Відповідно до пункту 1 розділу 2 глави IV Кодексу ГТС з метою уніфікації та однозначної ідентифікації суб`єктів ринку природного газу та точок комерційного обліку, розміщених на об`єктах газової інфраструктури, та для забезпечення спрощення процедур зміни постачальників природного газу та електронного обміну даними між суб`єктами ринку природного газу, на національному рівні використовується система кодування, рекомендована Європейською мережею операторів газотранспортних систем (ENTSOG). Для кодування використовується ЕІС-код. На ринку природного газу використовуються ЕІС-коди, що присвоєні відповідно до регламенту EIC-схеми для кодування та ідентифікації в енергетиці. Кожному суб`єкту ринку природного газу та/або точці комерційного обліку може бути присвоєно лише один ЕІС-код, крім операторів газорозподільних систем, яким присвоюються окремі EIC-коди для обліку природного газу на власні потреби, а також покриття об`ємів (обсягів) втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі. Схема ідентифікації вимагає, щоб присвоєні ЕІС-коди були унікальними та незмінними протягом довгого періоду часу. Пунктом 3 розділу 2 глави IV Кодексу ГТС визначено, що ЕІС-код являє собою фіксовану за довжиною послідовність алфавітно-цифрових символів (16 позицій), яка складається з таких атрибутів: 1-2 - Коди видавничого бюро (центральне видавниче бюро, місцеве видавниче бюро); 3 - Коди типу об`єкта (Х - суб`єкт ринку природного газу; Z - точка комерційного обліку; Y - географічна або економічна зона; W - об`єкти з фізичним місцем розташування; V - фізичне або логічне місцезнаходження); 4-5 - Коди групи (00-00 - споживачі оператора газотранспортної системи та точки комерційного обліку оператора газотранспортної системи; 01-89 - оператори газорозподільних систем, споживачі оператора газорозподільних систем та точки обліку; 90-90 - оператори газосховищ; 91-91 - оператори установки LNG; 92-92 - суб`єкти ринку природного газу, що займаються видобутком (виробництвом) природного газу; 93-93 - суб`єкти ринку природного газу, що займаються оптовою купівлею, продажем або постачанням природного газу; 94-WW - інше або резерв); 6-15 - Код ідентифікації суб`єкта ринку природного газу відповідної групи (у тому числі прямого споживача, оператора газорозподільних систем) або код комерційної точки обліку; 16 - Символ контрольної суми EIC-коду формується як згортка перших 15 позицій коду. Код типу об`єкта - атрибут, що характеризує тип об`єкта газового ринку: Х - суб`єкт ринку природного газу, який діє як окремий суб`єкт господарювання (оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач, замовник послуг транспортування, замовник послуг транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбір) природного газу, замовник послуги установки LNG, суб`єкт ринку природного газу, що займається видобутком (виробництвом) природного газу); Z - точка комерційного обліку, відносно якої визначаються та обліковуються значення об`ємів та обсягів транспортування, надходження, розподілу, передачі та споживання природного газу за певний період… Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції: - оскільки код типу Х присвоюється саме споживачу, а коди типу Z присвоюються точкам комерційного обліку, то у споживача не може бути одночасно присвоєних два або більше кодів типу Х, а кодів типу Z може бути декілька, виходячи з того, що у одного споживача можлива наявність декількох точок комерційного обліку; - в заявленому позивачем позові заборгованість за спожитий газ у постачальника «останньої надії» в період з 06.01.2022 по 19.02.2022 рахується за споживачем з ЕІС-кодом 56ХМ19А900007602, проте у наданому відповідачем договорі № 25-1039/21-БО-Т від 16.11.2021 зазначено що ЕІС-кодом відповідача є 56XQ0000GCRB0007; - отже, як ЕІС-код 56ХМ19А900007602, так і ЕІС-код 56XQ0000GCRB0007є кодами типу Х, тобто кодами, які присвоєно саме споживачам. В свою чергу правовідносини між позивачем та відповідачем щодо постачання позивачем відповідачу газу як постачальником «останньої надії» проте за інший період, а саме за період з 01.11.2021 по 18.11.2021 були предметом розгляду у справі № 910/3250/23. В рішенні Господарського суду міста Києва № 910/3250/23 від 25.05.2023 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до Національного університету «Києво-Могилянська Академія» про стягнення 51 166,47 грн., яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду № 910/3250/23 від 11.09.2023, встановлено, що відповідачу було присвоєно ЕІС-код 56XQ0000GCRB0007. Також вказаним рішенням було встановлено, що з огляду на укладення між відповідачем та ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» договору № 25-1039/21-БО-Т від 16.11.2021, споживача з ЕІС-код 56XQ0000GCRB0007 з 19.11.2021 в інформаційній платформі було закріплено в Реєстрі споживачі за постачальником ТОВ «ГП «Нафтогаз Трейдинг» (ЕІС-код 56Х930000010610Х). Вказаним спростовується твердження апелянта про те, що матеріали справи не містять доказів реєстрації та дати такої реєстрації споживача (відповідача) в реєстрі споживачів ТОВ «ГП «Нафтогаз Трейдинг». При перевірці наявності постачальника в інформаційній платформі на сайті Оператора ГТС (за посиланням: https://tsoua.com/kliyentam/pereviryty-nayavnist-postachalnyka/) встановлено наступне - за ЕІС-кодом споживача 56ХМ19А900007602 результат перевірки: «Дані про постачальника для вказаного споживача відсутні в системі /АБО/ Ви невірно вказали ЕІС код» (витяг з сайту міститься в матеріалах справи); - за ЕІС-кодом споживача 56XQ0000GCRB0007 результат перевірки: «Віртуальна точка постачання - ГрМУ Київська філія; ЕІС код точки обліку - N/A; статус - Наявність постачальника підтверджено. Газопостачання не припинятиметься; Кінцева дата постачання природного газу поточним діючим постачальником - 31.12.2023.» (витяг з сайту міститься в матеріалах справи). Колегія суддів зазначає про наступне. За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 ГПК України). За змістом положень ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Так як позивач стверджує про те, що у періоди з 06.01.2022 по 31.01.2022, та з 01.02.2022 по 19.02.2022 відповідачу було присвоєно ЕІС-код 56ХМ19А900007602, саме він належними та допустимими доказами повинен довести вказане, проте належних до допустимих доказів вказаного позивачем суду на надано не було. Єдиним доказом який позивачем було надано суду є роздруківка невідомого походження, яку позивачем названо «копія форми № 10 за ЕІС-кодом 56ХМ19А900007602, проте, як вірно встановлено судом першої інстанції з даного доказу не можливо встановити його походження, а позивачем в свою чергу не обґрунтовано даний доказ належним чином. Колегія суддів окремо зауважує позивачу на тому, що виходячи з положень ГПК України саме позивач має надати докази на підтвердження власної позиції, при цьому суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt). Законом України №132-IX від 20.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (набув чинності 17.10.2019), зокрема, внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів». Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18. Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19). Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри». Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» («BENDERSKIY v. Ukraine»), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Дослідивши вищевказані докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, оскільки оператором ТОВ «Оператора ГТС України» було надано інформацію про внесення споживача в алокацію постачальника «останньої надії» та про обсяг поставленого природного газу за ЕІС-кодом, а не за найменуванням підприємства (в листі підтверджено, що у інформаційній платформі відсутні найменування споживачів), рішенням Господарського суду міста Києва № 910/3250/23 від 25.05.2023 встановлено, що ЕІС-код НУ «Києво-Могилянська академія» є 56XQ0000GCRB0007, що також підтверджується договором № 25-1039/21-БО-Т від 16.11.2021, позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено, що ЕІС-код 56ХМ19А900007602 присвоєно (належав в період 06.01.2022 по 19.02.2022) відповідачу, також не доведено належним чином, що поставлений постачальником «останньої надії» газ в період з 06.01.2022 по 19.02.2022 споживачу з ЕІС-кодом 56ХМ19А900007602 було поставлено саме відповідачу, а отже і не доведено факт приєднання відповідача до умов типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» на період з 06.01.2022 по 19.02.2022. За таких обставин суд першої інстанції цілком вірно відмовив у задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 10 383,99 грн. за поставлений у періоди з 06.01.2022 по 31.01.2022, та з 01.02.2022 по 19.02.2022, але неоплачений природній газ. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін. Так як позовні вимоги про стягнення пені в сумі 1 904,49 грн., 3 % річних в сумі 328,53 грн. та інфляційних втрат в сумі 2 573,78 грн. не сформульовані як самостійні, не містять окремого обґрунтування і доказів, а є правовим наслідком задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу, то, за відсутності підстав для такого, не можуть бути задоволені. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вказаних вимог залишається без змін. Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи. Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу колегією суддів враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України). Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику. Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України). Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 26.09.2023 у справі № 910/10718/23, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається. Враховуючи вищевикладене та вимоги апеляційної скарги, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» задоволенню не підлягає. Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на апелянта. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2023 у справі № 910/10718/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2023 у справі № 910/10718/23 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2023 у справі № 910/10718/23

4. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/10718/23. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України. Головуючий суддя М.Л. Яковлєв Судді О.В. Тищенко Є.Ю. Шаптала