Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/21963/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/21963/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Єфіменко О.В. Суддя-доповідач - Біла Л.М. 13 травня 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Білої Л.М. суддів: Матохнюка Д.Б. Гонтарука В. М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,, В С Т А Н О В И В : Позивач звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просила: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду в Житомирській області щодо відмови у переведенні з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 11 квітня 2023 року перевести з пенсії за віком на пенсію по втратi годувальника в розмірі 70% від заробітної плати померлого годувальника - ОСОБА_2 . Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2023 року позов задоволено. Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Так, на переконання апелянта, позивачем заява, визначеного зразка про переведення її на пенсію по втраті годувальника, з усіма необхідними документами, до пенсійного органу не подавалась, а відтак офіційної відмови у задоволенні заяви позивач від відповідача не отримувала. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне. Позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону №1058-IV. Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу №463545 від 23.12.1983 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі. Згідно із свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 18.07.2022 ОСОБА_2 помер та на день смерті якого, відповідно до рішення Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.05.2023 зобов`язано призначити пенсію по інвалідності відповідно до ст.37 Закону №3723 з урахуванням довідки про заробітну плату від 31.08.2021. 11.04.2023 позивачка звернулася до відповідача із заявою про переведення її з пенсії по віку на пенсію по втраті годувальника, у відповідь на яку отримала лист Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 19.05.2023, яким відмовлено їй у задоволенні такої заяви.. Не погоджуючись із такими діями Головного управління Пенсійного фонду в Житомирській області позивачка, з метою реалізації гарантованого законом права на отримання пенсії у разі втрати годувальника, звернулася до суду з цим позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість вимог позивача та наявності підстав для їх задоволення. Колегія суддів, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зважає на наступне. Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також, у старості та в інших випадках, передбачених законом. Положеннями ч.1 ст.9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Згідно із ст.10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один з видів пенсії за її вибором. Відповідно до ч.1 ст.36 Закону № 1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), незалежно від тривалості страхового стажу. Дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Частиною другою статті 36 Закону № 1058-IV визначено, що непрацездатними членами сім`ї вважаються: 1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону; 2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні; 3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років. За приписами ч.3 ст.36 Закону № 1058-IV до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. За змістом статті 90 Закону №889 пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до закону України №1058-ІV. Однак, у визначених Законом №889 випадках, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється в іншому порядку. У відповідності до пункту 2 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII з 1 травня 2016 року втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пункті 10 і 12 цього розділу. Згідно з ч.ч.13, 14 ст.37 Закону №3723-XII, у разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв`язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім`ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а на двох і більше членів сім`ї - 90 відсотків. До непрацездатних членів сім`ї належать особи, зазначені у статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Аналіз викладених норм, дає підстави для висновку, що право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника на умовах, передбачених ст.37 Закону №3723-XII, мають також непрацездатні члени сім`ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом. Отже, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що за наявності умов, передбачених Законом №3723-XII, зокрема стажу державної служби у особи, на утриманні якого перебувала позивачка, вона має право на таку пенсію. Як встановлено з матеріалів справи, померлий чоловік позивачки мав стаж державної служби більше 10 років, а тому суд першої інстанції вірно дійшов висновку про наявність у позивача право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника на підставі статті 37 Закону № 3723-ХІІ, розмір якої обчислюється від суми заробітної плати померлого годувальника. За таких умов, розповсюдивши право на особу, законодавець шляхом прийняття закону поширив і право членів сім`ї цієї особи при призначенні пенсії на випадок втрати годувальника у разі її смерті, відповідно до статті 37 Закону №3723-XII. Як слідує з доводів апеляційної скарги, відповідач доводи останньої зосередив на недодержанні позивачем процедури звернення з відповідною заявою до пенсійного органу. Наразі, суд апеляційної інстанції відхиляє вказані доводи апелянта, оскільки останні не були підставою для відмови у задоволенні заяви позивача про перехід з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника. Як вбачається з листа відповідача від 19.05.2023 року, надісланого у відповідь на заяву позивача, пенсійний орган конкретно відзначив, що пенсії по втраті годувальника з урахуванням вимог ст. 37 Закону №3723-ХІІ не призначаються. Жодних роз`яснень стосовно необхідності дотримання процедури звернення до відповідача з відповідною заявою вказаний лист не містить. Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Порядок №3-1). Порядком №3-1 передбачено, що у разі, якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, заявнику (посадовій особі уповноваженого структурного підрозділу) роз`яснюється, які документи необхідно надати додатково. При поданні документів до закінчення тримісячного терміну з дня отримання роз`яснення днем звернення за призначенням пенсії вважається день подання заяви або дата відправлення документів поштою. Пенсії призначаються у строки, визначені в статті 50 Закону. У пункті 10 Порядку №3-1 вказаний перелік документів, що подаються для призначення пенсії в разі втрати годувальника. Відповідно до пунктів 17, 18 Порядку №3-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії або про відмову в призначенні, переведенні з одного виду пенсії на інший та відновленні раніше призначеної пенсії. Рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії оформляється розпорядженням органу, що призначає пенсії. Заява про призначення пенсії з усіма поданими документами та рішенням про призначення пенсії зберігаються в окремій пенсійній справі на кожного пенсіонера. Пенсійні справи зберігаються в органах, що призначають пенсії, за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок/призначення пенсії, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані уповноваженому органу ПФУ. Вирішення вказаного питання передбачає дві складові, а саме: звернення особи з відповідною заявою про призначення (перерахунок) пенсії та прийняття органами ПФУ відповідного рішення за наслідками розгляду заяви у формі розпорядчого акту. Колегія суддів враховує, що дійсно зміст заяви позивача свідчить про те, що вона просила призначити їй пенсію у зв`язку із втратою годувальника (померлого чоловіка), додавши необхідні для цього документи. Тобто, позивач не зверталась до відповідача у порядку, передбаченому Законом України "Про звернення громадян". У той же час, неприйняття документів і невирішення заяви не є правомірним, оскільки відповідач повинен був розглянути документи та заяву по суті та прийняти рішення щодо призначення або відмови в призначенні пенсії, а за необхідності також - роз`яснити, які документи необхідно надати додатково. Натомість, у тексті листа відповідача від 19.05.2023 року відсутнє посилання на необхідність звернення позивача до відповідача у відповідності до Порядку №3-1 та на те, які саме документи не були подані позивачем для вирішення її заяви. Крім того, відповідно до пункту 6 Порядку №3-1 днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу, що призначає пенсії, письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дати їх відправлення. Таким чином, доводи відповідача про те, що позивачці необхідно було лише особисто звернутись з заявою та документами до сервісного центру обслуговування громадян за місцем проживання, є необґрунтованими, так як особисте звернення не передбачене як обов`язкове для можливості розгляду заяви. Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції, що невирішення питання, на підставі мотивів, наведених у зазначених листах відповідача, є необґрунтованими і свідчить про вияв надмірного формалізму суб`єктом владних повноважень, який порушує право на пенсійне забезпечення громадянина. З огляду на викладене, з метою захисту порушеного права позивача судом першої інстанції вірно зобов`язано відповідача перевести з 11 квітня 2023 року ОСОБА_1 з пенсії за віком призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-VI від 09.07.2003 на пенсію у зв`язку з втратою годувальника в розмірі 70% від розміру пенсії за віком, обчисленої на підставі статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993. Інших аргументів апеляційна скарга відповідача не містить, у зв`язку з чим, враховуючи положення ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає оскаржуване рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення позовних вимог. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Біла Л.М. Судді Матохнюк Д.Б. Гонтарук В. М.