Постанова Північний апеляційний господарський суд № 927/997/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "09" травня 2024 р. Справа№ 927/997/23 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Суліма В.В. суддів: Гаврилюка О.М. Ткаченка Б.О. без виклику представників сторін розглянувши матеріали апеляційної скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 20.03.2024 року у справі №927/997/23 (суддя - Белов С.В.) за первісним позовом Приватного акціонерного товариства "УКРАГРО НПК" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" про стягнення 17 570 815,60 грн,- за зустрічним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" до Приватного акціонерного товариства "УКРАГРО НПК" про визнання недійсними договорів,- ВСТАНОВИВ: Приватне акціонерне товариство "УКРАГРО НПК" (далі - позивач) звернулося із позовом до Господарського суду Чернігівської області до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" (далі - відповідач) про стягнення 17570815,60 грн. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди сільськогосподарської техніки №Р138 від 28.03.2023 року. Крім того, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" звернулося до Приватного акціонерного товариства "УКРАГРО НПК" з зустрічним позовом про визнання недійсними договору поставки №Р137 від 28.03.2023 року та договору оренди сільськогосподарської техніки №Р138 від 28.03.2023 року, укладених між Приватним акціонерним товариством "УКРАГРО НПК" та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Батьківщина". Зустрічні позовні вимоги мотивовані, тим що виконання рішення щодо оспорюваних договорів постачання та оренди буде шкодити правам та законним інтересам держави з огляду на непомірний тягар значно завищеної вартості аміаку та наданої в оренду техніки, а також вартості ризиків, про які керівництво Приватного акціонерного товариства "УКРАГРО НПК" достеменно знало, укладаючи завідомо незаконні договори. 29.02.2024 року до Господарського суду Чернігівської області від позивача за зустрічним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Батьківщина» надійшла заява про зміну предмету зустрічного позову, сформована в системі «Електронний суд» 28.02.2024 року, в якій заявник просив визнати недійсними договір поставки №Р137 від 28.03.2023 року та договір оренди сільськогосподарської техніки №Р138 від 28.03.2023 року, що укладені між Приватним акціонерним товариством "УКРАГРО НПК" та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Батьківщина", а також стягнути з ПрАТ "УКРАГРО НПК" на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Батьківщина» 70513986,30 грн суми сформованої переплати та 250 884 621,76 грн збитків. У зазначеній заяві Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Батьківщина» аргументуючи недійсність оспорюваних договорів серед іншого посилається на відсутність повноважень у керівника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Батьківщина» на укладання договорів поставки та оренди, а заявлена до стягнення сума майнових вимог обґрунтовується заявником застосуванням наслідків недійсності правочину. Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 20.03.2024 у справі №927/997/23 відмовлено у прийнятті до розгляду заяви Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Батьківщина» про зміну предмету зустрічного позову від 28.02.2024 року. Заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Батьківщина» про зміну предмету зустрічного позову про зміну предмету позову від 28.02.2024 року повернуто позивачу за зустрічним позовом. Вищевказана ухвала, зокрема була мотивована тим, що заявою про зміну предмету зустрічного позову фактично було змінено предмет позовних вимог шляхом включення до предмету позову додаткових майнових вимог, що свідчить про зміну позивачем предмету і підстав позову, що в силу норм Господарського процесуального кодексу України не допускається. Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 20.03.2024 року у справі №927/997/23 скасувати. Заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Батьківщина» від 28.02.2024 про зміну предмету зустрічного позову про зміну предмету позову прийняти до розгляду. Справу №927/997/23 направити для продовження розгляду до Господарського суду Чернігівської області. Також в апеляційній скарзі викладене клопотання про розгляд апеляційної скарги в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд Чернігівської області, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального права, зокрема, ч. 3 ст. 46, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали не були враховані правові позиції Верховного Суду викладені в постановах від 22.07.2021 року у справі №910/18389/20, від 10.11.2021 року у справі №916/1988/20, від 12.01.2022 року у справі №234/11607/20, та висновки Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 року у справі №923/876/16. Так, за твердженням скаржника, не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Крім того, представник заявника зауважив, що застосування судом того чи іншого способу захисту має проводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. У випадку задоволення зустрічного позову у даній справі та визнання недійсним відповідних договорів таке судове рішення не зможе захистити ефективно та у повній мірі права позивача за зустрічним позовом, оскільки виникнуть правовідносини пов`язані з наслідками недійсності правочинів. Тобто, за твердженням скаржника, є необхідність доповнення зустрічного позову додатковими вимогами, які є похідними віл вимоги про визнання недійсними оспорюваних договорів та стосуються виключно питання застосування наслідків їх недійсності. Таким чином, за твердженням представника скаржника, заява від 28.04.2024 року про заміну предмету зустрічного позову у справі №927/997/23 приписам ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України повністю відповідає та має бути прийнята судом до розгляду. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.03.2024 апеляційну скаргу у справі №927/997/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Суліму В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Ткаченку Б.О., Гаврилюку О.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 20.03.2024 року у справі №927/997/23. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Відповідач за зустрічним позовом своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав, що згідно з ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку. Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне. Відповідно до ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Слід зазначити, що правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Відповідно до правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові №910/18389/20 від 22.07.2021 зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом. Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Предметом зустрічного позову є вимога про визнання недійсними договору поставки №Р137 від 28.03.2023 року та договору оренди сільськогосподарської техніки №Р138 від 28.03.2023 року, укладених між Приватним акціонерним товариством "УКРАГРО НПК" та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Батьківщина". У поданій заяві про зміну предмета позову позивач за зустрічним позовом просить суд визнати недійсними договір поставки №Р137 від 28.03.2023 року та договір оренди сільськогосподарської техніки №Р138 від 28.03.2023 року, що укладені між Приватним акціонерним товариством "УКРАГРО НПК" та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Батьківщина", а також стягнути з Приватного акціонерного товариства "УКРАГРО НПК" на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Батьківщина» 70513986,30 грн суми сформованої переплати та 250 884 621,76 грн збитків. Як вбачається з матеріалів справи, підставою зустрічного позову, який був поданий до господарського суду були ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України. Вказані підстави позову у заяві про заміну предмету зустрічного позову залишилися незмінними. Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема у ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин. Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів. Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин. Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 року у справі № 924/1473/15 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.10.2020 року у справі № 922/2575/19. В даній справі наслідки визнання відповідних договорів недійсними на підставі ст.ст. 203, 230, 233 Цивільного кодексу України, в тому числі як такі, що вчинені під впливом тяжкої обставини та під впливом обману, встановлені ст. 216 Цивільного кодексу України, і як наслідок відшкодування вартості того, що одержано кожною із сторін, зокрема, надлишок від отриманих грошових котів та збитки. Так, обидві заявлені зустрічні позовні вимоги заявлено із необхідністю застосування наслідків визнання недійсними правочинів, є похідними від вимог про визнання недійсними правочинів та спрямовані на те, щоб наданий судом захист порушених прав позивача за зустрічним позовом був ефективним, призводив до реального поновлення його майнових прав та інтересів, та не вимагав у подальшому подання нових позовів до суду. Звернення до суду із заявою про зміну предмету позову є реалізацією принципу диспозитивності у господарському процесі, закріпленому у ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, який означає, що процесуальні правовідносини виникають, змінюються і припиняються за ініціативи безпосередніх учасників спірних матеріальних правовідносин, які мають можливість за допомогою господарського суду розпоряджатися процесуальними правами і спірним матеріальним правом. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.05.2018 року у справі 922/1249/17 та від 23.04.2019 року у справі 911/1602/18. Колегія суддів приймає як належне твердження скаржника, що заява про зміну предмету зустрічного позову, шляхом додавання майнових вимог не свідчить про зміну підстав позову, оскільки вказані майнові вимоги (стягнення коштів) є похідними від вимог про визнання недійсними договорів і відповідно свідчать про необхідність застосування наслідків недійсних правочинів. Тобто, зміни підстав позову не відбулося, а зроблений судом першої інстанції висновок про те, що підстави зустрічного позову змінені не відповідає дійсності та фактичним обставинам справи. При цьому, висновок суду першої інстанції, як на підставу про відмовлено у прийнятті до розгляду заяви Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Батьківщина» про зміну предмету зустрічного позову від 28.02.2024 року, що Господарським судом Чернігівської області вже було вирішено по суті питання щодо неналежного виконанням Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Батьківщина» своїх зобов`язань за договором поставки №Р137 від 28.03.2023 року в частині оплати вартості поставленого товару та рішенням від 05.09.2023 року по справі № 927/994/23 стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" на користь Приватного акціонерного товариства "Украгро НПК" серед іншого 28 685 872,82 грн заборгованості за поставлений товар, не спростовує висновків суду апеляційної інстанції. Водночас, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції повинен дати відповідну оцінку вищевказаним обставинам при розгляді даної справи по суті. Отже, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку, що заявою про зміну предмету зустрічного позову фактично було змінено предмет позовних вимог шляхом включення до предмету позову додаткових майнових вимог, що свідчить про зміну позивачем предмету і підстав позову, що в силу норм Господарського процесуального кодексу України не допускається. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що заява про зміну предмета позову подана в порядку та строки, що встановлені ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, підстави для повернення заяви позивача про зміну предмету позову відсутні. Відповідно до ст. 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду не можна визнати такою, що прийнята з дотриманням норм процесуального права, а тому вона підлягає скасуванню з направленням матеріалів оскарження до Господарського суду Чернігівської області. Апеляційна скарга Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 20.03.2024 року у справі №927/997/23 підлягає задоволенню. У зв`язку зі скасуванням ухвали місцевого господарського суду та передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл сум судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції підлягає здійсненню судом першої інстанції за результатами розгляду ним спору, згідно із загальними правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст. ст. 129, 253-255, 269, 271, п. 6 ч. 1 ст. 275, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 20.03.2024 року у справі №927/997/23 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 20.03.2024 року у справі №927/997/23 про відмову у прийнятті до розгляду у справі №927/997/23 заяви Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Батьківщина» про зміну предмету зустрічного позову від 28.02.2024 року та повернення заяви Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Батьківщина» про зміну предмету зустрічного позову від 28.02.2024 року - скасувати.

3. Матеріали оскарження ухвали Господарського суду Чернігівської області від 20.03.2024 року у справі №927/997/23 повернути до Господарського суду Чернігівської області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя В.В. Сулім Судді О.М. Гаврилюк Б.О. Ткаченко