Ухвала КАС ВС № 300/6871/23

ф УХВАЛА 15 травня 2024 року м. Київ справа №300/6871/23 адміністративне провадження № К/990/16700/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Стеценка С.Г., суддів: Тацій Л.В., Бучик А.Ю., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.11.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2024 у справі № 300/6871/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дії та бездіяльності протиправними, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просив: - визнати протиправними та скасувати рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 15.04.2022 №0900-0207-8/11959, яким йому незараховано до страхового стажу період роботи на території російської федерації з 2006 року по 2017 рік; - скасувати рішення ГУ ПФУ в Івано-Франківській області невстановлених дати та номера, яке прийняте за результатом створення в Тлумацькому об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Івано-Франківської області документа з назвою «Призначення пенсії. Версія 1.6.78.1. Дата-час розрахунку 19.09.2023 09:08», яким йому призначено пенсію по інвалідності з 30.08.2023; - зобов`язати ГУ ПФУ в Івано-Франківській області зарахувати до його страхового стажу період роботи з 2006 року по 2017 рік та повторно розглянути заяву від весни 2022 року про призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 28.03.2022, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.11.2023, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2024, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Одеській області № 092550004209 від 13.04.2022 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 . Зобов`язано ГУ ПФУ в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи в ТОВ «ИНА» з 03.04.2006 по 07.01.2012, з 13.01.2012 по 15.10.2014 та з 28.10.2014 по 06.03.2016, в ЗАТ «СМИГ» з 07.04.2016 по 28.07.2016 та в ТОВ «АВАНТИ СТРОЙГРУПП» з 14.12.2016 по 31.03.2017. Зобов`язано ГУ ПФУ в Івано-Франківській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.04.2022 про призначення пенсії за віком та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні суду. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись із такими судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у справі колегією суддів встановлено таке. Колегія суддів перевірила наведені в касаційній скарзі обґрунтування підстав для відкриття касаційного провадження у справі, дослідила додані до скарги матеріали і дійшла висновку про наступне. Частиною 3 статті 3 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини 1 статті 257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондують положення статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України. Згідно частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. У цій справі суд першої інстанції, врахувавши вимоги частин третьої та четвертої статті 257 КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. За предметом спору ця справа не належить до тих, які повинні розглядатися виключно за правилами загального позовного провадження. Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу. Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає підпункти "а" пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Вважає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки відсутні висновки Верховного Суду щодо зарахування до страхового стажу та стажу роботи на пільгових умовах періодів роботи на території російської федерації після виходу з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення. Однак обґрунтування касаційної скарги не дають підстав вважати, що ця справа має фундаментальне значення на формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин. Також скаржник в обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій вказує, що справа становить значний суспільний інтерес. Враховуючи обставин цієї справи та обґрунтування касаційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав, які б дозволили стверджувати, що вона становить значний суспільний інтерес. Суд критично оцінює наведену підставу касаційного оскарження, оскільки аналіз та тлумачення доводів касаційної скарги у сукупності з відображеними обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, передбачених підпунктом «в» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Також, як на підставу касаційного оскарження судових рішень, скаржник вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновок Верховного Суду від 29.03.2023 у справі № 360/4129/20, а саме правову позицію щодо незарахування до страхового стажу періоду, у який не сплачувались страхові внески до пенсійного фонду російської федерації. Водночас Суд звертає увагу, що судами першої та апеляційної інстанції зазначено, що спірні періоди роботи позивача підтверджуються довідкою ТОВ «ИНА» від 13.01.2022 №2, листом ТОВ «ИНА» від 13.01.2022 №1 та довідками про доходи від 22.03.2016 за №1, №2, №3, №5, №6, №7 та від 18.07.2016 за №1, №2, №4, №6, №8 та встановлено, що в періоди щодо яких виник спір, підтверджено сплату страхових внесків до пенсійного фонду російської федерації. Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів". Зазначене узгоджується з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумачення закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей. Таким чином, оскільки оскаржуване судове рішення прийняте у справі незначної складності, а передбачені пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України виняткові обставини відсутні і належні обґрунтування щодо їх наявності не наведено, тому у відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню. На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 257, 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.11.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2024 у справі № 300/6871/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дії та бездіяльності протиправними. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає. СуддіС.Г. Стеценко Л.В. Тацій А. Ю. Бучик