Постанова 4873 № 910/97/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "23" квітня 2024 р. Справа№ 910/97/22 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Михальської Ю.Б. суддів: Тищенко А.І. Коробенка Г.П. секретар судового засідання: Смаголь А.О. за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 23.04.2024, розглянувши апеляційні скарги Акціонерного товариства «Укргазвидобування» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмехсервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2024 (повний текст складено 31.01.2024) у справі №910/97/22 (суддя О.В. Нечай) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмехсервіс» до Акціонерного товариства «Укргазвидобування» про стягнення 6 893 153,06 грн та розірвання договору, В С Т А Н О В И В : Короткий зміст позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецмехсервіс» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (далі - відповідач) про стягнення 6 893 153 грн 06 коп. заборгованості за Договором на виконання робіт з буріння групи свердловини за добовою ставкою від 26.05.2017 №УГВ5440/18-17 та розірвання вказаного договору. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами Договору на виконання робіт з буріння групи свердловини за добовою ставкою від 26.05.2017 №УГВ5440/18-17 неналежним чином виконав взяті на себе зобов`язання з оплати виконаних позивачем (підрядником) робіт на свердловині №83 Західно-Сосновського родовища, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 6 893 153 грн 06 коп. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за Договором позивач просив розірвати Договір на виконання робіт з буріння групи свердловини за добовою ставкою від 26.05.2017 № УГВ5440/18-17. Історія справи, короткий зміст оскаржуваного рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.09.2022 у справі №910/97/22 позов було задоволено повністю, розірвано укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецмехсервіс» та Акціонерним товариством «Укргазвидобування» Договір на виконання робіт з буріння групи свердловин за добовою ставкою від 26.05.2017 №УГВ5440/18-17. Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмехсервіс» 6 893 153,06 грн заборгованості та 105 667,30 грн судового збору. Дане рішення суду мотивоване тим, що роботи, виконані підрядником на свердловині №83 Західно-Сосновського родовища (роботи з переміщення обладнання на відстань до 30 км зі свердловини №77 на свердловину №83 та з монтування бурильного верстату на свердловині №83), є роботами, виконаними підрядником в межах Договору на виконання робіт з буріння групи свердловини за добовою ставкою від 26.05.2017 №УГВ5440/18-17, а тому їх вартість підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Щодо вимог позивача про розірвання Договору, то, задовольняючи їх, суд встановив невиконання відповідачем умов договору щодо сприяння підрядникові у виконанні роботи в обсязі та порядку, встановлених Договором, пункту 5.1.1. Договору щодо надання підряднику проектної документації, програми буріння та іншої необхідної документації для проведення робіт, що є істотним порушенням прийнятих відповідачем зобов`язань, внаслідок чого позивача значною мірою позбавлено того, на що він розраховував при укладенні договору. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2023 було скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2022 у справі №910/97/22 з прийняттям нового рішення про відмову в позові повністю. Судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладено на позивача. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмехсервіс» на користь Акціонерного товариства «Укргазвидобування» 158 500,80 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що позивачем не доведено, що виконані ним роботи на свердловині №83 Західно-Сосновського родовища були передбачені умовами Договору. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2023 у справі №910/97/22 рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2023 у справі №910/97/22 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд зауважив, що суд апеляційної інстанції не дослідив та не надав правової оцінки доводам та доказам, на які посилався позивач, зокрема протоколам спільних нарад позивача та відповідача щодо забезпечення виконання календарного плану будівництва свердловини №77 Західно-Соснівського ГКР від 31.01.2018 та від 07.02.2018, а також наявним у матеріалах справи доказам щодо переписки сторін у справі, яка стосується майданчика №83 Західно-Соснівського ГКР. Тобто суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки усім доказам у даній справі та в їх сукупності, що стосується правомірності/неправомірності зайняття позивачем майданчику №83 і що має важливе значення для правильного вирішення даного спору. Верховний Суд також вважав передчасними висновки суду апеляційної інстанції про відхилення доводів позивача щодо поведінки відповідача з урахуванням того, як саме відбулось виконання робіт по свердловині №77. Також Верховний Суд звернув увагу на ту обставину, що апеляційним судом були відхилені односторонньо складені (майже через 3 роки після переміщення бурової установки) позивачем акти приймання-передачі виконаних робіт без врахування обставин укладення додаткової угоди до Договору, за умовами якої сторони погодили, що роботи, виконані підрядником на свердловині №77 Західно-Соснівського родовища, які не були передбачені Договором і які відповідно до акта про закінчення буріння свердловини від 05.10.2018 №77 були закінчені, тобто в спірних правовідносинах додаткова угода по роботах на свердловині №77 Західно-Соснівського родовища була укладена майже через 1,5 року після їх закінчення, що, у свою чергу, як і інші дії сторін у процесі реалізації Договору, теж мало бути дослідженим в контексті оцінки добросовісності поведінки сторін під час виконання умов Договору. Щодо вимоги про розірвання Договору Верховний Суд відзначив, що суд апеляційної інстанції не дослідив обставини справи в частині застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин статті 652 Цивільного кодексу України, а лише обмежився посиланнями відповідача на неправомірне її застосування. При цьому суд першої інстанції, встановивши, що позовні вимоги в частині підстав розірвання Договору позивач обґрунтовував неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором, з посиланням на статтю 651 Цивільного кодексу України, а також те, що доказів узгодження та надання замовником проектної документації, програми буріння та іншої необхідної документації для продовження розпочатих робіт за Договором з буріння свердловини №83 Західно-Соснівського ГКР, або проектної документації, програми буріння та іншої необхідної документації для буріння будь-якої наступної з 5-ти свердловин, що залишилися для буріння у межах укладеного Договору, як цього вимагають стаття 875 Цивільного кодексу України та стаття 318 Господарського кодексу України, відповідачем не надано, - при цьому пославшись в своєму рішенні на статтю 652 Цивільного кодексу України, не навів належного правового мотивування застосування до спірних правовідносин статті 652 Цивільного кодексу України, якою передбачено зміну або розірвання договору у зв`язку з істотною зміною обставин, у той час як позивач посилався на статтю 651 Цивільного кодексу України, якою, зокрема, передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Судами не надано оцінки обставинам виконання/невиконання умов укладеного Договору з точки зору його реалізації відповідачем у контексті наявності/відсутності матеріально-правових підстав для його розірвання. Крім того, суди як першої так і апеляційної інстанцій, розглядаючи позовні вимоги про розірвання Договору, не надали належної правової оцінки умовам Договору щодо об`єму робіт, етапності робіт, строку та графіку цих робіт у сукупності з поданими сторонами доказами щодо виконання робіт та прийняття таких робіт. Тобто, з врахуванням наявності/відсутності в Договорі відкладальної умови щодо надання підряднику наступних свердловин (пункт 1.14.), судам необхідно було дослідити обставини, які склались між сторонами під час виконання робіт підрядником за Договором та їх прийняття замовником. Верховний Суд також зазначив, що у даному випадку судам необхідно було встановити чи є Договір дійсним на момент звернення до суду з вимогою про його розірвання. Із урахуванням веденого Верховний Суд вказав, що судам під час нового розгляду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи та докази, в тому числі зазначені у даній постанові, об`єктивно оцінити відповідні докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення. За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду міста Києва від 24.01.2024 у справі №910/97/22 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмехсервіс» заборгованість в розмірі 6 893 153,06 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 265 427,99 грн. В іншій частині позову відмовлено. Витрати по сплаті судового збору за подання позову в розмірі 2 270,00 грн та за подання касаційної скарги в розмірі 3 632,00 грн покладено на позивача. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 155 095,80 грн покладено на відповідача. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмехсервіс» про поворот виконання судового рішення у справі №910/97/22 задоволено частково. У поворот виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2023 у справі №910/97/22 присуджено до стягнення з Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмехсервіс» грошові кошти в сумі 158 500,80 грн. В іншій частині в задоволенні заяви відмовлено. Приймаючи вказане рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про правомірність зайняття позивачем майданчика №83 Західно-Соснівського ГКР з огляду на листування між сторонами щодо розміщення обладнання на свердловині №83 Західно-Соснівського ГКР, поведінку відповідача при виконанні робіт на попередній свердловині №77 Західно-Соснівського ГКР. Позивач побудував майданчик для свердловини №83 Західно-Соснівського ГКР та здійснив на неї переміщення бурильного верстату з обладнанням, про що були складені Акти приймання-передачі виконаних робіт №833С-П від 14.12.2021 на суму 1 376 000,00 грн та №833С-М від 14.12.2021 на суму 5 517 153,06 грн, які були направлені позивачем на адресу відповідача, проте останній у порушення вимог пунктів 4.5., 4.6. Договору їх не підписав та не надав мотивованої відмови від їх підписання. Отже, такі роботи відповідно до пункту 4.7. Договору та статей 853, 882 Цивільного кодексу України вважаються прийнятими в повному обсязі та підлягають оплаті відповідачем. Щодо вимоги про розірвання Договору суд у рішенні вказав, що під час нового розгляду справи позивач змінив правову кваліфікацію зазначених правовідносин та посилався на статтю 652 Цивільного кодексу України як на підставу для розірвання Договору. Суд, посилаючись на частину 4 статті 46 Господарського процесуального кодексу України, зазначив про відсутність доказів зміни фактичних обставин справи, що сталися після закінчення підготовчого засідання, й, як наслідок, про неможливість зміни позивачем підстав позову після направлення даної справи на новий розгляд. Водночас, суд застосував принцип «jura novit curia» (суд знає закони) та надав оцінку обставинам наявності чи відсутності передбачених статтею 652 Цивільного кодексу України підстав розірвання договору. За висновками суду позивачем не доведено наявності усіх умов, передбачених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України, та не доведено існування обставин, передбачених статтею 651 Цивільного кодексу України, які, відповідно, є підставою для розірвання договору за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову в цій частині. Судом не встановлено обставин втрати Договором чинності, а тому з урахуванням передбаченого пунктом 1.14 Договору порядку виконання робіт (групами по дві свердловини), враховуючи відсутність номерів свердловин та можливість виконання робіт на свердловинах, що не передбачені умовами Договору, із подальшим внесенням до нього змін в цій частині (як власне і були виконані роботи на свердловині №77 Західно-Соснівського ГКР), зважаючи на не доведення позивачем наявності усіх передбачених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України умов для розірвання Договору (зокрема того, що виконання Договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору), суд дійшов висновку про чинність Договору і можливість виконання зобов`язань за Договором з досягненням заявлених його цілей. Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, 13.02.2024 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду Акціонерне товариство «Укргазвидобування» звернулось з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2024 у справі №910/97/22 в частині задоволення позову та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю та змінити розподіл судових витрат, поклавши їх на позивача. Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до наступного: - суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про правову природу Договору як договору будівельного підряду, оскільки предметом Договору є виконання комплексу робіт з буріння свердловин, результатом яких є спорудження газової свердловини, які за приписами чинного законодавства не є об`єктами будівництва. Так, абзацом 3 частини 1 статті 4 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що до об`єктів будівництва не належать нафтові і газові свердловини та об`єкти їх влаштування (облаштування). Отже, місцевий господарський суд помилково при вирішення спору посилався на норми права, що регулюють будівельний підряд; - судом першої інстанції під час ухвалення судового рішення не було забезпечено всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього з`ясування обставин та дослідження наявних у справі доказів, як про це зазначено судом касаційної інстанції у постанові від 19.09.2023 у цій справі, чим порушено вимоги статті 86, частин 1, 2 та 5 статті 236, частини 5 статті 310 Господарського процесуального кодексу України; - необґрунтованими є висновки суду першої інстанції про правомірність зайняття позивачем майданчика №83, оскільки умовами укладеного між сторонами Договору не передбачалось виконання будь-яких робіт на свердловині №83 Західно-Соснівського ГКР, а умови додатку №1 до додаткової угоди до Договору стосувалися виключно свердловини №77 Західно-Соснівського ГКР; майданчик свердловини №83 Західно-Соснівського ГКР за відповідним актом на період виконання робіт позивачу не передавався, а також не надавалась індивідуальна програма буріння, проектна документація та план-графік виконання робіт, що визначають обсяг, зміст та інші вимоги, які ставляться до робіт на цю свердловину. За таких обставин обов`язок, передбачений пунктом 4.5., 4.6. Договору, щодо оплати робіт, вказаних в актах приймання-передачі виконаних робіт №833С-П від 14.12.2021 на суму 1 376 000,00 грн та №833С-М від 14.12.2021 на суму 5 517 153,06 грн, у відповідача не виник та виникнути не міг; - щодо встановлення судом факту виконання позивачем робіт на свердловині №83 Західно-Соснівського ГКР на підставі узгодженості шляхом листування, то матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу на призначення кожною стороною, зокрема, замовником, осіб, які здійснювали листування, представниками за укладеним Договором та наділення їх повноваженнями за цим Договором, зокрема, щодо погодження нового місця робіт; - умовами укладеного Договору не передбачено уповноваження супервайзера на підписання актів про закінчення переміщення бурової установки з майданчика на іншу свердловину та про початок робіт з монтажу бурової установки на іншій свердловині, а тому складені за участю супервайзера вказані вище акти не можуть підтверджувати, як помилково зазначив суд, встановлення факту правомірності зайняття позивачем майданчика №83 Західно-Соснівського ГКР; - суд залишив поза увагою лист відповідача від 11.10.2018 №4-02-10371-3, в якому відповідач негайно повідомляв позивача про факт самовільного зайняття земельної ділянки. Факт виконання робіт на майданчику №83 без факту приймання-передачі майданчика від відповідача підтверджується актом проведення позапланового аудиту бурових підрядників на Західно-Соснівському ГКР від 14.11.2018, який підписаний представниками обох сторін. Зі змісту листа від 07.12.2021 №12.3-024-4924 вбачається, що відповідач неодноразово звертався до позивача щодо необхідності звільнення майданчика, а в березні 2021 року викликав представників поліції та склав заяву щодо самовільного захоплення земельної ділянки позивачем; - позивач у відповідності до статті 851 Цивільного кодексу України вирішив не призупиняти роботи та самовільно здійснив переміщення демонтованого бурового верстату та персоналу на свердловину №83 Західно-Соснівського ГКР; - суд першої інстанції всупереч положень статей 187, 201 Податкового кодексу України, статей 1, 9, 11 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», пп. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, визнав фактично виконаними позивачем роботи та їх прийняття відповідачем на підставі актів приймання-передачі виконаних робіт №833С-П від 14.12.2021 на суму 1 376 000,00 грн та №833C-М від 14.12.2021 на суму 5 517 153,06 грн, які не свідчать про реальність відповідної господарської операції (первинні документи складені через три роки після здійснення господарської операції та не підтверджено реальне відображення у податковому обліку господарської операції за такими первинними документами); - суд безпідставно відхилив доводи відповідача з приводу того, що виконані позивачем роботи на першій свердловині були не успішними. При цьому для настання відкладальної умови, встановленої пунктом 1.14. Договору, не мало значення чи було неуспішне виконання робіт підрядником з буріння на першій свердловині замовника, чи на другій, достатньо лише настання обставин неуспішності виконання робіт з буріння однієї з них. Отже, правовідносини сторін за даним Договором припинились в силу пункту 1.14. Договору, а тому висновок суду першої інстанції про чинність договору суперечить вимогам статей 212, 526 та 627 Цивільного кодексу України. Також, не погодившись із прийнятим судовим рішенням, 15.02.2024 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецмехсервіс» з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2024 у справі №910/97/22 в частині, яким відмовлено позивачу в задоволенні позовних вимог про розірвання договору та ухвалити у відповідній частині нове рішення, яким розірвати Договір №УГВ5440/18-17 від 26.05.2017 на виконання робіт з буріння групи свердловин за добовою ставкою, а в іншій частині рішення залишити без змін та судові витрати покласти на відповідача. Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до наступного: - вірно встановивши обставини справи, суд дійшов неправильного висновку про те, що позивачем не доведено наявності усіх умов, передбачених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України, для розірвання договору. Позивач уточнив правову кваліфікацію для розірвання Договору із посиланням на норми статті 652 Цивільного кодексу України, вказуючи про всі порушення, які допустив відповідач за укладеним Договором (відповідачем порушено вимоги статті 850 Цивільного кодексу України щодо сприяння підряднику у виконанні роботи; відповідач, розпочавши з позивачем роботи з будівництва свердловини №83, на вимогу підрядника не надав останньому проектну документацію, програму буріння та іншу необхідну документацію для проведення робіт на цьому об`єкті; після зупинення відповідачем розпочатих робіт не надав підряднику документацію для проведення робіт на будь-якій іншій свердловині з п`яти можливих; не провів розрахунки з підрядником у порушення умов Договору за розпочаті та виконані роботи на об`єкті свердловини №83); - суд, посилаючись на норму статті 530 Цивільного кодексу України, не врахував, що після укладення до спірного договору додаткової угоди від 14.04.2020, позивач відповідно до приписів статті 530 Цивільного кодексу України вимагав від відповідача у вимозі від 21.08.2020 №21/08/20-1 у 7-денний строк з дня її отримання передати позивачу необхідну для виконання робіт документацію; - наявні в матеріалах справи докази та фактично встановлені обставини справи свідчать про відсутність добросовісності дій відповідача; - матеріали справи свідчать, що не заперечується відповідачем, про відсутність робіт для позивача за Договором, оскільки інші свердловини побудовані іншими підрядниками. У випадку залишення Договору чинним позивач залишається у стані юридичної невизначеності, адже відповідно до пп. 5.3.2. пункту 5.3. Договору позивач гарантував відповідачу, що на період виконання Договору запропонований бурильний верстат вільний від робіт та не пов`язаний контрактами на виконання аналогічних робіт з третіми особами. Також разом із апеляційної скаргою позивачем заявлено клопотання про участь його представника у розгляді справи в режимі відеоконференції. Узагальнені доводи та заперечення учасників справи 07.03.2024 від відповідача до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому відповідач просить суд залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а рішення суду в оскаржуваній позивачем частині без змін. В обґрунтування заперечень проти апеляційної скарги відповідач у відзиві наголосив на наступному: - відповідач погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про розірвання договору, разом із тим. не погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними в мотивувальній частині рішення. Так, встановивши відсутність у позивача правових підстав змінювати предмет або підстави позову при новому розгляді, суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин положення статті 652 Цивільного кодексу України, використавши принцип «jura novit curia» (суд знає закони), але при цьому не врахував, що за змістом цього принципу суд зобов`язаний застосовувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм, якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову. Отже, застосувавши до спірних правовідносин положення статті 652 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції фактично змінив матеріально-правові підстави позову; - за доводами позивача істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, полягає у неналежному виконанні відповідачем його умов, в той час як приписи статті 652 Цивільного кодексу України не пов`язують можливість внесення змін до договору або його розірвання через порушення зобов`язання, натомість положення статті 651 Цивільного кодексу України навпаки пов`язують можливість зміни або розірвання договору внаслідок порушення договору. Враховуючи це, застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин положень статті 652 Цивільного кодексу України є помилковим в силу положень статті 14 Господарського процесуального кодексу України; - виконання робіт з буріння свердловини №83 Західно-Соснівського родовища умовами укладеного сторонами Договору не передбачено, у зв?язку з чим обов?язку з надання позивачу проектної документації, програми буріння, план-схеми майданчика та іншої необхідної документації для проведення робіт на свердловині №83 Західно-Соснівського родовища у відповідача не виникло, у зв?язку з чим порушення (не виконання) відповідачем зобов`язання, яке не є зобов`язанням за умовами укладеного Договору, не може бути визнано порушенням договору, а тим паче істотним порушенням договору; - суд першої інстанції використав недопустимий доказ - Звіт незалежного аудитора ПП «Аудиторська компанія «Скриль і партнери» від 27.05.2021 щодо фінансової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмехсервіс» станом на 31 грудня 2020 року, оскільки його зміст не дозволяє встановити, які самі витрати незавершеного виробництва зазначені в примітці 3 до фінансової звітності у сумі 103 681 тис. грн, що пов`язані з виконанням робіт з буріння групи свердловин АТ «Укргазвидобування» за добовою ставкою, а будь-яких підтверджуючих документів щодо витрат у сумі 103 681 тис. грн матеріали справи не містять, а тому висновок суду першої інстанції ґрунтується на припущеннях, які не підтверджені допустимими доказами; - суд першої інстанції дійшов висновку про чинність договору і можливість виконання зобов?язання за договором з досягненням заявлених ним цілей. Відповідач не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не відповідає встановленим обставинам справи, адже правовідносини припинились з огляду на положення пункту 1.14. Договору після завершення робіт на свердловині №77. 07.03.2024 від позивача через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому позивач просить суд залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду в оскаржуваній відповідачем частині без змін. В обґрунтування заперечень проти апеляційної скарги позивач у відзиві наголосив на наступному: - за своєю правовою природою Договір є саме договором будівельного підряду, про що свідчить спеціальне законодавства у нафто-газовидобувній промисловості, зокрема, Кодекс України «Про надра», Закону України «Про нафту і газ», Гірничий закон, Правила розробки нафтових і газових родовищ, затверджені наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 15.03.2017 №118 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 02 червня 2017 року за №692/30560, Порядок ведення обліку нафтових і газових свердловин, затверджений Державним комітетом природних ресурсів України наказом від 20.04.2005 за №76 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 6 вересня 2005 року за №995/11275, Порядок ведення Державного реєстру нафтових та газових свердловин, затверджений постановою КМУ від 21 липня 2023 року №750; - відповідач відповідно до встановлених стандартів доказування не спростував і не надав жодних належних та допустимих доказів на спростування заявлених позовних вимог. Разом із тим, відповідач не надав пояснень про причини вчинення ним конклюдентних дій, які підтверджені письмовими доказами позивача; - констатування відповідачем обставин, що начебто позивач без належного документу, без приймання-передачі бурового майданчика, який за умовами договору зобов`язаний був передати відповідачу, не узгоджуються як із попередніми, так і з подальшими діями відповідача (по часу їх виникнення після направлення листа ГПУ «Шебелинкагазвидобування» від 11.10.2018 №3-02-10371-3), які він вчиняв по Договору (підписував акт проведення позапланового аудиту від 14.11.2018 на майданчику свердловини №83, що стосувалися робіт підрядника на цій свердловині за укладеним договором; підписував акт про закінчення переміщення бурової установки майданчика свердловини від 22.10.2018; підписував акт про початок робіт з монтажу бурової установки F400 на свердловині №83 від 23.10.2018; погоджував добові рапорти з монтажу обладнання на свердловині №83 у період з 11.10.2018 по 29.10.2018); - підстав для зупинення виконання робіт у відповідності до статті 851 Цивільного кодексу України у позивача не було до моменту наступного етапу робіт, коли відповідач не надав необхідної документації для їх виконання; - супервайзер згідно Договору має право і наділений повноваженнями щодо підтвердження дат початку і завершення відповідних етапів відповідно до Додатку 2 до Договору «План-Графік»; - аргумент відповідача про неуспішне виконання робіт по свердловині №73 і припинення договору за відкладальною умовою згідно пункту 1.14. Договору з`явився після розгляду справи у Верховному Суді та не узгоджується з попередніми заявами відповідача про те, що ненадання замовником проектної документації на інші 5-ть свердловин було зумовлено його знаходженням на майданчику свердловини №83. У відзиві позивач також просить суд стягнути з відповідача 158 500,95 грн витрат на професійну правничу допомогу, які були заявлені до стягнення з відповідача ще 09.03.2023 під час розгляду справи Північним апеляційним господарським судом і не були розподілені у рішенні суду за результатами нового розгляду даної справи. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.02.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2024 у справі №910/97/22 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Коробенко Г.П. Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/97/22, відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2024 у справі №910/97/22 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва. Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (суді-доповідачу) (складу суду) від 15.02.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмехсервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2024 у справі №910/97/22 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Коробенко Г.П. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмехсервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2024 у справі №910/97/22 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва. 22.02.2024 матеріали справи №910/97/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді у справі. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2024 у справі №910/97/22, апеляційну скаргу відповідача призначено до розгляду на 02.04.2024. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмехсервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2024 у справі №910/97/22, апеляційні скарги Акціонерного товариства «Укргазвидобування» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмехсервіс» у справі №910/97/22 об`єднано в одне апеляційне провадження, справу №910/97/22 за клопотанням представника позивача призначено до розгляду в режимі відеоконференції на 02.04.2024. У судове засідання, призначене на 02.04.2024, з`явилися представники Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмехсервіс» та Акціонерного товариства «Укргазвидобування». Суд у судовому засіданні 02.04.2024 перейшов до розгляду справи по суті, заслухавши пояснення представників сторін. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2024 у розгляді апеляційних скарг Акціонерного товариства «Укргазвидобування» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмехсервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2024 у справі №910/97/22 оголошено перерву до 23.04.2024. У судовому засіданні 23.04.2024 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови. Явка представників учасників справи У судове засідання 23.04.2024 з`явилися представники позивача та відповідача. Представник позивача у судовому засіданні просив суд задовольнити його апеляційну скаргу, скасувати рішення суду в частині відмови в задоволенні позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовну вимогу про розірвання договору задовольнити, апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення. Представник відповідача у судовому засіданні просив суд задовольнити його апеляційну скаргу, скасувати рішення суду в частині задоволення позову про стягнення з нього коштів та прийняти в цій частині нове рішення, яким у позові відмовити повністю, апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції 26.05.2017 між Акціонерним товариством «Укргазвидобування» (замовник за договором, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецмехсервіс» (підрядник за договором, позивач у справі) укладено Договір на виконання робіт з буріння групи свердловини за добовою ставкою №УГВ5440/18-17 (далі, Договір), відповідно до умов якого підрядник зобов`язаний за завданням замовника, згідно із затвердженою проектною документацією, планами робіт і технічним завданням, яке є додатком до цього договору та є його невід`ємною частиною, на свій ризик виконати комплекс робіт із буріння 4 (чотирьох) свердловин на Єфремівському ГКР та 2 (двох) свердловин на Мелихівському ГКР - ліцензійних площах замовника (далі - роботи) в обсязі та строки, визначені умовами цього договору, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити якісно виконані роботи. Пунктом 1.2. Договору сторонами визначений перелік робіт, який включає у себе, але не обмежується, наступними позиціями: первинна мобілізація обладнання та персоналу підрядника до місця проведення робіт; монтаж обладнання на місці проведення робіт; облаштування вахтового табору; введення бурильного верстату в експлуатацію; цілодобове буріння свердловин; буріння бічних стовбурів, поглиблення, закінчування, ремонт, консервацію і ліквідацію свердловин відповідно до програми буріння свердловин замовника; спуск обсадних колон та хвостовиків; проведення замірів глибини; замір зенітного кута в вертикальних ділянках ствола свердловини; випробування на герметичність обсадних колон, бурильного інструменту, противикидного обладнання, гирлового обладнання, міжколонних просторів та іншого обладнання на вимогу замовника; сприяння та участь у проведенні спеціалізованих робіт під керівництвом сервісних компаній та замовника, а саме: приготування та обробка бурових розчинів; газовий каротаж; похило-скероване буріння; відбір керна; геофізичні дослідження свердловини; ловильні роботи; цементування обсадних колон; випробування пласта; переміщення обладнання третіх осіб по території місця проведення робіт; монтування обладнання третіх осіб на місці проведення робіт та інших спеціалізованих видах робіт; інженерно-технологічний супровід всіх операцій, які виконує підрядник; щодобова звітність; демонтаж обладнання; очищення місця проведення робіт; передислокація обладнання та персоналу на наступне місце проведення робіт; проведення локального екологічного моніторингу при виконанні робіт, пов`язаних зі споруджуванням свердловини відповідно до проектної документації; інші роботи, які прямо передбачені цим договором та проектною документацією; консультування персоналу замовника з питань, що стосуються предмету цього договору; участь у нарадах, які організовує замовник. Відповідно до пункту 1.3. Договору строки виконання робіт по кожній із 6 свердловин визначено «планом-графіком виконання робіт» (додаток №2 до цього договору). Згідно з пунктом 1.4. Договору замовник надає додаткове письмове повідомлення про дату первинної мобілізації. Під початком робіт вважається роботи з первинного монтування обладнання бурильного верстату. Орієнтовна дата початку виконання робіт - 04.08.2017. У відповідності до пункту 1.9. Договору передача підряднику проектної документації здійснюється замовником у строки, визначені у пункті 5.1.1 цього договором. Будівництво свердловин, проведення всіх технологічних операцій виконуються у відповідності до індивідуальної програми буріння, проектної документації та план-графіку виконання робіт замовника (пункт 1.13. Договору). Пунктом 1.14. Договору передбачено, що обсяг робіт для одного бурильного верстату - група із 6 свердловин, роботи на яких виконуються послідовно. Сторони домовилися, що незважаючи на те, що договором передбачено виконання робіт на 6 свердловинах, роботи проводяться спочатку на двох свердловинах та за умови успішного виконання робіт з буріння перших двох свердловин підряднику надаються наступні дві свердловини, аналогічно надаються дві останні свердловини із групи. Відповідно до умов пунктів 3.1. - 3.3. Договору загальна вартість робіт за договором становить 397 422 000 грн 00 коп., в т.ч. ПДВ 20% 66 237 000 грн 00 коп. Види ставок та їх розміри вказано в додатку №7 до цього договору. Система застосування ставок описана в додатку №8 до даного договору. Загальна вартість робіт за цим договором визначається як сума операційної ставки, що вказана в додатку №7 до договору, помноженої на кількість діб (протягом яких застосовується операційна ставка), суми всіх фіксованих ставок, що вказані в додатку №7 та суми компенсації за паливо. Згідно з пунктом 4.3. Договору оплата вартості робіт за цим договором проводиться замовником наступним чином: попередня оплата в розмірі ставки за мобілізацію обладнання і персоналу до місця проведення робіт - протягом 10 банківських днів з дати підписання договору, але не пізніше ніж за 20 днів до дати початку виконання робіт за договором (додаток №1 до цього договору); оплата за визначеними цим договором сервісними ставками проводяться щомісячно протягом 30 календарних днів з дати підписання сторонами акту приймання - передачі виконаних робіт (форма акту вказана в додатку №11 до цього договору) з врахуванням спожитого бурильним верстатом палива; оплата за визначеними цим договором фіксованими ставками проводяться протягом 10 банківських днів з дати підписання сторонами акту приймання - передачі виконаних робіт, в який такі роботи за фіксованими ставками будуть включені (додаток №11 до цього договору). За пунктом 4.4. Договору остаточні розрахунки по кожній свердловині за виконані роботи проводяться протягом 20 робочих днів на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі робіт по свердловині. У відповідності до пункту 4.5. Договору замовник підписує надані підрядником акти приймання-передачі виконаних робіт по свердловині протягом 10 робочих днів з дати отримання відповідного акту за умови відсутності зауважень. Пунктом 4.6. Договору визначено, що у випадку, якщо замовник не погоджується з якістю, обсягами виконаних робіт, що зазначені в акті приймання-передачі виконаних робіт, акті приймання-передачі робіт по свердловині або має інші зауваження, він зобов`язаний протягом 10 робочих днів з дня отримання відповідного акту надіслати підряднику письмове обґрунтування відмови від підпису та прийняття робіт (вмотивованої відмови) із обов`язковим викладенням зауважень та недоліків виконаних робіт, а також шляхів і строків їх усунення. У випадку, якщо замовник у строки, визначені пунктами 4.5, 4.6 Договору, не направив підряднику письмові заперечення до актів приймання-передачі виконаних робіт або акту приймання-передачі робіт по свердловині, роботи вважаються прийнятими в повному обсязі (пункт 4.7. Договору). Згідно з пунктом 4.9. Договору у випадку, якщо відстань переміщення бурильного верстату між свердловинами становить більше 30 км, оплата за кожні 10 км переміщення оплачується за відповідною ставкою (позиція 6 таблиці 1 Додатку №7 до цього Договору). Положеннями підпунктів 5.1.1 та 5.1.2 пункту 5.1 Договору на замовника покладено обов`язки до початку виконання робіт надати підряднику Проектну документацію, Програму буріння та іншу необхідну документацію для проведення робіт, а також надати підряднику план-схему майданчика договору з під`їзними шляхами до неї та повідомити про всі комунікації, що проходять по шляху до неї, а також про підземні комунікації. Підпунктом 5.3.25 пункту 5.3 Договору на підрядника покладено обов`язок виконувати вказівки та розпорядження супервайзера замовника. Договір набуває чинності з дати підписання його уповноваженими представниками сторін та скріплення їх печатками (за наявності) і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним (пункт 12.1. Договору). Відповідно до підп. 12.2.2 пункту 12.2. Договору замовник має право вимагати розірвання Договору у випадку зміни планів замовника щодо розвитку і фінансування будівництва свердловин. У разі дострокового розірвання цього Договору на підставі положень підп. 12.2.2. замовник оплачує підряднику 100% робіт, виконаних підрядником і прийнятих замовником, а також 100% вартості демобілізації і демонтажу бурової установки підрядника. Пунктом 12.5 Договору визначено, що дія Договору може бути припинена за згодою сторін шляхом підписання сторонами додаткової угоди, в якій вказується дата припинення виконання робіт, сума і строк оплати виконаних робіт, а також відсутність у сторін після завершення платежів будь-яких взаємних претензій один до одного. Сторонами за Договором на виконання робіт з буріння групи свердловини за добовою ставкою від 26.05.2017 №УГВ5440/18-17 були підписані додатки, а саме: Технічне завдання (додаток № 1), План-графік виконання робіт (додаток № 2), Технічна специфікація бурильного верстату (додаток № 3), Персонал підрядника (додаток № 4), Розподіл обов`язків сторін (додаток № 5), Таблиця розподілу обов`язків з надання матеріалів, обладнання та послуг (додаток № 6), Ставки (додаток № 7), Застосування ставок (додаток № 8), Штрафні санкції, що застосовуються до підрядника за відхилення від проектної документації, нормативних документів та технологій під час виконання робіт по кожній свердловині (додаток № 9), Норми часу та основні операції (додаток № 10), Форма актів (додаток № 11), Регламент взаємодії із супервайзинговою службою (додаток № 12), Форма - «Інформація про власників контрагента, включаючи вигодо набувачів» (додаток № 13), Угода про захист комерційної таємниці (додаток № 14), які є його невід`ємними частинами. Відповідно до пункту 1.1. Технічного завдання, що є Додатком №1 до Договору, замовник надає письмове сповіщення про дату первинної мобілізації. Під початком робіт мається на увазі роботи з первинного монтування обладнання бурильного верстату. Згідно з пунктом 1.2. Технічного завдання (додаток № 1 до договору) визначено перелік свердловин та місце проведення робіт, а саме: Єфремівське ГКР (чотири свердловини) України, Харківська область, Первомайський район, місто Первомайськ; Мелихівське ГКР (дві свердловини) України, Харківська область, Нововодолазький район, село міського типу Нова Водолага. Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецмехсервіс», на замовлення Акціонерного товариства «Укргазвидобування», виконало роботи з буріння свердловини №77 Західно-Соснівського родовища, що підтверджується підписаними представниками сторін Актом про закінчення буріння свердловини №77 від 05.10.2018 та Актом про початок демонтажу бурової установки на свердловині №77 від 05.10.2018. У подальшому, 14.04.2020 було укладено Додаткову угоду до Договору, у пунктах 3 - 5 якої сторони домовились, що роботи, виконані підрядником на свердловині №77 Західно-Соснівського родовища, які не були передбачені Договором, будуть вважатися роботами виконаними в межах Договору та будуть оплачені замовником, за умови оплати підрядником штрафних санкцій та збитків, зазначених у п. 1 цієї Додаткової угоди, при цьому підрядник звільняє замовника від сплати будь-яких санкцій чи збитків, нарахованих чи таких, що можуть бути нараховані в майбутньому. Строки виконання робіт на свердловині №77 Західно-Соснівського родовища та строки спорудження цієї свердловини мають відповідати строкам (тривалості спорудження свердловин), встановленим в Договорі для інших свердловин. Розрахунок оплати робіт на свердловині №77 Західно-Соснівського родовища здійснюється за ставками та системою застосування ставок відповідно до Додатків 7 та 8 до Договору. Геологічні дані та інші технічні характеристики свердловини №77 Західно-Соснівського родовища наведені в Додатку № 1 до цієї Додаткової угоди. Оплата за виконані роботи по цій свердловині здійснюється на підставі підписаних сторонами актів-приймання передачі робіт, протягом 30 днів з дати підписання сторонами цієї додаткової угоди. Сторони погодились, що свердловина №77 Західно-Соснівського родовища є першою свердловиною, де мають бути виконані роботи за Договором. Інші умови Договору та Додатків до нього, не зазначені у даній Додатковій угоді, залишаються без змін. Як зазначає позивач, наступною для буріння свердловиною була визначена замовником свердловина №83 Західно-Соснівського ГКР. Ще під час буріння свердловини №77, відповідно до протокольних рішень Акціонерного товариства "Укргазвидобування" та Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмехсервіс» від 31.01.2018 щодо забезпечення виконання календарного плану будівництва свердловини, підрядником була розроблена схема розташування бурового обладнання для будівництва наступного майданчика свердловини № 83 Західно-Соснівського ГКР. 07.02.2018 протокольним рішенням Акціонерного товариства «Укргазвидобування» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмехсервіс» щодо забезпечення виконання календарного плану будівництва свердловини №77 Західно-Соснівського ГКР на виконання заходів, зазначених в попередньому рішенні - протоколі від 31.01.2018, сторони вирішили, у тому числі: терміново розробити та надати фактичну схему розташування бурового обладнання та розміщення вагон-будинків на майданчику вагон-містечка для надання вихідних даних будівництва наступного майданчика №83 Західно-Соснівського ГКР. Листом менеджер з інтегрованого управління проектами Департаменту буріння Акціонерного товариства «Укргазвидобування» від 19.03.2018 надав вказівку підряднику надати схему розміщення обладнання на свердловині №83 Західно-Соснівська для виготовлення проекту облаштування майданчика. Старшим інженером з буріння відділу ІУП Департаменту буріння Акціонерного товариства «Укргазвидобування» доведено до підрядника інформацію про необхідність заповнити завдання на облаштування майданчиків, згідно з лотом, окремо на кожну свердловину (№83 Західно-Соснівського ГКР, №№191, 177, 186, 189 Мелихівського ГКР). Підрядником розроблені та надані замовнику схеми розміщення обладнання на свердловинах №83 Західно-Соснівського ГКР, №№ 191, 177,186, 189 Мелихівського ГКР. 19.10.2018 старшим інженером з буріння відділу ІУП Департаменту буріння Акціонерного товариства "Укргазвидобування" погоджено надані підрядником схеми. Позивач зазначає, що, на виконання умов Договору, 22.10.2018 представниками сторін було підписано Акт про закінчення переміщення бурової установки з майданчика свердловини №77 на свердловину №83 Західно-Соснівського ГКР. 23.10.2018 представниками сторін було підписано Акт про початок робіт з монтажу бурової установки F400 на свердловині № 83 Західно-Соснівського ГКР. З боку замовника вказані акти підписував супервайзер. Між тим, листом №4-02-10371-3 від 11.10.2018 ГПУ «Шебелинкагазвидобування» Акціонерного товариства «Укргазвидобування» повідомило позивача про те, що фахівцями ГПУ «Шебелинкагазвидобування» спільно з фахівцями ІУП відповідача 11.10.2018 було здійснено виїзд на свердловину №83 Західно-Соснівського ГКР та зафіксовано факт самовільного зайняття земельної ділянки, перевезення та розміщення бурового обладнання позивача на свердловині № 83 без належних нормативно-правових документів, які б надавали позивачу право здійснювати зазначені роботи. Позивачу запропоновано для звільнення бурового майданчика свердловини №77 Західно-Соснівського ГКР залучити вільний майданчик біля Соснівського УКПГ. 26.10.2018 позивач повідомив відповідача про дату - 20.11.2018 початку буріння свердловини № 83 Західно-Соснівського ГКР. 14.11.2018 комісією у складі представників замовника та підрядника на майданчику свердловини №83 Західно-Соснівського ГКР проведено позаплановий аудит бурової установки та обладнання, організації робіт та роботи персоналу підрядника по питанням, які перевірялися при бурінні попередньої свердловини №77. 23.11.2018 позивач надав звіт про усунення зауважень комісії та повідомив про готовність розпочати роботи з буріння свердловини, просив відповідача надати проектну документацію, програму буріння та іншу необхідну документацію для проведення робіт з буріння свердловини №83. З 22.10.2018 по 29.10.2018 сторони Договору, на виконання його умов, складали та підписували добові рапорти щодо виконання робіт на свердловині №83. З боку замовника добові рапорти підписував супервайзер, з боку підрядника - буровий майстер. Як зазначає позивач, після 29.10.2018 представники відповідача залишили об`єкт без пояснення причин. 20.11.2018 комісією у складі представників підрядника та представника Держпраці складено Акт про введення в експлуатацію Бурової установки F400 DEC-EC зав. №10, після її монтажу на свердловині №83 та інспектором дозволено пуск бурової установки. З 20.11.2018 по 10.12.2021 бурова установка F400 DEC-EC була змонтована на буровому майданчику та готова розпочати роботи з буріння свердловини №83. Позивач зазначає, що відповідачем у порушення умов Договору не надано Проектної документації, Програми буріння та іншої необхідної документації для продовження вже розпочатих робіт з буріння свердловини №83 Західно-Соснівського ГКР, не надано відповіді щодо подальших робіт, а також не надано підряднику будь-якої наступної із 5-ти свердловин, що залишилися для буріння згідно з Договором. За наслідками тривалого листування між сторонами було укладено вищезазначену Додаткову угоду від 14.04.2020 до Договору. 10.08.2020 відповідачем було надіслано позивачеві проєкт додаткової угоди про розірвання Договору на підставі підп. 12.2.2 Договору. Листом №18/08/20-1 від 18.08.2020 позивач погодив запропонований відповідачем проєкт додаткової угоди, а листом № 20/08/20-1 від 20.08.2020 надав свої пропозиції щодо редакції цієї угоди. Доказів узгодження сторонами тексту додаткової угоди щодо розірвання Договору матеріали справи не містять. У подальшому позивач направив на адресу відповідача вимогу № 21/08/20-1 від 21.08.2020, у якій вимагав у семиденний строк з дня її отримання передати йому Проектну документацію, Програму буріння та іншу необхідну документацію для продовження розпочатих 23.10.2018 робіт за Договором з буріння свердловини №83 Західно-Соснівського ГКР, або будь-якої іншої із 5-ти свердловин, що залишилися для буріння в межах укладеного Договору. Листом №12.3-024-4924 від 07.12.2021 відповідач вимагав від позивача звільнити майданчик свердловини №83 Західно-Соснівського ГКР. Відповідно до вимоги №14/12/21-1/УГВ від 14.12.2021 позивач вимагав від відповідача сплатити 1 376 000,00 грн за виконані роботи з переміщення на відстань до 30 км (зі свердловини №77 на свердловину №83) за фіксованою ставкою переміщення; 5 517 153,06 грн за виконані роботи з монтування бурильного верстату (на свердловині №83); 273 967 188,18 грн за виконання обсягу робіт по ставці за простій без бригади (за період з 15.04.2020 по 15.12.2021 (609 діб) за ставкою за простій без бригади - 449 864,02 грн на добу) на підставі Актів приймання-передачі виконаних робіт №833С-П від 14.12.2021, №833С-М від 14.12.2021 та №833С-П-1 від 14.12.2021, що були додані до цієї вимоги. З огляду на те, що відповідач не розрахувався з позивачем за фактично виконані роботи, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 6 893 153,06 грн заборгованості, а також розірвати Договір у зв`язку з позбавленням позивача того, на що він розраховував при його укладенні. Узагальнені доводи відповідача, який заперечує проти задоволення позовних вимог, полягають у тому, що умовами Договору з урахуванням усіх змін до нього не передбачено проведення будь-яких робіт на свердловині № 83 Західно-Соснівського ГКР. Відповідач вказує на те, що позивач виконував роботи з істотним порушенням строків та допустив аварію, а тому виконання позивачем робіт з буріння першої свердловини не було успішним, у зв`язку з чим відповідач у результаті втратив інтерес, внаслідок чого відповідні права та обов`язки сторін щодо надання відповідачем позивачу наступної свердловини не виникли, тобто правовідносини сторін за Договором припинились на підставі відкладальної умови, закріпленої в пункті 1.14 Договору, що виключає необхідність вчинення сторонами будь-яких додаткових дій з цього приводу. На думку відповідача відсутність порушення ним умов Договору та завдання цим порушенням позивачу збитків свідчить також і про безпідставність вимоги про розірвання Договору. Крім того, відповідач зазначає, що зі змісту Додаткової угоди від 14.04.2020 до Договору вбачається, що на момент її укладення позивачем було підтверджено, що відповідач повністю, належним чином та своєчасно виконував умови Договору та відсутні будь-які підстави для стягнення ставок, штрафних санкцій, витрат та збитків, а також позивач звільнив відповідача від сплати будь-яких санкцій чи збитків, нарахованих чи таких, що можуть бути нараховані в майбутньому. Втім у позовній заяві, яку ним подано більше ніж через півтора року з моменту укладення цієї Додаткової угоди, позивач зайняв іншу позицію, що протирічить принципу «заборони суперечливої поведінки» та свідчить про недобросовісність дій позивача, які спрямовані на уникнення виконання ним своїх зобов`язань за Додатковою угодою від 14.04.2020 до Договору. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Відповідно до частини 1 статті 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, враховуючи вказівки суду касаційної інстанції, викладені у постанові від 19.09.2023 у даній справі, обговоривши доводи апеляційних скарг та відзивів на них, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційні скарги позивача та відповідача не підлягають задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із наступних підстав. Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Місцевий господарський суд, визначаючи правову природу Договору, зазначив, що укладений між сторонами Договір є договором будівельного підряду. Відповідач в апеляційній скарзі наголошує на помилковості такого висновку суду, оскільки за його твердженнями предметом укладеного сторонами Договору є виконання комплексу робіт з буріння свердловин, результатом яких є спорудження газових свердловин, які за приписами чинного законодавства не є об`єктами будівництва. Отже, за доводами скаржника, місцевий господарський суд помилково при вирішення спору послався на норми права, що регулюють будівельний підряд. Правове регулювання відносин підряду, будівельного підряду здійснюється, зокрема, за правилами глави 61 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Згідно статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом. Тобто предметом договору будівельного підряду є одержаний результат робіт у вигляді завершеного будівництва об`єкту або закінчених будівельних робіт, що виконанні підрядником згідно проектно-кошторисної документації. Власником результату виконаних робіт або об`єкта будівництва є замовник, якщо інше не визначено договором. У договорі сторони зазначають найменування будівництва та його місцезнаходження, основні параметри, склад та обсяги робіт, які передбачені проектною документацією та інші показники, що характеризують предмет договору. Так, предметом укладеного між сторонами Договору є виконання підрядником (позивачем) згідно із затвердженою проектною документацією, планами робіт і технічним завданням комплексу робіт із буріння 6 свердловин. У пункті 1.2. Договору наведено невичерпний перелік робіт, які мають бути виконані згідно умов Договору Згідно наведених у розділі 2 Договору визначень: «Місце проведення роботи» - визначена замовником земельна ділянка, на якій будуть проводитися роботи з будівництва свердловини і на якій розміщається бурильний верстат, обладнання, житлово-побутові, підсобні та складські приміщення підрядника. Координати Місця проведення Робіт вказано в Додатку 1 до даного Договору; «Об`єкт» - свердловини замовника та прилеглі до них території, відведені для виконання робіт. Перелік свердловин вказаний у Додатку №1 до цього договору; «Роботи» - комплекс робіт, визначених договором, що здійснюється підрядником, та які пов`язані зі спорудженням об`єкту, який передбачений статтею 1 цього Договору, а також супутні роботи, послуги, у тому числі буріння, закінчення, тощо; «Свердловина» - гірнича виробка, круглого перерізу, пробурена до обов`язкової глибини, яка зазначена в програмі буріння та Проектній документації; «Проектна документація» - індивідуальний робочий проект на спорудження свердловини, груповий робочий проект на спорудження свердловин, проект оцінки впливу на навколишнє середовище (ОВНС), геолого-технологічний нагляд (ГТН), протоколи геолого-технічних нарад, позитивні висновки експертиз і/або інша документація, розроблена, узгоджена і затверджена в установленому порядку в уповноважених органах. Узгоджені під час буріння з проектною документацією замовником і підрядником протоколи геолого-технологічних нарад мають силу проектної документації. Відповідно до пункту 1.13. Договору будівництво свердловин, проведення всіх технологічних операцій виконуються у відповідності до індивідуальної програми буріння, Проектної документації та План-графіку виконання робіт замовника. Мова саме про «будівництво свердловини» йде також у пунктах 5.2.2., 5.2.8., 12.2.2., 12.6. Договору. Згідно з пунктом 1.2. Технічного завдання (додаток № 1 до договору) визначено перелік свердловин та місце проведення робіт, а саме: Єфремівське Газоконденсатне родовище (ГКР) (чотири свердловини) України, Харківська область, Первомайський район, місто Первомайськ; Мелихівське Газоконденсатне родовище (дві свердловини) України, Харківська область, Нововодолазький район, село міського типу Нова Водолага. У розділі 1 Технічного завдання у примітці вказано про «Будівельні роботи на буровому майданчику». Згідно статті 14 Кодексу України «Про надра» надра надаються у користування, зокрема, для будівництва та експлуатації підземних споруд. Відповідно до визначень термінів Закону України «Про нафту і газ» облаштування родовища - комплекс проектних, вишукувальних, будівельних та інших робіт, які необхідно провести для введення родовища в промислову (дослідно-промислову) розробку, або робіт з будівництва, капітального ремонту, реконструкції і технічного переоснащення на діючих (облаштованих) родовищах; розвідувальні роботи - геологознімальні, пошукові, геодезичні роботи, роботи з геологічного вивчення нафтогазоносності надр, роботи з дорозвідки та експлуатаційної розвідки родовищ, у тому числі буріння, облаштування та експлуатація нафтових і газових свердловин, з нового будівництва, технічного обслуговування, капітального ремонту і реконструкції нафтових і газових свердловин та пов`язаних з їх обслуговуванням об`єктів трубопровідного транспорту, виробничих споруд, під`їзних доріг, ліній електропередачі та зв`язку. Відповідно до розділу ІІ «Визначення термінів» Правил розробки нафтових і газових родовищ, затверджених наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 15.03.2017 №118 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 02 червня 2017 року за №692/30560, свердловина - циліндрична гірнича виробка, створена бурами або іншими буровими інструментами, включаючи обладнання, необхідне для її експлуатації, діаметр якої набагато менший за її довжину. Згідно пункту 21 зазначених Правил під облаштуванням родовищ нафти і газу слід розуміти комплекс проєктних, вишукувальних, будівельних робіт, які необхідно виконати для введення родовища в промислову (дослідно-промислову) розробку. Відповідно до Порядку ведення обліку нафтових і газових свердловин, затвердженого Державним комітетом природних ресурсів України наказом від 20.04.2005 за №76 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 6 вересня 2005 року за №995/11275 під нафтовою чи газовою свердловиною розуміється спеціально обладнана гірнича виробка (разом з комплексом технологічного обладнання) у земній корі круглого січення з великим співвідношенням глибини до діаметру, яка створюється послідовним руйнуванням (бурінням) гірничих порід, видаленням зруйнованої породи і, при необхідності, кріпленням стінок свердловини. Згідно Порядку ведення Державного реєстру нафтових та газових свердловин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2023 року №750, державний реєстр нафтових та газових свердловин - інформаційно-комунікаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, захист, облік, відображення, оброблення та надання інформації про нафтові та газові свердловини. Відповідно до пункту 16 названого Порядку внесенню до Державного реєстру підлягає інформація про нафтові та газові свердловини, які розташовані на території України, в її континентальному шельфі та виключній (морській) економічній зоні, незалежно від їх стану, власника, користувача, часу будівництва, в тому числі недіючі свердловини, що перебувають на балансі підприємств незалежно від форми власності, які видобувають нафту і газ, проводять роботи з буріння нафтових та газових свердловин і ведуть спостереження за їх станом. Отже, як умови укладеного між сторонами Договору, так і норми спеціального законодавства у нафто-газовидобувній промисловості свідчать про те, що роботи із буріння свердловини є саме будівельними роботи, а отже правова природа Договору вірно визначена судом першої інстанції як договір будівельного підряду. Стосовно посилань відповідача в апеляційній скарзі на Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» колегією суддів встановлено, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції в нафтогазовій галузі», який набрав чинності 01.04.2018 доповнено частину 1 статті 4 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» абзацом шостим такого змісту: «До об`єктів будівництва не належать нафтові і газові свердловини та об`єкти їх влаштування». Тобто законодавець вивів з правового регулювання саме Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» такі об`єкти будівництва, як нафтові і газові свердловини та об`єкти їх влаштування, натомість, як вже зазначено судом, вимоги щодо їх будівництва, порядок будівництва, введення в експлуатацію, їх облік здійснюється на підставі іншого спеціального законодавства. Частиною 1 статті 853 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Згідно з частинами 4, 6 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об`єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою. Таким чином, згідно з положеннями статей 853, 882 Цивільного кодексу України, якщо замовник не підписав акт та не висловив заперечення щодо виконаних робіт, то такі роботи вважаються прийнятими. Аналіз зазначених норм свідчить про те, що передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акту і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором. Подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.03.2021 у справі № 910/11592/19, від 20.04.2021 у справі № 905/411/17 та від 14.07.2021 у справі № 911/1981/20. Тобто підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта. З наведеного слідує обов`язок замовника здійснити оплату фактично виконаних підрядником робіт. Сама по собі відсутність підписаного сторонами акту виконаних робіт не може бути підставою для неоплати фактично виконаних робіт. Враховуючи положення наведених вище норм законодавства, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт - негайно про них заявити (зокрема, шляхом надання обґрунтованої відмови від підписання акту виконаних робіт) законом покладений саме на замовника. Якщо замовник, в порушення вимог статей 853, 882 Цивільного кодексу України, безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є відповідно порушенням умов договору і вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України. Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 24.10.2018 у справі №910/2184/18, від 16.09.2019 у справі №921/254/18 та від 15.10.2019 у справі №921/262/18. Предметом позову у даній справі є, зокрема, вимога позивача до відповідача про стягнення з нього заборгованості за Договором у загальному розмірі 6 893 153,06 грн, яка становить собою вартість виконаних позивачем робіт з переміщення бурової установки на відстань до 30 км зі свердловини №77 Західно-Соснівського ГКР на свердловину №83 Західно-Соснівського ГКР вартістю 1 376 000,00 грн з ПДВ та вартість виконаних позивачем робіт з монтування бурильного верстату на свердловині №83 Західно-Соснівського ГКР в сумі 5 517 153,06 грн з ПДВ. Заперечуючи проти позову, відповідач стверджує, що Договором не передбачалось виконання будь-яких робіт на свердловині №83 Західно-Соснівського ГКР, додаткових угод між сторонами з цього приводу не підписувалось, а тому позивач фактично на свій власний ризик самовільно здійснив передислокацію демонтованого обладнання та персоналу на свердловину №83 Західно-Соснівського ГКР. Оцінюючи вказані доводи відповідача, колегія суддів зазначає наступне. За змістом частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Згідно частин 1, 2 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України). Згідно зі статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Верховний Суд у постановах від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. У практиці Європейського суду з прав людини також трапляються рішення, в яких суд посилається на баланс вірогідностей задля оцінки обставин у справі. Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 (заява №59166/12) Дж. К. та Інші проти Швеції (J.K. AND OTHERS v. SWEDEN) Європейський суд з прав людини наголошує, що «У країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри». Як вбачається зі змісту постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2023 у даній справі, скасовуючи попередні рішення судів першої та апеляційної інстанцій , суд касаційної інстанції зауважив, зокрема, на тому, що при новому розгляді підлягають належному дослідженню обставини, що стосуються правомірності/неправомірності зайняття позивачем майданчику №83; поведінка відповідача з урахуванням того, як саме відбулось виконання робіт по свердловині №77; докази, на підставі дослідження яких (як окремо так і в сукупності) має встановлюватись поведінка сторін Договору під час його виконання, зокрема листи, протоколи, проєкти додаткових угод, акти та інші докази, які містять інформацію щодо намірів сторін на виконання умов Договору; дії сторін у процесі реалізації договору в контексті оцінки добросовісності поведінки сторін під час виконання умов Договору та з врахуванням доктрини римського права - venire contra factum proprium (принцип заборони суперечливої поведінки), яка базується на принципі римского права «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Враховуючи обов`язковість вказівок, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, суд дослідив наявні у матеріалах справи докази та зазначає таке. У Додатку №2 до Договору «План-графік виконання Робіт» погоджено види робіт для будівництва кожної зі свердловин:

1. Мобілізація Бурильного верстату до місця виконання робіт;

2. Монтування бурильного верстату;

3. Буріння однієї свердловини;

4. Демонтування Бурильного верстату;

5. Переміщення на відстань до 30 км;

6. Демобілізація Бурильного верстату з останнього Місця виконання робіт;

7. Переміщення на відстань більше 30 км. Згідно з пунктом 1.2. Технічного завдання (додаток №1 до договору) було визначено перелік свердловин та місце проведення робіт, а саме: Єфремівське ГКР (чотири свердловини) України, Харківська область, Первомайський район, місто Первомайськ; Мелихівське ГКР (дві свердловини) України, Харківська область, Нововодолазький район, село міського типу Нова Водолага. Водночас, як вбачається з матеріалів справи, попри те, що за Договором не було передбачено виконання робіт на свердловині №77 Західно-Соснівського ГКР, сторони дійшли згоди про здійснення первинної мобілізації та виконання робіт саме у цьому місці. Про це свідчить як листування між сторонами, що передувало прийняттю позивачем від відповідача будівельного майданчика, так і подальше погодження (схвалення) відповідачем виконання робіт на цій свердловині шляхом підписання Акту про закінчення буріння свердловини №77 від 05.10.2018 та Акту про початок демонтажу бурової установки на свердловині №77 від 05.10.2018, Додаткової угоди від 14.04.2020 до Договору. У цьому контексті варто відзначити, що позивач первинно у листі № 641 від 21.08.2017 (том 1, а.с. 126) просив відповідача направити проєкт додаткової угоди про внесення змін до Договору щодо погодження місця виконання робіт - свердловини №77 Західно-Соснівського ГКР, а також під час спільної наради за участі представників сторін, оформленої протоколом № 1 від 17.01.2018 (том 1, а.с. 131-132), відповідач погодив проєкт відповідної додаткової угоди, якою пропонував викласти в новій редакції Додаток №1 до Договору - «Технічне завдання», у пункті 1.2. якого уточнити перелік свердловин та місце проведення робіт, зазначивши дві свердловини Західно-Соснівського ГКР. Однак, докази укладення цієї додаткової угоди в матеріалах справи відсутні. Так само в матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем умов пункту 1.9, підпункту 5.1.1 пункту 5.1 Договору щодо передачі позивачу Проектної документації, Програми буріння та іншої необхідної документації для проведення робіт щодо другої свердловини з числа перших двох, як те передбачено пунктом 1.14. Договору. При цьому суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи відповідача з приводу того, що виконані позивачем роботи на першій свердловині були не успішними, у зв`язку з чим він позбавився права отримати наступну, оскільки такі доводи ґрунтуються на довільному тлумаченні відповідачем умов Договору. Так, пунктом 1.14 Договору передбачено, що обсяг робіт для одного бурильного верстату - група із 6 свердловин, роботи на яких виконуються послідовно. Сторони домовилися, що незважаючи на те, що договором передбачено виконання робіт на 6 свердловинах, роботи проводяться спочатку на двох свердловинах та за умови успішного виконання робіт з буріння перших двох свердловин підряднику надаються наступні дві свердловини. Аналогічно надаються дві останні свердловини із групи. Разом з цим суд зазначає, що згідно зі статтями 628, 629 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Тобто сторони, керуючись принципом свободи договору, за взаємною згодою мають право визначати умови щодо порядку виконання робіт, які будуть для них обов`язковими. Верховний Суд у постанові від 18.04.2018 у справі № 753/11000/14-ц дійшов висновку, що під час тлумачення договору підлягає застосуванню принцип римського права «Contra proferentem» (лат. - verba chartarum fortius accipiuntr contra proferentem - слова договору повинні тлумачитись проти того, хто їх написав). Верховний Суд зазначив, що особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгодженні» (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї із сторін» (under the diminant sinfluence of the party). Таким чином твердження відповідача про те, що зобов`язання сторін за Договором припинились через втрату у відповідача інтересу до нього є помилковими, адже передбачена пунктом 1.14. Договору відкладальна умова могла бути застосована лише після виконання робіт на двох свердловинах. З огляду на це суд критично оцінює посилання відповідача на неуспішність виконання робіт з буріння першої свердловини як на підставу для ненадання позивачу можливості виконати в рамках укладеного Договору роботи по другій з них. Також такі доводи відповідача спростовуються змістом Додаткової угоди від 14.04.2020 до Договору, де зазначено про те, що свердловина №77 Західно-Соснівського ГКР є першою (а не єдиною, як доводить відповідач) свердловиною, де мають бути виконані роботи за Договором. Докази односторонньої відмови відповідача від Договору (пункт 12.6. Договору), у тому числі з підстав неналежного виконання позивачем умов Договору, у матеріалах справи відсутні, а відтак Договір є чинним та повинен виконуватись його сторонами. Зі змісту протоколів спільних нарад сторін щодо забезпечення виконання календарного плану будівництва свердловини №77 Західно-Соснівського ГКР від 31.01.2018 (том 1, а.с. 143-144) та від 07.02.2018 (том 1, а.с. 145-147), а також з наявного у матеріалах справи листування сторін, що стосується майданчика №83 Західно-Соснівського ГКР, вбачається, що відповідач давав позивачеві доручення щодо надання схеми розміщення обладнання на свердловині №83 Західно-Соснівського ГКР для виготовлення проєкту облаштування майданчика; необхідність заповнення завдання на облаштування майданчиків на кожну окрему свердловину №83 Західно-Соснівського ГКР, №№191, 177, 186, 189 Мелихівського ГКР. Тим самим відповідач інформував позивача, що крім свердловини №83 Західно-Соснівського ГКР іншими об`єктами будуть свердловини №№191, 177, 186, 189 Мелихівського ГКР. Так, листом менеджер з інтегрованого управління проектами Департаменту буріння Акціонерного товариства «Укргазвидобування» від 19.03.2018 надав вказівку підряднику надати схему розміщення обладнання на свердловині №83 Західно-Соснівська для виготовлення проекту облаштування майданчика (том 1, а.с. 183). Старшим інженером з буріння відділу ІУП Департаменту буріння Акціонерного товариства «Укргазвидобування» доведено до підрядника інформацію про необхідність заповнити завдання на облаштування майданчиків, згідно з лотом, окремо на кожну свердловину (№83 Західно-Соснівського ГКР, №№191, 177, 186, 189 Мелихівського ГКР) (том 1, а.с. 184). Підрядником розроблені та надані замовнику схеми розміщення обладнання на свердловинах №83 Західно-Соснівського ГКР, №№ 191, 177,186, 189 Мелихівського ГКР (том 1, а.с. 185-188). 19.10.2018 старшим інженером з буріння відділу ІУП Департаменту буріння Акціонерного товариства «Укргазвидобування» погоджено надані підрядником схеми (том 1, а.с. 189). 22.10.2018 представниками сторін було підписано Акт про закінчення переміщення бурової установки з майданчика свердловини №77 на свердловину №83 Західно-Соснівського ГКР (том 1, а.с. 196). 23.10.2018 представниками сторін було підписано Акт про початок робіт з монтажу бурової установки F400 на свердловині № 83 Західно-Соснівського ГКР (том 1, а.с. 197). Зі сторони замовника вказані акти підписував супервайзер. Відповідно до підпункту 5.2.1. пункту 5.2. Договору замовник має право в будь-який час здійснювати контроль та технічний нагляд за виконанням робіт щодо якості та строків їх виконання, не втручаючись в діяльність Підрядника. З цією метою замовник може мати своїх представників, які безпосередньо будуть знаходитись на місці проведення робіт. Обсяг їх повноважень визначається Регламентом взаємодії із Супервайзинговою службою (Додаток 12 до цього Договору). Крім того, замовник має право встановити за свій рахунок станції об`єктивного контролю, зокрема, станції геолого-технічного контролю, аналізу бурового розчину та ін. Підпунктом 5.3.25 пункту 5.3 Договору на підрядника покладено обов`язок виконувати вказівки та розпорядження супервайзера замовника. Згідно Додатку 12 до Договору «Регламент взаємодії із Супервайзинговою службою» (том 1, а.с. 117-118) супервайзер має право і наділений повноваженнями, зокрема, підтвердити дати початку і завершення буріння свердловини, визначеної актом постійно діючої комісії; підтверджувати дати початку і завершення відповідних етапів, видів робіт і підписувати відповідні акти. Отже, оскільки Монтування бурильного верстату та Переміщення бурової установки на відстань до 30 км є видами робіт згідно Договору, у супервайзера були повноваження на підписання відповідних актів про закінчення переміщення бурової установки з майданчика свердловини №77 на свердловину №83 Західно-Соснівського ГКР та про початок робіт з монтажу бурової установки F400 на свердловині №83 Західно-Соснівського ГКР. Більш того, матеріали справи містять аналогічні акти, які сторони підписували на виконання умов Договору при бурінні попередньої свердловини №77 та у межах даного Договору. З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги відповідача про те, що зміст повноважень супервайзера стосується виключно етапу самого буріння свердловини і супервайзер не мав права підписувати зазначені акти суперечать як умовам самого Договору, так і практиці відносин, що склалися між сторонами при бурінні свердловини №77. Також із матеріалів справи вбачається, що 14.11.2018 комісією у складі представників замовника та підрядника на майданчику свердловини №83 Західно-Соснівського ГКР проведено позаплановий аудит бурової установки та обладнання, організації робіт та роботи персоналу підрядника по питанням, які перевірялися при бурінні попередньої свердловини №77. За результатами вказаного аудиту складено акт від 14.11.2018, який підписано представниками замовника. Зміст вказаного Акту свідчить, що замовник на об`єкті свердловини №83 перевіряв готовність підрядника до буріння та продовження робіт за договором. Замовником в Акті наведено 84 пункти питань технічного та організаційного напрямку, які він перевіряв у підрядника. За суттю та змістом перевірки питань вони стосувались питань роботи підрядника саме за Договором. Про вказане свідчать стверджувальні заяви самого відповідача, відображені в пункті 21 «Не оформлені всі дозвільні документи екологічного напрямку згідно вимог чинного законодавства та умов договору. Для завершення необхідно надати проект на будівництво свердловини»; пункту 25 «Не підготовлена пускова документація, журнали та нормативні документи згідно переліку. Для завершення необхідно надати проект на будівництво свердловини»; пункт 26 «Відсутній перелік необхідних запасних частин на обладнання. Для завершення необхідно надати проект на будівництво свердловини». Висновки комісії були наступні: «В загальному:

1. Для монтування використано справжню схему розміщення обладнання, що нівелювало багато проблем.

2. Електродвигуни, компресор, центрифуга та інше обладнання знаходяться на ремонті у різних підрядників.

3. Перевірку роботи основних механізмів, вимірювальних приладів та випробування і обладнання, в разі початку робіт, можна буде виконати після завершення монтування.

4. Всю документацію та готовність до виконання робіт потрібно додатково перевірити перед початком робіт.». Отже, відповідач діяв, як він зазначив, згідно Договору; визнав, що для завершення йому необхідно надати підряднику проект на будівництво свердловини. Також відповідач визнавав, що для монтування використано справжню схему розміщення обладнання, яку до цього, як встановлено судом, сторони погоджували у листуваннях, що підтверджується матеріалами справи. 23.11.2018 позивач надав звіт про усунення зауважень комісії та повідомив про готовність розпочати роботи з буріння свердловини, просив відповідача надати проектну документацію, програму буріння та іншу необхідну документацію для проведення робіт з буріння свердловини №83. Із 22.10.2018 по 29.10.2018 сторони Договору на виконання його умов складали та підписували добові рапорти щодо виконання робіт на свердловині №83 (том 1, а.с. 198-209). З боку замовника добові рапорти підписував супервайзер, з боку підрядника - буровий майстер. Сукупністю наявних у матеріалах справи доказів, як проаналізовані судом вище, підтверджується той факт, що замовник (відповідач) визначив для підрядника місце проведення робіт - земельну ділянку, на якій будуть проводитися роботи з будівництва свердловини №83. Сам лише факт відсутності підписаного сторонами акту приймання-передачі майданчика №83 не може спростовувати цю обставину. Ураховуючи зміст листування між сторонами, протоколи нарад, підписані супервайзером акти, у суду відсутні підстави для висновку про те, що переміщення бурової установки та зайняття позивачем майданчика №83 відбулось унаслідок одностороннього волевиявлення позивача, а відносини між сторонами щодо свердловини №83 виникли не у межах укладеного Договору, а мали позадоговірний характер. У даному контексті колегія суддів також приймає до уваги те, що пізніше у зв`язку з підписанням сторонами Додаткової угоди від 14.04.2020 був погоджений та підписаний Додаток №1, в якому сторони погодили геологічні дані та конструкції свердловин (зазначено у множині) на Західно-Сосновському ГКР. Отже свердловина №77 Західно-Сосновського ГКР була визнана сторонами першою за Договором, але не останньою. Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України однією із основних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності врахування принципу добросовісності (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України) - стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанови Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17, від 11.08.2021 у справі №909/436/20, від 28.09.2021 у справі №918/1045/20, від 06.10.2021 у справі №925/1546/20). Доктрина «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки), в основі якої лежить принцип добросовісності, базується ще на римській максимі - «non concedit contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них (такі висновки наведено у постановах Верховного Суду, зокрема, від 28.04.2021 у справі №910/9351/20, від 06.12.2019 у справі №910/353/19, від 07.11.2019 у справі №910/124484/18, від 14.05.2020 у справі №910/7515/19, від 19.02.2020 у справі №915/411/19). Так, у спірному випадку дії відповідача не відповідають принципу добросовісності, а його поведінка у спірних правовідносинах є суперечливою, адже вчиняючи дії з реалізації Договору, які давали позивачу підстави вважати, що роботи по свердловині №83 Західно-Соснівського ГКР виконуються саме у межах укладеного Договору, відповідач під час розгляду справи зайняв протилежну позицію, стверджуючи про те, що переміщення бурильного верстату на відстань до 30 км (зі свердловини №77) та його монтування на свердловині №83 було здійснене без його погодження та на власний ризик позивача. Надані позивачем на підтвердження своїх позовних вимог докази про виконання робіт на свердловині №83 Західно-Соснівського ГКР за погодженням із відповідачем та у межах укладеного Договору на переконання колегії суддів є більш вірогідними ніж докази, надані відповідачем на їх спростування. Стосовно доводів апеляційної скарги відповідача про те, що судом не взято до уваги лист відповідача від 11.10.2018 №4-02-10371-3 (том 1, а.с. 193), в якому він повідомив позивача про факт самовільного зайняття земельної ділянки, перевезення та розміщення бурового обладнання ТОВ «Спецмехсервіс» на свердловині №83 Західно-Соснівського ГКР без належних нормативно-правових документів, які надавали право ТОВ «Спецмехсервіс» здійснювати відповідні роботи, колегія суддів зазначає таке. Вказаний лист підписаний головним інженером філії АТ «Укргазвидобування» ГПУ «Шебелинкагазвидобування» - Вахрів А.П., а не безпосередньо представником АТ «Укргазвидобування» як замовником по Договору. Разом із тим, у матеріалах справи міститься лист-відповідь ТОВ «Спецмехсервіс» вих.№1355 від 19.10.2018, в якій позивач пояснив, що виконує роботи для АТ «Укргазвидобування» за Договором, буровий майданчик збудований згідно погодженої замовником та підрядником схеми розміщення бурової установки. Подальших заперечень з боку ГПУ «Шебелинкагазвидобування» до позивача не було. Натомість, після направлення ГПУ «Шебелинкагазвидобування» названого листа представники як ГПУ «Шебелинкагазвидобування», так і АТ «Укргазвидобування» підписували акт проведення позапланового аудиту від 14.11.2018, акт про закінчення переміщення бурової установки від 22.10.2018, акт про початок робіт з монтажу бурової установки від 23.10.2018, погоджували Добові рапорти з монтажу обладнання на свердловині №83 Західно-Соснівського ГКР у період з 11.10.2018 по 29.10.2018. Отже, подальше підписання перелічених документів зі сторони відповідача фактично констатувало правомірність зайняття позивачем бурового майданчика на свердловині №83 Західно-Соснівського ГКР. Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, після виконання робіт з буріння свердловини №77 Західно-Соснівського ГКР, що підтверджується підписаними представниками сторін Актом про закінчення буріння свердловини №77 від 05.10.2018 та Актом про початок демонтажу бурової установки на свердловині №77 від 05.10.2018, позивач побудував майданчик для свердловини №83 Західно-Соснівського ГКР та здійснив на неї переміщення бурильного верстату з обладнанням, про що були складені Акти приймання передачі виконаних робіт №833С-П від 14.12.2021 на суму 1 376 000,00 грн та №833С-М від 14.12.2021 на суму 5 517 153,06 грн. Вказані акти були підписані зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмехсервіс» директором Дяченком В.В. та з вимогою вих. №14/12/211/УГВ від 14.12.2021 надіслані на адресу Акціонерного товариства «Укргазвидобування» 15.12.2021 для підписання (том 2, а.с. 84-95). Однак, отримавши вказані документи, Акціонерне товариства «Укргазвидобування» їх не підписало та не надало вмотивованої відмови від приймання виконаних робіт. За пунктом 4.4. Договору остаточні розрахунки по кожній свердловині за виконані роботи проводяться протягом 20 робочих днів на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі робіт по свердловині. У відповідності до пункту 4.5. Договору замовник підписує надані підрядником акти приймання-передачі виконаних робіт по свердловині протягом 10 робочих днів з дати отримання відповідного акту за умови відсутності зауважень. Пунктом 4.6. Договору визначено, що у випадку, якщо замовник не погоджується з якістю, обсягами виконаних робіт, що зазначені в акті приймання-передачі виконаних робіт, акті приймання-передачі робіт по свердловині або має інші зауваження, він зобов`язаний протягом 10 робочих днів з дня отримання відповідного акту надіслати підряднику письмове обґрунтування відмови від підпису та прийняття робіт (вмотивованої відмови) із обов`язковим викладенням зауважень та недоліків виконаних робіт, а також шляхів і строків їх усунення. У випадку, якщо замовник у строки, визначені пунктами 4.5, 4.6 Договору, не направив підряднику письмові заперечення до актів приймання-передачі виконаних робіт або акту приймання-передачі робіт по свердловині, роботи вважаються прийнятими в повному обсязі (пункт 4.7. Договору). Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Оскільки відповідач, у порушення вимог пунктів 4.5, 4.6 Договору, у встановлений строк не підписав Акти приймання передачі виконаних робіт №833С-П від 14.12.2021 на суму 1 376 000,00 грн та №833С-М від 14.12.2021 на суму 5 517 153,06 грн і не надав мотивованої відмови від їх підписання, такі роботи відповідно до пункту 4.7 Договору та статей 853, 882 Цивільного кодексу України вважаються прийнятими в повному обсязі. У постанові Верховного Суду від 18.08.2021 у справі № 910/18384/20 викладено висновок, згідно з яким, якщо позивач, як підрядник, фактично виконав відповідні роботи і надіслав замовнику акти приймання - виконання будівельних робіт, які останній отримав та не надав доказів їх оплати чи мотивованої відмови від їх підписання, а строк здійснення оплати за ними настав, то заявлена позивачем вимога про стягнення коштів за виконані роботи за вказаними актами повинна розглядатись судами, на підставі чого суди повинні ухвалити рішення про стягнення чи відмову у стягненні коштів за виконані роботи, в залежності від наявних у справі доказів щодо фактичного виконання робіт підрядником, зазначених ним у відповідних актах, та інших обставин встановлених судами. Отже, визнати прийнятими роботи можна лише у випадку їх фактичного виконання. На користь фактичного виконання робіт, наведених у Актах приймання передачі виконаних робіт № 833С-П від 14.12.2021 та № 833С-М від 14.12.2021, свідчать Акт про закінчення переміщення бурової установки з майданчика свердловини №77 на свердловину №83 Західно-Соснівського ГКР та Акт про початок робіт з монтажу бурової установки F400 на свердловині № 83 Західно-Соснівського ГКР. Відсутність же доказів відображення у податковому обліку господарської операції за актами №833С-П від 14.12.2021 на суму 1 376 000,00 грн та №833С-М від 14.12.2021 на суму 5 517 153,06 грн, на що посилається відповідач в апеляційній скарзі, не може саме по собі свідчити про нереальність здійснення такої господарської операції, а стосується виконання позивачем вимог податкового законодавства. Доводи відповідача про те, що такі акти були складені лише через три роки після переміщення бурової установки не спростовують факту реальності такої господарської операції й оцінюються судом критично, оскільки вони в будь-якому випадку були складені та надіслані відповідачу в рамках чинного Договору. Більш того, у даному контексті слід враховувати також поведінку сторін у процесі реалізації Договору, зокрема, те, що додаткова угода по роботах на свердловині №77 Західно-Соснівського родовища також була укладена майже через 1,5 року після їх закінчення. Доводи відповідача щодо суперечливої позиції позивача, яка полягає у визнанні ним у тексті Додаткової угоди від 14.04.2020 того, що відповідач повністю, належним чином та своєчасно виконував умови Договору, у зв`язку з чим відсутні підстави для стягнення ставок за простій з бригадою та за простій без бригади, штрафних санкцій, витрат та збитків, та викладенні протилежних тверджень у позовній заяві судом першої інстанції обґрунтовано відхилені, оскільки таке підтвердження позивачем було надано станом на дату укладення цієї Додаткової угоди, натомість після її укладення відповідач не оплатив фактично виконані позивачем у рамках чинного Договору роботи. Згідно з частинами 1, 3 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 статті 854 Цивільного кодексу України). Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). З огляду на положення пункту 4.3. Договору зобов`язання відповідача з оплати вартості робіт за фіксованими ставками мало бути виконане протягом 10 банківських днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт. Отже, приймаючи до уваги умови укладеного сторонами Договору, колегія суддів, погоджуючись із висновками суду першої інстанції, доходить висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань з оплати спірних актів є таким, що настав. У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. З огляду на викладене, оскільки неналежне виконання грошового зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів сплати боргу відповідач суду не надав, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 6 893 153,06 грн визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Доводи апеляційної скарги відповідача зазначених обставин не спростовують. Щодо позовної вимоги про розірвання Договору та доводів апеляційної скарги позивача суд зазначає таке. Статтею 188 Господарського кодексу України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Згідно з частиною першою статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У пункті 12.4. Договору визначено, що сторони виключають можливість одностороннього розірвання або зміни договору, за винятком випадків, прямо передбачених цим Договором та чинним законодавством України. Відповідно до пункту 12.3. Договору підрядник має право вимагати розірвання договору лише у разі анулювання ліцензії замовника на ліцензійній площі, на якій виконуються роботи за цим договором. Дія договору може бути припинена за згодою сторін, шляхом підписання сторонами додаткової угоди, в якій вказується дата припинення виконання робіт, сума і строк оплати виконаних робіт, а також відсутність у сторін після завершення платежів будь-яких взаємних претензій один до одного (пункт 12.5 Договору). Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідач засобами електронного зв`язку направив позивачу проект додаткової угоди №4 до договору на виконання робіт з буріння групи свердловини за добовою ставкою від 26.05.2017 № УГВ5440/18-17, яка, серед інших, містить умови про розірвання договору (том 2, а.с. 64-67). Відповідно до листа вих. №1808/20-1 від 18.08.2020 (том 2, а.с. 68-69) позивач звернув увагу відповідача на не завершення буріння, у зв`язку з ненаданням відповідачем проектної документації, а також зазначення про погодження запропонованого проекту додаткової угоди №4 до договору. Проте, листом вих. № 20/08/20-1 від 20.08.2020 (том 2, а.с. 70-72) в доповнення до листа вих. № 1808/20-1 від 18.08.2020 позивач зазначив про можливість погодження проекту додаткової угоди №4 до договору лише в редакції, наданій позивачем. Отже, сторони не дійшли згоди про розірвання Договору в позасудовому порядку шляхом підписання відповідної угоди про це. Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, на яку посилався позивач у позові в обґрунтування підстав для розірвання договору та під час розгляду даної справи по першому колу, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. З огляду на положення частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, на розгляд суду можуть передаватися вимоги про внесення змін до договору чи його розірвання не з будь-яких підстав, а у випадках, передбачених законом або договором. Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Зміна умов договору чи його розірвання в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов`язання іншою стороною договору у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, тобто способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося. Вимога позивача про розірвання Договору із посиланням на статтю 651 Цивільного кодексу України була обґрунтована тим, що відповідач не сприяв позивачеві у виконанні робіт, не надав проектної документації, програми буріння та іншої необхідної документації для продовження розпочатих робіт за Договором з буріння свердловини №83 Західно-Соснівського ГКР, або будь-якої наступної з 5-ти свердловин, що залишилися для буріння згідно з Договором. При цьому, відповідно до підпункту 5.3.2. пункту 5.3. Договору позивач гарантував відповідачу, що на період виконання Договору запропонований бурильний верстат вільний від робіт та не пов`язаний контрактами на виконання аналогічних робіт з третіми особами. Тобто позивач, виконуючи вказаний обов`язок, не міг використовувати бурильний верстат на об`єктах інших замовників. Позивач наголошував, що дотримуючись умов Договору, розраховував на виконання робіт на наступних 5-ти із 6-ти свердловин за Договором та отримання за вказану роботу згідно з п. 3.1 Договору 397 422 000,00 грн, натомість згідно з даними Реєстру нафтових та газових свердловин ДНВП «Геоінформ України» https://geoinf.kiev.ua/ свердловини №№ 191, 177, 186 Мелихівського ГКР побудовані іншими підрядниками, а свердловина №189 Мелихівського ГКР в бурінні в іншого підрядника, в той час коли схеми розміщення обладнання на свердловинах розроблялися позивачем та вказані свердловини передбачалися для буріння позивачем відповідно до умов укладеного Договору. Також, згідно з даними Реєстру нафтових та газових свердловин ДНВП «Геоінформ України» https://geoinf.kiev.ua/ свердловини №№ 223, 227 Єфремівського ГКР у бурінні іншого бурового підрядника. У зв`язку з тим, що заплановані свердловини для буріння позивачем були побудовані та будуються іншими підрядниками, позивач доводить неможливість досягнення сторонами мети Договору, що є підставою для його розірвання. Під час нового розгляду справи позивач у письмових поясненнях від 07.11.2023 змінив правову кваліфікацію зазначених правовідносин та посилається на статтю 652 Цивільного кодексу України як на підставу для розірвання Договору. Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні суду послався на норму частини 4 статті 46 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої у разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею. Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною третьою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - після початку першого судового засідання при первісному розгляді справи. Суд зазначив, що у матеріалах справи відсутні докази зміни фактичних обставин справи, що сталися після закінчення підготовчого засідання. Колегія суддів зазначає про недоцільність посилання суду першої інстанції в оскаржуваному рішення на положення частин 4 статті 46 Господарського процесуального кодексу України. Так, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (такі висновки наведено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №904/5726/19). Суд зазначає, що зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. При цьому не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Така ж правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.06.2019 у справі №925/1473/15, Верховним Судом у постановах від 15.10.2020 у справі №922/2575/19 та від 14.01.2021 у справі №910/6567/20. Отже, посилання позивача на необхідність застосування до спірних правовідносин положень статті 652 Цивільного кодексу України не свідчить про зміну ним підстави позову, водночас обставини, на яких ґрунтується вимога позивача, залишились незмінними і зводяться до порушення відповідачем умов Договору, що призвело до позбавлення позивача того, на що він розраховував при його укладенні. За змістом статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Водночас, згідно із частиною першою статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до пунктів 4, 5 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. З наведених норм права вбачається, що позивач у позові повинен зазначити зміст позовних вимог, обставини, якими він обґрунтовує ці вимоги, а також правові підстави позову. Наразі, враховуючи пояснення позивача від 07.11.2023, правовою підставою позову позивачем визначена стаття 652 Цивільного кодексу України й застосування її судом не свідчить про зміну останнім саме матеріально-правових підстав позову, як помилково вказує відповідач у відзиві на апеляційну скаргу. Водночас, не приймає колегія суддів до уваги й посилання позивача в апеляційній скарзі не необхідність застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин положень частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України. Так, підстави розірвання договору, визначені статтею 652 Цивільного кодексу України (істотна зміна обставин), та підстави розірвання, визначені частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України (істотне порушення договору іншою стороною) є фактично взаємовиключними й не можуть застосовуватись одночасно. Норми статті 652 Цивільного кодексу України, які позивач просив застосувати суд, подаючи пояснення від 07.11.2023, передбачають зовсім інший предмет доказування ніж той, що входить до предмета доказування за статтею 651 Цивільного кодексу України. У свою чергу згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Отже, місцевий господарський суд, вирішуючи спір в частині розірвання Договору, правомірно застосовував положення статті 652 Цивільного кодексу України, оцінював доводи позивача з точки зору обставин, що входять до предмета доказування саме за вказаною статтею й які сам позивач і просив застосувати. Частинами 1 та 2 статті 652 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Зі змісту статті 652 Цивільного кодексу України випливає, що укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. Проте в ході виконання договору можуть виникати обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін. При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну договору. Зміна обставин вважається істотною тільки тоді, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони б не уклали договір або уклали б його на інших умовах. Аналіз статті 652 Цивільного кодексу України свідчить про те, що закон пов`язує можливість внесення змін до договору та його розірвання не з наявністю істотної зміни обставин, а безпосередньо з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин. За змістом цієї статті розірвання договору у зв`язку з істотною зміною обставин в судовому порядку, як і розірвання договору з цих підстав, виходячи з принципу свободи договору, є заходами, що застосовуються за наявності підтвердження дійсної істотної зміни обставин, з яких виходили сторони, укладаючи цей правочин. Істотна зміна обставин, у свою чергу, є оціночною категорією, яка полягає у зміні договірного зобов`язання таким чином, що його виконання для однієї зі сторін договору стає більш обтяжливим, ускладненим, чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків. При цьому така істотна зміна обставин має бути не наслідком поведінки сторін, а бути зовнішньою щодо юридичного зв`язку між ними. Отже, приписи статті 652 Цивільного кодексу України не пов`язують можливість внесення змін до договору або його розірвання через порушення договірного зобов`язання іншою стороною. Водночас, за доводами позивача, істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні Договору, полягає саме у неналежному виконанні відповідачем його умов, що разом з фактом будівництва визначених Договором свердловин іншими підрядниками свідчить про неможливість досягнення сторонами цілі Договору. Наведені посилання не є істотною зміною обставин у розумінні статті 652 Цивільного кодексу України. У даному випадку позивач стверджує про його бажання, однак неможливість виконання ним умов Договору через дії відповідача, водночас характерним для істотної зміни обставин є наявність такої умови, як те, що саме виконання позивачем договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Наведене у сукупності дає підстави для висновку про відсутність умов, визначених частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України, на підставі яких укладений сторонами Договір може бути розірваний за рішенням суду. Відповідно до пункту 12.1. Договору він набуває чинності з дати його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним. Судом не встановлено обставин втрати Договором чинності, про що суд вже зазначав у даній постанові. При цьому зважаючи на недоведення позивачем одночасної наявності усіх передбачених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України умов для розірвання Договору, а саме того, що виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору, суд дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову в частині розірвання договору з зазначених позивачем підстав. При цьому, як вірно наголосив суд першої інстанції, наслідки невиконання замовником обов`язку щодо сприяння підрядникові у виконанні роботи передбачені у статті 850 Цивільного кодексу України, якою визначено, що у разі невиконання замовником цього обов`язку підрядник має право вимагати відшкодування завданих збитків, включаючи додаткові витрати, викликані простоєм, перенесенням строків виконання роботи, або підвищення ціни роботи. Якщо виконання роботи за договором підряду стало неможливим внаслідок дій або недогляду замовника, підрядник має право на сплату йому встановленої ціни з урахуванням плати за виконану частину роботи, за вирахуванням сум, які підрядник одержав або міг одержати у зв`язку з невиконанням замовником договору. Припинення зобов`язання або виникнення у підрядника права на односторонню відмову від договору підряду в разі невиконання замовником цього обов`язку до таких наслідків не належить. Оскільки позивачем не доведено наявності усіх умов, передбачених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в цій частині. Доводи апеляційної скарги позивача зазначених висновків суду не спростовують. Враховуючи викладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах. Усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду про наявність підстав для задоволення позову. При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58). Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Доводи апеляційних скарг позивача та відповідача не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції. Скаржниками не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість висновків суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості та відмови в задоволенні позовних вимог про розірвання Договору, а доводи, викладені в апеляційних скаргах, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду. Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційні скарги Акціонерного товариства «Укргазвидобування» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмехсервіс» є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. Судові витрати за подання зазначених апеляційних скарг згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача та відповідача відповідно. Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги Акціонерного товариства «Укргазвидобування» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмехсервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2024 у справі №910/97/22 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2024 у справі №910/97/22 залишити без змін. Судовий збір за подання апеляційної скарги Акціонерним товариством «Укргазвидобування» покласти на Акціонерне товариство «Укргазвидобування». Судовий збір за подання апеляційної скарги Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецмехсервіс» покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецмехсервіс». Матеріали справи №910/97/22 повернути до місцевого господарського суду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписано 09.05.2024. Головуючий суддя Ю.Б. Михальська Судді А.І. Тищенко Г.П. Коробенко