Постанова 4801 № 126/441/24

Справа № 126/441/24 Провадження № 33/801/381/2024 Категорія: 307 Головуючий у суді 1-ї інстанції Рудь О. Г. Доповідач: Голота Л. О. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 травня 2024 року м. Вінниця Суддя Вінницького апеляційного суду Голота Л. О., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Бершадського районного суду Вінницької області від 23.03.2024 року по справі № 126/441/24 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності раніше не притягувався, за частиною першою статті 173-2 КУпАП, - в с т а н о в и в : Постановою Бершадського районного суду Вінницької області від 23.03.2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. в дохід держави. Стягнуто з ОСОБА_1 605 грн. 60 коп. судового збору на користь держави. Як зазначено в постанові суду, 17.02.2024 року близько 12 год. 00 хв. в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру, відносно своєї доньки ОСОБА_2 , а саме: здійснив плювок в обличчя, чим міг завдати шкоди її психологічному здоров`ю. Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подано 4.04.2024 року апеляційну скаргу (вх. № 3347), яка подана засобами поштового зв`язку 2.04.2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповноту з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду, викладених в постанові, фактичним обставинам справи, просить постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Основними доводами апеляційної скарги є те, що судом першої інстанції розглянуто справу у відсутності ОСОБА_1 коли він хворів та у відсутності його захисника, чим порушено його право на захист. Суд прийняв оскаржувану постанову 23.03.2024 року (у суботу), однак про розгляд справи 23.03.2024 року ОСОБА_1 не було повідомлено судом першої інстанції. Інкриміноване правопорушення ОСОБА_1 не вчиняв. Притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 173-2 КУпАП направлено на позбавлення його прав на зброю. В апеляційній скарзі також міститься клопотання про допит в якості свідка дочки ОСОБА_2 , яку не допитував суд першої інстанції. У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу, від клопотання щодо допиту свідка відмовився, оскільки донька зайнята і не змогла бути присутньою у судовому засіданні. Суду пояснив, що ситуації, яку вказали працівники поліції у протоколі не було. Вони з дружиною дуже довго чекали на дитину, і донька є бажаною і коханою дитиною у сім`ї. Конфлікт стався з дружиною, яка і намовила дитину написати неправду стосовно того, що він плюнув в обличчя доньки. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення апелянта вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Згідно з частиною сьомою статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП зроблено судом першої інстанції на підставі наступних доказів : протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 518014 від 17.02.2024 року /а. с. 2/; письмових пояснень ОСОБА_1 від 17.02.2024 року /а. с. 3/; письмових пояснень ОСОБА_3 від 17.02.2024 року /а. с. 4/; відеозапису з місця події /а. с. 19/. Суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції про доведеність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП зроблені за неповного з`ясування обставин справи, неправильного застосування норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права з огляду на таке. Відповідно до статті 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадку, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. З матеріалів справи вбачається, що у справі відсутні докази про належне повідомлення ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи. Окрім цього, оскаржувана постанова прийнята 23.03.2024 року ( субота, вихідний день). У справі відсутня судова повістка про виклик ОСОБА_1 в судове засідання із зазначенням дати, часу та місця розгляду справи на яку він викликається. Як наслідок, всупереч вимогам статті 268 КУпАП, справа була розглянута судом у відсутності ОСОБА_1 , що свідчить про порушення його прав, передбачених статтею 268 КУпАП, в т. ч. на захист. Розглянувши справу у відсутності ОСОБА_1 , без підтвердження його належного повідомлення про розгляд справи 23.03.2024 року, суд першої інстанції не дотримався також положень статті 245, 278, 280 КУпАП щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно з статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з статтею 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідальність за частиною першою статті 173-2 КУпАП настає за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису. Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки - можливість настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому. Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у частині першій статті 173-2 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство. Домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь (частина перша статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»). Пунктом 7 частини 2 статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству, незалежно від факту спільного проживання, поширюється на таких осіб: батьки (мати, батько) і дитина (діти). Відповідно до пункту 14 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Однак важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство». Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися. Конфлікт: особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами; зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями. Ураховуючи обставини справи апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов помилкового висновку, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, оскільки в його діях відсутні ознаки притаманні домашньому насильству, а наявні ознаки конфліктної ситуації між ОСОБА_1 , його дочкою ОСОБА_2 та колишньою дружиною ОСОБА_3 , між якими на побутовому ґрунті виникла конфліктна ситуація через непорозуміння щодо спілкування ОСОБА_2 по телефону зі знайомим. ЇЇ мати ОСОБА_3 викликала працівників поліції. ОСОБА_2 повідомила працівникам поліції, що їй батько мішає говорити по телефону в домі, підслуховує разом з мамою ОСОБА_3 її розмови по телефону, цим її дратують і через це у них виник скандал (відеозапис час з 12:15:30 по 12:22). Відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» та інших актів законодавства у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, за спільним наказом МСП України та МВС України № 369/180 від 13.03.2019 року був розроблений Порядок проведення оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, відповідно до якого працівником поліції за фактом вчинення домашнього насильства проводиться оцінка ризиків та визначається рівень її небезпеки, з урахуванням того, як поведінка кривдника вплинула на безпеку постраждалої особи. Цей Порядок визначає процедуру проведення оцінки вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи, з метою визначення ефективних заходів реагування, спрямованих на припинення такого насильства та попередження його повторного вчинення. З матеріалів справи вбачається, що оцінка ризиків та визначення рівня небезпеки працівниками поліції не проводилася. Крім того, невід`ємною складовою інкримінованого адміністративного правопорушення повинно бути таке насильство, яке проявляється в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, яке могло завдати чи завдало шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Вчинення будь-яких діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру, повинно бути підтверджено поясненнями свідків, потерпілих або іншими доказами, що є необхідним елементом складу даного правопорушення. Апеляційний суд, вважає, що зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини вчинення ОСОБА_1 17.02.2024 року близько 12 год. 00 хв. в АДРЕСА_1 , домашнього насильства психологічного характеру, відносно своєї доньки ОСОБА_2 , а саме: здійснення плювка в обличчя, чим міг завдати шкоди її психологічному здоров`ю не знайшли свого підтвердження. Жодним із здобутих доказів у справі не підтверджено вчинення ОСОБА_2 такої форми домашнього насильства, як завдання шкоди психологічного характеру, враховуючи, що між ОСОБА_2 , його дочкою ОСОБА_2 та колишньою дружиною ОСОБА_3 на побутовому ґрунті виникла конфліктна ситуація через непорозуміння щодо спілкування ОСОБА_2 по телефону та небажання дочки щоб її батьки слухати розмову по телефону. Окрім цього не встановлено чи викликали дії ОСОБА_2 будь-які наслідки, передбачені пунктом 14 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». З огляду на наведене, сам лише факт наявності між учасниками справи конфліктної ситуації не може свідчити про вчинення насильства в розумінні вимог статті 173-2 КУпАП та статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Згідно з частиною другою статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь. Відповідно до частини восьмої статті 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення. Таким чином, враховуючи, що необхідних доказів, які підтверджують наявність в діях ОСОБА_2 інкримінованого адміністративного правопорушення, винність в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи суду не надано, протокол не відповідає вимогам статті 256 КУпАП, при розгляді справи судом першої інстанції порушено вимоги статті 245, 268, 280 КУпАП, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова місцевого суду підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП в зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП. Керуючись статтею 294 КУпАП, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Бершадського районного суду Вінницької області від 23.03.2024 року по справі № 126/441/24 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за частиною першою статті 173-2 КУпАП скасувати, а провадження у справі закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Л. О. Голота