Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/22724/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/22724/23 пров. № А/857/4626/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: Головуючого судді Сеника Р.П., суддів Онишкевича Т.В., Судової-Хомюк Н.М., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2024 року у справі № 380/22724/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, суддя у І інстанції Морська Г.М., час ухвалення рішення 17 січня 2024 року, місце ухвалення рішення м. Львів, дата складення повного тексту рішення не зазначена, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 ( далі ОСОБА_1 ) звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області ( далі ГУ ПФУ у Львівській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ( далі ГУ ПФУ в Дніпропетровській області) в якому просить: визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком протиправними та скасувати рішення №134250009959 від 27.07.2023; зобов`язати ГУ ПФУ у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 19.11.1981 по 22.11.1983 служба в рядах радянської армії, з 08.04.1985 по 05.11.1986 бетонником МБУ №2, у ВАТ «Білоруське УПНП і КРС» з 17.01.2005 по 31.08.2008 на посаді водія, роботу у ТзОВ «Варйоганська транспортна компанія 2» з 01.09.2008 по 06.04.2009 на посаді водія, з 17.04.2009 по 12.02.2010 «Варйоганська транспортна компанія 2» на посаді водія, 19.03.2010 по 09.09.2010 «Варйоганська транспортна компанія 2» на посаді водія, 10.09.2010 по 10.08.2011 «Варйоганська транспортна компанія 2» на посаді водія, 18.08.2011 по 03.01.2013 «Варйоганська транспортна компанія 2» на посаді водія, 19.04.2013 по 15.07.2016 ВАТ «Білоруське УПНП і КРС» на посаді водія, 27.07.2016 по 28.09.2016 у ВАТ «Карпати Сервіс» на посаді водія, 25.11.2016 по 21.11.2017 у ВАТ «Карпати Сервіс» на посаді водія, 01.02.2018 по 26.12.2018 у ВАТ «Карпати Сервіс» на посаді водія на підставі записів трудової книжки НОМЕР_1 , дата заповнення 19.03.1984; зобов`язати ГУ ПФУ у Львівській області призначити і виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 20.05.2023. На обгрунтування позовних вимог зазначає, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Для підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення подав: трудову книжку серії НОМЕР_2 ; військовий квиток серії НОМЕР_3 ; довідки про заробітну плату та атестацію робочих місць, паспорт та код. Рішенням № 134250009959 від 27.07.2023 про відмову у призначенні пенсії визначено, що призначити пенсію по віку згідно заяви від 20.07.2023 неможливо, через те, що страховий стаж становить 18 років 10 місяців 14 днів. До страхового стажу не враховано періоди військової служби з 19.11.1981 по 22.11.1983, оскільки у військовому квитку НОМЕР_3 наявне дописування дати демобілізації, період роботи з 08.04.1985 по 05.11.1986 оскільки у записах трудової книжки НОМЕР_1 наявне безпідставне виправлення дати звільнення, з 17.01.2005 по 26.12.2018 року період роботи в російській федерації. Позивач вважає спірне рішення протиправним та просить суд задовольнити позов. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано рішення ГУ ДПС в Дніпропетровській області №134250009959 від 27.07.2023 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком. Зобов`язано ГУ ПФУ у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу період служби в рядах радянської армії з 19.11.1981 по 22.11.1983; період роботи з 08.04.1985 по 05.11.1986 у Львівському мостовому ремонтно-будівельному управлінні №2; періоди роботи з 17.01.2005 по 31.08.2008, з 19.04.2013 по 15.07.2016 у ВАТ «Білоруське УПНП і КРС»; періоди роботи з 01.09.2008 по 06.04.2009, з 17.04.2009 по 12.02.2010, 19.03.2010 по 09.09.2010, 10.09.2010 по 10.08.2011, 18.08.2011 по 03.01.2013 у ТзОВ «Варйоганська транспортна компанія 2»; періоди роботи з 27.07.2016 по 28.09.2016, 25.11.2016 по 21.11.2017, 01.02.2018 по 26.12.2018 у ВАТ «Карпати Сервіс» та вирішити питання про призначення пенсії за віком з дати звернення за призначенням пенсії з урахуванням висновків суду. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Дніпропетровській області понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 268,40 грн. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Львівській області понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 268,40 грн. Рішення суду першої інстанції оскаржило ГУ ПФУ у Львівській області, подавши на нього апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону 1058 за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувались до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що було чинним раніше, крім випадків, передбачених Законом 1058. Для зарахування до страхового стажу періодів роботи за записами трудової книжки необхідно надати уточнюючі довідки про періоди роботи, видані підприємствами, на яких працював заявник, на підставі первинних документів за час виконання роботи або встановити факт належності цього документу заявнику в судовому порядку (п. 26 Порядку 637). До заяви про призначення пенсії по віку позивачем подано трудову книжку НОМЕР_1 від 19.03.1984, в якій є записи про працю ОСОБА_1 , довідку № 277 від 26.12.2018 видану ВАТ «Карпати Сервіс», де зазначено період роботи з 01.02.2018 по 26.12.2018 ОСОБА_1 на посаді водія на території Ханти-Мансійського автономного округу Югри, військовий білет НОМЕР_3 , згідно якого відомо, що ОСОБА_1 перебував на військовій службі з 19.11.1981 по 22.11.1983, позивачем також було надано довідку від 30.11.2018 № 449, видану ВАТ «Білоруське УПНП і КРС», Тюменська область рф про заробіток ОСОБА_1 за період з січня 2005 по серпень 2008 помісячно, з січня 2013 по грудень 2015 помісячно. Зарахування до страхового стажу та заробітної плати з 1 січня 2004 періодів роботи на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав здійснюється за умови підтвердження сплати страхових внесків до відповідних фондів держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, на території яких провадилася трудова діяльність. При цьому до заробітної плати, з якої обчислюється пенсія, не враховуються суми районного коефіцієнта і північної надбавки за періоди заробітку після 01.01.1992. З 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. З 19 червня 2023 року Україна припинила свою участь в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Відповідно до вищесказаного, питання пенсійного забезпечення громадян України, які працювали на території російської федерації не може регулюватися Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. З урахуванням зазначеного, органи Пенсійного фонду України позбавлені можливості в повному обсязі виконувати Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. Періоди роботи позивача зараховані до страхового стажу відповідно до трудової книжки, вищезазначених документів та згідно даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку (Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування). Згідно поданих документів загальний (страховий) стаж позивача становить 18 років 10 місяців 14 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком за нормами Закону 1058, оскільки необхідно мати 30 років у 2023 році. За доданими документами до страхового стажу позивачу не зараховано: період військової служби з 19.11.1981 по 22.11.1983, оскільки у військовому квитку НОМЕР_3 наявне дописування дати демобілізації; період роботи з 08.04.1985 по 05.11.1986, оскільки у записах трудової книжки НОМЕР_2 наявне безпідставне виправлення дати звільнення; період роботи з 17.01.2005 по 26.12.2018 згідно трудової книжки, оскільки це період роботи у російській федерації позивача, який не зараховано на підставі вищезазначеного. До страхового стажу зараховується періоди роботи на території РСФСР по 31.12.1991. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України. У відповідності до вимог частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 , 19.05.1963 народження, звернувся 20.07.2023 до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою та необхідними документами на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон № 1058-IV). Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію відділ призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, який уповноважений розглянути подану заяву ОСОБА_1 .. Рішенням від 27.07.2023 №134250009959 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області відмовило позивачу у призначенні пенсії. Відмова про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 обґрунтована наступним: «…Дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дата звернення за призначення пенсії за віком 20.07.2023. Пенсійний вік визначений статтею 26 Закону №1058-IV становить 60 років. Вік заявника - 60 років 2 місяці 1 день. Необхідний страховий стаж статтею 26 Закону №1058-IV становить 30 років. Страховий стаж особи становить - 18 років 10 місяців 14 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за наданими документами до страхового стажу не враховано періоди: військової строкової служби, оскільки у військовому квитку НОМЕР_3 наявне дописування дати демобілізації, роботи з 08.04.1985 по 05.11.1986 роки, оскільки у записах трудової книжки НОМЕР_2 наявне без підставне виправлення дати звільнення, з 17.01.2005 по 26.12.2018 - роботи в російській федерації. З 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежності Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. В зв`язку з цим, до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території РСФСР по 31.12.1991. Не працює з 09.07.2019. Дата з якої особа матиме право на пенсійну виплату (відповідно наданих документів) - 20.05.2028…». Не погодившись з такими діями відповідачів позивач звернувся з позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що основним документом, що підтверджує стаж є трудова книжка. Лише при наявності неправильності чи неточності записів у трудовій книжці, для підтвердження стажу приймаються до уваги інші документи (довідки, виписки із наказів, особові рахунки). Із дослідженої копії трудової книжки позивача, яка міститься в матеріалах справи, суд встановив, що у записі № 7 у році « 1986» є виправлення у цифрі « 9», це виправлення стосується наведення цифри « 9» темнішим кольором та жодним чином не впливає на рік звільнення, оскільки стосується сотень і дата звільнення не може бути на сотню більшою або меншою. Суд вважав безпідставним неврахування до трудового стажу позивача період роботи з 08.04.1985 до 05.11.1986 у Львівському мостовому ремонтно-будівельному управлінні №

2. Щодо не зарахування до стажу роботи періоду із 17.01.2005 до 26.12.2018, суд зазначив, що положення міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають. Записи про періоди роботи позивача в російській федерації, виконані в трудовій книжці, засвідчені чітким відтиском печатки відповідного підприємства та не містить ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватись у їх правдивості. Протилежного відповідачами не зауважено та судом не встановлено. Отже, призначення і виплата пенсій в Україні здійснюється також на підставі міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення. Відтак, до питання призначення пенсії застосовуються правила, передбачені договорами (угодами) між Україною та іншими державами. Щодо доводи відповідачів про неможливість зарахування до страхового стажу позивача період роботи в російській федерації з огляду на прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови від 29.11.2022 № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» суд вважав необґрунтованими, оскільки вказана постанова набрала чинності лише 02.12.2022, натомість у період роботи позивача вказана Угода була чинною та передбачала право на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди з врахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав. При цьому суд зазначав, що за наявності чинних, у період роботи позивача, положень Угоди, що передбачали відповідне право, позивач не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу. Факт перебування у трудових відносинах із ВАТ «Білоруське УПНП і КРС», ТзОВ «Варйоганська транспортна компанія 2» підтверджується довідками, виданими позивачу цими компаніями та долученими ним до заяви на призначення пенсії: від 30.11.2018 № 449, виданої ВАТ «Білоруське УПНП і КРС» та від 30.11.2018 № 115, виданої ТзОВ «Варйоганська транспортна компанія 2». Відтак суд дійшов до висновку про необхідність зарахування позивачу до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком періодів роботи у російській федерації: з 08.04.1985 по 05.11.1986 бетонником МБУ №2, у ВАТ «Білоруське УПНП і КРС» з 17.01.2005 по 31.08.2008 на посаді водія, роботу у ТзОВ «Варйоганська транспортна компанія 2» з 01.09.2008 по 06.04.2009 на посаді водія, з 17.04.2009 по 12.02.2010 «Варйоганська транспортна компанія 2» на посаді водія, 19.03.2010 по 09.09.2010 «Варйоганська транспортна компанія 2» на посаді водія, 10.09.2010 по 10.08.2011 «Варйоганська транспортна компанія 2» на посаді водія, 18.08.2011 по 03.01.2013 «Варйоганська транспортна компанія 2» на посаді водія, 19.04.2013 по 15.07.2016 ВАТ «Білоруське УПНП і КРС» на посаді водія, 27.07.2016 по 28.09.2016 у ВАТ «Карпати Сервіс» на посаді водія, 25.11.2016 по 21.11.2017 у ВАТ «Карпати Сервіс» на посаді водія, 01.02.2018 по 26.12.2018 у ВАТ «Карпати Сервіс». Щодо позову у частині зарахування позивачу до страхового стажу періоду з 19.11.1981 по 22.11.1983 служба в рядах радянської армії, суд зазначив, що у військовому квитку ОСОБА_1 НОМЕР_3 зазначена дата демобілізації 22.11.1983. Така сама дата демобілізації зазначена у трудовій книжці позивача, тому доводи відповідача, що підставою для відмови у зарахуванні до стажу вказаного періоду у спірному рішенні зазначено наступне: «… оскільки у військовому квитку НОМЕР_3 наявне дописування дати демобілізації…» є безпідставним. Період військової служби позивача з 19.11.1981 по 22.11.1983 належить до зарахування позивачу до загального страхового стажу. Разом з тим судом відмовлено позивачу у задоволенні вимоги про зобов`язання відповідача призначити пенсію за віком з 20.05.2023, оскільки суд не може перебирати на себе функції пенсійного органу та обраховувати загальний стаж роботи позивача на посадах, з урахуванням вимог Законів України «Про пенсійне забезпечення» та «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на день звернення із заявою про призначення пенсії, враховуючи значну кількість періодів, які необхідно обрахувати та їх різну тривалість. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, та зазначає наступне: Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003, № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV). Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV: застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону; страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку. Згідно з нормами статей 14, 15 Закону № 1058-IV платниками страхових внесків є страхувальники (роботодавці), які зобов`язані сплачувати страхові внески за застрахованих осіб (працівників) до органів Пенсійного фонду України. Згідно зі статтею 20 Закону України № 1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Відповідно до частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Здійснення персоніфікованого обліку в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування врегульовано статтею 21 Закону № 1058-IV. Як зазначено в частині другій цієї статті на кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки. Частиною третьою статті 21 Закону № 1058-IV встановлено перелік відомостей, які повинна містити персональна електронна облікова картка застрахованої особи; та серед іншого, частина персональної облікової картки, яка відображає страховий стаж, заробітну плату (дохід) та розмір сплачених страхових внесків. За статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Зазначена правова норма кореспондується з пунктом 1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, яка затверджена Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення від 29.07.1993 за №

58. Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначено у ст. 20 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, відповідно до якої страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. 01.01.1975 року трудові книжки оформлялися відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 09.07.1958 року № 620 (далі - Інструкція №620). Відповідно до пунктів 6, 7 розділу І Інструкції №620 трудова книжка заповнялась в присутності працівника не пізніше 5 днів після його прийому на роботу. В подальшому працівнику надавалось право ознайомитися з веденням записів в його трудовій книжці. Згідно із пунктами 14, 15 розділу І цієї Інструкції, якщо працівник до вступу на дане підприємство вже працював в якості працівника або службовця, але на нього по будь-яким причинам не було заведено трудову книжку, то при заповненні трудової книжки в розділі "Відомості про роботу" в графі 3 перш за все вносився запис про загальний стаж роботи в якості працівника або службовця до вступу на дане підприємство, установу або організацію. В подальшому постановою Ради Міністрів СРСР від 14.12.1962 року №1248 підпункт "в" пункту 10 постанови Ради народних комісарів СРСР від 20.12.1938 року №1320 "Про введення трудових, книжок" викладено в наступній редакції: "в розділі "відомості про роботу" перш за все вноситься відповідний запис в графі 3 "загальний стаж роботи в якості робітника або службовця до вступу на дане підприємство (в установу), яке видає трудову книжку, складає скільки-то років, в тому числі: "В графі 4 відповідно пишеться "Підтверджено документами стаж". Після цього в графи 2 і 3, на підставі належно оформлених документів, відповідно вносяться конкретні записи про те, на якому підприємстві, в якій установі або організації, в які періоди і на яких посадах працював власник трудової книжки до вступу на підприємство, установу, організацію, які видають трудову книжку. В графі 4 після кожної з цих записів вказується, на підставі якого документу здійснено запис. Зі змісту наданої позивачем трудової книжки можливо встановити назви підприємств та періоди роботи, з аналізу усіх граф трудової книжки (відомості про накази, реквізити посадових осіб, що вчиняли записи, тощо). Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права. Судом першої інстанції вірно зазначено, що у трудовій книжці позивача міститься усі необхідні записи, які засвідчені роботодавцем та дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи та накази на підставі яких позивач був прийнятий на таку роботу. Також, вказані періоди роботи позивача підтверджуються трудовими відносинами із ВАТ «Білоруське УПНП і КРС», ТзОВ «Варйоганська транспортна компанія 2» підтверджується довідками, виданими позивачу цими компаніями та долученими ним до заяви на призначення пенсії: від 30.11.2018 № 449, виданої ВАТ «Білоруське УПНП і КРС» та від 30.11.2018 № 115, виданої ТзОВ «Варйоганська транспортна компанія 2». Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що позов є таким, що не підлягає частковому задоволенню. Оскільки сторони не оскаржують рішення суду першої інстанції а частині відмови в задоволені позовних вимог, то в сили приписів статті 308 КАС України, рішення суду першої інстанції в цій частині не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії, параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні Петриченко проти України (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат. Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2024 року у справі № 380/22724/23 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Т. В. Онишкевич Н. М. Судова-Хомюк Повний текст постанови складено 14.05.2024