Постанова Дніпровський апеляційний суд № 185/2455/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/1403/24 Справа № 185/2455/24 Суддя у 1-й інстанції - Щербина О. О. Суддя у 2-й інстанції - Руденко В. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 травня 2024 року м. Дніпро Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Руденко В.В., розглянувши клопотання захисника Хандоги Василя Васильовича, який діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 березня 2024 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі-КУпАП), - В С Т А Н О В И В : Постановою судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 березня 2024 року притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк шість місяців. Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605,60 грн. 01 травня 2024 року захисник подав апеляційну скаргу, разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної постанови судді місцевого суду. В обґрунтування свого клопотання захисник вказує на те, що ОСОБА_1 у судовому засіданні участі взяти не зміг через зайнятість на роботі, а тому йому не було відомо, яке саме рішення у справі було прийнято судом. Про вказане судове рішення йому стало відомо тільки 24.04.2024 року після його опублікування в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Отже захисник вважає, що у даному випадку з поважних та незалежних від заявника причин пропущено строк на апеляційне оскарження рішення місцевого суду та просить його поновити. Перевіривши матеріали справи та наведені в клопотанні захисника доводи щодо поважності причин пропуску строку на оскарження рішення судді місцевого суду, приходжу до наступних висновків. Відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7та частиною першою статті 287цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Правило дотримання десятиденного строку має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб справи про адміністративні правопорушення розглядалися впродовж розумного часу, не змушуючи органи влади та інших зацікавлених осіб перебувати у стані невизначеності. Це правило надає особі, яка має право на апеляційне оскарження, достатній строк для роздумів стосовно того, чи подавати апеляційну скаргу, для чіткого визначення своїх аргументів та окреслення стверджувальної правової позиції, і визначає період, після закінчення якого контрольна функція суду не здійснюється. Згідно ч.1 ст.2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до ч.1 ст.6 Європейської конвенції з прав людини кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Безсторонність суду передбачає як його суб`єктивну свободу від упередженості чи зацікавленості в результаті розгляду справи, так об`єктивну, яка виключає будь-який обґрунтований сумнів стосовно безсторонності суду. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що деякі справи про адміністративні правопорушення, за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.п.21-22 рішення у справі "Надточій проти України", п.33 рішення у справі "Гурепка проти України"). Згідно з усталеною практикою практики Європейського суду з прав людини, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави, однією із яких може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» та «Трух проти України»). У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції прозахист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року). Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Сабадаш проти України поновлення судом пропущеного строку на оскарження рішення без належного обґрунтування порушує принцип юридичної визначеності. Також, у справі Каракуця проти України у своєму рішенні ЄСПЛ зазначив, що заявники повинні проявляти належну зацікавленість у розгляді їхньої справи. Як убачається з матеріалів справи особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , хоча і не був особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду справи Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області 26 березня 2024 року, однак був повідомлений про те, що справа буде розглядатися саме у цьому суді, про що свідчить зміст складеного щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП (а.с.1) та довідка про доставку SMS від 14 березня 2024 року (а.с.7). Однак ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив та заяв про відкладення розгляду справи до суду не подавав. Тому суд, приймаючи рішення у справі, обґрунтовано зазначив мотиви, за яких він дійшов до переконання про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 . Отже, наведене свідчить про те, що ОСОБА_1 безумовно був обізнаний про перебіг судового розгляду справи про адміністративне правопорушення, але в судове засідання не з`явився та не скористався наданими йому ст.268 КУпАП правами, зокрема, надати суду власні пояснення щодо обставин подій, надати відповідні докази та, у разі незгоди, подати апеляційну скаргу в межах строку на апеляційне оскарження, який спливав 05 квітня 2024 року. Натомість апеляційна скарга була сформована та подана захисником ОСОБА_2 через АТ Укрпошта лише 29 квітня 2024 року (а.с.10-29). Разом з тим, матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 або його захисник Хандога В.В. зверталися до місцевого суду із заявою про отримання копії оскаржуваного рішення в межах строку на апеляційне оскарження. Більше того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся за отриманням правничої (правової) допомоги до адвоката Хандоги В.В. лише 26 квітня 2024 року (а.с.25,26), тобто через значний проміжок часу після постановлення оскаржуваного рішення та звернення його до примусового виконання (а.с.9). Таким чином вказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 безумовно був обізнаний про перебіг судового розгляду справи про адміністративне правопорушення, а отже мав можливість своєчасно з`явитися до суду для розгляду справи, протягом строку на апеляційне оскарження своєчасно отримати копію судового рішення та подати апеляційну скаргу, але не проявив зацікавленості у результатах судового розгляду справи та не скористався своїм правом на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у визначений законом строк. З огляду на викладене не можна погодитися з наведеними у клопотанні захисника ОСОБА_2 доводами щодо поважності причин пропуску ним строків на апеляційне оскарження постанови судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 березня 2024 року та апеляційний суд вважає їх безпідставними, оскільки ОСОБА_1 маючи можливість своєчасно дізнатися про результати прийнятого судом рішення, своєчасно отримати копію постанови суду та скористатися своїм правом на апеляційне оскарження судового рішення у визначений законом строк самостійно або через захисника, не скористався наданим йому законом процесуальним правом з причин, які не можна вважати поважними. Разом з тим, наведена у клопотанні захисником причина пропуску строку на апеляційне оскарження, який згідно ст.294 КУпАП обчислюється з дня винесення постанови, а не з дня її отримання або опублікування в Єдиному державному реєстрі судових рішень, не перебуває у площині поважних причин, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто такі, що не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами, труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до апеляційної інстанції з апеляційною скаргою у визначений законом строк, не встановлено таких і апеляційним судом, що у своїй сукупності засвідчує відсутність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Підсумовуючи вищенаведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що клопотання захисника Хандоги В.В. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 березня 2024 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП відносно ОСОБА_1 є безпідставним та задоволенню не підлягає, а тому подана апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, разом з доданими до неї документами. На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП ,- П О С Т А Н О В И В : Відмовити захиснику Хандозі Василю Васильовичу у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 березня 2024 року відносно ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124КУпАП. Апеляційну скаргу повернути особі, що її подала, разом з доданими до неї документами. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає. СУДДЯ ДНІПРОВСЬКОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ В.В. РУДЕНКО