LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд580/12260/23

від 13.05.2024НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/12260/23 Суддя (судді) першої інстанції: Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого: Бєлової Л.В. суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В: У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив зобов`язати відповідача виключити з Єдиного реєстру боржників відомості стосовно позивача, як боржника у виконавчих провадженнях № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року позов задоволено. Зобов`язано Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) виключити з Єдиного реєстру боржників відомості стосовно ОСОБА_1 , як боржника у виконавчих провадженнях № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, недотримано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує, що положення частини 7 статті 9 Закону України «Про виконавче провадження» та пунктом 6 Розділу X Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 №2432/5, в тому числі, на підставі рішення суду, не передбачають можливості для виключення позивача з Єдиного реєстру боржників, у зв`язку з поверненням виконавчих листів стягувачу відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», тому відсутні підстави для вилучення відомостей про ОСОБА_1 з Єдиного реєстру божників. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської митниці на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 22 грудня 2023 року у Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зобов`язання вчинити дії. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції. Позивач в обґрунтування своїх доводів зазначає, що приписи пункту 23 Розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, передбачають можливість державного виконавця самостійно забезпечити виключення відомостей щодо особи з Єдиного реєстру боржників, а також передбачають можливість виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників на підставі судового рішення. У зв`язку з цим, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про те, що наслідки, передбачені частиною 7 статті 9 Закону № 1404-VIII, мають бути застосовані до позивача, оскільки він перестав бути боржником у розумінні цього Закону. Після надходження матеріалів справи до суду, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Суд першої інстанції встановив, що відповідно до вироку Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04 лютого 2015 року у кримінальній справі № 711/10290/14-к, зокрема, на підставі ч. 1 ст. 70 KК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_1 до відбуття 3 роки 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є особистою власністю засудженого. 24 квітня 2015 року Придніпровським районним судом м. Черкаси видано: виконавчий лист № 711/10290/14-к про конфіскацію майна, яке є особистою власністю засудженого ОСОБА_1 ; виконавчий лист № 711/10290/14-к про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави 1846,02 грн. Отже, на примусовому виконанні в Придніпровському відділі ДВС у м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області перебувало: виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 711/10290/14-к від 24.04.2015, виданого Придніпровським районним судом міста Черкаси про конфіскацію майна, яке є особистою власністю засудженого ОСОБА_1 ; виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 711/10290/14-к від 24.04.2015, виданого Придніпровським районним судом міста Черкаси про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави 1846,02 грн. Постановою головного державного виконавця Придніпровського відділу ДВС у м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Тімофєєва Вадима Сергійовича від 31.03.2017 відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_1. Постановою державного виконавця Придніпровського відділу ДВС у м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Чепурною Ларисою Петрівною від 28.07.2017 у ВП № НОМЕР_1 повернуто виконавчий лист стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", у зв`язку з тим, що вжитими державним виконавцем заходами не вдалося виявити у боржника майна, що підлягає конфіскації. Постановою державного виконавця Придніпровського відділу ДВС у м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Чепурної Лариси Петрівни від 28.08.2017 відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_2. Постановою державного виконавця Придніпровського відділу ДВС у м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Чепурної Лариси Петрівни від 27.11.2017 у ВП № НОМЕР_2 повернуто виконавчий лист стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", у зв`язку з тим, що вжитими державним виконавцем заходами не вдалося виявити у боржника ліквідного майна для звернення на нього стягнення. 30.11.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою в якій просив вилучити відповідні відомості відносно нього з Єдиного реєстру боржників. Листом № 37856/26.21-47/161741 від 13 грудня 2023 року відповідач повідомив, що оскільки виконавчі провадження № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 відносно позивача завершені саме з підстав п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" за відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, тому відповідні дані відносно боржника не вилучені з Державного реєстру боржників та відмовив у виключенні відомостей про позивача з Єдиного реєстру боржників, посилаючись на відсутність законних підстав на вчинення таких дій. Позивач, вважаючи таку відповідь відповідача протиправною, з метою захисту своїх прав звернувся до суду з цим позовом. Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив та зазначив, що оскільки виконавчі документи для примусового виконання стягувачем повторно не пред`являлись і строк для їх повторного пред`явлення закінчився та відсутні судові рішення про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, а також враховуючи, що матеріали виконавчих проваджень знищені, то подальше перебування позивача у статусі постійного боржника у зв`язку із наявністю у Єдиному реєстрі боржників відомостей, внесених при відкритті зазначених виконавчих проваджень, є невиправданим та непропорційним заявленій в законодавстві легітимній меті. Тому, наслідки, передбачені частиною 7 статті 9 Закону № 1404-VIII, мають бути застосовані до позивача, оскільки він перестав бути боржником у розумінні цього Закону. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на таке. Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначений Законом. Спірні правовідносини у цій справі, зокрема врегульовані Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ (далі - Закон), Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» № 1403-VІІІ (далі - Закон № 1403-VІІІ), Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства від 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованої в Мін`юсті 02.04.2012 за № 489/20802 (далі - Інструкція) та Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 № 2432/5 (далі - Положення). Відповідно до вимог статті 1 Закону № 1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Отже, правомірними вважаються дії державного виконавця, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом. Відповідно до вимог ст. 10 цього Закону заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом. Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 18 Закону № 1404 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Згідно ч. 3 ст. 18 Закону №1404 виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: а) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; б) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; в) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням. Приписами ст. 9 Закону № 1404 визначено, що єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна. Відомості про боржників, включені до Єдиного реєстру боржників, є відкритими та розміщуються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України. Реєстрація боржника в Єдиному реєстрі боржників не звільняє його від виконання рішення. Державні органи, органи місцевого самоврядування, нотаріуси, інші суб`єкти при здійсненні ними владних управлінських функцій відповідно до законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, у разі звернення особи за вчиненням певної дії щодо майна, що належить боржнику, який внесений до Єдиного реєстру боржників, зобов`язані не пізніше наступного робочого дня повідомити про це зазначений у Єдиному реєстрі боржників орган державної виконавчої служби або приватного виконавця із зазначенням відомостей про майно, щодо якого звернулася така особа. Банки у разі відкриття рахунку на ім`я фізичної особи, внесеної до Єдиного реєстру боржників, у тому числі через відокремлені підрозділи банку, або закриття рахунку такою особою зобов`язані у день відкриття або закриття рахунку повідомити про це зазначений у Єдиному реєстрі боржників орган державної виконавчої служби або приватного виконавця. Порядок надання такої інформації та форма повідомлення встановлюються Національним банком України за погодженням із Міністерством юстиції України. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня отримання повідомлення зобов`язаний прийняти рішення про накладення арешту на майно та (або) на кошти на рахунках боржника в банках у порядку, визначеному статтею 56 цього Закону, крім випадку, коли на таке майно арешт уже накладено з тих самих підстав. Укладення протягом строку, зазначеного в частині третій цієї статті, правочину щодо майна боржника, який призвів до неможливості задовольнити вимоги стягувача за рахунок такого майна, є підставою для визнання такого правочину недійсним. Відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням немайнового характеру) одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження. Єдиний реєстр боржників містить такі відомості: 1) прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дата народження боржника - фізичної особи або найменування, ідентифікаційний код юридичної особи у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань боржника - юридичної особи; 2) найменування органу або прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка видала виконавчий документ; 3) найменування органу державної виконавчої служби або прізвище, ім`я, по батькові приватного виконавця, номер засобу зв`язку та адреса електронної пошти виконавця; 4) номер виконавчого провадження; 5) категорія стягнення (аліменти, штраф тощо). Відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або повернення виконавчого документа до суду на підставі статті 38 цього Закону чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів. Водночас, згідно з абзацом 2 пункту 2 Положення (в редакції, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин), автоматизована система Система - це комп`ютерна програма, що забезпечує збирання, зберігання, облік, пошук, узагальнення, надання відомостей про виконавче провадження, формування Єдиного реєстру боржників та захист від несанкціонованого доступу. Пунктом 3 розділу І Положення встановлено, що реєстраторами Системи є: - відповідальні особи органу державної виконавчої служби; - державні виконавці органів державної виконавчої служби; - приватні виконавці; - помічники приватних виконавців; - відповідальні особи приватних виконавців; - керівники органів державної виконавчої служби та їх заступники Відповідно до пункту 6 розділу Х Положення, система виключає відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови: про закінчення виконавчого провадження згідно зі статтею 39 Закону України «Про виконавче провадження»; про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»; про скасування заходів примусового виконання за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів. У день встановлення факту відсутності заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів виконавець зобов`язаний винести постанову про скасування заходів примусового виконання. Частиною 1 статті 13 Закону № 1404 обумовлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 37 Закону №1404, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення. При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України № 1404 у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. З аналізу зазначених норм права вбачається, що відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, зокрема, у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.п. 1, 3, 11 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження". В інших випадках повернення виконавчого документа нормативно мотивованих підстав для безумовного виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників законодавством не передбачені. Суд апеляційної інстанції звертає увагу позивача на висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 825/7269/15, згідно з якими: «За таких обставин, оскільки постановою державного виконавця від 04.07.2019 наказ Господарського суду міста Києва № 910/4404/17 від 26.07.2017 повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», а стаття 9 вказаного закону не передбачає виключення скаржника з Єдиного реєстру боржників на цій підставі, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що скарга відповідача на бездіяльність державного виконавця у рамках виконавчого провадження НОМЕР_3 задоволенню не підлягає.» Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, постановою державного виконавця Придніпровського відділу ДВС у м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Чепурною Ларисою Петрівною від 28.07.2017 у ВП № НОМЕР_1 повернуто виконавчий лист стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку з тим, що вжитими державним виконавцем заходами не вдалося виявити у боржника майна, що підлягає конфіскації. Зі змісту постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 28.07.2017 ВП № НОМЕР_1 слідує, що виконавчий лист № 711/10290/14-к від 24.04.2015, може бути пред`явлений повторно для виконання у строк до 28.10.2017. Також постановою державного виконавця Придніпровського відділу ДВС у м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Чепурної Лариси Петрівни від 27.11.2017 у ВП № НОМЕР_2 повернуто виконавчий лист стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку з тим, що вжитими державним виконавцем заходами не вдалося виявити у боржника ліквідного майна для звернення на нього стягнення. Зі змісту постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 27.11.2017 ВП № НОМЕР_2 слідує, що виконавчий лист № 711/10290/14-к від 24.04.2015, може бути пред`явлений повторно для виконання у строк до 27.02.2018. Отже, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки вказані виконавчі листи у наведених виконавчих провадженнях повернуті стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону №1404, то в силу Закону підстави для виключення боржника з Єдиного реєстру боржників відсутні. За схожих обставин Верховний Суд сформував подібну правову позицію в постанові від 22.06.2020 (справа №160/4015/19), згідно якої «вимоги п.2 ч.1 ст.37 Закону №1404-VIII, на підставі якої виконавчі провадження повернуті стягувачу, не входять до правових підстав виключення відомостей з Єдиного реєстру боржників стосовно позивача, та які закріплені в ч.1 ст.9 Закону №1404-VIII». Також колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не досліджено та не надано правової оцінки тим обставинам, що згадані виконавчі документи повернуті у зв`язку невиявленням державним виконавцем у боржника майна, що підлягає конфіскації, та майна для звернення на нього стягнення, а не у зв`язку, зокрема, із повним виконанням виконавчих документів, що є підставою для закінчення виконавчого провадження, у порядку передбаченому ст. 39 Закону. Отже, як на момент повернення виконавчих документів, так і на час вирішення цієї справи, відсутні підстави стверджувати, що позивач не має статусу боржника. З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про застосування до позивача наслідків, передбачених частиною 7 статті 9 Закону № 1404-VIII, відповідно, безпідставно задовольнив позовні вимоги щодо зобов`язати відповідача виключити з Єдиного реєстру боржників відомості стосовно позивача, як боржника у виконавчих провадженнях № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2. Тож, доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та недотримання норм матеріального права під час вирішення справи по суті позовних вимог знайшли своє підтвердження. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове. За змістом частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Отже, зважаючи на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час ухвалення рішення, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення суду про відмову в задоволенні позовних вимог. Керуючись ст. 243, 315, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд П О С Т АН О В И В: Апеляційну скаргу Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року - задовольнити. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року - скасувати. Ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зобов`язання вчинити дії - відмовити. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Л.В. Бєлова Судді В.О. Аліменко, Н.В. Безименна

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»