Постанова 4856 № 560/18573/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/18573/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Козачок І.С. Суддя-доповідач - Шидловський В.Б. 14 травня 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Шидловського В.Б. суддів: Боровицького О. А. Курка О. П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Хмельницької митниці на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення, В С Т А Н О В И В : позивач - ФОП ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів UA400000/2023/000177/2 від 03.08.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA400040/2023/000594 від 03.08.2023. В обґрунтування позову зазначено, що нею до митного оформлення було подано електронну митну декларацію №23UA400040025963U0 щодо товару, митна вартість якого визначалась за ціною договору (контракту). За результатами перевірки митним органом було прийняте спірне рішення про коригування митної вартості товару та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів. Підставою спірного рішення є неподання декларантом документів, які підтверджують числові значення складових митної вартості відповідно до вимог п.3, п.4 ст.53 Митного кодексу України. Позивач вважає, що рішення є неправомірним та підлягає скасуванню, оскільки митному органу надані усі необхідні документи, що дозволяли правильно визначити числове значення складових митної вартості. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Хмельницької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів UA400000/2023/000177/2 від 03.08.2023. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA400040/2023/000594 від 03.08.2023, видану Хмельницькою митницею Державної митної служби України. Стягнуто на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3838 (три тисячі вісімсот тридцять вісім) грн. 53 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницької митниці Державної митної служби України. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. 08 квітня 2024 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від позивача, в якому остання вказала на безпідставність доводів апеляційної скарги, у зв`язку із чим просила залишити рішення суду першої інстанції без змін. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 17.07.2023 між фірмою TS Trucks B.V. адреса 5061KN Остервейк, країна Нідерланди (продавець) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) укладений договір (контракт) купівлі-продажу №3 на поставку автомобіля - тягача SCANIA шасі R480-2012 YS2R4X20005308826. Згідно із розділом 3 Контракту товар поставляється продавцем покупцеві на умовах FCA згідно з Incoterms 2020, м.Остервейк (Нідерланди). Сторони домовились про ціну контракту - 10000 євро. Покупець зобов`язується сплатити повну вартість цього контракту 10000 євро продавцю шляхом банківського переказу з розрахункового рахунку покупця або готівковим розрахунком. Вид оплати - передоплата або готівковим розрахунком. Термін оплати 30 днів з дня підписання договору. Позивачем на виконання контракту 26.07.2023 було подано до митного оформлення електронну митну декларацію типу "IM40EE" № 23UA400000905805U7 на товар: сідловий тягач марки SCANIA R480, країна відправлення Нідерланди, для перевезення напівпричепів, бувший у використанні, календарний рік випуску 2012, номер шасі (кузова) НОМЕР_1 , об`єм двигуна 12740 см3, потужність двигуна 345 кВ, двигун дизель, колісна формула 4х2, торгівельна марка: SCANIA, застосовано 1 метод визначення митної вартості (основний) за ціною договору, визначено митну вартість в сумі 10000 Євро. За наслідками консультації з митним органом 02.08.2023 декларантом було подано митну декларацію типу "IM40ДЕ" №23UA400040025721U9, відповідно до якої задекларований вищевказаний автомобіль, при цьому застосований 6 метод визначення митної вартості - резервний, визначено митну вартість в сумі 13200 євро. Фактурна вартість товару становить 10000 Євро. Доставка вантажу здійснювалась на територію України самоходом по маршруту Ойстервейк (Нідерланди) - с.Розсоша, Хмельницька область (Україна). Отже, митна вартість товару була заявлена декларантом спочатку за основним методом визначення митної вартості товару, тобто за ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар. До митної декларації декларантом були подані рахунок-фактура (інвойс), автотранспортна накладна, сертифікат про походження товару, доповнення до зовнішньоекономічного договору, копія митної декларації країни відправлення MRN. Під час аналізу документів, поданих декларантом до митного оформлення, посадовою особою митниці було встановлене неподання документів, які підтверджують митну вартість товарів відповідно до вимог ч.2,8,9 ст.52 МКУ та ч.2,3 cт.5З МКУ, зокрема, в частині підтвердження числових значень складових митної вартості. Так, у митного органу виникли сумніви щодо заявленої ціни та митної вартості, оскільки даний автомобіль з пробігом 675938 км та такими ж зовнішніми пошкодженнями пропонувався даним відправником на різних сайтах Європи за ціною 22000 євро. На даний час пробіг автомобіля більший на 1982 км, що пов`язано з його транспортуванням своїм ходом з міста Остервейк (Нідерланди) до міста Хмельницький, відстань між якими складає близько 1829 км. Окрім цього, митний орган прийшов до висновку, що подані до митного оформлення документи містять окремі розбіжності, зокрема: - в частині відправника і власника, в частині термінів оплати за товар. У висновку експерта вартість товару визначено 13725,85 євро, що суперечить вартості рахунку-фактурі (10000 євро) та заявленій до митного оформлення (13200 євро); - не дотримано вимоги наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення" в частині заповнення графи 8ДМВ, де мають зазначатись відомості про документи, що використовувались для визначення митної вартості за методом або методами, зазначеними у графі

6. В ціновій базі Держмитслужби відсутня інформація щодо митного оформлення ідентичної моделі того ж року за ціною 13200 євро. За наявною у митного органу у митного органу інформації мінімальний рівень митної вартості ідентичної моделі того ж року становить 20501,69 євро. У зв`язку зі спрацюванням ризиків щодо можливого заниження задекларованого рівня митної вартості товару та тим, що подані до митного оформлення документи не містять окремих відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, посадовою особою митниці направлено декларанту повідомлення щодо надання додаткових документів для усунення виявлених розбіжностей. Як встановлено зі змісту вказаного повідомлення, декларанту запропоновано надати митному органу наступні документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контактом) про поставку товарів; 2) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; 4) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням договору (угоди, контракту); 5) виписку з бухгалтерської документації. Від особи, уповноваженої позивачем на декларування, на це повідомлення надано висновок експерта щодо вищезазначених розбіжностей та повідомлено про неможливість подання інших додаткових документів. 03.08.2023 Хмельницькою митницею прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA400000/2023/000177/2 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400040/2023/000594. Підстава: неподання до митного оформлення документів, які підтверджують числові значення складових митної вартості відповідно до вимог МКУ. 04.08.2023 з метою випуску товарів у вільний обіг у порядку, передбаченому ч.7 ст.55 та ч.2 ст.263 МК України, позивачка, з урахуванням коригувань вартості товарів подала нову митну декларацію №23UA400040025963U0 від 04.08.2023, відповідно до якої товар оформлено в митному режимі "імпорт" та випущено у вільний обіг в порядку ч.7 ст.55 МК України. Вказані обставини слугували підставою для звернення до суду з адміністративним позовом. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості заявлених позовних вимог. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного. Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За приписами ч.1 ст.1 Митного кодексу України №4495-VI від 13.03.2012 (далі - МК України) законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів. Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 МК України). Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини перша, друга статті 51 МК України). Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (частина перша, друга статті 52 МК України). Відповідно до частин 8-11 статті 52 МК України у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей. Форма декларації митної вартості та правила її заповнення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Заявлення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України в режимах, відмінних від режиму імпорту, здійснюється при декларуванні цих товарів шляхом заявлення в митній декларації відомостей про числове значення їх митної вартості та про документи, що його підтверджують. У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України). Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України). У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митному органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи (частина третя статті 53 МК України). Якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митному органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи (частина четверта статті 53 МК України). Отже, стаття 53 МК України містить опис двох підстав, за яких митний орган може зобов`язати декларанта надати додаткові документи: (1) у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; (2) у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість. У першому випадку вимагається надання документів згідно переліку: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У другому випадку необхідними є: 1) виписка з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкова інформація щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляція). Згідно з частиною п`ятою статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Положеннями частини 6 цієї статті передбачено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини п`ятої статті 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю. Згідно з частиною шостою статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7 статті 54 МК України). Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Водночас, наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості митний орган зобов`язаний доводити суду, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає Митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення іншої митної вартості товарів. Разом із тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не усі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Така позиція суду узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.02.2018 у справі №809/1884/16. Аналізуючи доводи апеляційної скарги щодо правомірності оскаржуваного рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, колегія суддів зважає на наступне. Матеріалами справи підтверджується, що згідно з рахунком-фактурою від 17.07.2023 вартість імпортованого автомобіля позивача складає 10000 Євро, при цьому відповідно до ст. 53 Митного кодексу України рахунок-фактура є тим документом, який підтверджує митну вартість товарів. Вказаний документ було надано для митного оформлення. Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної в постанові №810/1479/16 від 23.04.2019, "Судами обґрунтовано відхилено посилання відповідача на цінову базу Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України, оскільки відповідно до п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195, у графі 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості", зокрема, зазначено, що посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. Приймаючи рішення про визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядним резервним методом, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом визначено таку вартість товару, що є порушенням ст.55 Митного кодексу України. Крім того, наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю вищою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не є підставою для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Водночас, використання зовнішніх джерел, баз даних, каталогів для визначення митної вартості товарів не є обґрунтованим, оскільки не відповідає позиції ДФС України та Угоді про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року та Митному кодексу України. Так, згідно зі статтею VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року та статтею 64 Митного кодексу України митна вартість імпортних товарів не визначається на підставі мінімальної митної вартості, довільної чи фіктивної вартості. Стосовно позиції апелянта про встановлення розбіжностей в частині зазначення найменування відправника і власника товару, а також щодо термінів оплати за товар, то колегія суддів вказує на наступне. Відповідно до умов Договору купівлі-продажу №3 від 17.07.2023 продавцем є фірма TS Trucks (5061 KN Oistervijk, Nederland, Sprendlingenstraat 22). Інвойс (рахунок-фактура) від 17.07.2023 виданий від імені фірми TS Trucks (5061 KN Oistervijk, Nederland, Sprendlingenstraat 22). У експортній митній декларації MRN 23NLLK6VVBAARWWD50 від 17.07.2023 в графі 2 зазначено, що вантажовідправником є фірма TS Trucks (5061 KN Oistervijk, Nederland, Sprendlingenstraat 22), у графі 14 декларантом зазначений TS Trucks (5061 KN Oistervijk, Nederland, Sprendlingenstraat 22). Вантажовідправником/експортером в графі 2 електронної митної декларації типу ІМ40EE №23UA400000905805U7, митній декларації типу 1М40ДЕ №23UA400040025721U9 та електронній митній декларації типу ІМ40ДЕ №23UA400040025963U0 зазначена фірма TS Trucks (5061 KN Oistervijk, Nederland, Sprendlingenstraat 22). Зі змісту документів, які були подані позивачем до митного органу, вбачається, що автомобіль - сідловий тягач марки SCANIA, призначений для перевезення напівпричепів, бувший у використанні, календарний рік випуску 2012, номер шасі (кузова) НОМЕР_1 , був придбаний у фірми Trucks (5061 KN Oistervijk, Nederland, Sprendlingenstraat 22)/Нідерланди. Встановлено, що рахунки на вказаний товар видані цією компанією-продавцем та кошти за товар сплачені саме цій компанії, з огляду на що висновки відповідача щодо наявності розбіжностей у документах є необґрунтованими в контексті оцінки правильності визначення митної вартості товару або її окремих складових. Відповідач не довів належними доказами те, що вказані розбіжності мали безпосередній вплив на правильність визначення числових значень складових митної вартості. Так, судом першої інстанції встановлено та не спростовано доводами апеляційної скарги, що до митної декларації декларантом подані необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість за ціною договору, а саме: договір купівлі-продажу №3 від 17.17.2023, інвойс (рахунок-фактура) від 17.07.2023, квитанція про сплату вартості автомобіля. Згідно з інвойсом вартість автомобіля визначена в розмірі 10000 Євро, у відомостях митної декларації вартість вантажу 10000 Євро. Відповідно до квитанції від 10.08.2023 оплата в розмірі 10000 Євро була здійснена в межах строку, визначеного договором купівлі-продажу. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що подані позивачем до митного оформлення документи щодо ціни товару не викликають сумнівів у достовірності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Водночас, висновок експерта не є основним документом, що підтверджує митну вартість автомобіля в розумінні ст. 53 МК України. Таким чином, обґрунтовані сумніви щодо невірного визначення декларантом митної вартості товару, а також конкретні обставини та докази, які підтверджують такі сумніви, відповідачем зазначені та доведені не були. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувались митним органом при її визначенні. Водночас, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Митного Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. Разом з тим, текст оскаржуваного рішення про коригування митної вартості не містить відомостей про характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умови поставки тощо. Відтак, застосування митним органом з причини спрацювання модуля АСАУР ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України колегія суддів також вважає необґрунтованим, оскільки самі по собі відомості згаданої системи не містять усіх параметрів, об`єктивно необхідних для висновку про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого висновку характеристики товару можуть бути з`ясовані лише у спосіб конкретного порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару, чого зроблено не було. Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.12.2018 у справі №815/228/176, наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, не доводить неправильність її визначення декларантом, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається у кожному конкретному випадку. У постанові Верховного Суду від 21.08.2018 у справі №804/1755/17 міститься висновок про те, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами. Верховний Суд, проаналізувавши вищенаведені норми права у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а, дійшов висновку, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною 2 статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. Враховуючи вищевказане, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що позивачем подано митному органу пакет документів на підтвердження достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, обґрунтованість яких належним чином не спростовано. Відповідачем не доведено належними доказами наявність у наданих позивачкою документах розбіжностей, які прямо впливали на правильність визначення числових значень складових митної вартості. Не доведено також відсутність або неправильність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, або відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар. Таким чином, відповідач не надав належні докази, що спростовують правильність визначення позивачем митної вартості за основним методом ( за ціною договору). Відтак, порушене право позивача в повній мірі відновлено шляхом визнання протиправними та скасування рішення Хмельницької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів UA400000/2023/000177/2 від 03.08.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA400040/2023/000594 від 03.08.2023, видану Хмельницькою митницею Державної митної служби України. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами. Колегія суддів звертає увагу, що згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Хмельницької митниці залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Шидловський В.Б. Судді Боровицький О. А. Курко О. П.