Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/23809/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/23809/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Майстренко Наталія Миколаївна Суддя-доповідач - Боровицький О. А. 13 травня 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Боровицького О. А. суддів: Шидловського В.Б. Курка О. П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Житомирської митниці на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року у справі за адміністративним позовом Підприємства з іноземним капіталом "ІНДРАЯНІ ОВЕРСІЗ" до Житомирської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Житомирської митниці якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 10.02.2023 № UА101020/2023/000022/2, № UА101020/2023/000023/2, № UА101020/2023/000024/2, № UА101020/2023/000025/2, № UА101020/2023/000035/2 та від 10.03.2023 № UА101020/2023/000063/2, № UА101020/2023/000064/2, № UА101020/2023/000065/2. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 02.11.2022 між Підприємством (як покупцем) та Компанією «ORIS INSAAT TAAHHUT SAN. VE TIC.LTD.STI», Туреччина (як продавцем) укладено контракт № 1/ОIT-TR, відповідно до умов якого останній зобов`язався продати, а покупець - купити товар (рис, крупи та інші товари за необхідністю); ціна товару узгоджується на кожний товар і кожну партію та вказується у додатках до контракту. Також, 02.11.2022 сторонами був підписаний додаток № 1 до контракту, в якому вони узгодили відвантаження круглого білого (не пропареного) рису, макс. 5% битих зерен, врожаю 2021 року, середня довжина зерен - 4,85 мм, ширина - 2,3 мм, країна походження - Китай, виробник - Cofco International (Beijing) Ltd. Загальна кількість товару, що поставляється за додатком № 1 від 02.11.2022, складає 440 ± 10% метричних тон. Ціна 1 тони товару становить 670 доларів США на умовах поставки FCA Мерсин, Туреччина. Доставку товару в Україну оплачує покупець. Відповідно, загальна вартість 440 тон товару становить 294 800,00 доларів США ± 10%. З метою митного оформлення поставленого на виконання умов вищевказаного контракту товару уповноваженою особою позивача (митним брокером ФОП ОСОБА_1 ) подано до митного органу митні декларації № 23UA101020003913U5 від 06.02.2023, № 23UA101020004571U9, № 23UA1010200045733U7, № 23UA101020004572U8, № 23UA101020004574U6 від 10.02.2023, № 23UA101020008074U4, № 23UA101020008073U5 від 07.03.2023, № 23UA101020008534U2 від 10.03.2023, у яких митну вартість товару визначено за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), в сумі 14 740,00 доларів США по кожній декларації (тобто 0,67 доларів США за 1 кг). Додатково до фактурної вартості були додані витрати на перевезення товару з міста завантаження Мерсин, Туреччина, до митного кордону України у розмірі 3 500,00 3 800,00 доларів США. Для підтвердження задекларованої митної вартості товару Митниці було надано наступні документи: зовнішньоекономічний контракт від 02.11.2022 № 1/OIT-TR та додаток до нього від 02.11.2022 № 1; інвойси; транспортні (перевізні) документи CMR; довідки, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару; договір перевезення № 1/AY-TR від 14.09.2022; декларації митної вартості до ЕМД. Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару, який надійшов на адресу позивача, та перевірки документів, поданих для підтвердження його митної вартості, Митницею відповідно до частини 3 статті 53 МК України витребувано додаткові документи, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 4) копію митної декларації країни відправлення. Крім того, у відповідності до частини 6 статті 53 МК України запропоновано подати інші додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. У відповідь на повідомлення Підприємством було додатково надано висновок ДП «Держзовнішінформ», рахунки-фактури про надання транспортних послуг, а також лист перевізника щодо залучення інших перевізників, лист продавця щодо кон`юнктури ринку та ціни товару, докази оплат за попередні митні оформлення аналогічного товару й митні декларації, за якими здійснювалось таке митне оформлення, докази оплат за міжнародне перевезення аналогічного товару, копії експортної декларації країни відправлення. При цьому, як вказує позивач, жодних посередницьких договорів з третіми особами ним не укладалось, а відтак і виставлені ними рахунки у нього відсутні. Втім, незважаючи на подання додаткових доказів, Митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 10.02.2023 № UА101020/2023/000022/2, № UА101020/2023/000023/2, № UА101020/2023/000024/2, № UА101020/2023/000025/2, № UА101020/2023/000035/2 та від 10.03.2023 № UА101020/2023/000063/2, № UА101020/2023/000064/2, № UА101020/2023/000065/2, згідно з якими останню визначено за резервним методом в сумі 1,02 долари США за 1 кг (22 440,00 доларів США по кожній декларації), та складено картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Приймаючи вказані рішення, митний орган виходив з того, що за результатами порівняння заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення Інспектор, та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже завершено, встановлено, що заявлена митна вартість є нижчою за вартість ввезених на митну території України схожих товарів. При цьому, подані для митного оформлення документи містять розбіжності та не розкривають всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, та відомостей щодо складових митної вартості товару, а саме: 1) товар відвантажено сторонами пізніше терміну, встановленого в додатку №1 від 02.11.2022 до контракту, що може свідчити про те, що вказаний додаток і встановлена в ньому ціна не стосуються декларованих партій товару; 2) відповідно до відомостей автотранспортних накладних перевізниками товару є компанії «SYGLOGISTIK», «AS CARRIER ERDAL KOS» та «ESIN EXPRESS ULS.TASM.ITH.IHR», рахунки-фактури з пропозиціями вартості перевезення виставлені компаніями «ORIS INSAAT TAAHHUT SAN.VE TIC.LTD.STI» та «PINARSAN GIDA INS.NAK.SAN.VE TIC.LTD.STI», проте в підтвердження витрат на транспортування надано довідки, складені лише компанією «PINARSAN GIDA INS.NAK.SAN.VE TIC.LTD.STI», яка не здійснювала перевезення; 3) сума, зазначена в поданих платіжних дорученнях, не узгоджується із загальною ціною товару, визначеною у рахунках/специфікаціях; 4) до висновку ДП «Держзовнішінформ» не додано документів, на підставі яких експертом встановлено вартість товару; 5) митна декларація країни відправлення не містить цінової інформації про товар, а реквізити вказаного у ній рахунку-фактури відрізняються від того, що доданий під час митного оформлення. Методи 2а і 2б не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, а методи 2в і 2г з огляду на відсутність основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом (2ґ) та ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митній вартості схожого товару за МД № UA101020/2022/033416 від 14.09.2022. В подальшому, товар було випущено у вільний обіг під гарантійні зобов`язання відповідно до статті 55 МК України. Також, Підприємством в порядку частини 8 статті 55 МК України подано до Митниці заяву за № 28/04-001 від 28.04.2023, до якої додано додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, проте відповідач листом № 7.19-1/15/13/3305 від 05.05.2023 відмовив у визнанні останньої й залишив прийняті раніше рішення без змін. Не погоджуючись зі здійсненим Митницею коригуванням митної вартості імпортованого товару, Підприємство звернулось до суду з позовом у даній справі. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно з пунктами 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. Як визначено у частині 1 статті 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи (частина 1 статті 257 МК України). За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів. Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України). Так, частинами 1 - 3 статті 57 (глава 9 розділу ІІІ) МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Згідно із частинами 1 3 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини 10 цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу. У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ) (частина 1 статті 64 Резервний метод МК України). Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. За змістом частин 1 3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частини 5 та 6 статті 53 МК України). Згідно із частинами 1 3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. В той же час, частиною 6 зазначеної статті передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У відповідності до частин 1 та 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною 3 статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини 7 цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу на строк 90 днів з дня випуску товарів (частина 7 статті 55 МК України). У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу (частина 12 статті 264 МК України). Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові її числового значення, правильність обрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом). Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості, здійсненої декларантом. Водночас, приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності; у випадку ж коригування митним органом митної вартості товару рішення про таке коригування повинно містити мотиви його прийняття. Під час розгляду справи судом встановлено, що декларантом для підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товару були надані документи, передбачені частиною 2 статті 53 МК України, та на вимогу відповідача - додаткові документи. При цьому, подані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом. В той же час, відповідачем, на якого частиною 2 статті 77 КАС України покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність останніх, не надано доказів на спростування визначеної Підприємством вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості схожих товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товару, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення. Щодо тверджень відповідача про те, що до митних декларацій додано довідку про транспортні витрати, видану компанією «PINARSAN GIDA INS.NAK.SAN.VE TIC.LTD.STI», тоді як перевезення здійснювалось іншими компаніями, слід вказати таке. Перевезення здійснювалось турецькою компанією «PINARSAN GIDA NS.NAK.SAN.VE TIC.LTD.STI» (як виконавцем) згідно договору на транспортне обслуговування № 1/P-TR від 14.04.2022, відповідно до умов якого виконавець зобов`язався доставляти автомобільним транспортом ввірений йому вантажовідправником вантаж до пункту призначення в установлений договором строк і видати його уповноваженій особі - вантажоодержувачу. За наведеного, у позивача відсутні договори між виконавцем договору транспортного обслуговування та безпосередньо перевізниками, яких він наймав в межах договору № 1/P-TR від 14.04.2022 як експедитор для виконання замовлення. Відповідно до пункту 2.2 договору на транспортне обслуговування № 1/P-TR від 14.04.2022 підтвердженням факту надання послуги є оригінал міжнародної товарно-транспортної накладної встановленого зразка (CMR) з відмітками вантажовідправника, перевізника. Такі CMR із заповненням всіх необхідних реквізитів, як і довідки про вартість транспортних витрат та рахунки на оплату, Підприємством були надані митному органу при митному оформленні імпортованого товару. У постанові від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14 Верховний Суд виклав правову позицію, згідно з якою якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими належними доказами. Відтак, дослідивши вищеперелічені документи, суд вважає, що позивач надав митному органові достатню кількість доказів, які підтверджували задекларовані витрати на транспортування. При цьому останні не містили розбіжностей та мали всі необхідні реквізити для ідентифікації поставленого товару. Стосовно доводів Митниці про те, що товар завантажений на транспортний засіб пізніше, ніж передбачено контрактом, а сума, зазначена в поданих платіжних дорученнях, не узгоджується із загальною ціною товару, визначеною у рахунках/специфікаціях, необхідно враховувати, що господарські відносини між Підприємством (як покупцем) та Компанією «ORIS INSAAT TAAHHUT SAN. VE TIC.LTD.STI», Туреччина (як продавцем) за контрактом № 1/ОIT-TR від 02.11.2022 носять довгостроковий характер, поставка товарів здійснюється партіями протягом тривалого й узгодженого періоду часу, а сторонами передбачена можливість 120-денної відстрочки оплати товару, у зв`язку із чим суми у платіжних дорученнях відрізняються від виставлених за конкретні партії товарів рахунків. З приводу ж зауважень митного органу до наданих йому копій митної декларації країни відправлення слід вказати, що цей документ згідно з положеннями частини 3 статті 53 МК України є таким, що може бути витребуваний і поданий саме додатково, водночас Підприємством разом з митними деклараціями було надано Митниці всі документи, що відповідно до частини 2 статті 53 МК України підтверджували заявлену ним митну вартість. До того ж, заповнення митної декларації країни відправлення здійснювалось не позивачем, а тому він не може нести відповідності за некоректне заповнення деяких її реквізитів. Аналогічно додатковим документом є й висновок ДП «Держзовнішінформ». Разом з тим, слід відмітити, що Митницею в рішеннях про коригування митної вартості товарів не наведено підстав і мотивів для застосування саме резервного методу коригування, як і не доведено подібності товару і умов його поставки, який був предметом декларування в обраній ним для повіряння митній декларації. Твердження суду про наявність у митного органу обов`язку обґрунтовувати застосування другорядного методу (поряд з обов`язком мотивувати причини незастосування основного методу) узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 21.08.2018 у справі № 804/1755/17, від 25.05.2021 у справі № 520/10386/2020. Водночас, не можна залишити поза увагою й те, що в підтвердження правильності задекларованої митної вартості імпортованого товару Підприємством під час митного оформлення надавались Митниці митні декларації щодо інших партій цього ж товару, поставленого за контрактом № 1/ОIT-TR від 02.11.2022, які були прийняті митними органами (у тому числі й відповідачем) без зауважень. За змістом частин 1 та 2 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Житомирської митниці залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Боровицький О. А. Судді Шидловський В.Б. Курко О. П.