Постанова Черкаський апеляційний суд № 711/1230/22

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/805/24Головуючий по 1 інстанції Справа №711/1230/22 Категорія: Демчик Р. В. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 травня 2024 року м. Черкаси Черкаський апеляційний суд в складі колегії: судді-доповідачаНовікова О. М., суддів:Гончар Н. І., Сіренка Ю. В., за участю секретаряШирокової Г.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 лютого 2024 року (повний текст виготовлено 04 березня 2024 року) у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Сопільняк Алла Олександрівна, про визнання договору довічного утримання недійсним, - в с т а н о в и в : ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1 , бґрунтовуючи свої вимоги тим, що він є громадянином Литовської Республіки. Приїхавши на територію України в серпні 2021 року, разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , завітав до своєї матері ОСОБА_6 в гості за її місцем проживання та реєстрації : АДРЕСА_1 та виявили її в дуже поганому фізичному та психологічному стані. Цього ж місяця позивач дізнався, що 15.09.2020 року між його матір`ю ОСОБА_6 та ОСОБА_7 був укладений договір довічного утримання, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Сопільняк А. О. та зареєстровано в реєстрі за №2113, предметом якого є квартира АДРЕСА_2 . 27.06.2021 року за заявою ОСОБА_8 була порушена кримінальна справа, в рамках якої ОСОБА_6 було визнано потерпілою. Оскільки ОСОБА_6 мала дуже поганий фізичний та психічний стан, не усвідомлювала значення своїх дій і не могла приймати участь в кримінальній справі як потерпіла. У зв`язку з цим, в даній кримінальній справі було призначено судово-психіатричну експертизу. Згідно з висновком судово-психіатричного експерта № 433 від 23.11.2021 року, проведеного на підставі постанови слідчого СВ Черкаського РУН ГУНП в Черкаській області Марченко О.В. від 18.10.2021 року було встановлено, що на момент укладення договору довічного утримання 15.09.2020 року ОСОБА_6 страждала на хронічне психічне захворювання у вигляді органічного психічного розладу, набутого внаслідок атеросклеротичного, гіпертонічного ураження судин головного мозку, з помірно вираженими інтелектуально-мнестичними когнітивними розладами, актуальною психотичною переважно маячною симптоматикою, що позбавляло на вказаний період часу її здатності усвідомлювати свої дії та свідомо керувати ними. В зв`язку зі станом здоров`я ОСОБА_6 фактично не могла оскаржити укладений нею договір довічного утримання від 15.09.2020 року. Позивачем була подана заява до Соснівського районного суду м.Черкаси про визнання ОСОБА_6 недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна. 30 грудня 2021 року ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси відкрито провадження та призначено судове засідання. 04.02.2022 року ухвалою суду призначено судово-психіатричну експертизу, але ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла. 22.02.2022 року він, як спадкоємець першої черги звернувся до приватного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, у зв`язку з чим була заведена спадкова справа №69178829 від 21.02.2022 року. В зв`язку з тим, що укладення між ОСОБА_6 та відповідачем ОСОБА_1 договору довічного утримання від 15.09.2020 року у момент, коли ОСОБА_6 не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, порушує його права на спадкове майно, як спадкоємця першої черги, тому він змушений звернутися до суду з даними позовом за захистом своїх прав. Просив суд призначити посмертну судово-психіатричну експертизу, допитати свідків та визнати договір довічного утримання укладений 15.09.2020 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області Слпільняк А.О.., зареєстрованого в реєстрі за № 2113; предметом якого є квартира АДРЕСА_2 . Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 лютого 2024 року позов задоволено та визнано недійсним договір довічного утримання, укладений 15.09.2020 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Сопільняк Аллою Олександрівною та зареєстрований в реєстрі за №2113. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати, пов`язані із сплатою судового збору в сумі 992,40 грн. Рішення обґрунтовано тим, що суд з урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи № 156 від 28.03.2023 року, проведеної експертами Черкаською філією судово-психіатричних експертиз ДУ «Інститут психіатрії, судової-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров`я України», дійшов висновку, що позов є підставним, договір довічного утримання підписувався ОСОБА_6 в той час, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій, а відповідач не довів, що висновки є недостатньо обґрунтованими чи суперечать іншим матеріалам справи, чи були допущені істотні порушення норм процесуального права, які регламентують призначення і проведення експертизи. Не погоджуючись з таким рішенням суду ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що суд при вирішенні спору, послався на висновок експерта № 156, однак у вказаному висновку є ряд суттєвих недоліків, які істотно вплинули на його об`єктивність, неупередженість та повноту, а тому цей висновок мав би бути відхилений судом першої інстанції. Також вказує, що під час перевірки документів та дієздатності ОСОБА_6 у нотаріуса, яка посвідчувала вказаний договір, не виникало жодних сумнівів у здатності померлої усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. У відзиві на апеляційну скаргу, представник позивача вказує, що рішення місцевого суду прийнято із дотриманням норм матеріального та процесуального права, суд в повній мірі дослідив матеріали справи, долучив до розгляду свідків, призначив посмертну експертизу, висновок експерта є чітким та логічним, підстав для його неправильності немає. Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши та обговоривши матеріали справи та позицію сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до положень частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності. Встановлено, що 15.09.2020 року ОСОБА_6 та ОСОБА_1 уклали договір довічного утримання. Відповідно до п.1 Договору ОСОБА_6 передала у власність, а ОСОБА_1 прийняв у власність квартиру АДРЕСА_2 . Пунктом 3 Договору про довічне утримання ОСОБА_1 зобов`язався довічно повністю утримувати ОСОБА_6 , забезпечувати її харчуванням, доглядом, ліками, лікуванням необхідною допомогу та в разі її смерті похоронити. Вказана квартира залишається у довічному користуванні за ОСОБА_6 (п.4 договору). Щомісячна вартість матеріального забезпечення (харчування, догляду, необхідної допомоги) визначена сторонами в розмірі 2000,00 грн. Оцінка матеріального забезпечення підлягає індексації в порядку, визначеному законом. Сторонам договору однаково зрозумілі значення, умови, правові наслідки та зміст договору, нотаріусом роз`яснені права та обов`язки, про що свідчать особисті підписи сторін договору. Договір про довічне утримання посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Сопільняк А.О. Договір підписано сторонами в її присутності. Особи сторін встановлено, їх дієздатність , а також належність ОСОБА_6 квартири перевірено. 15.09.2020 року право власності на вказану квартиру зареєстроване за ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть. Як вбачається з копії свідоцтва про народження позивача, ОСОБА_6 є його матір`ю. З витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі вбачається, що 21.02.2022 року приватним нотаріусом Довгань О.Я. 21.02.2022 року заведено спадкову справу після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила суду, що вона була свідком того, що ОСОБА_6 страждала на втрату пам`яті, їй здавалося що чоловік хоче її вбити та заволодіти майном, у зв`язку з чим ОСОБА_6 викликала поліцію. Вона проживала у повній антисанітарії, вхідні двері були відчинені, замки поломані, вона ходила босою, приносила додому речі із смітника, в неї не було світла, води, газу, так як все було відключене. Син з нею не проживав, коли вона виходила з дому то не могла знайти дорогу додому. Сусіди телефонували в поліцію, її знаходили та привозили додому. Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 підтвердила, що вона була сусідкою померлої ОСОБА_6 , останнім часом ОСОБА_6 не в повній мірі керувала своїми діями. Коли вона перший раз зустріла ОСОБА_6 , то остання забувалась, при розмові декілька разів задала одні і ті ж самі питання. Також був випадок коли ОСОБА_11 не пам`ятала куди йшла. Вона її провела додому та побачила повний безлад, випорожнення прямо в квартирі. ОСОБА_6 виглядала дуже неохайно. Також сусіди розказували, що бачили її на смітнику, як вона там щось шукала. Проте, що у ОСОБА_11 розлади пам`яті вона почала помічати з 2019 року. У 2020 році влітку бачила, як ОСОБА_12 лежала на лавочці, її сусідка завела додому. Відповідач ОСОБА_1 пояснив суду, що на момент укладання договору довічного утримання ОСОБА_6 була адекватною та все усвідомлювала. Він був знайомий з ОСОБА_13 , якій допомагав по господарству. ОСОБА_13 була знайома з ОСОБА_14 , яка приблизно за рік до укладення договору довічного утримання познайомила його з ОСОБА_11 . ОСОБА_6 також зверталася до нього за допомогою. Він возив її до лікарів. Вона повідомляла його що заходять сусіди, риються в її речах. Вона не хоче спілкуватися з сином. Також повідомляла, що чоловік хотів покласти її до психіатричної лікарні. У її квартирі не було телевізора. Вона жила як стара людина. Через деякий час ОСОБА_6 запитала в нього чи може він взяти її на утримання. До нотаріуса для укладення договору поїхали він, ОСОБА_15 та ОСОБА_6 . За оформлення договору довічного утримання він платив кошти. Вона заносила сміття у хату. Раніше вона видала на мене довіреність представляти її інтереси. Хто запропонував класти договір довічного утримання я не пам`ятаю, але це відбувалося в квартирі ОСОБА_15 . Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 пояснив суду про те, що він працює дільничним офіцером поліції Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області. Два роки тому до нього надійшла заява про викрадення медичної документації. Під час вирішення цієї заяви йому стало відомо що одна жінка забрала медичну документацію ОСОБА_6 . Він приходив за адресою її місця проживання два рази. Крім неї в квартирі я нікого не бачив. В квартирі було не придбано, туалет не був придатний для використання. Світла у неї в квартирі не було. Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 пояснила суду, що ОСОБА_6 зверталася до неї за допомогою. Бачила її останній раз 26.02.2021 року. Жалілася що вона одинока, з сином не спілкувалась. Те, що вона все усвідомлювала сумніві не було. Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні пояснила, що вона працює в КНП «ЧОПНД». ОСОБА_6 неодноразово приходила до неї на прийом та їй надавалася допомога Поведінка ОСОБА_6 не давала їй, як лікарю підстав вважати, що ОСОБА_6 не може розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними. Також судом встановлено, що на підставі постанови слідчого СВ Черкаського РУН ГУНП в Черкаській області Марченко О. В. від 18.10.2021 року, стосовно ОСОБА_6 23.11.2021 року була проведена судово-психіатрична експертиза, про що був складений висновок судово-психіатричного експерта №

433. У висновку зазначено, що згідно постанови про призначення експертизи, досудове розслідування проводиться за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 190 КК України. Згідно з вказаним висновком, на момент вкладання договору довічного утримання 15.09.2020, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , страждала на хронічне психічне захворювання у вигляді органічного психічного розлад набутого внаслідок атеросклеротичного захворювання гіпертонічного ураження судин головного мозку з помірно-вираженими інтелектуально - мнестичними (когнітивними) розладами, актуальною психотичною - переважно маячною симптоматикою, що позбавляло на вказаний період її здатності усвідомлювати свої дії та свідомо керувати ними. Внаслідок прогресування наявних у під експертної на протязі кількох років психічних розладів органічного походження, за своїм психічним станом на теперішній час ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , також виявляє ознаки хронічного психічного захворювання у вигляді змішаної судинної, помірно-вираженої деменції, що позбавляє на теперішній час її здатності усвідомлювати свої дії та свідомо керувати ними, перешкоджає їй правильно сприймати обставини, що мають значення у справі та давати про них покази під час проведення з нею слідчих дій та в судовому засіданні. З Висновку посмертної судово-психіатричної експертизи № 156 від 28.03.2023 року, проведеної експертами Черкаською філією судово-психіатричних експертиз ДУ «Інститут психіатрії, судової-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров`я України», вбачається, що на час укладення договору довічного утримання від 15.09.2020 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , виявляла ознаки хронічного психічного захворювання - органічного психічного розладу, набутого внаслідок атеросклеротичного, гіпертонічного ураження судин головного мозку, з помірно вираженими інтелектуально - мнестичними (когнітивними) розладами, актуальною психотичною, переважно маячною симптоматикою, що позбавляло на вказаний період часу її здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Вказаним висновком посмертної судової психіатричної експертизи встановлено, що ОСОБА_6 зверталася до КНП «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер ЧОР» 29.05.2014 року та 12.07.2018 року, неодноразово, в тому числі, в періоди з 24.01.2019 року по 19.02.2019 року, з 13.09.2019 року по 19.10.2019 року, з 10.03.2020 року по 11.04.2020 року, з 01.06.2020 року по 07.07.2020 року, з 26.02.2021 по 03.04.2021 року перебувала на лікуванні КНП «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер ЧОР» Згідно з вимогами ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України). Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Пунктом 2 частини другої статті 16 ЦК України передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема визнання правочину недійсним. За правилом частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та у разі задоволення позовних вимог зазначати у судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до статті 225 ЦК України правочин, вчинений дієздатною фізичною особою, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи в разі, якщо судом буде встановлено, що в момент вчинення правочину вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Правила цієї статті поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, в якому не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визнання правочину недійсним на підставі частини першої статті 225 ЦК України суду має встановити неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, враховуючи сукупність зібраних доказів у справі. У статті 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» визначено презумпцію психічного здоров`я, суть якої полягає в тому, що кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, допоки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України. Для визначення тимчасового стану особи, за якого вона внаслідок функціональних розладів психіки, порушення фізіологічних процесів в організмі або інших хворобливих станів не може розуміти значення своїх дій та керувати ними у момент укладення нею правочину, є обов`язковим призначення судово-психіатричної експертизи. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину, має бути категоричним та не може ґрунтуватись на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України). Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку експертизи, так й інших доказів. Умовою для визнання правочину недійсним з підстав, передбачених частиною першою статті 225 ЦК України, може бути виключно абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, і в основу рішення суду про недійсність правочину не може покладатися висновок судової експертизи, який ґрунтується на припущеннях. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 29 лютого 2012 року у справі № 6-9цс12 та підтримані висновками у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 554/11179/13-ц (провадження № 61-30685св18), від 02 листопада 2020 року у справі № 326/81/15 (провадження № 61-837св19), постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 листопада 2019 року у справі № 496/4851/14-ц (провадження № 61-7835сво19). Так, судом першої інстанції було призначено за клопотанням сторони позивача посмертну судово-психіатричну експертизу щодо померлої ОСОБА_6 . Таке рішення суду відповідачем не оскаржувалось. Відповідно до висновку посмертної судово-психіатричної експертизи № 156 від 28.03.2023 року, проведеної експертами Черкаською філією судово-психіатричних експертиз ДУ «Інститут психіатрії, судової-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров`я України», на час укладення договору довічного утримання від 15.09.2020 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , не була здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. При проведенні вказаної експертизи в суді першої інстанції описувались всі матеріали, всі амбулаторні та медичні карти ОСОБА_6 . Враховані матеріали справи. Даючи оцінку вказаному висновку судових експертів-психіатрів, суд апеляційної інстанції враховує, що він повний та достатньо обгрунтований з наукової точки зору. Висновок зроблений експертами зі значним стажем роботи ( відповідно 20 та 35 років), сумніву у колегії суддів не викликає і вірно покладений районним судом в основу рішення. З цих же підстав суд апеляційної інстанції відмовив у призначенні повторної посмертної судово-психіатричної експертизи. Фактично, скаржник не погоджується з як з самим висновком, так і з тим, що експертом був ОСОБА_19 , який вже проводив експертизу в рамках відкритого кримінального провадження № 12021250310002322, який, на думку скаржника, не може повторно брати участі у проведенні експертизи. Проте, колегія суддів вважає, що вказані доводи, зводяться лише до незгоди із судовим рішенням, яке прийнято не на користь ОСОБА_1 . Отже, переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясував усі обставини справи, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень. З урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, районний суд ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову. За наведених обставин доводи апеляційної скарги колегією суддів розцінюються критично і до уваги не приймаються, оскільки зводяться лише до переоцінки доказів та тлумачення норм права на розсуд апелянта, однак при цьому не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та жодним чином не спростовують висновків суду, викладених в рішенні. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Керуючись ст. ст. 35, 258, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 лютого 2024 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 10 травня 2024 року. Судді