Постанова Київський апеляційний суд № 944/2591/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2024року місто Київ Справа № 944/2591/20 Апеляційне провадження № 22-ц/824/8148/2024 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ судді-доповідача Желепи О. В., Суддів: Мазурик О. Ф., Немировської О. В. розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 18 січня 2024 року (ухвалене у складі судді Усатової І. А., інформація про дату складання повного рішення відсутня) у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» про стягнення грошового відшкодування ВСТАНОВИВ Короткий зміст позовних вимог У червні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» про стягнення страхового відшкодування. Позов обґрунтовував тим, що 28 березня 2019 рокуо 19 год. 15 хв., ОСОБА_3 , будучи учасником дорожнього руху на автомобільній дорозі Західний обхід м. Львова, керуючи автомобілем Mercedes-Benz Actros 1844 LS, д.н.з. НОМЕР_1 , з напівпричіпом KRONE SD. д.н.з. НОМЕР_2 , не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та допустив зіткнення з транспортними засобами, що рухалися попереду, а саме: автомобілем ВАЗ 2109. д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_4 , якого по інерції віднесло в автомобіль Daewoo Lanos, д.н.з. НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_5 , у результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Відповідно до полісів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/8154325 та № АМ/6247295 ТОВ «АСКО-ЕКСІІЕДИЦІЯ» виступило страхувальником ТЗ - Mercedes-Benz Actros 1844 LS, д.н.з. НОМЕР_5 та напівпричепа KRONE SD. д.н.з. НОМЕР_6 , а страховиком - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус». Зазначає, що у листопаді 2019 року звернувся до ТДВ «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» з заявою про відшкодування шкоди, завданої ДТП. У заяві зазначено, що він є особою, яка хоч і не є власником, але має законне право володіння майном - автомобілем ВАЗ 2109. д.н.з. НОМЕР_7 ., а тому просив здійснити оцінку заподіяної шкоди в результаті пошкодження автомобіля ВАЗ 2109, д.н.з. НОМЕР_7 , в результаті ДТП та здійснити страхове відшкодування. Зазначено, що пошкоджений автомобіль ВАЗ 2109, д.н.з. НОМЕР_3 . знаходиться за адресою: с.м.т. Івано-Франкове, вул. Терешкова, 18, Яворівського району Львівської області. Товариство з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» провело огляд ТЗ. У грудні 2019 року отримано відповідь від Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус», відповідно до якої Товариством з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» повідомлено, що згідно свідоцтва про реєстрацію ТЗ ВАЗ 2109, д.р.н. НОМЕР_7 серії ІНС, № НОМЕР_8 , його власником є ОСОБА_6 та ним не надано документа, який надає право на отримання страхового відшкодування у відповідності до ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (документ, що право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину). Тому, відсутні підстави для виплати страхового відшкодування безпосередньо ОСОБА_2 . Вказав, що на підставі замовлення СПДФО Городецьким Я.Б. , який є суб`єктом оціночної діяльності (Сертифікат № 821/18, виданий Фондом державного майна України 26.10.2018) виконано оцінку пошкодженого ТЗ, автомобіля ВАЗ 2109, д.н.з. НОМЕР_7 . Метою оцінки було визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого ТЗ. Відповідно до звіту про оцінку від 14.01.2020, «оскільки вартість відновлювального ремонту перевищує дійсну (ринкову) вартість автомобіля відповідно проводити відновлювальні роботи автомобіля економічно недоцільно, то вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових приймається рівною дійсній (ринковій) вартості автомобіля на момент дослідження без врахування аварійних пошкоджень і становить 41907 грн..». Ринкова вартість автомобіля становить 41907 грн. Вартість працездатних та ліквідних складових автомобіля з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу та коефіцієнта ліквідності за мінусом вартості робі і по їх демонтажу та вартість металобрухту складових, які залишилися - 4160,53 грн. Посилаючись на те, що у виплаті страхового відшкодування йому відмовлено безпідставно, ОСОБА_2 просить стягнути з відповідача на свою користь страхове відшкодування у розмірі 37 746,47 грн, 850 грн витрат на евакуацію транспортного засобу з ДТП, 2 500 грн за виготовлення звіту про оцінку автомобіля. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 18 січня 2024 року позов задоволено. Стягнутоз Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» на користь ОСОБА_2 37 746 грн 47 к. страхового відшкодування, 850 грн 00 к. витрат на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП, 2 500 грн 00 к. витрат на проведення оцінки автомобіля. Стягнутоз Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» на користь держави судовий збір у сумі 840 грн 80 к. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виснував, що позовні вимоги є обґрунтованими, позивач має право на відшкодування завданої майнової шкоди, що підтверджується практикою Верховного суду в аналогічних справах. Щодо доводів відповідача про невірність зробленого оцінювачемрозрахунку, який долучено позивачем до позовної заяви, суд вказував, що відповідач про призначення експертизи не просив, доказів на спростування поданого позивачем звіту не надав, обмежившись довільними поясненнями, викладеними у відзиві, а суд позбавлений можливості здійснити перевірку викладеного, зважаючи на відсутність спеціальних знань. Суд вважав наданий звіт належним доказом. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_1 в інтересах ПрАТ «СК «УСГ» 07 лютого 2024 року, згідно поштової відмітки направив на адресу Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 18 січня 2024 року скасувати повністю та ухвалити нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі. Аргументи учасників справи Узагальнені доводи апеляційної скарги Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову, оскільки позивачем при звернені з відповідною заявою до відповідача не надано документів, що підтверджують право власності заявника на пошкоджене майно та документів, що підтверджують право заявника на отримання страхового відшкодування, враховуючи що транспортний засіб належить ОСОБА_6 . Вказує, що суд неправильно застосував норми матеріального права та не звернув увагу на практику Верховного Суду. Крім того зазначає, що наданий позивачем звіт складений з порушенням Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, судом не з`ясовано фактичних обставин справи, не досліджено докази та формально зазначено про відсутність спеціальних знань. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи 11 березня 2024 року на адресу Київського апеляційного суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Солом`янського районного суду міста Києва без змін. Вказує, що хоч він і не є власником майна, однак є законним користувачем та володільцем майна, а тому має право на відшкодування завданої шкоди. Крім того зазначає, що посилання в апеляційній скарзі на постанову Верховного суду є безпідставним, оскільки обставини справи не є схожими. Щодо доводів скаржника про надання неналежного звіту вказує, що відповідач доказів на спростування звіту не надав. Також відповідач просить поновити строк на подачу відзиву на апеляційну скаргу. Як на поважність причин пропуску строку вказує, що копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію апеляційної скарги ним отримано від матері лише 01 травня 2024 року. Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що строк на подання відзиву підлягає поновленню з огляду на наступне. Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 лютого 2024 року відкрито апеляційне провадження в даній справі та надано позивачу строк на подачу відзиву на апеляційну скаргу протягом 5-ти днів з моменту отримання даної ухвали. Як вбачається з матеріалів справи копію ухвали про відкриття апеляційного провадження та копію апеляційної скарги, які направлялись на адресу ОСОБА_2 , отримано 27 лютого 2024 року. Однак з вказано повідомлення не можливо встановити особу якій було вручено поштову кореспонденцію суду, оскільки будь-які відмітки про суб`єкта вручення відсутні. Згідно з ч. 3 ст. 124 ЦПК України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Оскільки 03 березня 2024 року припадало на вихідний день, останнім днем на подання відзиву на апеляційну скаргу є 04 березня 2024 року Відзив на апеляційну скаргу подано засобами поштового зв`язку 05 березня 2024 року. Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Апеляційний суд дійшов висновку, що оскільки з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення неможливо встановити, що судова кореспонденція вручена саме позивачу, строк на подання відзиву пропущений лише на 1 день, строк на подання відзиву підлягає поновленню. 15 березня 2024 року від ОСОБА_1 в інтересах ПрАТ «Страхова компанія «УСГ» надійшли заперечення на відзив на апеляційну скаргу, які обґрунтовані тим, що посилання позивача є безпідставними та суперечать вимогам Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Позивачем не надано належних документів які передбачені вказаним Законом. Фактичні обставини справи, встановлені судом Місцевим судом встановлено, що 28 березня 2019 року о 19 год. 15 хв., ОСОБА_3 , будучи учасником дорожнього руху, на автомобільній дорозі Західний обхід м. Львова, керуючи автомобілем Mercedes-Benz Actros 1844 LS, д.н.з. НОМЕР_1 , з напівпричіпом KRONE SD. д.н.з. НОМЕР_2 , не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та допустив зіткнення з транспортними засобами, що рухалися попереду, а саме: автомобілем ВАЗ 2109. д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_4 якого по інерції віднесло в автомобіль Daewoo Lanos, д.н.з. НОМЕР_4 . під керуванням ОСОБА_5 , в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Винним у ДТП визнано ОСОБА_3 за правопорушення, передбачене статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що стверджується постановою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 08 травня 2019 року. Встановлено, що автомобіль марки ВАЗ 2109, д.н.з НОМЕР_7 , належить ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Відповідно до полісів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/8154325 та № АМ/6247295 ТОВ «АСКО-ЕКСІІЕДИЦІЯ» виступило страхувальником ТЗ - Mercedes-Benz Actros 1844 LS, д.н.з. НОМЕР_5 , та напівпричепа KRONE SD. д.н.з. НОМЕР_6 , а страховиком - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус». 05 листопада 2019 року позивач звернувся до ТДВ "Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» із заявою про виплату страхового відшкодування у зв`язку з настанням страхового випадку за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, поліс № АМ-6247295 від 15.01.2019, яким була застрахована цивільно - правова відповідальність ОСОБА_3 Листом від 21.11.2019 № ЦВ-ЦВ-9921/6 від 21.11.2019 відмовлено у виплаті страхового відшкодування, як потерпілій особі, якій завдано шкоду, оскільки він не є потерпілою особою, та роз`яснено, що власник автомобіля має право звернутись із відповідною заявою та отримати страхове відшкодування. Товариство з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» провело огляд ТЗ. Встановлено, що на підставі замовлення СПДФО Городецьким Я.Б. , який с суб`єктом оціночної діяльності (Сертифікат № 821/18, виданий Фондом державного майна України 26.10.2018) виконано оцінку пошкодженого ТЗ, автомобіля ВАЗ 2109, д.н.з. НОМЕР_9 . Метою оцінки було визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого ТЗ. Відповідно до зазначеного звіту про оцінку від 14.01.2020 ринкова вартість автомобіля становить 41907 грн. Вартість працездатних та ліквідних складових автомобіля з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу та коефіцієнта ліквідності за мінусом вартості робіт по їх демонтажу та вартість металобрухту складових, які залишилися - 4 160 грн 53 к. Оцінювачем зазначено, що оскільки вартість відновлювального ремонту перевищує дійсну (ринкову) вартість автомобіля відповідно проводити відновлювальні роботи автомобіля економічно недоцільно, то вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових приймається рівним дійсній (ринковій) вартості автомобіля на момент дослідження без врахування аварійних пошкоджень і становить 41907 грн. Позиція суду апеляційної інстанції Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Відповідно до ч. 1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Як визначено ч.1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Стаття 395 ЦК України визначає види речових прав на чуже майно, до яких належить право володіння. Речове право на чуже майно, як і право власності, має абсолютний характер. Суб`єкт речового права на чуже майно вступає у відносини з усіма іншими суб`єктами, хто його оточує. Таким чином, абсолютний характер речового права проявляється в тому, що порушником речового права на чуже майно може бути будь-яка особа з-поміж тих, з ким він вступає у відносини. Відповідно до статті 396 ЦК України правила про захист права власності, які встановлені главою 29 ЦК України, поширюються на речові права власності на чуже майно. Якщо порушення речового права на чуже майно, з вини третіх осіб, завдало певних майнових збитків особі, якій належить це право, то ця особа може звернутися за захистом належних їй прав на підставі статті 396 ЦК України. Факт правомірності володіння майном є достатньою підставою для особи, яка володіє речовим правом на чуже майно, для звернення за захистом цього права. Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Право на відшкодування майнової шкоди, завданої майну фізичних та юридичних осіб, має власник (ч.3 ст. 386 ЦК України) та/або особи, які мають речове право на чуже майно (ст. 396 ЦК України). Відповідно до ч. 2 с. 1187 ЦК України володільцем джерела підвищеної небезпеки є юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших правових підстав (договору оренди, довіреності тощо). Згідно з пунктом 2.2. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (в редакції, чинній на час вчинення ДТП) власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб. Якщо порушення речового права на чуже майно, з вини третіх осіб, завдало певних майнових збитків особі, якій належить це право, то ця особа може звернутися за захистом належних їй прав на підставі статті 396 ЦК України. Спричинення шкоди користувачу майна випливає з факту його користування цим майном на достатній правовій підставі відповідно до пункту 2.2 Правил дорожнього руху (висновок Верховного Суду України в постанові від 03 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14). Позивач, який правомірно керував транспортним засобом, має право на відшкодування майнової шкоди, заподіяної цьому майну за рахунок страховика (страхової компанії) винної особи, а понад розмір страхового відшкодування, зокрема, франшизи, за рахунок винної особи. Аналогічного висновку дійшли Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду в постановах від 16 листопада 2022 року у справі № 335/2566/18, від 07 листопада 2018 року у справі № 200/21325/15-ц, від 03 квітня 2019 року в справі №299/2811/16-ц, від 17 жовтня 2019 року у справі № 300/193/17, від 27 листопада 2019 року у справі № 607/3007/16-ц, Верховний Суд України у постанові від 03 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14, тобто така практика є усталеною. Факт правомірності володіння особою транспортним засобом є достатньою підставою, щоб звернутися за захистом права щодо відшкодування шкоди, заподіяної автомобілю, яким керувала особа під час ДТП. Аналогічні висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем разом із позовною заявою було подано до суду посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Вказані документи також були надіслані ПрАТ «Страхова компанія «УСГ» разом із заявою про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП. Тобто, враховуючи те, що в силу вищенаведених вимог законодавства, позивач вважається таким, що керував автомобілем на законних підставах, твердження відповідача про відсутність у нього права на відшкодування шкоди, оскільки у позивача не має права власності на пошкоджений автомобіль - є помилковим. Таким чином, враховуючи вищенаведені положення законодавства та судову практику Верховного Суду, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що, в силу п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач є потерпілою особою та, відповідно, має право на отримання страхового відшкодування. Посилання скаржника на те, що в позивачем не надано документів, що посвідчують право заявника на отримання страхового відшкодування є безпідставними. Дійсно положеннями статті 35.2. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що до заяви додаються: б) документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником; г) документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну. Однак документ що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину) має надаватись виключно у тому випадку, коли особа яка звернулась із заявою не є потерпілим або його законним представником. В даному випадку ОСОБА_8 є потерпілою особою, що встановлено місцевим судом та з чим погоджується і апеляційний суд. Документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, було надано при зверненні із заявою. Таким документом є свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Посилання в апеляційній скарзі на постанову Верховного суду від 19 червня 2019 року у справі № 522/5162/16-ц апеляційний суд відхиляє, оскільки обставини справи що переглядаються, не є ідентичними або схожими до обставин справи № 522/5162/16-ц. У справі № 522/5162/16-ц свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу не мало юридичної сили на території України згідно Договору про добросусідство, дружбу і співробітництво між Україною та Республікою Молдова, ратифікованогоЗаконом № 459/96-ВР від 01 листопада 1996 року. Доводи апеляційної скарги про те, що звіт наданий позивачем є неналежним та здійснений з порушенням встановленої Методики, не приймаються судом до уваги. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною 2 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Саме на відповідача було покладено обов`язок довести ті обставини, на які він посилається. Як правильно вказав місцевий суд, для здійснення розрахунків необхідні спеціальні знання, які у суду відсутні. Жодного належного доказу, який би свідчив про помилковість здійсненого оцінювачем розрахунку відповідачем ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду не надано, питання призначення експертизи відповідачем не порушено. Таким чином у суду відсутні сумніви щодо правильності наданого позивачем звіту № 54/20 від 14 січня 2020 року здійсненого оцінювачем Городецьким Я.Б. Апеляційний суд також не вбачає підстав для скасування рішення в частині стягнення з відповідача 850 грн 00 к.витрат на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП, та 2 500грн 00к. витрат на проведення оцінки автомобіля. Статтями 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно з поважних причин помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. Оскільки суд дійшов висновку, що відповідачем має бути відшкодована шкода позивачу, то відповідно до положень. ст. ст. 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» витрати на евакуацію транспортного засобу також підлягають відшкодуванню. Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Згідно ч.ч.1-3 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Витрати на проведення оцінки автомобілявідносяться до витрат, що пов`язані з вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Оскільки такі витрати у разі задоволення позову покладаються на відповідача, то відповідно рішення місцевого суду в цій частині також є обґрунтованим. Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні. В зв`язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Керуючись ст. ст. 268, 367,368, 374,375, 381-384 ЦПК України, суд ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» - залишити без задоволення. Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 18 січня 2024 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ст. 389 ЦПК України Повний текст постанови складено 13 травня 2024 року. Суддя-доповідач О. В. Желепа Судді О. Ф. Мазурик О. В. Немировська