Постанова 4824 № 372/2942/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 372/2942/23 Головуючий у 1 інстанції: Проць Т.В. Провадження № 22-ц/824/7962/2024 Доповідач: Шебуєва В.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 травня2024 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача Шебуєвої В.А., суддів Крижанівської Г.В., Кафідової О.В., секретар Ткаченко В.В., розглянувши апеляційну скаргу адвоката Івченко Вікторії Петрівни, яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Обухівського районного суду Київської області від 21 грудня 2023 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Обухівської міської ради Київської області, Обухівської районної державної адміністрації, Приватного акціонерного товариства «Обухівське» про визнання права на земельну частку (пай),- в с т а н о в и в: У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Обухівської міської ради Київської області, Обухівської районної державної адміністрації, Приватного акціонерного товариства «Обухівське» про визнання права на земельну частку (пай). Зазначила, що працювала в радгоспі-комбінаті «Обухівський», правонаступником якого є відповідач ПрАТ «Обухівське». Під час розпаювання земель ініціативною групою як працівнику товариства їй була виділена земельна частка/пай відповідно до затверджених списків та схеми розпаювань для сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Обухівської міської ради. При жеребкуванні часток/паїв їй дісталася частка 800 відповідно до схеми розпаювання земель ПрАТ «Обухівське», розміром 3,6298 га з кадастровим номером 3223186600:04:009:0028. Ініціативна група відповідно до схеми розпаювання зверталась до Держземагенства з питань виготовлення для видачі пайовикам сертифікатів, а в подальшому державних актів. До цього часу більшість членів/працівників ПАТ та пенсіонерів із-за незалежних від них обставин так і не отримали правовстановлюючі документи на частку/пай. ОСОБА_1 просила визнати за нею право на земельну ділянку частку (пай) №800 площею 3,6298 га, кадастровий номер 3223186600:04:009:0028 для товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Обухівської міської ради Київської області. Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 21 грудня 2023 рокув задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позову ОСОБА_1 . Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права. Суд помилково виходив з того, що ОСОБА_1 не набула права власності на спірну земельну частку/пай і не врахував положення ч. 3 ст. 152 ЗК України, ч. 3 ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» якими передбачено, що право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку. Суд також не врахував, що ініціативна група зверталася до Держземагенства з питань виготовлення для видачі пайовикам сертифікатів, в подальшому державних актів відповідно до схеми розпаювання, але до цього часу правовстановлюючі документи на частку/пай так і не виготовлені. Через відсутність відповіді Держземагенства єдиним способом захисту порушених прав ОСОБА_1 є звернення до суду з позовом про визнання права на таку земельну ділянку. Передбачене Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право підлягає судовому захисту навіть за умови, що право власності на спірну земельну частку/пай вона ніколи не набувала. ОСОБА_1 має право на захист свого права у судовому порядку, адже іншого ефективного способу захисту як визнання права на земельну ділянку, що здійснюється виключно через суд, наразі не існує. Представник ПрАТ «Обухівське» подав відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 . Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. В судове засідання сторони та їх представники не з`явилися, повідомлені про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи у їх відсутність. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 працювала в радгоспі-комбінаті «Обухівський», правонаступником якого є ПрАТ «Обухівське». В лютому 1996 року радгоспу-комбінату «Обухівський» видано державний акт ІІ-КВ №003263 на право постійного користування земельною ділянкою площею 1327 га для сільськогосподарського виробництва відповідно до рішення Нещерівської сільської ради народних депутатів від 01 грудня 1995 року. Вказаний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №284. Відповідно до протоколу № 2 загальних зборів осіб, які мають право на земельну частку (пай) в процесі розпаювання та приватизації сільськогосподарських угідь АТ «Обухівське» №2 від 05.03.2010 року та №3 від 22 лютого 2014 року вирішено провести процес розпаювання та приватизації земель ПАТ «Обухівське» та затвердити список осіб, які мають право на земельну частку (пай). Згідно списку, який є додатком до протоколу №2, під номером 432 значиться позивач - ОСОБА_1 . Розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації «Про надання дозволу на розроблення проекту приватизації земель ПАТ «Обухівське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської, Першотравенської та Нещерівської сільських рад №385 від 28.03.2012 року ПрАТ «Обухівське» наданий дозвіл на розроблення проекту приватизації земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель, що перебувають у постійному користуванні цього підприємства згідно з державними актами на право постійного користування землею серії ІІ-КВ №№003262, 003263, 003264. Розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації №365 від 08.12.2015 року затверджено проект приватизації земель ПАТ «Обухівське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської, Нещерівської та Першотравенської ради. Згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права земельна ділянка кадастровий номер 3223186600:04:009:0028, площею 3,6298 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва перебуває у державній власності. Позивачка ОСОБА_1 ніколи не набувала право власності на спірну земельну ділянку, не реєструвала його, відповідний правовстановлюючий документ не отримувала. Відповідно до положень ст. ст. 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні. Згідно зі ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Згідно з положеннями ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою, по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності. Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачено лише у ст.ст. 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України). Відповідно до пункту 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» (далі - Указ № 720/95) встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства. Згідно з пунктом 2 Указу № 720/95 право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. Право на земельну частку (пай) особа набуває за наявності трьох умов: перебування в членах колективного сільськогосподарського підприємства; отримання цим підприємством державного акта на право колективної власності на землю; включення особи до списку, доданого до цього акта. Право власності на земельну частку (пай) виникає не з часу внесення членів колективного сільськогосподарського підприємства до відповідних списків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю, перевірки, уточнень і затвердження указаних списків, а з моменту передачі (державної реєстрації) державного акта про право колективної власності на землю конкретному колективному сільськогосподарському підприємству. Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) визначені Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)». Відповідно до ст.1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай); громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов`язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості. Громадянам, зазначеним в абзаці п`ятому частини першої цієї статті, земельні ділянки в натурі (на місцевості) виділяються із земель запасу чи резервного фонду в розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. У разі відсутності на території відповідної ради необхідних площ земель запасу чи резервного фонду земельна ділянка за їх згодою може бути виділена в натурі (на місцевості) меншого розміру або за рахунок земель запасу чи резервного фонду, розташованих на території іншої ради в межах області. Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай). Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) громадян України, зазначених в абзаці п`ятому частини першої статті 1 цього Закону, є трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства (за наявності) чи нотаріально засвідчена виписка з неї (за наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Вказаним Законом визначено можливість встановлення права особи на земельну частку (пай) в судовому порядку, а також визнання права на земельну частку (пай). Разом з тим, даним Законом не передбачено набуття права власності на земельну частку (пай) у судовому порядку. Звертаючись до суду з позовом про визнання права власності на земельну ділянку частку (пай) №800 площею 3,6298 га, кадастровий номер 3223186600:04:009:0028 для товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Обухівської міської ради Київської області, ОСОБА_1 не надала суду належних і допустимих доказів набуття нею права власності на конкретну земельну ділянку, в тому числі і у порядку розпаювання. Зі змісту позовної заяви вбачається, що право власності на земельну частку/пай № НОМЕР_1 площею 3,6298 га, кадастровий номер 3223186600:04:009:0028 для товарного сільськогосподарського виробництва, ОСОБА_1 у встановленому законом порядку не набувала. Саме по собі звернення ініціативної групи до Держземагенства з питань виготовлення для видачі пайовикам сертифікатів, не надає підстав для ухвалення судом рішення про визнання за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку частку (пай) №800 площею 3,6298 га, кадастровий номер 3223186600:04:009:0028 для товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Обухівської міської ради Київської області. Суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга представника ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу адвоката Івченко Вікторії Петрівни, яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а рішення Обухівського районного суду Київської області від 21 грудня 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач Шебуєва В.А. Судді Крижанівська Г.В. Кафідова О.В.