Ухвала КАС ВС № 300/2261/23

УХВАЛА 13 травня 2024 року м. Київ справа №300/2261/23 адміністративне провадження №К/990/15963/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд): судді-доповідача - Радишевської О.Р., суддів - Мацедонської В.Е., Смоковича М.І., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Воробцем Романом Мироновичем, на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року у справі №300/2261/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, установленої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовців, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за період березень, червень, серпень, листопад, грудень, 2022 року, січень-березень 2023 року відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року, з відрахуванням податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів. 18 квітня 2024 року до Суду засобами поштового зв`язку направлено касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником - адвокатом Воробцем Романом Мироновичем, на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року у справі №300/2261/23. За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, Суд дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 330 КАС України (з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 18 жовтня 2023 року) у касаційній скарзі зазначаються, зокрема, відомості про наявність або відсутність Електронного кабінету. Частиною шостою статті 18 КАС України (з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 18 жовтня 2023 року) унормовано, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом, у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати Електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат. З аналізу наведених норм законодавства випливає, що ОСОБА_2 , як адвокат, який представляє інтереси скаржника у цій справі, відповідно до приписів статті 18 КАС України, зобов`язаний зареєструвати Електронний кабінет в ЄСІТС в обов`язковому порядку. На підставі даних комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» Судом установлено, що адвокат Воробець Роман Миронович, як представник позивача, не зареєстрував Електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд». Отже, аналіз матеріалів касаційної скарги свідчить про її невідповідність вимогам статті 330 КАС України, оскільки вона подана особою, яка, відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу, зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його. Крім того, статтею 329 КАС України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється із дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів із дня вручення йому такого судового рішення. Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу. З оскаржуваної постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду року встановлено, що її прийнято у порядку письмового провадження 21 лютого 2024 року, повний текст якої виготовлено цього ж дня. За таких обставин останнім днем строку на її касаційне оскарження є 21 березня 2024 року. Касаційну скаргу направлено до Суду засобами поштового зв`язку 18 квітня 2024 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження. У касаційній скарзі представник позивача просить поновити пропущений процесуальний строк, посилаючись на те, що ОСОБА_1 не був присутнім при винесенні оскаржуваної постанови, а її копію отримав засобами поштового зв`язку лише 18 березня 2024 року. Суд звертає увагу скаржника, що він позбавлений можливості перевірити зазначену дату отримання копії судового рішення, оскільки справа витребовується Судом лише у разі відкриття касаційного провадження. При цьому, скаржник, як особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством, у тому числі надання Суду доказів на підтвердження того, що касаційна скарга подана протягом тридцяти днів із дня вручення йому такого судового рішення. Належним доказом може бути, зокрема, довідка від суду про підтвердження факту отримання скаржником копії оскаржуваного судового рішення, або інші докази, що підтверджують відповідний факт, зокрема, копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, копія поштового конверту, у якому надійшло оскаржуване судове рішення, копія розписки про отримання оскаржуваного судового рішення, тощо. Водночас скаржником не надано до матеріалів касаційної скарги жодних доказів на підтвердження вказаних у заяві обставин. Крім того, з матеріалів касаційної скарги встановлено, що вони оформлені без дотримання вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України в касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Перевіривши касаційну скаргу представника позивача, Судом встановлено, що її зміст не відповідає вимогам пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, оскільки ним не обґрунтовано підстави, на якій подана касаційна скарга, що перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження. У касаційній скарзі скаржник посилається на наявність підстави для відкриття касаційного провадження, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, та зазначає про відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування абзацу 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовців, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». Суд зазначає, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, тощо), а також значення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду. Скаржник також повинен обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, ця норма повинна застосовуватися. Проте в порушення зазначених вимог, скаржник не обґрунтував у чому саме полягала помилка суду апеляційної інстанцій при застосуванні конкретної норми права, як, на думку скаржника, ця норма повинна застосовуватися, а також не обґрунтував підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.). Суд звертає увагу скаржника, що лише посилання у касаційній скарзі на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування відповідної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження. Касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань містить лише детально викладені фактичні обставини справи, незгоду з рішенням суду апеляційної інстанцій, цитування норм законодавства. Згідно з вимогами частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження, а за змістом частини першої статті 341 КАС України, за винятком частини третьої цієї статті КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Таким чином, межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, зазначеними скаржником, та викладеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження. Отже, у разі незазначення в касаційній скарзі підстав (підстави), на якій подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав) (пункт 4 частини другої статті 330 КАС України), така касаційна скарга має бути залишена без руху. За таких обставин, відповідно до норм статей 169, 332 КАС України, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику десятиденного строку з дня вручення копії цієї ухвали для усунення її недоліків шляхом: реєстрації електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами; подання касаційної скарги в новій редакції із зазначенням підстав (підстави), на яких подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 КАС України підстави (підстав), з належним її обґрунтуванням; надання доказів дати отримання позивачем оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції. Керуючись статтями 169, 332 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Воробцем Романом Мироновичем, на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року у справі №300/2261/23 залишити без руху. Надати скаржнику строк у десять днів із дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліку касаційної скарги, зазначеного у мотивувальній частині ухвали. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга буде повернута. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена. Суддя-доповідач: Судді:О.Р. Радишевська В.Е. Мацедонська М.І. Смокович