Постанова 4814 № 532/2816/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 532/2816/23 Номер провадження 22-ц/814/1768/24Головуючий у 1-й інстанції Мороз Т.М. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 травня 2024 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Пікуля В.П., суддів Одринської Т.В., Панченка О.О., з секретарем Філоненко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства «Банк Форвард» Караченцева Артема Юрійовича, на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 15 січня 2024 року та на додаткове рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 12 лютого 2024 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Банк Форвард», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мартиненко (Буждиганчук) Євдокія Юріївна, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Овсієнко Алла Вікторівна, про визнання виконавчого надпису таким, що не підлягає виконанню, В С Т А Н О В И В: ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог У грудні 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник позивача - адвокат Яременко О.Є., звернулася до суду з позовом до акціонерного товариства «Банк Форвард» (далі - АТ «Банк Форвард») про визнання виконавчого надпису таким, що не підлягає виконанню. Позов мотивовано тим, що 01 листопада 2023 року позивач ОСОБА_1 виявила, що її картковий рахунок, відкритий в акціонерному товаристві «Державний ощадний банк» (далі АТ «Державний ощадний банк»), арештований і з нього в примусовому порядку виконання виконавчого напису нотаріуса списано без волі власника кошти у розмірі 32275,97 грн. Жодних повідомлень чи запитів з боку нотаріуса щодо існування заборгованості та її безспірності позивач не отримувала. Зазначено, що з матеріалів виконавчого напису, а саме кредитного договору, є очевидним факт того, що вказаний кредитний договір № 87868813 від 28 грудня 2011 року має просту письмову форму, а розмір наданих кредитних коштів за договором не перевищує 1005,92 грн, при цьому строк кредитного договору 367 днів, відсоткова ставка 0,01% річних. Оскільки виконавчий напис нотаріуса вчинено за договором, який не є нотаріально посвідченим, наявні всі підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Представник позивача прохав суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 08 квітня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю. про стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» грошових коштів у розмірі 44403,98 грн за кредитним договором №87868813 від 28 лютого 2011 року, укладеним між ОСОБА_1 та приватним акціонерним товариством «Банк Русский Стандарт» (далі - ПАТ «Банк Русский Стандарт») та стягнути із відповідача на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви. Короткий зміст судового рішення Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 15 січня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 08 квітня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю. про стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард», грошових коштів у розмірі 44403,98 грн за кредитним договором №87868813 від 28 лютого 2011 року, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Русский Стандарт». Стягнуто із АТ «Банк Форвард» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073,60 грн. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що до суду не надано жодних підтверджень щодо наявності безспірної заборгованості позивача перед відповідачем, а оспорюваний виконавчий напис не був нотаріально посвідченим, відповідно у нотаріуса були відсутні повноваження на вчинення виконавчого напису на кредитному договорі. Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення 22 січня 2024 року до Кобеляцького районного суду Полтавської області звернувся представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Яременко О.Є. із заявою про ухвалення додаткового рішення по справі в частині стягнення із відповідача на користь позивача понесених останньою витрат на правничу допомогу в розмірі 8900,00 грн, оскільки дане питання не було вирішено судом при ухваленні рішення. Короткий зміст додаткового рішення Додатковим рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 12 лютого 2024 року стягнуто з АТ «Банк Форвард» на користь ОСОБА_2 судові витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 8900,00 грн. Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наведений розмір витрат на правничу допомогу адвоката Яременка О.Є. в сумі 8900,00 грн є співмірним із складністю справи, виконаною адвокатом роботою, часом витраченим ним на виконання робіт, обсягом наданих послуг. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Вимоги апеляційної скарги на рішення суду З рішеннями суду не погодився уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства «Банк Форвард» (далі - уповноважена особа ФГВФО АТ «Банк Форвард») ОСОБА_3 подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 15 січня 2024 року та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі. Вимоги апеляційної скарги на додаткове рішення Уповноважена особа ФГВФО АТ «Банк Форвард» в апеляційні скарзі просить додаткове рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 12 лютого 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення та відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8900,00 грн. Позиції учасників справи Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Доводи скасування судового рішення Скаржник вказує, що банком нотаріусу надано не лише розрахунок заборгованості за кредитним договором, а і виписки по рахунку, оформлені у відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що доводило безспірність вимог банку. Звертає увагу, що вчиняючи виконавчий напис нотаріус не розглядає спір про право, виконавчий напис вчиняється виключно за документально оформленими вимогами, які вичерпно викладені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості, провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написі нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 19 червня 1999 року №1172, тільки за наявності всіх умов передбачених Законом України «Про нотаріат», ЦК України та іншим законодавством. Вважає, що суд повинен встановити факти, а позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження доводів про те, що сума боргу є спірною та відсутності безспірності відносин сторін щодо виконання зобов`язання. Доводи скасування додаткового судового рішення Апеляційна скарга мотивована тим, що при визначенні та розподілі витрат на правничу допомогу суд першої інстанції повинен був застосовувати наступні критерії, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін, що зроблено не було. Щодо відзиву на апеляційну скаргу Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Щодо явки та позиції учасників справи в суді апеляційної інстанції Учасники справи будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи (підтверджується повідомленнями про врученням рекомендованих поштових відправлень та довідками про отримання електронних листів до електронного кабінету учасників справи) в судове засідання не з`явилися.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, приходить до наступного висновку. Встановлені обставини справи 25 лютого 2011 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Русский Стандарт» укладено кредитний договір №87868813. Сума кредиту 1005,92 грн, строк кредиту 367 днів, ставка по кредиту 0,01% річних. Зазначений договір нотаріально не посвідчений. З матеріалів справи вбачається, що 08 квітня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю. вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за номером 4843, про стягнення із ОСОБА_1 , за кредитним договором №87868813 від 28 лютого 2011 року, укладеним нею із ПАТ «Банк Русский Стандарт», правонаступником якого є АТ «Банк Форвард». Стягнення заборгованості проводиться за період з 27 грудня 2020 року по 26 січня 2021 року. Сума повної заборгованості складає 43303,98 грн, у тому числі заборгованість за сумою кредиту 34493,00 грн, заборгованість за процентами 8810,98 грн. За вчинення виконавчого напису із боржника підлягає стягненню 1100,00 грн. Загальна сума, яка підлягає стягненню із ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» складає 44403,98 грн. 26 квітня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Овсієнко А.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №65280919 про стягнення із боржника ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості в розмірі 44403,98 грн. Згідно з виписки з рахунку АТ «Державний ощадний банк України» 01 листопада 2023 року з картки НОМЕР_1 ОСОБА_1 списано 32275,97 грн за ВП №65280919 з виконання виконавчого напису №4838, виданого 08 квітня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю. Позиція суду апеляційної інстанції Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Щодо рішення суду першої інстанції від 15 січня 2024 року Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що у зв`язку із недотриманням приватним нотаріусом під час вчинення оскаржуваного виконавчого напису вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів позов підлягає до задоволення. Такий висновок суду першої інстанції є правильним та ґрунтується на вимогах чинного законодавства. Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем. Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів. Аналогічний правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц (провадження № 14-706цс19), а також Верховним Судом у постановах від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17 та постанові Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 554/6777/17-ц (провадження № 61-17750 св 20). Судом першої інстанції правильно вказано у рішенні, що неможливо встановити, чи на момент вчинення виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, з даним висновком погоджується і суд апеляційної інстанції. Відповідно до постанови Верховного Суду, викладені у постанові від 10 січня 2023 року у справі № 619/4933/20 (провадження № 61-12141св21), встановивши відсутність належних та допустимих доказів направлення позивачу та отримання ним вимоги про усунення порушень за договором, суд дійшов висновку про те, що встановлена законом процедура стягнення боргу за договором позики грошових коштів на підставі виконавчого напису нотаріуса не була дотримана (виконана), а саме боржник не був повідомлений про вимогу повернути заборгованість, що є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Наведені в апеляційній скарзі доводи щодо вимог позивача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14 постанову № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 залишено без змін. Визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: пункт 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 1-1 такого змісту: «1-1. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», пункт

2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин

2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, Постанова Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постанови Київського апеляційного адміністративного суду від у справі № 826/20084/14. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21). Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що, оскільки, серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому, наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. При цьому, дії нотаріуса при вчиненні виконавчого напису мають бути спрямовані на перевірку безспірності заборгованості. Судом першої інстанції правильно встановлено, що виконавчий напис вчинений нотаріусом без достатніх правових підстав, оскільки кредитний договір, який наданий йому для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тобто, подані документи не відповідали вимогам Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, що, в свою чергу, тягне за собою визнання виконавчого напису, вчиненого 08 квітня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю. таким, що не підлягає виконанню, з даним висновком погоджується і апеляційний суд. За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга подана на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 15 січня 2024 року не підлягає задоволенню. Щодо додаткового рішення суду першої інстанції від 12 лютого 2024 року Щодо доводів апеляційної скарги про стягнення витрат на правничу допомогу суд апеляційної інстанції вважає, що в задоволенні таких вимог слід відмовити. Відповідно до вимогами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 3 частини другої статті 141 ЦПК України). Згідно положень частин першої та другої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (частини третьої статті 137 ЦПК України). Згідно частин 4-6 статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. При вирішенні питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру. Схожі за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19). Судом першої інстанції правильно зазначено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката Яременка О.Є. в сумі 8900,00 грн є співмірним із складністю справи, виконаною адвокатом роботою, часом, витраченим ним на виконання робіт, обсягом наданих послуг та не вбачав підстав для їх зменшення, з даним висновком погоджується і суд апеляційної інстанції. Доводи про те, що плата за надані адвокатом види робіт та послуги необґрунтовано завищені та неспіввісні із складністю справи не заслуговують на увагу. Матеріали справи містять докази, які підтверджують факт детального структурування послуг професійної правничої допомоги та сам факт надання адвокатом правничих послуг позивачу. До заяви про ухвалення додаткового рішення суду представником долучено копію договору про надання правової допомоги №0389 від 17 травня 2023 року, копію остаточного розрахунку розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, надану у цивільній справі від 19 січня 2024 року, відповідно до якого остаточний розмір витрат на правничу допомогу по справі складав 8900,00 грн, копію акта про приймання-передачу юридичних послуг від 19 січня 2024 року, копію платіжної інструкції № 1443378102 від 30 листопада 2023 року про сплату гонорару адвоката у розмірі 8900,00 грн. Вказану заява з додатками направлено відповідачу по справі на підтвердження чого надано квитанцію № 477901, що фактично спростовує доводи апеляційної скарги про неотримання відповідачем відповідної заяви про ухвалення додатково рішення. Також, в поданій до суду першої інстанції заяві про ухвалення додаткового рішення представник позивача навів обґрунтування поважних причин неподання ним доказів, що підтверджують розмір судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, на підтвердження заяви, яка ним була подана 15 січня 2024 року, що відповідно до висновків викладених в постанові Верховного суду від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21 є підставою для задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу. Отже, факт належного надання адвокатом послуг професійної правничої допомоги позивачу підтверджується наявними матеріалами справи. При цьому, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Із зазначеного вище слід зробити висновок, що суд першої інстанції оцінив рівень адвокатських витрат, які мають бути присуджені з урахуванням того, чи були ці витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою, і з урахуванням конкретних обставин справи прийшов до правильного висновку про задоволення заяви про ухвалення додаткового судового рішення. Інші доводи апеляційних скарг не заслуговують на увагу і спростовані зібраними у справі доказами та не впливають на правильність і обґрунтованість судового рішення. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Як вбачається з частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як передбачено пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ухвалене судом рішення відповідає вимогам статті 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається. Отже, апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 15 січня 2024 року та додаткове рішення цього суду від 12 лютого 2024 року мають бути залишені без змін. Щодо судових витрат За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Так як, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, підстави для нового розподілу судових витрат по сплаті судового збору відсутні. Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства «Банк Форвард» Караченцева Артема Юрійовича, залишити без задоволення. Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 15 січня 2024 року залишити без змін. Додаткове рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 12 лютого 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 02 травня 2024 року. Головуючий: В. П. Пікуль Судді: Т.В. Одринська О.О. Панченко