Ухвала КЦС ВС № 363/4228/22

УХВАЛА 13 травня 2024 року м. Київ справа № 363/4228/22 провадження № 61-6006ск24 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В., розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 09 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії. Вишгородський районний суд Київської області рішенням від 09 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 13 березня 2024 року, позов задовольнив частково. Зобов`язав ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» виконати умови договору про стандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу № Р09122133494 від 09 грудня 2021 року та забезпечити в установленому порядку приєднання електропостачання споживача ОСОБА_1 за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Нові Петрівці, кадастровий номер 3221886001:03:262:6015 від ТП-1239 згідно п. 4 Технічних умов стандартного приєднання до електричних мереж електроустановок. 23 квітня 2024 року ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» звернулося до суду з касаційною скаргою на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 09 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 березня 2024 року. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Зазначена справа є справою незначної складності, не є справою, яка підлягає розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справою, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, а також значення справи для сторін, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною. Отже, судові рішення у цій справі відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню. Як на виключні обставини, які можуть слугувати підставою для перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених у справі незначної складності, визнаній судом малозначною, заявник посилається на те, що справа має значний суспільний інтерес, оскільки справа стосується взаємовідносин оператора системи розподілу та органу місцевого самоврядування, який прийняв рішення щодо заборони встановлення опор лінії електропередачі, в зв`язку з чим оператор системи розподілу позбавлений можливості виконати судове рішення. Проте, такі доводи не заслуговують на увагу, оскільки поняття суспільного інтересу включає в себе відношення предмету спору до невизначеного кола осіб. Проте, заявник не довів наявність таких у встановлений законом спосіб, відповідних доказів не надав. Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктом «в» пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі потребує належних, фундаментальних обґрунтувань. З врахуванням наведених доводів, Верховний Суд визнає, що винятки, зазначені у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником недоведені, а колегія суддів наявність таких винятків не встановила. При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу rаtione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, §

36. Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)). Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов`язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (п. 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року. З урахуванням того, що заявник подав касаційну скаргу на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. За таких обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України. Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 09 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: І. В. Литвиненко А. І. Грушицький Є. В. Петров