Постанова Сумський апеляційний суд № 591/1906/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 травня 2024 року м.Суми Справа №591/1906/23 Номер провадження 22-ц/816/532/24 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач), суддів - Криворотенка В. І. , Рунова В. Ю. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Кондратенко Світланою Юріївною, на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 08 листопада 2023 року у складі судді Клименко А.О., ухвалене в м. Суми, в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И В: 25 лютого 2023 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»)звернулося до суду за допомогою засобів поштового зв`язку з вищевказаним позовом до ОСОБА_1 , мотивуючи позовні вимоги тим, що відповідач звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 13 січня 2011 року. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Відповідач ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується його підписом в анкеті-заяві, де є його запевнення щодо ознайомлення та надання документів в письмовому вигляді, а також наказом банку про їх затвердження. Внаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором станом на 13 лютого 2023 року утворилась заборгованість у розмірі 44 409 грн 08 коп., яка складається з наступного: 36 327 грн 23 коп. заборгованість за кредитом, 8081 грн 85 коп. заборгованість за процентами за користування кредитом, 0,00 грн заборгованість за комісією, 0,00 грн пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, яку позивач і просив стягнути на свою користь. Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 08 листопада 2023 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Стягнуто на користь АТ КБ «ПриватБанк» з ОСОБА_1 суму боргу за кредитним договором від 13 січня 2011 року 44 409 грн 08 коп. Судові витрати віднесено за рахунок держави. Повернуто АТ КБ «ПриватБанк» кошти в сумі 2684 грн, сплачені в якості судового збору. ОСОБА_1 через свого представника адвоката Кондратенко С.Ю. подав апеляційну скаргу, в якій, не погоджуючись з рішенням суду в частині стягнення з нього заборгованості за процентами, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати в частині стягнення процентів та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитом в сумі 36 327,23 грн; в іншій частині рішення суду залишити без змін. В доводах апеляційної скарги зазначає, що відповідач визнає позов лише в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 36 327, 23 грн. На погоджується в частині стягнення з нього процентів за користування кредитними коштами. Вказує на те, що оскільки Умови та Правила надання банківських послуг не можна вважати частиною укладеного між сторонами кредитного договору, так як він з ними не ознайомлений та не підписував їх, а в підписаній анкеті-заяві відсутні умови щодо розміру процентів, тому позивач не має права їх стягувати. Вважає, що підлягають врахуванню правові позиції, висловлені Верховним Судом України в постанові від 11 березня 2015 року (справа № 6-16цс15) та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17. Від АТ КБ «ПриватБанк» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому з доводами апеляційної скарги не погоджується, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Зазначає, що відповідач деякий час належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом, що на думку позивача, свідчить про те, що відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов`язання за договором. Просить суд не залишати поза увагою, що в довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» від 13 січня 2011 року, підписаній відповідачем, міститься базова процентна ставка. З врахуванням підтверджених розрахунком заборгованості та іншими доданими до матеріалів справи доказами щодо використання кредитних коштів та неодноразових регулярних погашень боргу відповідачем, позивач наполягає на наявності обов`язку відповідача повернути отримані та використані на власні потреби грошові кошти та сплатити проценти за час користування чужими грошима. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що 13 січня 2011 року відповідач підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а. с. 25). На підтвердження своїх вимог банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, затверджених наказом від 06 березня 2010 року №СП-2010-256, які відповідачем не підписані (а.с. 30-55). Також позивачем було надано виписку з рахунку, довідку про зміну умов кредитування та паспорт споживчого кредиту, підписаний відповідачем 01 червня 2021 року (а.с. 23; 26-29; 65-109). Згідно довідки АТ КБ «ПриватБанк» відповідачу за кредитним договором було надано наступні кредитні картки №№ НОМЕР_1 (дата відкриття 13 січня 2011 року, термін дії 11/14, тип картки карта «Універсальна»); 5211537332001432 (дата відкриття 16 листопада 2012 року, термін дії 08/16, тип картки карта «Універсальна»); 5457082201736647 (дата відкриття 06 січня 2013 року, термін дії 08/16, тип картки карта «Універсальна); 5457092302796473 (дата відкриття 08 квітня 2013 року, термін дії 02/17, тип картки Gold); 5168742335450700 (дата відкриття 18 листопада 2015 року, термін дії 01/18, тип карти карта «Універсальна Gold»); 4149625804295424 (дата відкриття 09 грудня 2014 року, термін дії 05/18, тип карти - карта «Універсальна Gold»; 4149629394129720 (дата відкриття 03 січня 2018 року, термін дії 05/21, тип карти - карта «Універсальна Gold»); 4149629381188028 (дата відкриття 25 лютого 2019 року, термін дії 11/22, тип карти - карта «Універсальна Gold»); 4149629314857442 (дата відкриття 12 березня 2020 року, термін дії 01/24, тип карти - карта «Універсальна Gold»); 5363542015225460 (дата відкриття 01 червня 2021 року, термін дії 01/24, карта «Універсальна Gold») (а.с. 24). Відповідно до розрахунку банку, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 13 лютого 2023 року становить 44 409 грн 08 коп., з яких: 36 327 грн 23 коп. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 8081 грн 85 коп. заборгованість за простроченими процентами (а.с. 7-22). Задовольняючи позов АТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з того, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором у нього виникла заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками місцевого суду. Відповідно до частин 1 і 2 ст. 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст.638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені закономяк істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Статтею 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Частиною 2 ст. 1054 ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). За змістом ст. 634 цього Кодексудоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК Україниможна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. В анкеті-заяві від 13 січня 2011 року, підписаній відповідачем, відсутні, зокрема умови щодо розміру процентної ставки за користування кредитними коштами. Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, як невід`ємні частини спірного договору. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 13 січня 2011 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена, зокрема у формі сплати процентів за користування кредитними коштами. Такий висновок узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19). Відповідно вимоги банку про стягнення процентів за користування кредитними коштами в сумі 8081 грн 85 коп. задоволенню не підлягають. Оскільки відповідач визнає заборгованість за тілом кредиту в заявленому позивачем розмірі на суму 36 327 грн 33 коп., тому заборгованість за кредитним договором у вказаному розмірі слід стягнути з відповідача на користь позивача. Що стосується доданого позивачем до відзиву на апеляційну скаргу нового доказу, а саме копії довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», підписаної 13 січня 2011 року, колегія суддів апеляційного суду вказаний доказ не приймає, виходячи з наступного. Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Згідно з ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Враховуючи наведені норми процесуального права, новий доказ, а саме копія довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», підписаної 13 січня 2011 року, на підставі ч. 3 ст. 367 ЦПК України, не приймається під час апеляційного перегляду справи, оскільки надана апеляційному суду без додержання порядку та строків її подання. Отже, виходячи з викладеного, рішення суду першої інстанції на підставі п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову АТ КБ «ПриватБанк» та слід стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 13 січня 2011 року в сумі 36 327 грн 23 коп. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки відповідач є особою з інвалідністю ІІ групи, він звільнений від сплати судового збору, тому відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України позивачу пропорційно до задоволеної частини позовних вимог слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, понесені судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 2195 грн 55 коп. Відповідно до ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 2; 376 ч. 1 п. 1, 4; 381-382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Кондратенко Світланою Юріївною, задовольнити. Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 08 листопада 2023 року скасувати та ухвалити нове, яким позов Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 13 січня 2011 року в сумі 36 327 гривень 23 копійки. В задоволенні іншої частини позову відмовити. Компенсувати Акціонерному товариству комерційному банку «ПриватБанк» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, понесені судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 2195 гривень 55 копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - О. І. Собина Судді: В. І. Криворотенко В. Ю. Рунов