Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/4875/24

Справа № 127/4875/24 Провадження № 33/801/428/2024 Категорія: 156 Головуючий у суді 1-ї інстанції Вохмінова О. С. Доповідач: Оніщук В. В. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 травня 2024 року м. Вінниця Суддя Вінницького апеляційного суду Оніщук В. В., з участю секретаря судового засідання Кахно О. А., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 10 квітня 2024 року у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП, в с т а н о в и в : Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 10 квітня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, а також стягнуто в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн. У постанові суду зазначено, що 08 лютого 2024 року приблизно о 23:50 год. в м. Вінниці по вул. Пирогова, 2, водій ОСОБА_1 , перебуваючи з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови) керував транспортним засобом марки «ВМW Х5» д.н.з. НОМЕР_1 . Від проходження у встановленому законом порядку медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України. При ухваленні оскаржуваної постанови суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП доведена належними та допустимими доказами. Не погоджуючись із вказаною постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність постанови суду першої інстанції та винесення її за неповного дослідження обставин справи, просив постанову скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що працівники поліції не повідомили ОСОБА_1 про можливість проведення огляду у медичному закладі, натомість повідомили, що складуть протокол у будь-якому разі, оскільки у них вже є позитивний результат, однак цього не відображено на відеозаписі із нагрудних відеореєстраторів. Таким чином, огляд на стан сп`яніння був проведений із порушенням вимог закону та вважається недійсним. В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, причин неявки не повідомив, а тому згідно вимог ст. ст. 268, 294 КУпАП його неявка не перешкоджає розгляду справи. Проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і дослідивши обставини справи, апеляційний суд дійшов таких висновків. Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Відповідно до вимог статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення в першу чергу зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також чи винна дана особа в його вчиненні і чи підлягає вона адміністративній відповідальності, і лише після цього вирішувати питання про можливість накладення адміністративного стягнення. Положеннями частини сьомої статті 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП). Відповідно до положень п. п. 1.1, 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Згідно із пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров`я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов`язки, зокрема, пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку огляд для визначення стану сп`яніння. Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до змісту статті 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння відповідно до пункту 3 Розділу І Інструкції є: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів; порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. Із аналізу вказаних норм слідує, що підставою для проведення огляду водія транспортного засобу на стан сп`яніння є наявність у поліцейського підстав вважати, що водій перебуває у такому стані на основі виявлених ознак сп`яніння. Відповідно до пункту 6 Розділу І Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться: - поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); - лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Згідно із вимогами пункту 7 Розділу І Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення. За частиною 2 статті 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У результаті дослідження матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено такі обставини. Відповідно до протоколу від 09 лютого 2024 року серії ААД №384355, 08 лютого 2024 року о 23 год. 50 хв. в у м. Вінниця по вул. Пирогова, 2, водій ОСОБА_1 керував т/з «БМВ Х5», д. н. з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Водій від проходження огляду на стан сп`яніння відмовився у встановленому законом порядку на місці зупинки т/з. Проводилась безперервна відеофіксація на портативні відеореєстратори №468813, 468808. Водій порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. (а. с. 2). У направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції зазначено, що 08 лютого 2024 року ОСОБА_1 був направлений на огляд до КНП «ЦТЗ «Соціотерапія» ВОР». У результаті огляду, проведеного уповноваженою особою патрульної служби у ОСОБА_1 виявлені ознаки сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови (а. с. 3). До матеріалів справи також долучені відеозаписи з автомобільного відеореєстратора та нагрудних камер поліцейських. На відеозаписі із поліцейського автомобільного реєстратора зафіксовано як о 23 год. 50 хв. працівники поліції у м. Вінниця по вул. Пирогова переслідують та зупиняють автомобіль «БМВ Х5», д. н. з. НОМЕР_1 , із-за керма якого виходить ОСОБА_1 . На відеозаписах із нагрудних камер поліцейських зафіксовано як о 23 год. 51 хв. працівник поліції представляється ОСОБА_1 , повідомляє про ведення відеофіксації. Запитує ОСОБА_1 чому той маневрував на дорозі та вперся у паркан. Просить пред`явити посвідчення водія, реєстраційні документи на автомобіль. О 23 год. 52 хв. поліцейський запитує чи вживав ОСОБА_1 алкоголь, а також запитує чи погоджується ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки т/з, ОСОБА_1 відмовляється. Тоді поліцейський пропонує пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі, ОСОБА_1 також відмовляється. Поліцейський запитує чи усвідомлює ОСОБА_1 , що за відмову від проходження огляду на нього буде складено протокол за ст. 130 КУпАП за порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху. ОСОБА_1 відповідає, що усвідомлює. Поліцейський роз`яснює, що за таке правопорушення передбачено позбавлення права керування транспортним засобом на один рік та штраф у розмірі 17 000 грн. ОСОБА_1 відповідає, що знає про це. О 23 год. 53 хв. поліцейський знову запитує чи погоджується ОСОБА_1 на проведення огляду, той знову відмовляється. Поліцейський повідомляє ОСОБА_1 , що на нього буде складено протокол за ст. 130 КУпАП, оскільки у нього виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Поліцейський ще раз запитує чи не бажає ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння, той запитує чи можна домовитися. Поліцейський роз`яснює, що можна або пройти огляд на стан сп`яніння, або відмовитися від проходження огляду. ОСОБА_1 знову відмовляється. Поліцейський просить зачекати поки складуть адміністративні матеріали, просить знайти тверезого водія. О 23 год. 54 хв. ОСОБА_1 знову запитує чи можна домовитись, поліцейський повідомляє про кримінальну відповідальність за пропозицію неправомірної вигоди працівнику поліції. Далі працівники поліції оформлюють адміністративні матеріали. О 00 год. 25 хв. поліцейський ознайомлює ОСОБА_1 зі змістом протоколу, видає тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами, про що ОСОБА_1 ставить підпис у протоколі. Також ОСОБА_1 ставить підпис про те, що ознайомлений зі змістом протоколу. Поліцейський видає ОСОБА_1 копію протоколу. Керування транспортним засобом о 00 год. 30 хв. передають дружині ОСОБА_1 . Таким чином доводи апеляційної скарги повністю спростовуються наявними у матеріалах справи належними та допустимими доказами. Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом зафіксований на відеозаписі. Після виявлення ознак сп`яніння працівники поліції неодноразово пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння як місці зупинки, так і у медичному закладі, неодноразово роз`яснювали ОСОБА_1 наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, тобто забезпечили ОСОБА_1 реальну, об`єктивну можливість реалізувати свій обов`язок та пройти огляд у встановленому законом порядку, однак ОСОБА_1 такою можливістю не скористався. Покликання у апеляційній скарзі на те, що працівники поліції не роз`яснили ОСОБА_1 право пройти огляд у медичному закладі не відповідають дійсності, адже о 23 год. 52 хв. поліцейський висловлював таку пропозицію ОСОБА_1 . Апеляційний суд зауважує, що ОСОБА_1 інкримінується саме відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а не керування транспортним засобом у такому стані, тому ймовірне проходження ним огляду на стан сп`яніння після складення протоколу від 09 лютого 2024 року серії ААД №384355 не спростовує факту відмови від проходження огляду. Доводи у апеляційний скарзі проте, що певні події не зафіксовані на відеозаписі є надуманими, оскільки долучені до матеріалів справи відеозаписи є повними та безперервними від моменту зупинки транспортного засобу до ознайомлення ОСОБА_1 зі змістом складеного протоколу та передачі автомобіля «БМВ Х5», д. н. з. НОМЕР_1 , тверезому водієві. Окрім того незрозумілим є покликання у апеляційній скарзі на «позитивний результат», адже жодних результатів огляду не було зафіксовано через відмову ОСОБА_1 від його проходження. Ураховуючи викладене, апеляційний суд виснує, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, зводяться до незгоди із ними, та факту відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння на законну вимогу поліцейського не спростовують. У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 26 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з`ясовані повно та об`єктивно, вина ОСОБА_1 доведена повністю, а його дії за ч. 1 ст. 130 КУпАП кваліфіковані правильно, тому твердження скаржника про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є надуманими та безпідставними. Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП та відповідає положенням ст. ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення. Строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ст. 38 КУпАП, не пропущені. Ураховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, тому її слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись ст. ст. 245, 280, 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 10 квітня 2024 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Вінницького апеляційного суду В. В. Оніщук