Ухвала КАС ВС № 140/24784/23

УХВАЛА про відмову у відкритті касаційного провадження 13 травня 2024 року м. Київ справа №140/24784/23 провадження № К/990/16456/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Єзерова А.А., суддів: Берназюка Я.О., Тацій Л.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27.11.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.03.2024 у справі №140/24784/23 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , треті особи: ОСОБА_2 , Луцька міська рада, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, у с т а н о в и в: У 2023 році ОСОБА_1 звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , треті особи: ОСОБА_2 , Луцька міська рада, у якому просив: - визнати незаконними та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі об`єднаної житлової комісії про надання ОСОБА_2 та членам його сім`ї житла для постійного проживання, серед виділених 37 квартир у м. Луцьку, а саме, трикімнатної квартири АДРЕСА_1 та відповідного наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким затверджено це рішення та рішення Міністерства оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями від 16.11.2022 №122 про погодження надання ОСОБА_2 та членам його сім`ї, житла для постійного проживання, серед виділених 37 квартир у АДРЕСА_2 , а саме: трикімнатної квартири АДРЕСА_1 ; - визнати незаконним та скасувати ордер на вселення до трикімнатної квартири для постійного проживання, а саме, квартири АДРЕСА_1 , який виданий Луцькою міською радою ОСОБА_2 та членам його сім`ї; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 надати квартиру, а Міністерство оборони України погодити надання квартири АДРЕСА_1 , яку надано ОСОБА_2 , іншому черговику, який перебуває на обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, надання житлових приміщень для постійного проживання, перед ОСОБА_2 , та який є першим у відповідній черзі на отримання вищевказаної конкретної квартири. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 27.11.2023, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.03.2024, у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, натомість прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. Дослідивши зміст касаційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку. Приписи пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України передбачають, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Цей принцип конкретизований у положеннях частини першої статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) й частини першої статті 328 КАС України, згідно з якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їхнє оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках. Тому розв`язуючи питання про прийнятність касаційної скарги, Верховний Суд насамперед має з`ясувати, чи належить справа, що в ній подається касаційна скарга, за своїми ознаками до тих справ, судові рішення в яких можуть оскаржуватися у касаційному порядку. Законодавець у КАС України встановив диференційований (розрізнений) підхід до визначення категорій справ, які належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, за критерієм їхньої складності, виокремивши з-поміж них справи незначної складності, для яких з огляду на їхні змістовні ознаки встановлений особливий порядок судового розгляду, зокрема й щодо можливості касаційного оскарження судових рішень, ухвалених в таких справах. За приписами пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначна справа) вважається адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин. У частині шостій статті 12 КАС України закріплений перелік справ, які для мети КАС України слід вважати справами незначної складності. Зокрема, положення пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України передбачають, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Окрім цього, ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 19.09.2023 відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Водночас за правилами пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Буквальне тлумачення положень зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Водночас обов`язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою. Означені критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Тобто касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права. Оцінивши доводи касаційної скарги та правове значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики, колегія суддів вважає, що ухвалені у цій справі судові рішення не впливають на кінцеве формування судової практики та не змінюють її. Також колегія суддів відхиляє посилання скаржника на підпункти «а» та «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, як на підстави для відкриття касаційного провадження, оскільки такі не підтверджені належними доказами та не обґрунтовані обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів або свідчили про наявність заінтересованості необмеженої кількості осіб в результатах розгляду саме справи №140/24784/23. Також, ОСОБА_1 зазначає, що судами попередніх інстанцій проігноровані висновки Верховного Суду, сформульовані у постанові від 21.06.2023 у справі №480/4849/21, постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2019 у справі №509/1350/17 та від 19.01.2023 у справі №990/92/22. З приводу посилань на зазначені постанови, колегія суддів зазначає таке. Так, у справі №480/4849/21 предметом розгляду було визнання протиправним та скасування пункту 2 Додатку до наказу Державної служби геології та надр України «Про продовження строку дії спеціальних дозволів на користування надрами». У справі №509/1350/17 спірні правовідносини виникли внаслідок відмови фізичній особі у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. А у справі №990/92/22 предметом розгляду було поновлення на посаді Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; скасування постанови Верховної Ради України та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Отже, доводи касаційної скарги про те, що правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі та наведених вище справах є подібними та мали б бути враховані судами попередніх інстанцій, при ухваленні оскаржуваних рішень не знайшли свого підтвердження у ході вивчення касаційної скарги. Колегія суддів звертає увагу, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. Таким чином, колегія суддів не приймає до уваги посилання ОСОБА_1 на неврахування зазначених постанов Верховного Суду з огляду на їх нерелевантність справі №140/24784/23. Підсумовуючи, колегія суддів дійшла висновку, що характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовча практика, що склалася з приводу спорів цієї категорії, непоодинока кількість справ з подібними позовними вимогами, відсутність ознак, які роблять цю касаційну скаргу відмінною від інших, дають підстави вважати, що судові рішення, які ухвалені у справі №140/24784/23, як у справі незначної складності, не підлягають касаційному оскарженню. Згідно до вимог пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З огляду на те, що касаційна скарга подана на судові рішення, які за законом не оскаржуються у касаційному порядку, у відкритті провадження за цією скаргою треба відмовити. Керуючись приписами статей 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд у х в а л и в:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27.11.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.03.2024 у справі №140/24784/23.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати скаржникові через підсистему «Електронний суд». Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується. Суддя-доповідач А.А. Єзеров Суддя Я.О. Берназюк Суддя Л.В. Тацій