Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/10300/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/10300/23 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Клопот С.Л., Суддя-доповідач Кобаль М.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 травня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Кобаля М.І., суддів Карпушової О.В., Файдюка В.В., при секретарі Литвин С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні без участі сторін апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту - відповідач) в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 збільшеної до 100 000 грн. додаткової винагороди в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, за періоди з 20.03.2022 по 21.03.2022; з 22.03.2022 по 27.03.2022; з 27.03.2022 по 12.04.2022 року; з 26.05.2022 по 30.05.2022; з 30.05.2022 по 08.06.2022; з 09.06.2022по 08.07.2022 ; з 18.07.2022 по 21.07.2022; з 13.02.2023 по 22.02.2023. - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 збільшену до 100000 грн. додаткову винагороду в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, за періоди 20.03.2022 по 21.03.2022; з 22.03.2022 по 27.03.2022; з 27.03.2022 по 12.04.2022; з 26.05.2022 по 30.05.2022; з 30.05.2022 по 08.06.2022; з 09.06.2022 по 08.07.2022; з 18.07.2022 по 21.07.2022; з 13.02.2023 по 22.02.2023. - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування і не виплати ОСОБА_1 компенсації за невикористані додаткові відпустки учасникам бойових дій, на підставі статті 16-2 Закону України «Про відпустки» та пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», за період 2021-2023 роки за 42 календарних днів. - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані додаткові відпустки учасникам бойових дій, на підставі статті 16-2 Закону України «Про відпустки» та пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», за період 2021-2023 роки за 42 календарних днів. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2023 року зазначений позов задоволено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Сторони в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлялися належним чином. Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі, зокрема, неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання (п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України). Відповідно до ч. 2 ст.313 КАС України неявка сторін належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, не перешкоджає слухання справи. Справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного. Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , починаючи з 07.10.2021 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , на посаді старшого оператора ІНФОРМАЦІЯ_3 (військової служби за контрактом) та званням «старший солдат». Зазначене підтверджується копією військового квітка, який міститься в матеріалах справи. 20.03.2022 виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Кам`янка, Харківської області, ОСОБА_1 отримав вогнепальне поранення лівої гомілки з вогнепальним переломом обох кісток в верхній третині з дефектом кісткової тканини. ОСОБА_1 доставлений до КНП «Міська лікарня № 3» м. Краматорськ. Згодом Позивач доставлявся у різні медичні установи для проходження стаціонарного лікування після поранення. З 12 жовтня 2022 року старшого солдата ОСОБА_1 , старшого оператора ІНФОРМАЦІЯ_3, що перебував у розпорядженні командира Військової частини НОМЕР_2 , відповідно до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 20 вересня 2022 року № 415-РС, переведено у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 . Тобто, ОСОБА_1 вибув до нового місця служби у Військової частини НОМЕР_1 , а з 12.10.2022 року, позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, і останній вважався таким, що вибув та вилучений зі складу сил та засобів, що бере безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування агресії Російської Федерації безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій (здійснення заходів). Зазначене підтверджується витягом з наказу від 12.10.2022 року №288, який міститься в матеріалах справи. Відповідно до витягу із наказу від 21.10.2022 року №132, починаючи з 21 жовтня 2022 року, старшого солдата ОСОБА_1 , вважати таким, що з 21.10.2022 року приступив до виконання службових обов`язків за посадою солдат резерву взводу резерву рядового складу роти резерву рядового складу Військової частини НОМЕР_1 . Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 12 квітня 2023 року №96, старшого солдата ОСОБА_1 , солдата резерву взводу резерву рядового складу роти резерву рядового складу Військової частини НОМЕР_1 , звільнено наказом начальника Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сил територіальної оборони Збройних Сил України (по особовому складу) від 06 квітня 2023 року № 49-РС, у відставку за підпунктом «б» (за станом здоров`я). Згідно виписки із медичної карти старшого солдата ОСОБА_1 стаціонарного хворого №1270 від 20.03.2022 року: Травматологічне відділення КНП «Міська лікарня №3» Краматорської міської ради проведено обстеження та встановлено повний діагноз: мінно-вибухова травма. Осколкове поранення лівої гомілки. Травму отримав від час бойових дій 20.03.2022 року. Період перебування у стаціонарі з 20.03.2022 року по 20.03.2022 року. Зазначене підтверджується відповідною випискою №1270, яка міститься в матеріалах справи. Згідно виписного (перевідного епікризу) № 2431 від 21.03.2022 року ВМКЦ СР Міністерства оборони України старший солдат ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні у Військовій частині НОМЕР_3 , з 20.03.2022 року по 21.03.2022 року, встановлений діагноз: вогнепальне осколкове сліпе поранення в/з лівої гомілки (20.03.2022 року) з вогнепальним багатоуламковим переломом в/3 малогомілкової кістки з дефектом кісткової тканини, пошкодження поверхневої гілки лівого малогомілкового нерву. Анемнез: поранення отримав під час бойових дій при захисті України 20.03.2022 року, під час ворожого обстрілу. Першу лікарську допомогу отримав у Краматорській МЛ, де було виконано ПХО вогнепальної рани. 20.03.2022 року евакуйований до ВМКЦ СР. Операція (21.03.2022 року) ПХО вогнепальної рани лівої гомілки. Стан середньої важкості. Для подальшого дообстеження та лікування позивача переведено на наступний рівень медичної евакуації. Зазначене підтверджується відповідним виписним (перевідним епікризом) № 2431, який доданий до позову. Згідно виписного (перевідного) епікризу з медичної карти стаціонарного хворого № 2615 від 27.03.2022 року Військово-медичний клінічний центр Західного регіону Міністерства оборони України старший солдат ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні, з 22.03.2022 року по 27.03.2022 року, встановлений основний діагноз: вогнепальне осколкове поранення (20.03.2022 року) лівої гомілки з вогнепальним переломом проксимального кінця малогомілкової кістки спричиненого вогнепальним осколковим пораненням з дефектом кісткової тканини. Стан після ПХО (20.03.2022 року) вогнепальної рани. Операція (23.03.2022 року) повторна хірургічна обробка п/о рани лівої гомілки накладення швів. Зазначене підтверджується відповідним виписним (перевідним) епікризом № 2615. Згідно виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 873 від 12.04.2022 року, Трускавецька міська лікарня старший солдат ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні, з 27.03.2022 року по 12.04.2022 року, встановлений діагноз: вогнепальне осколкове поранення (20.03.2022 року) лівої гомілки з вогнепальним переломом малогомілкової кістки з дефектом кісткової тканини, пошкодження поверхневої гілки лівого малогомілкового нерву. Стан після ПХО (20.03.2022 року) вогнепального поранення. Відповідно до довідки від 13.04.2022 року № 419 госпітальної військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_4 щодо старшого солдата ОСОБА_1 проведено медичний огляд та встановлений діагноз: стан після лікування вогнепального перелому проксимального кінця малогомілкової кістки спричиненого вогнепальним осколковим пораненням (20.03.2022 року) лівої гомілки з тимчасовим порушенням функції лівої нижньої кінцівки. Поранення, Так, пов`язане з проходженням військової служби. На підставі статті 81 графи ІІ Рокладу хвороб, потребує відпустки за станом здоров`я на 30 календарних днів. Зазначене підтверджується відповідною довідкою ВЛК № 419, яка додана до позову. Згідно довідки від 14.05.2022 року № 862 госпітальної військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_4 щодо старшого солдата ОСОБА_1 проведено медичний огляд та встановлений діагноз: стан після лікування вогнепального перелому проксимального кінця малогомілкової кістки спричиненого вогнепальним осколковим пораненням (20.03.2022 року) лівої гомілки з тимчасовим порушенням функції лівої нижньої кінцівки. Поранення, Так, пов`язане з проходженням військової служби. На підставі статті 81 графи ІІ Розладу хвороб, потребує відпустки за станом здоров`я на 30 календарних днів. Зазначене підтверджується відповідною довідкою ВЛК № 862, яка додана до позову. Відповідно виписного (перевідного) епікризу із медичної карти стаціонарного хворого №6554 від 30.05.2022 року Військово-медичний клінічний центр Західного регіону Міністерства оборони України старший солдат ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні, з 26.05.2022 року по 30.05.2022 року, встановлений повний діагноз: вогнепальне осколкове поранення (20.03.2022 року) проксимального мета епіфізу лівої великогомілкової кістки та верхньої третини лівої малогомілкової кістки з дефектом кісткової тканини. Післятравматична нейропатія лівого малогомілкового нерва. Операція (29.05.2022 року). Відкрита репозиція, кісткова аутопластика, МОС вогнепального перелому проксимального мета епіфізу лівої великогомілкової кістки. Зазначене підтверджується відповідним виписним (перевідним) епікризом № 6554, який доданий до позову. Згідно виписки (перевідного) із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №2143 від 08.06.2022 року Військово-медичний клінічний центр Західного регіону Міністерства оборони України старший солдат ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні, з 30.05.2022 року по 08.06.2022 року, встановлений повний діагноз: вогнепальне осколкове поранення (20.03.2022 року) лівої гомілки з вогнепальним переломом проксимального кінця малогомілкової кістки спричиненого вогнепальним осколковим пораненням з дефектом кісткової тканини. Лікувальні рекомендації: рекомендовано подальше лікування за кордоном. Відповідно виписки (перевідного) із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 2143 від 08.06.2022 року Військово-медичний клінічний центр Західного регіону Міністерства оборони України старший солдат ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні, з 30.05.2022 року по 08.06.2022 року, встановлений повний діагноз: вогнепальне осколкове поранення (20.03.2022 року) лівої гомілки з вогнепальним переломом проксимального кінця малогомілкової кістки спричиненого вогнепальним осколковим пораненням з дефектом кісткової тканини. Лікувальні рекомендації: рекомендовано подальше лікування за кордоном. Згідно виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 3360 від 21.07.2022 року ІНФОРМАЦІЯ_2 (в/ч НОМЕР_5 ) Міністерства оборони України старший солдат ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні, з 18.07.2022 року по 21.07.2022 року, встановлений повний діагноз: стан після вогнепальне осколкове поранення (20.03.2022 року) проксимального мета епіфізу лівої великогомілкової кістки та верхньої третини лівої малогомілкової кістки з дефектом кісткової тканини та дефектом м`яких тканин. Стан після ПХО (20.03.2022 року) вогнепальної рани. Стан після операції (29.05.2022 року) відкрита репозиція, кісткова аутопластика, МОС вогнепального перелому проксимального мета епіфізу лівої великогомілкової кістки. Післятравматична нейропатія лівого малогомілкового нерва. Тимчасове порушення функцій. Відповідно виписного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого № 847 від 22.02.2023 року ІНФОРМАЦІЯ_2 (в/ч НОМЕР_5 ) Міністерства оборони України старший солдат ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні, з 13.02.2023 року по 22.02.2023 року, встановлений повний діагноз: Наслідки вибухово-осколкового поранення (20.03.2022 року) лівої гомілки з вогнепальними переломами верхньої третини обох кісток лівої гомілки з кістковим дефектом малогомілкової кістки у вигляді стійкої комбінованої контрактури лівого колінного та гомілково-ступневого суглобів, змінілих рубців ділянки лівого колінного та лівого гомілково-ступневого суглобів, консолідованого вогнепального перелому верхньої третини лівої великогомілкової кістки з наявністю металофіксаторів, дефект верхньої третини лівої малогомілкової кістки лікований оперативно (20.03.2022 року та 21.03.2022 року ПХО ран, 29.05.2022 року відкрита репозиція, кісткова аутопластика, МОС верхньої третини лівої великогомілкової кістки, 22.06.2022 року транспозиція сухожилка заднього великогомілкового м`язу на латеральну поверхню лівої стопи), з помірним порушенням функції посттравматичної нейропатії лівого малогомілкового нервів та лівого великогомілкогового нервів у вигляді елегії розтиначів лівої стопи, значне порушення функції. Лікувальні рекомендації: Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку. Згідно свідоцтва про хворобу від 23.03.2023 року № 430 госпітальної військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_5 та розпорядженням командира Військової частини НОМЕР_1 проведено огляд старшого солдата ОСОБА_1 , який знаходився на стаціонарному лікуванні, з 13.02.2023 року по 22.02.2023 року, та встановлений повний діагноз: Наслідки вибухово-осколкового поранення (20.03.2022 року) лівої гомілки з вогнепальними переломами верхньої третини обох кісток лівої гомілки з кістковим дефектом малогомілкової кістки у вигляді стійкої комбінованої контрактури лівого колінного та гомілково-ступневого суглобів , змінілих рубців ділянки лівого колінного та лівого гомілково-ступневого суглобів, консолідованого вогнепального перелому верхньої третини лівої великогомілкової кістки з наявністю металофіксаторів, дефект верхньої третини лівої малогомілкової кістки лікований оперативно (20.03.2022 року та 21.03.2022 року ПХО ран, 29.05.2022 року відкрита репозиція, кісткова аутопластика, МОС верхньої третини лівої великогомілкової кістки, 22.06.2022 року транспозиція сухожилка заднього великогомілкового м`язу на латеральну поверхню лівої стопи), з помірним порушенням функції посттравматичної нейропатії лівого малогомілкового нервів та лівого великогомілкогового нервів у вигляді елегії розтиначів лівої стопи, значне порушення функції. Відповідно довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 07.06.2023 року ОСОБА_1 встановлена ІІІ група інвалідності, починаючи з 23.05.2023 року. Причина інвалідності: поранення, так, пов`язане із захистом Батьківщини. Зазначене підтверджується відповідною довідкою МСЕК (а.с.46-47). За період перебуванням на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення (з 20.03.2022 року), отриманого при захисті Батьківщини, Військовою частиною НОМЕР_1 не виплачено у належному розмірі додаткової винагороди. Вважаючи протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування і невиплати позивачу додаткової винагороди та компенсації за невикористані додаткові відпустки учасникам бойових дій, позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів. Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено позивачу збільшену до 100 000 гривень винагороду, протягом строку перебування на стаціонарному лікуванні, в закладах охорони здоров`я, у зв`язку з пораненням, та грошову компенсацію за невикористані додаткові відпустки, як учаснику бойових дій, за період 2021-2023 роки за 42 календарних днів. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Згідно з ст.1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до ч.2 ст.1-2 Закону №2011-ХІІ, у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. Згідно з ч.4 ст.9 Закону № 2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів Українивід28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168), встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Абзацом 4 п.1 Постанови № 168 встановлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, включаються особи, зазначені у цьому пункті, у тому числі ті, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії. Тобто, з аналізу наведених норм Постанови №168 вбачається, що встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100 000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, а саме: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення. У даному випадку, колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що обидві вказані вище умови, у даних спірних правовідносинах, дотримані та підтверджуються довідкою (свідоцтвами) військово-лікарських комісії, а також виписками та виписними епікризами із медичних карт стаціонарного хворого - ОСОБА_1 . Таким чином, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що позивач має право на отримання збільшеної до 100 000 гривень винагороди протягом строку перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у зв`язку з пораненням. Разом з тим, в матеріалах справи не міститься, а відповідачем не надано ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, доказів нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди збільшеної до 100 000 гривень, що в свою чергу, порушує законні права та інтереси останнього. З огляду на встановлені обставини та докази, які містяться в матеріалах справи, наявні законні підстави для зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати і виплатити позивачу збільшену до 100 000 грн. додаткову винагороду в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у зв`язку з пораненням ОСОБА_1 , пов`язаним із захистом Батьківщини, за періоди 20.03.2022 року по 21.03.2022 року; з 22.03.2022 року по 27.03.2022 року; з 27.03.2022 року по 12.04.2022 року; з 26.05.2022 року по 30.05.2022 року; з 30.05.2022 року по 08.06.2022 року; з 09.06.2022 року по 08.07.2022 року; з 18.07.2022 року по 21.07.2022 року; з 13.02.2023 року по 22.02.2023 року. Колегія суддів апеляційної інстанції не бере до уваги доводи апелянта про застосування правових положень Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 року №260, оскільки розділ «XXXIV Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану» вказаного Порядку, застосовується з 01.02.2023 року, а тому зазначені правові норми не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, адже позивач був поранений та знаходився на лікуванні, починаючи з 2022 року. Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати компенсації за невикористані додаткові відпустки учасникам бойових дій, на підставі статті 16-2 Закону України «Про відпустки» та пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», за період 2021-2023 роки за 42 календарних днів, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно частини 1 ст. 2 Закону України «Про відпустки» право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи. Згідно ст. 16-2 Закону України «Про відпустки» учасникам бойових дій надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_6 від 26.04.2019 року. Копія відповідного посвідчення міститься в матеріалах справи (а.с.12). Відповідно п. 14 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у рік звільнення військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічні основні відпустки, а також дні додаткової відпустки. Таким чином, Військовою частиною НОМЕР_1 протиправно не нараховано та не виплачено позивачу грошову компенсацію за невикористані додаткові відпустки, як учаснику бойових дій, за період 2021-2023 роки, за 42 календарних днів, у зв`язку із чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Згідно з частиною першої статті 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права. Отже, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України). Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України. Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року). Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції. У зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2023 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Головуючий суддя: М.І. Кобаль Судді: О.В. Карпушова В.В. Файдюк Повний текст виготовлено 15.05.2024 року