Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/8230/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/8230/23 пров. № А/857/6443/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача: Гінди О.М., суддів: Матковської З.М., Ніколіна В.В., за участю секретаря судових засідань Нора А.Т., розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу виконавчого комітету Львівської міської ради на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року (головуючий суддя: Хома О.П., місце ухвалення - м. Львів, дата складення повного судового рішення 14.02.2024) у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, встановив: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , 19.04.2023 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 10.02.2023 № 129 «Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_1 ». Обґрунтовуючи позовні вимоги покликається на те, що ухвалою Львівської міської ради № 1316 від 15.11.2007 ФОП ОСОБА_1 погоджено місце розташування земельної ділянки та надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,026 га на АДРЕСА_1 в оренду терміном на 5 років для встановлення і обслуговування тимчасового торгового павільйону продтоварів і кафе-бару зі збірно-розбірних конструкцій на місці існуючих двох павільйонів. Між ЛМР та ФОП ОСОБА_1 укладено Договір оренди землі від 27.07.2011 з терміном дії на 5 років. З посиланням на статтю 33 Закону України «Про оренду землі» вказує, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. До закінчення договору оренди землі, позивачем на виконання вимог Закону України «Про оренду землі» та положень договору, подавалися до Львівської міської ради листи-повідомлення про поновлення договору оренди землі на тих самих умовах і на той самий строк до 30.09.2025, до якого було додано проект додаткової угоди. Львівська міська рада не уклала із позивачем додаткової угоди про поновлення Договору оренди землі та не надала своїх заперечень щодо його поновлення. Оскільки позивач виконав усі законодавчо встановлені вимоги для поновлення договору оренди землі (надав орендодавцю лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проектом додаткової угоди) та продовжував користуватися земельною ділянкою після закінчення строку Договору оренди землі, а орендодавець у місячний строк не надав своїх заперечень проти поновлення дії договору оренди землі, то такий договір в силу частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі» є поновленим на тих самих умовах і на той самий строк. Вказане підтверджено рішеннями Господарського суду Львівської області, які набрали законної сили Тому прийняте 10.02.2023 виконкомом ЛМР рішення № 129 «Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_1 » є протиправним та підлягає скасуванню. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 10.02.2023 №129 «Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_1 ». Стягнуто з Виконавчого комітету Львівської міської ради в користь ОСОБА_1 2684 грн судових витрат у виді судового збору. Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив в апеляційному порядку. Вважає його необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просить скасувати рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт покликається на те, що на момент прийняття оскаржуваного рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради № 129 від 10.02.2023 «Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_1 » позивач не мав поновленого договору оренди, оскільки лише після прийняття постанови Західного апеляційного господарського суду від 09.10.2023 у справі № 914/768/23 договір оренди був поновлений у судовому порядку. Крім цього, зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради № 129 від 10.02.2023 «Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_1 » є ненормативним правовим актом індивідуального характеру, застосовується одноразово і після реалізації вичерпало свою дію, так як тимчасові споруди демонтовані в квітні 2023 року. Позивач, 07.05.2024 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Представниця відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні просила апеляційну скаргу задовольнити. Позивач та його представниця ОСОБА_3 у судовому засіданні просили апеляційну скаргу відхилити. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволеною з таких мотивів. Судом першої інстанції встановлено, що ухвалою Львівської міської ради № 1316 від 15.11.2007 ФОП ОСОБА_1 погоджено місце розташування земельної ділянки та надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,026 га на АДРЕСА_1 в оренду терміном на 5 років для встановлення і обслуговування тимчасового торгового павільйону продтоварів і кафе-бару зі збірно-розбірних конструкцій на місці існуючих двох павільйонів. Ухвалою Львівської міської ради № 3959 від 30.09.2010 ФОП ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,026 га на АДРЕСА_1 та передано йому в оренду на 5 років для встановлення та обслуговування тимчасового павільйону продтоварів і кафе-бару зі збірно-розбірних конструкцій на місці двох павільйонів без права капітального будівництва за рахунок земель житлової та громадської забудови за функцією використання - землі комерції. На виконання ухвали Львівської міської ради № 3959 від 30.09.2010 між Львівською міською радою (надалі - ЛМР) та ФОП ОСОБА_1 укладено договір оренди землі від 27.07.2011, відповідно до якого орендар - ФОП ОСОБА_1 отримав у строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться у АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4610136300:04:007:0054, загальна площа земельної ділянки 0,0260 га) для встановлення та обслуговування тимчасового торгового павільйону продтоварів і кафе-бару зі збірно-розбірних конструкцій на місці двох павільйонів. Згідно до пункту 8 договору оренди землі, такий було укладено на 5 років до 30.09.2015. У зв`язку із закінченням строку дії договору, позивач звертався до Львівської міської ради з заявами про продовження терміну оренди земельної ділянки, у задоволенні яких ФОП ОСОБА_1 відмовлено ухвалою ЛМР від 26.05.2016 №

576. Рішенням Господарського суду Львівської області від 27.08.2018 у справі № 914/708/18, яке набрало законної сили, ухвалу ЛМР від 26.05.2016 № 576 визнано недійсною, а договір оренди землі від 27.07.2011 було поновлено на тих самих умовах і на той самий строк до 30 вересня 2020 року. На підставі рішення Господарського суду Львівської області від 27.08.2018 у справі № 914/708/18 за ФОП ОСОБА_1 було зареєстроване право оренди земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 147059883 від 27.11.2018. ФОП ОСОБА_1 до закінчення дії договору оренди землі на виконання вимог Закону України «Про оренду землі» та положень договору оренди землі подав до Львівської міської ради лист-повідомлення від 01.07.2020 про поновлення договору оренди землі на тих самих умовах та на той самий строк до 30 вересня 2025 року, до якого було додано проект додаткової угоди. Листом від 09.09.2020 № 2403-вих-69262, управління земельних ресурсів ЛМР повідомило про відсутність на земельній ділянці площею 0,0260 га по АДРЕСА_1 об`єкту нерухомого майна, а розміщена мала архітектурна форма. З посиланням на Порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, затверджений ухвалою Львівської міської ради від 23.05.2015 № 4526, статті 124, 134 Земельного кодексу України та Закон України «Про благоустрій населених пунктів» вказано, що управлінням буде підготовлено проект ухвали щодо користування ФОП ОСОБА_1 вказаною земельною ділянкою. Позивач заперечує отримання вказаного листа. Виконкомом ЛМР прийнято рішення від 10.02.2023 № 129 «Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_1 », пунктами 1-2 якого рекомендовано ФОП ОСОБА_1 демонтувати самовільно встановлену тимчасову споруду (павільйон) для здійснення підприємницької діяльності на АДРЕСА_1 протягом 30 календарних днів. Пунктами 3-4.1 цього рішення уповноваженою особою на виконання демонтажу самовільно встановленої тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності визначено Комунальне підприємство «Адміністративно-технічне управління» спільно із Залізничною районною адміністрацією протягом 60 календарних днів. На час розгляду справи в суді тимчасовий торговий павільйон і кафе-бар зі збірно-розбірних конструкцій було демонтовано у квітні 2023 року. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення не відповідає визначеним частиною другою статті 2 КАС України критеріям до такого роду рішень, Закону № 161-XIV та чинному законодавству, яке регулює спірні правовідносини, а тому його слід визнати протиправним та скасувати. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-XIV (далі Закон № 161-XIV), законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Відносини, пов`язані з орендою земельних ділянок, на яких розташовані цілісні майнові комплекси підприємств, установ і організацій державної або комунальної власності, а також заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим, та їх структурних підрозділів, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про оренду державного та комунального майна» (ст. 2 Закону № 161-XIV). Відповідно до ст. 1 Закону № 161-XIV оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Згідно ст. 3 Закону № 161-XIV об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 161-XIV орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом. Статтею 33 Закону № 161-XIV передбачено переважне право орендаря на укладення оренди землі на новий строк. Так, після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору. При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 Земельного кодексу України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. Якщо орендодавець не пізніше ніж у 30-денний строк до закінчення строку дії договору з орендарем, який є інвестором із значними інвестиціями, з яким укладено спеціальний інвестиційний договір відповідно до Закону України «Про державну підтримку інвестиційних проектів із значними інвестиціями», не повідомив відповідним листом-повідомленням про непродовження дії договору та за умови, що орендар має намір продовжити користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк на умовах, передбачених договором оренди землі, крім розміру орендної плати. Зміна розміру орендної плати оформлюється додатковим договором (угодою) до договору оренди землі. Суд апеляційної інстанції зазначає, що 16.07.2020 набрали чинності підпункти 7-9 пункту 8 Розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» від 05.12.2019 № 340-IX (далі Закон № 340-ІХ). Так, підпунктом 7 пункту 8 Розділу І Закону № 340-ІХ, Закон України «Про оренду землі» доповнено статтею 32-2 такого змісту: «Поновлення договорів оренди землі здійснюється в порядку, передбаченому статтею 126-1 Земельного кодексу України». Разом з тим, підпунктом 9 розділу І Закону № 340-ІХ, розділ ІХ «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі» доповнено абзацом четвертим такого змісту: «Правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення». Проаналізувавши наведені вище правові норми, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки договір оренди землі від 27.07.2011 укладений до набрання чинності Законом № 340-ІХ, а тому його поновлення здійснюється на умовах, які визначені самим договором та відповідно до норм законодавства, чинних на момент укладення такого договору. Тобто, на момент укладення договору оренди землі від 27.07.2011 переважне право орендаря перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк визначалося статтею 33 Закону № 161-XIV. Судом апеляційної інстанції встановлено, що на виконання ухвали ЛМР № 3959 від 30.09.2010, між Львівською міською радою та позивачем було укладено договір оренди землі від 27.07.2011, згідно до умов якого орендар ФОП ОСОБА_1 отримав у строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться у АДРЕСА_1 (загальна площа земельної ділянки становить 0,0260 га) для встановлення та обслуговування тимчасового торгового павільйону продтоварів і кафе бару зі збірно-розбірних конструкцій на місці двох павільйонів. Договір оренди землі було укладено строком на 5 (п`ять) років до 30.09.2015. Рішенням Господарського суду Львівської області від 27.08.2018 у справі № 914/708/18 договір оренди землі було поновлено на тих самих умовах і на той самий строк до 30.09.2020. На підставі судового рішення право оренди земельної ділянки зареєстровано зі строком дії 30.09.2020 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, номер запису 29132592. До закінчення дії договору оренди землі позивач, як орендар, який в силу статті 33 Закону № 161-XIV має переважне право на укладення оренди землі на новий строк та положень договору оренди землі, подав до Львівської міської ради лист-повідомлення від 01.07.2020 про поновлення договору оренди землі на тих самих умовах і на той самий строк до 30.09.2025, до якого було додано проект додаткової угоди. Відповідач покликається на те, що у відповідь на лист-повідомлення позивача про поновлення договору оренди землі, ЛМР в особі управління земельних ресурсів департаменту містобудування, листом № 2403-вих-69262 від 09.09.2020, адресованим ФОП ОСОБА_1 , повідомило про відсутність на земельній ділянці об`єкту нерухомого майна та розміщену на ній малу архітектурну форму, на яку поширюються норми Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у м. Львові, затвердженому ухвалою Львівської міської ради від 23.04.2015 № 4526 (далі Порядок № 4526). Однак, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції, відповідачем не подано доказів надсилання та отримання позивачем листа № 2403-вих-69262 від 09.09.2020. Крім цього, необхідно звернути увагу, що Порядок № 4526 не підлягає застосуванню до спірних правовідносинах, оскільки відповідно до пункту 1.6 Порядку № 4526, такий врегульовує питання розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності площею не більше 30 кв. м., натомість площа торгового павільйону продтоварів і кафе-бару позивача перевищує 30 кв. м та становить 218 кв. м. Також, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Господарського суду Львівської області від 25.05.2023 у справі № 914/768/23, яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 09.10.2023, визнано укладеною Додаткову угоду про поновлення договору оренди землі до Договору оренди землі від 27.07.2011, що зареєстрований в Управлінні Держкомзему у місті Львові, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 02.03.2012 за № 461010004000744. Постановою Верховного Суду від 06.02.2024 рішення Господарського суду Львівської області від 25.05.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.10.2023 у справі № 914/768/23 залишено без змін. Суд апеляційної інстанції зауважує, що цими судовими рішеннями, які набрали законної сили і є обов`язковими до виконання та мають преюдиційне значення до спірних правовідносин, спростовуються покликання апелянта про відсутність у позивача на час прийняття спірного рішення дозвільних документів на оренду земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Щодо покликання апелянта, що оскаржуване рішення є ненормативним правовим актом індивідуального характеру, застосовується одноразово і після реалізації вичерпало свою дію, оскільки демонтаж торгового павільйону продтоварів і кафе-бару позивача уже здійснено в квітні 2023 року, тобто таке не може впливати на права і обов`язки позивача, то суд апеляційної інстанції не бере такі до уваги. Оскільки, як встановлено у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, у Господарському суді Львівської області перебуває справа № 914/1843/23 за позовом Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 251640,00 гривень витрат, пов`язаних з проведенням демонтажу тимчасової споруди на АДРЕСА_1 . Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.09.2023 провадження у справі № 914/1843/23 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 380/8230/23. Тобто, оскаржуване рішення впливає на права та законні інтереси позивача, оскільки по суті, від результатів розгляду справи про оскарження рішення про демонтаж залежать те, чи понесе матеріальні втрати ОСОБА_1 , внаслідок неправомірних дій відповідача щодо демонтажу тимчасової споруди на АДРЕСА_1 . Враховуючи наведене, безпідставним і є покликання апелянта про те, що позивачем обрано неефективний (неналежний) спосіб захисту порушених прав шляхом скасування рішення про демонтаж тимчасової споруди, яке вичерпало свою дію шляхом його виконання, зокрема, демонтажу тимчасової споруди. Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення не відповідає визначеним частиною другою статті 2 КАС України критеріям, Закону № 161-XIV, а тому таке є протиправним та підлягає скасуванню. Таким чином, апеляційна скарга виконавчого комітету Львівської міської ради не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін. Згідно приписів ст. 139 КАС України, підстав для стягнення судових витрат не має. Керуючись ст. ст. 310, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд постановив: апеляційну скаргу виконавчого комітету Львівської міської ради залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року у справі № 380/8230/23 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя О. М. Гінда судді З. М. Матковська В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 15.05.24