Постанова 4857 № 300/1808/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/1808/23 пров. № А/857/4523/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Судової-Хомюк Н.М., суддів Онишкевича Т.В., Сеника Р.П., за участі секретаря судового засідання Демчик Л.Р. позивача: ОСОБА_1 представник позивача : Парфан Т.Д. представник відповідача: Федор М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Міського голови м. Долина ОСОБА_2 на додаткове рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року у справі № 300/1808/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міського голови м. Долина Диріва Івана Ярославовича про визнання протиправними дій,- суддя в 1-й інстанції Тимощук О.Л., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення не зазначено, дата складання повного тексту рішення не зазначено,- В СТ А Н О В И В : Івано-Франківським окружним адміністративним судом 25.09.2023 за наслідком розгляду адміністративної справи №300/1808/23 ухвалено рішення, яким позов задоволено частково. Визнано протиправними дії міського голови міста Долина Диріва Івана Ярославовича щодо усунення заступника міського голови ОСОБА_1 від виконання посадових повноважень із здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій в непередбачений законом спосіб; безпідставного не запрошення на зустрічі і наради, в яких заступник міського голови ОСОБА_1 , відповідно до локальних нормативних актів та організаційно-розпорядчих актів брала участь та має брати участь; безпідставного позбавлення заступника міського голови ОСОБА_1 частини виплат (премій, надбавок та інших заохочень); розмеблювання робочого кабінету заступника міського голови ОСОБА_1 та зобов`язання утриматися від вчинення таких дій стосовно заступника міського голови ОСОБА_2 Стягнуто з міського голови міста Долина Диріва Івана Ярославовича (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) різницю між середньою заробітною платою ОСОБА_1 за листопад - грудень 2022 року і заробітною платою ОСОБА_1 у січні - березні 2023 року в розмірі 45 622 (сорок п`ять тисяч шістсот двадцять дві) гривні 85 копійок. У задоволенні решти вимог позовної заяви відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань міського голови міста Долина ОСОБА_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) сплачену суму судового збору в розмірі 1 261 (одна тисяча двісті шістдесят одна) гривня 43 копійки. На електронну адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду 27.09.2023 від представника позивача адвоката Парфана Тараса Дмитровича надійшла заява від 26.09.2023 про ухвалення додаткового рішення. Відповідно до змісту заяви, уповноважений представник позивача просив ухвалити додаткове рішення у справі №300/1808/23, яким стягнути з Долинського міського голови ОСОБА_2 судові витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 42 000,00 грн відповідно до розміру задоволених позовних вимог (а.с. 155). Відповідач 03.10.2023 подав до суду клопотання №1051/05-28/14в від 03.10.2023, в якому заперечив щодо заявленої представником позивача суми витрат на правову допомогу. Зокрема, міський голова ОСОБА_2 звернув увагу, що поданий Договір про надання правової допомоги укладено 20.12.2022, в той час як позовна заява у цій справі була подана 06.04.2023, тобто набагато пізніше, ніж укладено договір, що, на його переконання, викликає сумніви щодо укладеного Договору про надання правової допомоги від 20.12.2022 та Додаткової угоди від 20.12.2022. Також вказав, що заявлена вимога про стягнення 33 000,00 грн за підготовку позовної заяви та відповіді на відзив не є співмірною до фактично витраченого часу та докладених зусиль адвокатом. Також відповідач не погодився із стягненням з нього гонорару успіху адвоката в сумі 9 000,00 грн, оскільки, на його переконання, стягнення такої витрати не передбачено статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України, тому не може бути стягнуто із відповідача. У зв`язку із необґрунтованістю розміру витрат на оплату послуг адвоката, недоведеністю щодо фактичного понесення вказаних витрат, просив відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу в заявленому розмірі (а.с. 161-162). Додатковим рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.10.2023 року Заяву представника позивача адвоката Парфана Тараса Дмитровича про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань міського голови міста Долина ОСОБА_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000 (шість тисяч) гривень 00 копійок. У задоволенні решти вимог заяви відмовлено. Не погодившись із вказаним рішенням відповідач оскаржив його в апеляційному порядку та просив додаткове рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року скасувати та прийняти постанову про відмову в задоволенні заяви. У відповідності до вимог частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що професійна правнича допомога ОСОБА_1 надавалась адвокатом Парфаном Тарасом Дмитровичем. На підтвердження надання адвокатом Парфаном Тарасом Дмитровичем правничої допомоги та понесення позивачем витрат надано: - ордер серії АТ №1018557 від 20.12.2022, виданий адвокатом Парфаном Тарасом Дмитровичем на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 в Івано-Франківському кружному адміністративному суді (а.с. 29); - копію Договору від 20.12.2022 про надання правової допомоги, згідно з пунктом 1.1 якого адвокат Парфан Т.Д. зобов`язувався надати правову допомогу ОСОБА_1 , в тому числі як представник у цивільних, адміністративних, господарських справах, а також як захисник у кримінальних справах. Відповідно до пункт 3.1 цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2025 року (а.с. 156); - копію Додаткової угоди від 20 грудня 2022 року до Договору про надання правової допомоги від 20 грудня 2022 року, пунктом 3 якої передбачено, що розмір вартості наданих адвокатом послуг визначається сталими сумами за виконання конкретних завдань. Зокрема: підготовка позовної заяви 22 000,00 грн (підпункт 3.1 пункту 3); підготовка відповіді на відзив - 11 000,00 грн (підпункт 3.2 пункту 3). У разі ухвалення судом рішення на користь клієнта гонорар успіху адвоката становить 9000,00 грн (пункт 4) (зворотна сторона а.с. 157); - копію Акта наданих послуг від 26.09.2023, відповідно якого адвокат Парфан Т.Д. та клієнт ОСОБА_1 погодилися, що адвокатом в рамках судового спору з Долинським міським головою Дирівим І.Я., який розглядався Івано-Франківським окружним адміністративним судом (справа №300/1808/23) було надано клієнту наступні послуги: підготовка позовної заяви вартістю 22 000,00 грн; підготовка відповіді на відзив вартістю 11 000,00 грн. Також даним актом передбачено, що сторони погодили, що у зв`язку з частковим задоволенням позову гонорар успіху адвоката становить 9 000,00 грн (а.с. 157); - копію детального опису послуг від 26.09.2023, наданих ОСОБА_1 , згідно якого на підставі Договору про надання правової допомоги від 20 грудня 2022 року і Додаткової угоди до Договору у справі №300/1808/23 у Івано-Франківському окружному адміністративному суді надано послуги: підготовка позовної заяви вартістю 22 000,00 грн; підготовка відповіді на відзив вартістю 11 000,00 грн; всього 33 000,00 грн (а.с. 158). Задовольняючи подану заяву про ухвалення додаткового рішення та вирішуючи питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою, суд першої інстанції врахував, що адміністративна справа №300/1808/23 є справою незначної складності. Таким чином , суд першої інстанції вважав, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду справи №300/1808/23 не є належним чином обґрунтованою та завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг і витраченого адвокатським об`єднанням часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу. Зважаючи на вказане, суд вважав можливим задовольнити клопотання представника позивача про відшкодування судових витрат частково та стягнути з відповідачів на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.. Враховуючи зазначені висновки суду першої інстанції, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Згідно ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. У свою чергу, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, законодавцем включено витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України). Приписи ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України визначають, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. При цьому, в силу положень ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, на переконання колегії суддів, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи. Колегія суддів враховує висновки Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду викладені у постанові від 14.11.2019 у справі №826/15063/18, згідно яких: «…суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг». Відповідно до ст. 17 Закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п. 30, ECHR 1999-V). У пункті 269 рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить йому суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції прийняте рішення з частковим порушенням норм чинного законодавства. Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…». Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. З позиції колегії суддів апелянт доречно наводив аргументи щодо спростування вартості та затраченого часу на виконання зазначених у акті робіт адвокатом. Зокрема, зазначив про те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або)значенню справи. Суд апеляційної інстанції зважає на немайновий характер позову, його нескладність, відсутність репутаційних ризиків та публічного інтересу до справи, а також те, що дана категорія справи є справою незначної складності. Відтак, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про неспівмірність стягнення витрат на правничу допомогу із складністю справи та вважає, що оскільки заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), стягнення адвокатських витрат у зазначеній позивачем сумі (6000,00 грн.) не відповідає критеріям розумності, співрозмірності та справедливості та становить надмірний тягар для відповідача. Виходячи із загальних засад законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн., які, на переконання колегії суддів, є достатніми та співмірними із часом витраченим адвокатом та обсягом наданих ним послуг. Такий висновок повністю відповідає згаданим вище принципам обґрунтованості, співмірності та пропорційності, які повинні бути враховані судом при вирішенні питання про відшкодування витрат на правничу допомогу. Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 КАС України відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення, є одним із основних засад (принципів) адміністративного судочинства. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У відповідності до ст. 242 КАС, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що додаткове рішення прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення заяви про ухвалення додаткового судового рішення. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Керуючись ч. 3 ст. 243, ст.ст. 132, 134, 139, 244, 250, 308, 310, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Міського голови м. Долина ОСОБА_2 задовольнити частково. Додаткове Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року у справі № 300/1808/23 скасувати та прийняти постанову, якою заяву представника позивача адвоката Парфана Тараса Дмитровича про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань міського голови міста Долина Диріва Івана Ярославовича (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 (шість тисяч) гривень 00 копійок. У задоволенні решти вимог заяви відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді Т. В. Онишкевич Р. П. Сеник У зв`язку із проходженням підготовки в Національній школі суддів України члена колегії - судді Онишкевича Т.В. з 22.04.2024 по 26.04.2024 включно, перебуванням з 29.04.2024 по 12.05.2024 включно у відпустці, та перебуванням головуючої судді Судової-Хомюк Н.М. з 07.05.2024 по 10.05.2024 у відпустці, повне судове рішення складено 13 травня 2024 року