Постанова 4803 № 227/2629/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4743/24 Справа № 227/2629/23 Суддя у 1-й інстанції - Здоровиця О. В. Суддя у 2-й інстанції - Тимченко О. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2024 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого судді Тимченко О.О., суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П., учасники справи: позивач Комунальне підприємство «Добро» Добропільської міської ради, відповідачі ОСОБА_1 розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу № 227/2629/23 за позовом Комунального підприємства «Добро» Добропільської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з постачання теплової енергії, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 13 лютого 2024 року (суддя Здоровиця О. В.), ухваленого в приміщенні Добропільського міськрайонного суду Донецької області, повне судове рішення складено 19 лютого 2024 року, В С Т А Н О В И В: КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ В вересні 2023 року КП «Добро» ДМР звернулося до суду з зазначеним позовом, в обґрунтування якого послалось на те, що КП «Добро» надає житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії в квартиру за адресою АДРЕСА_1 . Власником квартири та споживачем послуг за даною адресою є ОСОБА_1 . Жодних претензій щодо якості або обсягу наданих послуг протягом опалювального періоду 2017-2023 років від відповідача на адресу позивача не надходило. Відповідач обов`язки щодо оплати наданих послуг належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на 01.09.2023 року за особовим рахунком відповідача сума заборгованості за надані послуги за період з 01.02.2017 року по 01.09.2023 року становить 26 145,56 грн. Просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь КП «Добро» ДМР заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг з постачання теплової енергії за період з 01.02.2017 року по 01.09.2023 року у розмірі 26 145,56 грн. та судовий збір у сумі 2684,00 грн. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 13 лютого 2024 року позов задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Добро» ДМР заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії у розмірі 26 145,56 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Добро» ДМР судовий збір у сумі 2 684,00 грн. Судове рішення мотивоване тим, що позивачем були надані послуги з постачання централізованого опалення та постачання теплової енергії до квартири АДРЕСА_2 , власником якої є відповідач по справі, однак останній не виконував належним чином своїх зобов`язань по оплаті за отримані послуги за період з 01 лютого 2017 року по 01 вересня 2023 року, у зв`язку з чим, у нього перед КП «Добро» ДМРутворилась заборгованість за вказаний період. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ В апеляційній скарзі, поданій до апеляційного суду, відповідач просить скасувати рішення суду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та невідповідність висновку суду матеріалам справи . УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів тих обставин, на які він посилається у своїй позовній заяві. КП «Добро» не надавало своєчасно, в повному обсязі та належній якості послуги з постачання теплової енергії. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОСОБА_1 з 27.03.2013 року по теперішній час зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , (а.с.36), тобто є користувачем та споживачем комунальних послуг, які надаються КП «Добро» ДМР за вказаною адресою. Вищезазначена квартира розташована в багатоквартирному будинку, який приєднаний до централізованої мережі теплопостачання та обладнаному вузлом комерційного обліку теплової енергії. Даних, які б свідчили про те, що відповідач відмовився від отримання послуг КП «Добро» у період з лютого 2017 року по 01.04.2023 року і був в законному порядку відключений від мереж централізованого опалення надано не було. Згідно вибірки по особовому рахунку № НОМЕР_1 (а.с.5-6) заборгованість відповідача за централізоване опалення за адресою АДРЕСА_1 , станом на 01.04.2023 року складає 26 145,56 грн. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає. МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду: малозначних справ; справ, що виникають з трудових відносин; справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до частини 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Зважаючи на те, що ціна позову в даній справі є меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем були надані послуги з постачання централізованого опалення та постачання теплової енергії до квартири АДРЕСА_2 , власником якої є відповідач по справі, однак останній не виконував належним чином своїх зобов`язань по оплаті за отримані послуги за період з 01 лютого 2017 року по 01 вересня 2023 року, у зв`язку з чим, у нього перед КП «Добро» ДМРутворилась заборгованість за вказаний період. Такі висновки суду першої інстанції є правильними та такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. Згідно статті 68 ЖК України наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Відповідно до статті 67 ЖК України, плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами. Згідно зі статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції Закону № 1875-IV від 24.06.2004 року, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Відповідно до вимог статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції Закону № 1875-IV від 24 червня 2004 року, споживачем комунальних послуг є фізична особа, яка отримує житлово-комунальну послугу. Згідно частини 3 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції Закону № 1875-IV від 24 червня 2004 року, дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Отже, відповідно до зазначеної норми та за змістом Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції Закону № 1875-IV від 24 червня 2004 року, проживаючі та/або зареєстровані у квартирі споживачі комунальних послуг зобов`язані вносити плату за їх використання. 01 травня 2019 року вступив в дію Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII, який разом з Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 регулюють основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також права та обов`язки зазначених учасників відносин. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги, в тому числі з постачання теплової енергії. Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником(співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6 частини першої Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII). Пунктами 2, 5 частини другої статті 7 вказаного Закону встановлено, що індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Судом встановлено, що між сторонами договір на надання житлово-комунальних послуг не укладався, однак відсутність такого договору не може бути підставою для звільнення споживачів від оплати послуг, оскільки укладення договору є обов`язком споживача. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, у постанові Верховного Суду від 18 травня 2020 року у справі № 176/456/17 (провадження № 61-63св18), а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 14-280цс18. Статтею 9 Закону Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 9листопада 2017 року №2189-VIII передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Судом встановлено, що ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , з 27.03.2013 року по теперішній час та є користувачем та споживачем комунальних послуг, які надаються за вказаною адресою. Згідно вибірки по особовому рахунку № НОМЕР_1 (а.с.5-6) заборгованість відповідача за централізоване опалення за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01 лютого 2017 року по 01 вересня 2023 року складає 26 145,56 грн. Суд першої інстанції, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, встановивши наявність порушеного права КП «Добро» ДМР, дійшов правильного висновку про те, що у відповідача наявна заборгованість зі сплати за послуги з постачання теплової енергії саме за період з 01 лютого 2017 року по 01 вересня 2023 року за адресою: АДРЕСА_1 , яка підлягає стягненню з відповідача. Доводи апеляційної скарги про те, що КП «Добро» не надавало відповідачу послуги належної якості, порушувало температурний режим, в зв`язку з чим споживачам надавалися послуги неналежної якості, тепло до квартир не доходило, в зв`язку з чим відповідач не отримував ці послуги та не сплачував їх з цих підстав, не беруться до уваги колегією суддів. Належних доказів, які б підтверджували причинно-наслідковий зв`язок між наданими позивачем послугами за період з 2017 по березень 2023 року та станом квартири 28.11.2023 року відповідачем не надано. Тому, доводи відповідача про надання позивачем послуг з теплопостачання неналежної якості є необґрунтованими. Обов`язок власників утримувати своє майно закріплений в статті 322 ЦК України, яка визначає, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothersv. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorouv. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги відсутні, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції, без змін. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає. Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 13 лютого 2024 рокузалишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України. Головуючий О.О.Тимченко Судді Я.М.Бондар В.П.Зубакова