Постанова 4814 № 535/1112/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 535/1112/23 Номер провадження 22-ц/814/1367/24Головуючий у 1-й інстанції Мальцев С.О. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 травня 2024 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя Пилипчук Л.І., судді Дряниця Ю.В., Чумак О.В., секретар Стеценко В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Банк Форвард» на рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 16 листопада 2023 року, постановлене суддею Мальцевим С.О., у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Банк Форвард», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Овсієнко Алла Вікторівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, в с т а н о в и в: 02.10.2023 ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до АТ «Банк Форвард» про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису, вчиненого 29.07.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М., зареєстрований в реєстрі за №4143, про стягнення з нього на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості у розмірі 16 331,18 грн. В обґрунтування вимог позову зазначає, що у серпні 2023 року зі змісту постанови приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Овсієнко А.В., яким звернуто стягнення на належну йому заробітну плату, довідався про наявність виконавчого провадження №66719268 з примусового виконання виконавчого напису №4143, вчиненого 29.07.2021 про стягнення з нього, позивача, за період із 17.09.2019 по 16.12.2019 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості у розмірі 16 331,18 грн. Вважає, що такий виконавчий напис не підлягає виконанню, оскільки при його вчиненні приватний нотаріус не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за записом, чим порушив вимоги статті 88 Закону України «Про нотаріат», положення глави 16 наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України»; а також вимоги постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» №1172. Так, згідно пункту 1 указаного Переліку нотаріусу повинні були бути надані оригінал нотаріально посвідченої угоди та документи, що підтверджують безспірність заборгованості, тоді як він,позивач, жодних нотаріально посвідчених кредитних договорів не укладав та заперечує наявність безспірної заборгованості. Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 16.11.2023 позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано виконавчий напис, вчинений 29.07.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М., зареєстрований в реєстрі за №4134 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Банк Форвард» заборгованості в розмірі 16 331,18 грн., таким, що не підлягає виконанню. Стягнуто з АТ «Банк Форвард» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1 073,60 грн. Рішення районного суду вмотивовано тим, що нотаріусом не дотриманий порядок вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника, що за відсутності нотаріально посвідченого кредитного договору, є обґрунтованою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк Форвард» Артем Караченцев подав апеляційну скаргу на указане рішення. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні вимог позову. Зазначає, що 10.09.2012 між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Руский Стандарт», правонаступником якого є АТ «Банк Форвард», укладено кредитний договір №99721859, зобов`язання за яким позичальник належним чином не виконав. У зв`язку із неповерненням ним кредитних коштів за період із 17.09.2019 по 16.12.2019, приватним нотаріусом Сазоновою О.М. 29.07.2021 вчинено виконавчий напис №4134 про стягнення з ОСОБА_1 на користь банку заборгованості у загальному розмірі 16 331,18 грн. При вчиненні такого виконавчого напису нотаріусом відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172 перевірено подачу АТ «Банк Форвард» на обґрунтування вимог повного пакету документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій. Вважає, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. При цьому нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування безспірності. Зазначає, що при зверненні в суд із цим позовом позивачем не надано суду доказів на спростування розміру стягнення та не наведено контррозрахунку. Натомість, банком на підтвердження розміру стягнення надано первинні бухгалтерські документи, зокрема, виписку з рахунку. Заперечує проти застосування до спірних правовідносин постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №826/20084/14 від 20.06.2018, як такої, що не впливає на чинність правових норм, що підлягають застосуванню при вирішенні даного судового спору. Натомість, просить врахувати позицію Великої Палати Верховного Суду у справах №137/1666/16-ц від 27.03.2019 та №916/3006/17 від 02.07.2019, за змістом якої для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» суд повинен установити та зазначити в рішенні чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. 25.03.2024 до Полтавського апеляційного суду надійшла заява позивача, за змістом якої останній вважає оскаржуване судове рішення таким, що відповідає вимогам чинного законодавства України, зібраним по справі доказам та обставинам справи. Зазначає, що дотримуючись вимог статей 263, 264 ЦПК України, суд першої інстанції провів належну оцінку доказів, які мали суттєве значення для правильного вирішення справи по суті та свідчили про наявність підстав для задоволення позову. Учасники судового процесу в судове засідання до суду апеляційної інстанції не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про час і місце судового засідання, що з огляду на положення ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності. Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд встановив такі обставини. Із матеріалів справи убачається, що 07 вересня 2012 року ОСОБА_1 підписано заяву №99721859, сформовану на бланку ПАТ «Банк Руский Стандарт», яка містить персональні дані ОСОБА_1 , а також відомості про кредитний договір №99721859, а саме: сума кредиту 2 475,20 грн.; ставка по кредиту - 0,01% річних, загальна сума відсотків по кредиту- 0,39 грн., комісійна винагорода за РО щомісячно - 37,13 грн.; графік платежів: щомісячний платіж - 153,00 грн.; останній платіж - 135,71 грн.; дата платежу: 10 числа кожного місяця з жовтня 2012 року по вересень 2014 року; строк кредиту становив: 733 дні, з 08.09.2012 по 10.09.2014./а.с.21-24, 25-26/ 29 липня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. на підставі статей 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172, вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №4134, яким запропоновано звернути стягнення з громадянина України, яким є ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором №99721859 від 10.09.2012, укладеним ним із ПАТ «Банк Руский Стандарт», правонаступником якого є АТ «Банк Форвард». Строк платежу по кредитному договору настав, боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період із 17.09.2021 по 16.12.2019.Сума повної заборгованості складає 15231,18 грн., в тому числі: заборгованість за сумою кредиту становить 10 357,20 грн.; заборгованість за процентами становить 4 123,98 грн.; плата за пропуск мінімальних платежів становить 750,00 грн. За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі статті 31 Закону України «Про нотаріат» отримано плату зі стягувача АТ «Банк Форвард» у розмірі 1 100,00 грн., які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача. Загальна сума, яка підлягає стягненню з боржника, яким є ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» складає 16 331,18 грн./а.с.27/ 06 вересня 2021 року АТ «Банк Форвард» подано до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Овсієнко А.В. заяву про примусове виконання рішення; додатками до заяви зазначено: квитанцію про сплату авансового внеску; оригінал виконавчого напису №4134 від 29.07.2021; належним чином завірену копію довіреності представника стягувача./а.с.18-20/ Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Овсієнко А.В. від 06 вересня 2021 року відкрито виконавче провадження №66719268 з примусового виконання виконавчого напису №4134, виданого 29.07.2021 приватним нотаріусом КМНО Сазоновою О.М. про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованість у розмірі 16 331,18 грн./а.с.16-17/ Постановою приватного виконавця від 28 червня 2023 року ВП №66719268 звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 /а.с.28-29/ Задовольняючи позов та визнаючи оскаржений виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, районний суд виходив із того, що укладений між сторонами кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції погоджується з таких підстав. Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій). Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172. Постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №662 внесено зміни, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Зокрема, стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин врегульовано пунктом 2 Переліку, для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. Разом з цим, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14, яка залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, визнано незаконною та не чинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, зокрема, пункту 2 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів; зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Отже, на момент вчинення оскаржуваного виконавчого напису (29.07.2021) слід було керуватися пунктом 1 Переліку «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання». Наведене відповідає сталій позиції Верховного Суду, сформованій у справах №757/24703/18-ц від 12.03.2020, №158/2157/17 від 15.04.2020, №172/1652/18 від 21.10.2020, №910/10374/17 від 21.09.2021, №361/4793/20 від 06.10.2021, №299/5183/21 від 06.12.2023. Як убачається із матеріалів справи підписана позивачем заява про надання кредиту №99721859 від 07.09.2012, на підставі якої нотаріусом вчинено виконавчий напис, не була посвідчена нотаріальна, а отже не є документом, який підтверджує безспірність заборгованості позивача перед відповідачем за кредитним договором у розумінні пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Таким чином,при вчинення виконавчого напису нотаріусом не було дотримано вимог статті 88 Закону України «Про нотаріат», за змістом якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а також залишено поза увагою, що строк виконання зобов`язання за кредитним договором закінчився 10.09.2014, відтак, з дня виникнення права вимоги до вчинення виконавчого напису (29.04.2021) минуло більше трьох років. Із огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Доводи апеляційної скарги правильність таких висновків не спростовують та зводяться до довільного трактування норм права на власну користь. Тоді як твердження відповідача, що позивачем не надано доказів на спростування розміру стягнення та не наведено його контррозрахунку, колегія суддів відхиляє, оскільки порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Натомість, саме АТ «Банк Форвард» не надав суду розрахунку заборгованості та первинних бухгалтерських документів, на які він посилається у доводах апеляційної скарги, що унеможливлює здійснення його контррозрахунку. Відтак, подальші твердження відповідача про необхідність встановлення судом чи існувала заборгованість взагалі та чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, колегія суддів відхиляє, наголошуючи, що обов`язок надати такі докази покладено саме на відповідача, кредитора у зобов`язанні, у якого наявні первинні бухгалтерські документи. При цьому колегія суддів враховує, що на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами, і поведінка відповідача таким вимогам не відповідає. Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення районного суду без змін Керуючись ст.ст.367, 375, 381-384, 389-392 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Банк Форвард» - залишити без задоволення. Рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 16 листопада 2023 року- залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 09.05.2024. Головуючий суддя Л.І. Пилипчук Судді Ю.В. Дряниця О.В. Чумак