LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд580/708/24

від 14.05.2024НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/708/24 Суддя першої інстанції: Альона КАЛІНОВСЬКА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 травня 2024 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача - Шведа Е.Ю., суддів - Голяшкіна О.В., Заїки М.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на прийняте за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИЛА: У січні 2024 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - Відповідач-1, ГУ ПФ в Черкаській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - Відповідач-2, ГУ ПФ в Закарпатській області), в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 11.01.2024 №971010199635 про відмову у здійсненні переведення ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію по інвалідності державного службовця, відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити та здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 з 09.01.2024 пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу», від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, у розмірі 60 відсотків від заробітної плати, зазначеної в довідках Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 2300-0602-8/1556 від 08.01.2024, та № 2300-0602-8/1559 від 08.01.2024. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 28.02.2024 позов задоволено частково: - визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 11.01.2024 №971010199635 про відмову у переведенні ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію по інвалідності державного службовця, відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88008, Закарпатська обл., м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) від 09.01.2024 про переведення її з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію по інвалідності державного службовця, відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у цьому рішенні. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскільки станом на 01.05.2016 ОСОБА_1 мала стаж державної служби понад 20 років та перед зверненням за призначенням пенсії працювала на посаді, віднесеній до посад державних службовців, то остання має право на призначення пенсії по інвалідності згідно Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ. Водночас, обираючи спосіб захисту порушеного права Позивача, суд зауважив, що питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням територіального органу Пенсійного фонду України, а відтак суд не вправі втручатися у нього шляхом покладення обов`язку з прийняття конкретно визначеного рішення. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити його в частині відмовлених позовних вимог та задовольнити позовні вимоги повністю. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що при обранні способу захисту порушених прав судом не було враховано висновки Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18, в якій було вирішено спір шляхом покладення на орган Пенсійного фонду України обов`язку призначити, здійснити нарахування та виплату пенсії. Відтак, за твердженням ОСОБА_1 , суд помилково визнав повноваження ГУ ПФ в Закарпатській області дискреційними, застосувавши не актуальну позицію Верховного Суду у справі №348/2160/15-а. Окремо наголошує на тому, що спосіб захисту має бути таким, який би виключав необхідність повторного звернення до суду. Після усунення визначених в ухвалі від 13.03.2024 про залишення апеляційної скарги без руху ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2024 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 03.04.2024. Крім того, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Відповідач-2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його скасувати його та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що судом не було враховано та взагалі не надано оцінку тому, що підставою для відмови у призначенні пенсії Позивачу була недостатність станом на 01.05.2016 стажу державної служби з огляду на незарахування окремих періодів до нього. Після усунення визначених в ухвалі від 04.04.2024 про залишення апеляційної скарги без руху ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2024 відкрито апеляційне провадження у за цією апеляційною скаргою та встановлено строк для подачі відзиву на неї. У відзиві на апеляційну скаргу Позивача ГУ ПФ в Черкаській області просить скасувати його та винести постанову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що, починаючи з 01.05.2016 державним службовцям за нормами Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ призначаються лише пенсії за віком, адже за Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII пенсія по інвалідності призначається за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». У відзиві на апеляційну скаргу Позивача ГУ ПФ в Закарпатській області просить відмовити в її задоволенні з мотивів і підстав, зазначених в апеляційній скарзі Відповідача-2. Відзиву на апеляційну скаргу ГУ ПФ в Закарпатській області від учасників справи не надійшло. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.05.2024 призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що останні необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - скасувати в одній частині та змінити в іншій, виходячи з такого. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю ІІ групи з 15.05.2015 безтерміново (а.с. 12) та з 15.05.2015 отримує пенсію по інвалідності ІІ групи загального захворювання відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Із змісту копії трудової книжки серії НОМЕР_2 вбачається, що ОСОБА_1 з 16.07.1990 працювала на посаді інспектора 2-ого відділу Черкаського центру з нарахування та виплати пенсій і допомог до 22.10.1998, з 23.10.1998 - приступила до виконання обов`язків спеціаліста, державного службовця 13-ого рангу та прийняла присягу державного службовця, з 01.03.2002 переведена на посаду спеціаліста другої категорії відділу другу та реєстрації вхідної і вихідної кореспонденції, а 27.08.2002 звільна з посади у зв`язку з переведенням до Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі. Починаючи з 27.08.2002 ОСОБА_1 працювала на різних посадах державної служби в Управлінні Пенсійного фонду України в Придніпровському районі, Управлінні Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області, Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області. 26.12.2023 припинено державну службу та звільнено Позивача із займаної посади у зв`язку з виходом на пенсію відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 83 Закону України «Про державну службу» (а.с. 25-32). ОСОБА_1 09.01.2024 звернулася до ГУ ПФ в Черкаській області із заявою про нарахування та виплату з дати звернення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ у розмірі 60% від заробітної плати, зазначеної у довідках №2300-0602-8/159 від 08.01.2024 та №2300-0602-8/1556 від 08.01.2024 та зарахувати до стажу державної служби період роботи з 16.07.1990 по 26.12.2023 (а.с. 13-15). Рішенням ГУ ПФ в Закарпатській області від 11.01.2024 №971010199635 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності згідно ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, оскільки, по-перше, Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII не передбачено призначення пенсії по інвалідності, по-друге, до стажу державної служби згідно трудової книжки серії НОМЕР_3 зараховано період з 23.10.1998 по 30.04.2016, що становить 17 років 6 місяців 9 днів, адже періоди з 16.07.1990 по 22.10.1998 не зараховані з огляду на відсутність запису про присвоєння рангу державного службовця після прийняття Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, який набув чинності 16.12.1993 (а.с. 17-18). Крім того, у рішенні зазначено, що відсутність у Позивача необхідного стажу для призначення пенсії за Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ унеможливлює врахування довідки про складові заробітної плати в середніх розмірах за грудень 2023 року. Про прийняття цього рішення ГУ ПФ в Черкаській області листом від 16.01.2024 №2300-0206-8/3687 повідомило ОСОБА_1 (а.с. 16). Виходячи з системного аналізу приписів ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII (далі - Закон №3723-ХІІ), п. п. 2, 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VII (далі - Закон №889-VІІІ), ст. 58 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок №22-1), суд першої інстанції, з урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18, прийшов до висновку про наявність у Позивача права на призначення пенсії по інвалідності згідно ст. 37 Закону №3723-ХІІ, а відтак і протиправність рішення Відповідача-2 від 11.01.2024,;однак з огляду на дискреційність повноважень щодо її призначення, суд зазначив, що належним способом захисту порушених прав є покладення на ГУ ПФ в Закарпатській області обов`язку з повторного розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії з урахуванням викладених у рішенні суду висновків. З такими висновками суду першої інстанції не можна повністю погодитися з огляду на таке. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема, порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом №889-VIII. Відповідно до п. 2 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII з 01.05.2016 року втратив чинність Закон України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу» крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу. Пунктами п. 10, 12 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Частиною 1 ст. 37 Закону № 3723-XIІ встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Надаючи оцінку твердженням ГУ ПФ в Закарпатській області, які були залишені поза увагою суду першої інстанції, про те, що робота ОСОБА_1 з 16.07.1990 по 22.10.1998 не враховувалася до стажу державної служби з огляду на відсутність запису у трудовій книжці про присвоєння рангу державного службовця після набрання чинності Законом №3723-ХІІ, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке. Відповідно до п. 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII. У свою чергу, пунктом 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Отже, у спірному випадку необхідно керуватися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (далі - Порядок №283). Указана позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 01.04.2020 у справі №607/9429/17. Відповідно до п. 2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується, зокрема, робота (служба) на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України «Про державну службу», а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.07.1994 №521-р, яке було чинне станом на 01.05.2016, визначено, що посади інших працівників центрів по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат відносяться до відповідних категорій державних службовців місцевих органів державної виконавчої влади. Як було встановлено вище, згідно відомостей трудової книжки серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 у період з 16.07.1990 по 27.08.2002 працювала на посаді спеціаліста 2 категорії Черкаського обласного центру по нарахуванню та виплаті пенсій та допомог, тобто в органі, посади в яких за актом Кабінету Міністрів України відносяться до відповідних категорій державних службовців місцевих органів державної виконавчої влади. Факт належності посади Позивача у згаданий період до посад державної служби підтверджується також довідками Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації від 08.01.2024 №12/07-29 (а.с. 22) та від 08.01.2024 №14/02/07-29 (а.с. 23), а також листом ГУ ПФ в Черкаській області від 28.12.2023 №2300-0801-8/88422, в якому вказано у числовому виразі період стажу державної служби ОСОБА_1 (а.с. 21). За таких обставин твердження ГУ ПФ в Закарпатській області про відсутність підстав для зарахування періоду роботи з 16.07.1990 по 22.10.1998 до стажу державної служби через неприйняття ОСОБА_1 присяги державного службовця є безпідставним, оскільки належність посад, яку обіймала остання в цей період, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.07.1994 №521-р віднесено до відповідних категорій державних службовців місцевих органів державної виконавчої влади. Судом першої інстанції указаним обставинам оцінки надано не було, у зв`язку з чим оскаржуване рішення суду підлягає зміні у мотивувальній частині. Щодо посилання Відповідача-2 в оскаржуваному рішенні на те, що Законом №889-VIII не передбачено пенсію призначення пенсії по інвалідності державного службовця, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до ч. 9 ст. 37 Закону № 3723-XII пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених ч. 1 цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 1058-IV особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби. Якщо зазначені особи повертаються на державну службу, виплата пенсії по інвалідності припиняється на період до звільнення з роботи або досягнення ними граничного віку перебування на державній службі (ч. 10 ст. 37 Закону № 3723-XII). Якщо інваліду I або II групи було встановлено III групу інвалідності, то в разі наступного визнання його інвалідом I або II групи право на отримання раніше призначеної пенсії на умовах, передбачених цим Законом, поновлюється з дня встановлення I або II групи інвалідності за умови, якщо після припинення виплати пенсії минуло не більше п`яти років. У такому самому порядку визначається право на отримання пенсії по інвалідності на умовах, передбачених цим Законом, особам, яким така пенсія не була призначена у зв`язку з продовженням перебування зазначених осіб на державній службі (ч. 12 ст. 37 Закону № 3723-XII). Відтак, оскільки у спірному випадку до Позивача застосовуються положення ст. 37 Закону №3723-ХІІ, якою передбачено пенсія по інвалідності, то твердження Відповідача-2 про те, що Законом №889-VIII призначення пенсії по інвалідності державного службовця не передбачено, що виключає можливість прийняття рішення про її призначення ОСОБА_1 , є безпідставним. За таких обставин колегія суддів погоджується з позицією Черкаського окружного адміністративного суду про необхідність скасування спірного рішення ГУ ПФ в Закарпатській області від 11.01.2024 №971010199635 про відмову у переведенні на пенсію державного службовця. З приводу посилання ОСОБА_1 на те, що покладення судом на ГУ ПФ в Закарпатській області обов`язку призначити їй пенсію по інвалідності згідно ст. 37 Закону №3723-ХІ не є втручанням у дискреційні повноваження органу пенсійного фонду з огляду на позицію Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18, що не було враховано судом першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке. Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». Разом з тим, судова колегія вважає, що суд першої інстанції помилково вважав повноваження ГУ ПФ в Закарпатській області дискреційними, оскільки останній не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд. Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №208/8402/14-а, від 29.03.2018 у справі №816/303/16, від 25.05.2018 у справі №826/6102/16. Колегією суддів враховується, у межах спірних правовідносин праву Позивача отримати пенсію за по інвалідності державного службовця за Законом №3723-ХІІ кореспондує обов`язок Відповідача-2 прийняти рішення щодо її призначення. Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішенні від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Як було встановлено раніше, Позивач є особою з інвалідністю ІІ групи, має відповідний стаж на посаді державної служби, перед зверненням за призначенням пенсії працювала на посаді, віднесеній до посад державних службовців, а відтак має право на призначення пенсії по інвалідності згідно ст. 37 Закону № 3723-XII. Тому, відповідно, наявні правові підстави для покладення на ГУ ПФ в Закарпатській області обов`язку з призначення ОСОБА_1 з 09.01.2024 пенсії по інвалідності державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.12.2023 у справі № 600/947/23-а. У зв`язку з викладеним рішення суду першої інстанції в частині обраного способу захисту прав Позивача підлягає скасуванню із прийняттям у цій частині нового про часткове задоволення позовних вимог. Поряд з цим, у спірному випадку, як правильно зазначив суд першої інстанції, обов`язок з вчинення дій слід покладати саме на ГУ ПФ в Закарпатській області, а не на ГУ ПФ в Черкаській області, як просила ОСОБА_1 , з огляду на таке. Положеннями п. 4.10 Порядку №22-1 передбачено, що після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії. Викладене, на переконання колегії суддів, свідчить, що з урахуванням принципу екстериторіальності призначення пенсії у випадку скасування судом рішення про відмову в її призначенні має здійснюватися саме тим територіальним органом Пенсійного фонду України, якого було уповноважено розглядати подану особою заяву вперше. До компетенції ж органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації, фактичного проживання) особи (у спірному випадку ГУ ПФ в Черкаській області) належить здійснення виплати пенсії після її призначення органом, який розглядає відповідну заяву. У межах цього спору ГУ ПФ в Черкаській області виконало виключно 2 функції: прийняло документи та повідомило про результати їх розгляду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області, що свідчить про те, що жодних рішень владно-розпорядчого характеру, які б призводили до зміни чи встановлення прав та обов`язків ОСОБА_1 , останнім не приймалось. Відтак, у спірному випадку обов`язок із призначення ОСОБА_1 пенсії має бути покладено саме на ГУ ПФ в Закарпатській області як орган, який прийняв протиправне рішення про відмову у такому призначенні. Аналогічна за змістом правова позиція щодо визначення територіального органу Пенсійного фонду України, на якого необхідно покладати обов`язок із вчинення дій після скасування його рішення про відмову у призначенні (перерахунку) пенсії, висловлена Верховним Судом у постанові від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23. Щодо позовних вимог про зобов`язання ГУ ПФ в Черкаській області здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 пенсії державного службовця у розмірі 60 відсотків від заробітної плати, зазначеної в довідках ГУ ПФ в Черкаській області № 2300-0602-8/1556 від 08.01.2024, та № 2300-0602-8/1559 від 08.01.2024, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке. Викладені вище обставини цієї справи свідчать, що спір у ній виник щодо права Позивача на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ у сукупності із пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, оскільки територіальний орган Пенсійного фонду України не визнав цього права за ОСОБА_1 . У свою чергу, вимоги останньої зобов`язати Відповідача-1 нарахувати та виплатити їй пенсію відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у чітко визначеному відсотковому розмірі та з урахуванням заробітної плати, зазначеної в довідках від 08.01.2024 №2300-0602-8/1556 та №2300-0602-8/1559, виданих ГУ ПФ в Черкаській області, є передчасним, оскільки стосуються розміру пенсійних виплат, який ще не обрахований суб`єктом владних повноважень, який наділений такою дискрецією, наслідки якої можуть бути предметом перевірки судом на відповідність критеріям, визначеним у статті 2 КАС України. Отже така вимога спрямована на майбутнє, через, що не підлягає задоволенню з огляду на те, що судовому захисту підлягає тільки порушене право. Аналогічна за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.09.2023 у справі № 560/8328/22 та у вже згаданій постанові від 19.12.2023 у справі № 600/947/23-а. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, зважаючи на встановлені вище обставини, судова колегія вважає правильними висновки суду першої інстанції про визнання протиправним і скасування рішення про відмову у призначенні пенсії, однак з урахуванням мотивів, зазначених у цій постанові, помилковими висновки про відсутність правових підстав для покладення на Відповідача-2 обов`язку призначити Позивачу згідно ст. 37 Закону №3723-ХІІ, а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції змінити у мотивувальній частині та скасувати в частині зобов`язання ГУ ПФ в Закарпатській області вчинити дії та прийняти у ній нове про часткове задоволення позову у цій частині. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при прийнятті рішення неповно з`ясовано всі обставини та неправильно застосовано норми матеріального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи в частині позовних вимог. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги - задовольнити частково, а рішення суду - скасувати в частині та змінити у мотивувальній частині. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області - задовольнити частково. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року - скасувати в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88008, Закарпатська обл., м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) від 09.01.2024 про переведення її з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію по інвалідності державного службовця, відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у цьому рішенні. Прийняти в указаній частині нове рішення, яким зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88008, Закарпатська обл., м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) з 09 січня 2024 року пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року - змінити у мотивувальній частині. В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Суддя-доповідач Е.Ю. Швед Судді О.В. Голяшкін М.М. Заїка Повний текст постанови складено та підписано 14 травня 2024 року.

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»