Постанова Рівненський апеляційний суд № 556/2746/23

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 травня 2024 року м. Рівне Справа № 556/2746/23 Провадження № 22-ц/4815/282/24 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Гордійчук С.О. суддів: Боймиструка С.В., Шимківа С.С. секретар судового засідання : Ковальчук Л.В. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 відповідач: ВП "Рівненська АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" правонаступник Філія «Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна енергогенеруюча компанія" акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 08 грудня 2023 року, ухваленого в складі судді Іванків О.В., дата складання повного тексту судового рішення 14.12.2023 року, у справі № 556/2746/23 в с т а н о в и в : У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ВП "Рівненська АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. Позов мотивований тим, що позивач працювала у відповідача на різних посадах, зокрема на посаді інженера ІІ категорії групи аудитів відділу вдосконалення якості служби забезпечення якості ВП РАЕС ДП НАЕК "Енергоатом". Наказом генерального директора №1618-ос ВП „Рівненська АЕСДП „НАЕК Енергоатомвід 25.08.2023 року її звільнено із займаної посади на підставі п.1 ст.36 КЗпП України за угодою сторін з 28.08.2023 року. Посилаючись на те, що протягом останніх декількох місяців незаконно піддавалась тиску та дискримінації за гендерними (статтю) та віковими ознаками, також піддавалась погрозам, що якщо не звільниться за власним бажанням - буде звільнена за поганою статтею, що стало причиною нервового та емоційного зриву. Під дією цих факторів, додаткового тиску та погроз безпосереднього керівництва 23.08.2023 року позивач написала заяву на звільнення за п.1 ст.36 КЗпП України (за угодою сторін). Звільнення вважає незаконним, тому що не мала наміру звільнятися з роботи, а тому відсутні підстави для її звільнення за угодою сторін. З урахуванням наведеного, просила суд поновити її на раніше займаній посаді стягнути на її користь з роботодавця середній заробіток за час вимушеного прогулу та 10 000,00 грн моральної шкоди. Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 08 грудня 2023 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відмовлено. У поданій на рішення апеляційній скарзі позивач вказує на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове про задоволення позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд дійшов неправильного висновку про те що припинення трудового договору відбулося за взаємним волевиявленням обох сторін, оскільки на момент видачі наказу про звільнення генеральним директором не було розглянуто її заяву на відкликання заяви про звільнення, що доводить відсутність погодження між сторонами конкретної дати звільнення. Суд не звернув уваги на її доводи про те, що волевиявлення стосовно звільнення з роботи не було вільним. Покликається на правові позиції Верховного Суду з аналогічних правовідносин. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказує, що рішення суду прийняте у відповідності до ст. 263 ЦПК України, є законним та обґрунтованим, а доводи викладені у апеляційній скарзі такими, що не заслуговують на увагу. Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 12.02.2024 року замінено у справі відповідача - Відокремлений підрозділ "Рівненська АЕС" Держвне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на його правонаступника Філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна енергогенеруюча компанія" акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом". Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону відповідає. Встановлено, що ОСОБА_1 працювала на посаді інженера ІІ категорії групи аудитів відділу вдосконалення якості служби забезпечення якості ВП РАЕС ДП НАЕК "Енергоатом". 23.08.2023 року ОСОБА_1 , подано заяву про звільнення з роботи з 28.08.2023 року за угодою сторін, яку було погоджено начальником СЗЯ ОСОБА_3 23.08.2023 року. 24.08.2023 року та 25.08.2023 року позивачка звернулася до відповідача із заявою, в якій просила відкликати її заяву про звільнення з роботи з 28.08.2023 року за угодою сторін. Наказом генерального директора №1618-ос ВП „Рівненська АЕС ДП „НАЕК Енергоатомвід 25.08.2023 року ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади на підставі п.1 ст.36 КЗпП України за згодою сторін з 28.08.2023 року. Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (частина перша статті 21 КЗпП України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Підстави припинення трудового договору встановлено статтею 36 КЗпП України, підстави розірвання трудового договору з ініціативи працівника статтями 38 і 39 цього Кодексу, підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу статтями 40, 41, 43, 43-1 КЗпП України, і підстави розірвання трудового договору з керівником на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) статтею 45 цього Кодексу. Однією з підстав припинення трудового договору, зокрема, є угода сторін (пункт 1 статті 36 КЗпП України). У разі домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП України (за угодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювати таку домовленість можна лише за взаємною згодою про це власника або уповноваженого ним органу і працівника. Положеннями КЗпП України для власника або уповноваженого ним органу не передбачено обов`язок прийняти відкликання працівником своєї заяви про звільнення, якщо була досягнута домовленість про звільнення за угодою сторін. При домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП України (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника. Про необхідність наявності взаємної згоди роботодавця і працівника щодо анулювання домовленості про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України також зазначено у постанові Верховного Суду України від 26 жовтня 2016 року в справі № 6-1269цс16, а також постанові Верховного Суду від 04 листопада 2019 року у справі № 761/19141/16-ц, на які заявниця посилається у касаційній скарзі. Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 22 квітня 2019 року у справі № 759/11508/16-ц), від 27 травня 2020 року у справі № 404/6236/19, від 31 серпня 2020 року у справі № 359/5905/18. Установивши, що позивачка власноруч склала заяву від 23.08.2023 року про її звільнення з роботи 28.08.2023 року за угодою сторін на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України, а уповноважена особа ВП „Рівненська АЕС ДП „НАЕК Енергоатом погодила таку заяву, проставивши на заяві відповідну резолюцію 23.08.2023 року, згоди на анулювання заяви роботодавець не надав, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що сторони досягли домовленості про звільнення за угодою між роботодавцем і працівником, а отже звільнення позивачки з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України відбулося з дотриманням норм трудового законодавства. Звернення ОСОБА_1 до відповідача із заявою від 24.08.2023 25.08.2023 року про відкликання заяви про звільнення від 23.08.2023 року, не дає підстав для висновку про незаконність її звільнення, оскільки якщо роботодавець і працівник домовилися про певну дату припинення трудового договору, працівник не має права відкликати свою заяву про звільнення. Анулювати таку домовленість можна лише за взаємною згодою на це власника або уповноваженого ним органу і працівника. Нормами КЗпП України для власника або уповноваженого ним органу не передбачено обов`язку приймати відкликання працівником своєї заяви про звільнення у разі досягнення домовленості про звільнення за угодою сторін (див. висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 234/3268/19). Взаємної згоди відповідача та позивачки щодо анулювання домовленості про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України між сторонами досягнуто не було. Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України). Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. У трудових спорах законність звільнення повинен довести роботодавець, але інші факти, зокрема, написання заяви у психоемоційному стані, викликаному тиском та дискримінацією з боку її керівників, взаємну згоду сторін щодо відкликання заяви про звільнення має довести працівник. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність позивачкою її тверджень про відсутність у неї вільного волевиявлення на звільнення за угодою сторін. Інші доводи апеляційної скарги, колегією суддів розцінюються критично і до уваги не приймаються, оскільки не знайшли свого підтвердження і зводяться лише до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку та до тлумачення норм права на розсуд апелянта, однак при цьому не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та жодним чином не спростовують висновків суду, викладених в рішенні. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене відповідно до ч.13ст.141 ЦПК України відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат. Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 08 грудня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 09.05.2024 року Головуючий : Гордійчук С.О. Судді : Боймиструк С.В. Шимків С.С.