Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/24/24

Справа № 127/24/24 Провадження № 33/801/409/2024 Категорія: 156 Головуючий у суді 1-ї інстанції Гайду Г. В. Доповідач: Сало Т. Б. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 травня 2024 року м. Вінниця Вінницький апеляційний суд, суддя Сало Т.Б., за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника адвоката Бистрицького Максима Олексійовича, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 09 квітня 2024 року в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановив: Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 09 квітня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн. Не погодившись із вказаною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. У скарзі зазначає, що судом не було взято до уваги його пояснення з приводу того, що він не погодився з результатами огляду на стан сп`яніння, проведеного поліцейським, та наполягав на проведенні огляду в закладі охорони здоров`я, на що йому було відмовлено. Він підписав протокол та не звернувся до медичного закладу в порядку самозвернення, оскільки вперше притягується до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення, пояснення поліцейського та рапорт не є належними та допустимими доказами у справі. Акт огляду на стан сп`яніння також не є належним доказом, оскільки підпис в ньому йому не належить. Відеозапис також не є допустимим доказом, оскільки не є безперервним. Дослідивши матеріали справи, заслухавши ОСОБА_1 та адвоката Бистрицького М.О., які підтримали апеляційну скаргу із зазначених у ній підстав, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №383687, складеного поліцейським взводу 2 роти 4 батальйону УПП у Вінницькій області ДПП сержантом поліції Регушем В.М., 26 грудня 2023 року о 08 год. 30 хв. у м. Вінниці по вул. Київська, 175, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ЗАЗ 11028», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки за допомогою приладу «Alcotest Drager 6810». Результат огляду 0,73 проміле (а.с.2). Цифровий показник приладу «Drager Alcotest 6810» становить 0,73 ‰, що відображено у роздрукованих на папері показниках спеціального технічного засобу, та зафіксовано в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.3-4). У підпункті а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України зазначено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Статтею 130 КУпАПпередбачена відповідальність, в тому числі, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння. Під час розгляду справи суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.280 КУПАП з`ясував всі обставини, що підлягають доказуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення та надав їм правову оцінку. Висновок суду першої інстанції про те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП України, а саме керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Відповідно до ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає про порушення поліцейськими процедури огляду на стан алкогольного сп`яніння. Як визначено статтею 266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Із наведеного слідує, що огляд на стан алкогольного сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів. І лише у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладі охорони здоров`я. У даному випадку ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу і у зв`язку з підтвердженням стану сп`яніння відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає про те, що після проведення поліцейським огляду він був незгоден з його результатами та після роз`яснення поліцейським йому його прав, зокрема, права на захист, через мережу «Інтернет» знайшов номер телефона адвоката, який йому пояснив, що він має право не погодитися із результатами огляду та вимагати, щоб його доставили до наркодиспансеру. Після цього він підійшов до працівників поліції, які ще не оформляли жодних матеріалів, і повідомив, що незгоден з результатами проведеного огляду та почав просити, щоб його направили для проходження огляду в заклад охорони здоров`я. Однак, працівники поліції йому відмовили, мотивуючи тим, що несуть службу на блокпосту та не можуть відлучатися, крім того в них є достатні підстави для складення відносно нього протоколу. Вказані доводи апеляційний суд оцінює критично, оскільки як встановлено з відеозапису з портативного відеореєстратора (нагрудної камери поліцейського), під час розмови поліцейського з ОСОБА_1 в останнього було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота) та запропоновано йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. За результатами проведеного поліцейським на місці зупинки транспортного засобу огляду з використанням спеціальних технічних засобів встановлено, що ОСОБА_1 перебував у стані сп`яніння - 0,73 проміле алкоголю в крові. Результат огляду було озвучено ОСОБА_1 , який будь-яких заперечень щодо результату огляду не зазначив. ОСОБА_1 в процесі розмови пояснив, що напередодні ввечері випив літр пива (міцного). При цьому, ОСОБА_1 було роз`яснено, що якщо після проведення тесту цифровий показник «Драгера» буде становити більше 0,2 проміле алкоголю в крові, то буде підтверджено факт керування ним транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 було чітко роз`яснено його права. Необхідності направляти ОСОБА_1 до закладу охорони здоров`я не було, оскільки із положень згаданої ст. 266 КУпАП слідує, що водій транспортного засобу направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я лише у разі відмови від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або у разі незгоди з результатами огляду. Підтвердження стану сп`яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності (пункт 5 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 200 року №1103 (далі - Порядок)). Ні з першого відеозапису, ні з другого відеозапису не вбачається, що ОСОБА_1 не погоджувався з результатами проведеного огляду, так як будь-яких заперечень після оголошення результатів огляду не висловив. Результат огляду під сумнів не поставив. Часовий проміжок між двома відеозаписами становить двадцять хвилин. Доводи скаржника з приводу заперечень ним результатів огляду в проміжок часу, який відсутній на диску, апеляційний суд сприймає критично, оскільки ні після проведення огляду, ні при озвученні ОСОБА_1 змісту протоколу про адміністративне правопорушення останній не заперечував результати огляду та факт вживання напередодні ввечері алкогольних напоїв, а також не наполягав на доставленні його до закладу охорони здоров`я для проведення огляду. У разі, коли ОСОБА_1 після проведення огляду висловлював би незгоду з результатами огляду та наполягав на проведенні огляду в закладі охорони здоров`я, то він продовжував би це робити і під час оголошення на камеру протоколу, та після спілкування з адвокатом, який пояснив ОСОБА_1 право не погоджуватися з показниками спеціального технічного засобу, останній це б відобразив в графі «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення». У протоколі ОСОБА_1 лише зазначив, що на момент перед поїздкою почував себе нормально. Пояснення в протоколі написано ним добровільно, без надиктовування працівниками поліції та без натяків з їх боку на зміст пояснень. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 також не заперечує факт перебування в стані алкогольного сп`яніння. Тобто така позиція ОСОБА_1 є алогічною та такою, що суперечить змісту відео. Крім цього, після спілкування з адвокатом, ОСОБА_1 мав право звернутися (в порядку самозвернення) до закладу охорони здоров`я для спростування результатів огляду на стан алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 також зазначає про те, що відеозапис не є допустимим доказом у справі, оскільки він не є безперервним, однак факт ненадання безперервного відеозапису не змінює відомостей та даних в тій частині, які були надані для дослідження суду, і які узгоджуються з іншими доказами у справі в їх сукупності. ОСОБА_1 не заперечує зафіксованих на відеозаписі обставин та не зазначає, що такі обставини не відповідають дійсності. Зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини узгоджуються з обставинами, які зафіксовані не відеозаписі. Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, або свідками, а також іншими документами. У ст. 252 КУпАП зазначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Слушними є зауваження апелянта з приводу недопустимості такого доказу, як пояснення поліцейських, адже апеляційний суд погоджується, що вони є заінтересованими особами, так як казати протилежне, аніж те, що зроблене чи написане ними, вони в жодному разі не будуть. Однак, не приймаючи їх пояснення як доказ, апеляційний суд вважає, що поведінка ОСОБА_1 , яка відображена на двох відео, спростовує його основний мотив скарги «я не погоджувався з результатами огляду». Підсумовуючи апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставою для скасування постанови суду першої інстанції. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Підсумовуючи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, оцінивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності, повно та об`єктивно з`ясувавши фактичні обставини справи дійшов правильного висновку, що вина ОСОБА_1 в інкримінованому йому правопорушенні доведена повністю. Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. 294 КУпАП, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 09 квітня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Т.Б. Сало