Постанова 4814 № 229/6350/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 229/6350/23 Номер провадження 22-ц/814/1727/24Головуючий у 1-й інстанції Городівський О.А. Доповідач ап. інст. Дорош А. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 травня 2024 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді - доповідача Дорош А.І. Суддів: Лобова О.А., Триголова В. М. при секретарі: Коротун І. В. переглянув у судовому засіданні в м. Полтава за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 25 грудня 2023 року, ухвалене суддею Городівським О.А., повний текст рішення складено 29 грудня 2023 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - В С Т А Н О В И В: 13 вересня 2023 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість на загальну суму 41 467,07 грн., з яких: 32 764,37 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 8 702,70 грн. - заборгованість за відсотками та понесені судові витрати. Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву від 10.01.2011 року, згідно якої йому було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт. Зазначає, що підписана заява разом з «Умовами на правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості ОСОБА_1 станом на 23.08.2023 року має заборгованість на загальну суму 41 467,07 грн., з яких: 32 764,37 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 8 702,70 грн. - заборгованість за відсотками. Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 25 грудня 2023 року позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 10.01.2011 року у розмірі 32 764,37 гривень, з яких: 32 764,37 грн. - заборгованість за тілом кредиту. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати в сумі 2 120,71 грн. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку банку не повернуті. З урахуванням ч.2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд визнав, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Таким чином, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення у примусовому порядку з боржника суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 32 764,37 грн.Водночас, судом першої інстанції визнано, що надані позивачем докази не свідчать про погодження між сторонами умов про розмір процентів та порядок їх стягнення. Інформація про умови кредитування, хоча і містять підпис відповідача, проте діють з 21.04.2021 року і також не можуть розцінюватися як частина кредитного договору. Долучена до позову інформація про умови кредитування, містить відомості про всі доступні для відповідача типи кредитного продукту, а також вказівку про актуальність такої інформації лише з 21.04.2021 року, що само по собі свідчить про її виключно інформативну мету та мінливий характер. Тому, суд визнав, що у задоволенні вимог позивача про стягнення відсотків за користування кредитом слід відмовити за їх безпідставністю. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських коштів, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 10.01.2011 року. Активізація ОСОБА_1 картки та користування картковим рахунком свідчать про укладення сторонами кредитного договору. Крім того, 21.04.2021 року відповідачем підписана заява про приєднання до Умов та Правил надання послуг. Також, 21.04.2021 року відповідачу встановлено новий кредитний ліміт у розмірі 36 000 грн. Таким чином, 21.04.2021 року відповідача ознайомлено з умовами кредитування в банку шляхом підписання ним актуальної заяви позичальника. Отже, умови кредитування щодо сплати процентів та неустойки передбачені безпосередньо у заяві, що особисто підписана відповідачем. Вважає, що підписанням заяви про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 21.04.2021 року без будь яких застережень відповідач підтвердив, що він обізнаний та погодився з усіма умовами такого договору. Та обставина, що відповідач тривалий час вносив плату відповідно до умов зазначеної вище угоди, вказує на вільне волевиявлення позичальника в момент укладення правочину, повну обізнаність та погодження з умовами кредитування. Зазначає, що нарахована заборгованість за відсотками у розмірі 8 702,70 грн. виникла після підписання заяви від 21.04.2021 року. Отже, заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом підлягає стягненню з позичальника на користь кредитора у примусовому порядку через неналежне виконання зобов`язань за кредитним договором. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Предметом апеляційного перегляду є рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 25 грудня 2023 року в частині позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за процентами. В іншій частині рішення суду першої інстанції учасниками справи не оскаржується, а тому апеляційним судом не переглядається. Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що відповідно до анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 10.01.2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку (а.с. 13,24). Довідкою АТ КБ «Приватбанк» підтверджено неодноразове збільшення кредитного ліміту по картковому рахунку, зокрема, 21.01.2020 року банком збільшено кредитний ліміт до 36 000 грн. (а.с. 12). Згідно розрахунку заборгованості внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань по вчасному поверненню кредитних коштів станом на 23.08.2023 року виникла заборгованість у розмірі 41 467,07 грн., яка складається із: 32 764,37 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 8 702,70 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом (а.с. 7 - 11). Свого договірного зобов`язання по поверненню кредиту відповідач не виконав. Таким чином, суд першої інстанції визнав, що вимога позивача про стягнення тіла кредиту у розмірі 32 764,37 грн. ґрунтується на законі, підтверджена належними та допустимими доказами, а тому підлягає до задоволення. У той же час, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом у розмірі 8 702,70 грн., на переконання суду першої інстанції, не знайшли належної правової підстави. Так, судом першої інстанції визнано, що надані позивачем докази не свідчать про погодження між сторонами умов про розмір процентів та порядок їх стягнення. При цьому, враховано висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, згідно яких, крім іншого, вказано, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин Підпису відповідача Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не містить, а тому не можуть розцінюватися як частина кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Інформація про умови кредитування (а.с. 25-28), хоча і містять підпис відповідача, проте діють з 21.04.2021 року і також не можуть розцінюватися як частина кредитного договору. Так, Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 23.05.2022 року у справі №393/126/20 сформульовано висновок про застосування норми права, зокрема, під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація. Правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами. Першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін. Зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину. Потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Суд першої інстанції застосував вказаний висновок суду касаційної інстанції, т.я. долучена до позову інформація про умови кредитування, містить відомості про всі доступні для відповідача типи кредитного продукту а також вказівку про актуальність такої інформації лише з 21.04.2021 року, що само по собі свідчить про її виключно інформативну мету та мінливий характер. Тому, суд першої інстанції дійшов висновку, що у задоволенні вимог позивача про стягнення відсотків за користування кредитом слід відмовити за їх безпідставністю. Апеляційний суд у складі колегії суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу; інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У відповідності до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст. 77 ЦПК), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК). При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій. Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом. Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму. Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами. Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі. Звертаючись до суду з позовом, АТ КБ «Приватбанк» зазначає, що ОСОБА_1 було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки. На підтвердження вказаних обставин позивач надав суду анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, розрахунок заборгованості, довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, довідку з номерами виданих ОСОБА_1 кредитних карток, а також заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг, яка підписана ОСОБА_1 21.04.2021 року. Вказана заява про приєднання до Умов та Правил надання послуг, яка підписана ОСОБА_1 21.04.2021 року є належним доказом погодження між сторонами розміру та порядку нарахування відсотків на підставі укладеного між сторонами кредитного договору. За таких обставин, є всі підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді розмір відсотків за кредитним договором, починаючи з 21.04.2021 року. Враховуючи вищезазначене, АТ КБ «Приватбанк» надано докази погодження між сторонами розміру відсотків. Згідно розрахунку заборгованості та виписки за договором б/н від 10.01.2011 року, станом на листопад 2021 року у ОСОБА_1 була відсутня заборгованість за даним кредитним договором. 12.04.2022 року ним було здійснено переказ зі своєї карти у розмірі 32 445 та 3 103,54 грн., що з врахуванням комісії всього становить 38 524,38 грн. До 26.09.2022 року ОСОБА_1 здійснювалися поповнення кредитного рахунку, проте повністю заборгованість не погашена. Станом на 23.08.2023 року ОСОБА_1 має заборгованість на загальну суму 41 467,07 грн., з яких: 32 764,37 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 8 702,70 грн. - заборгованість за відсотками. Тобто, заборгованість ОСОБА_1 виникла після погодження ним всіх умов кредитного договору, зокрема, і щодо розміру відсотків за користування кредитними коштами. Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині стягнення відсотків не відповідають фактичним обставинам справи, судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, що у відповідності до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення в цій частині нового рішення по суті позовних вимог. Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно з матеріалів справи, позивач АТ КБ «ПриватБанк» при зверненні до суду першої інстанції сплатив 2 684 грн. судового збору (а.с. 1,64), до суду апеляційної інстанції 4 026 грн. (а.с. 98,103). У зв`язку із задоволенням позовних вимог, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню 6 710 грн. судового збору. Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно п. 3,4 ч.1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст. ст. 367 ч. 1,2, 368 ч. 1, 374 ч. 1 п. 2, 376 ч. 1 п. 3,4, 381 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити. Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 25 грудня 2023 року в частині вирішення позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками та розподілу судових витрат скасувати і ухвалити нове рішення. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за відсоткам за кредитним договором б/н від 10.01.2011 року у розмірі 8702,70 грн. та 4 026 грн. на відшкодування понесених судових витрат. В іншій частині рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 25 грудня 2023 року не оскаржувалося та не переглядалося. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її прийняття безпосередньо до суду касаційної інстанції, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 08 травня 2024 року. СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов