Постанова Миколаївський апеляційний суд № 483/157/22

06.05.24 22-ц/812/358/24 Провадження № 22-ц/812/358/24 ПОСТАНОВА Іменем України 06 травня 2024 року м. Миколаїв справа № 483/157/22 Миколаївський апеляційний суд у складі: головуючого Коломієць В.В. суддів Самчишиної Н.В., Серебрякової Т.В., із секретарем судового засідання Ковальським Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Тихошею Сергієм Михайловичем, на заочне рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області, ухвалене 03 серпня 2023 року під головуванням судді Рак Л.М., повний текст судового рішення складений 08 серпня 2023 року, У С Т А Н О В И В: У лютому 2022 року заступник керівника Миколаївської окружної прокуратури звернувся з позовом інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення. В обґрунтування позову прокурор посилався на те, що ухвалою Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 грудня 2020 року у справі №483/193/19 за результатами розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до ЄДРДР за №12017150100000275 від 20 квітня 2017 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 249 КК України, закрито провадження у зв`язку із закінченням строків давності притягнення осіб до кримінальної відповідальності. З аналогічних підстав ухвалою Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 квітня 2021 року у справі №483/179/20 закрито кримінальне провадження №12018150030004832 від 12 грудня 2018 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 249 КК України. У вказаних справах судом встановлено, що 25 листопада 2017 року ОСОБА_1 використовуючи для прикриття незаконної діяльності ФОП « ОСОБА_1 », діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідно до розробленого плану, перебуваючи в акваторії Чорного моря в районі Тендрівської коси та Ягорлицької затоки Очаківського району Миколаївської області із застосуванням знарядь лову, що заборонені до промислу риби породи катран та породи камбала-калкан, достовірно знаючи про встановлену Чорноморським басейновим управлінням Державного агентства рибного господарства заборону на промисел камбали-глоси від 10 липня 2017 року, а також вилов риби породи осетрових та ракоподібних, занесених до Червоної книги України, виловили: 9 особин севрюги звичайної, 9 особин катрана, 27 особин калкана чорноморського, 497 особин камбали-глоси, 67 штук крабів виду «трав`яний» та 100 штук крабів виду «кам`яний». Відповідно до розрахунків здійснених Державною екологічною інспекцією у Миколаївській області від 18 грудня 2017 року загальна сума заподіяної шкоди становить 878 471 грн., з яких 446 471 грн - шкода, заподіяна внаслідок незаконного добування водних живих ресурсів, 432 000 грн - розмір компенсації за незаконне добування, знищення або пошкодження видів тваринного і рослинного світу, занесених до Червоної книги України, її контенинтального шельфу та виключної (морської) економічної зони. Посилаючись на викладене та те, що відповідачі в добровільному порядку шкоду не відшкодували, прокурор просила стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь держави 878 471 грн в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу незаконним заняттям рибним та водним добувним промислом. Заочним рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 03 серпня 2023 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу незаконним зайняттям рибним та водним добувним промислом, в розмірі 878 471 грн на користь держави. Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_1 на користь держави по 4392 грн 35 коп. з кожного в рахунок відшкодування судового збору. У заяві про скасування заочного рішення, заперечуючи проти позову, представник ОСОБА_1 адвокат Тихоша С.М. - вказував, що відповідач ОСОБА_1 не з`явився в судове засідання з поважних причин, оскільки належним чином не був повідомлений про розгляд справи, в зв`язку з чим не міг захистити свої права. Зазначав, що судом не було враховано, що вина відповідачів не встановлена. Крім того вказував про пропуск прокурором позовної давності та подав заяву про її застосування. Ухвалою Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 січня 2024 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Тихоша С.М. - просив скасувати заочне рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 03 серпня 2023 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апелянт зазначав, що обґрунтовуючи відмову у перегляді заочного рішення суд першої інстанції у своїй ухвалі зазначив, що, оскільки зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи відповідача ОСОБА_1 суду було невідомо, тому відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України останній до суду викликався через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Проте суд першої інстанції взагалі не дослідив та не дав оцінки тому, що згідно довідки від 08.04.2022 року № 5107-5001506695 ОСОБА_1 , взятий на облік як внутрішньо переміщена особа та з того часу проживав за адресою: АДРЕСА_1 , а також не дослідив постанови про закриття кримінальних проваджень №12017150100000275 та №12018150030004832 відносно останнього, в яких зазначено місце проживання та роботи ОСОБА_1 . Крім того, м. Херсон, де був зареєстрований ОСОБА_1 , з 03.03.2022 року по 11.11.2022 року знаходилось в окупації. Також суд безпідставно не взяв до уваги заяву про застосування позовної давності, посилаючись на те, що позовна давність застосовуються судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, а такої заяви при розгляді справи не заявлялося. Проте апелянт звертає увагу, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про час та дату слухання справи, а тому й не міг подати вказану заяву. У відзиві на апеляційну скаргу заступник керівника Миколаївської окружної прокуратури зазначає, що всі виклики відповідача у призначені судові засідання здійснювалися судом відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства. Оскільки зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи відповідача суду було не відомо, то відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України останній до суду викликався через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, а тому не заслуговують на увагу посилання представника відповідача, що ОСОБА_1 належним чином не був повідомлений про розгляд справи. Також не заслуговують на увагу доводи про не доведення вини відповідачів у кримінальних провадженнях №12017150100000275 від 20 квітня 2017 року№12018150030004832 від 12 грудня 2018 року за обвинуваченнями у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 249 КК України, внаслідок закриття на підставі ухвал Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 грудня 2020 року у справі № 483/193/19 та від 21 квітня 2020 року у справі №483/179/20 у зв`язку із закінченням строків давності. Так, незважаючи на те, що кримінальні провадження закриті у зв`язку із закінченням строків давності, відповідачі не звільняються від обов`язку відшкодувати завдану ними шкоду. Також судом першої інстанції в ухвалі від 10 січня 2024 року, якою залишено заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення без задоволення, вірно зазначено, що відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення, а такої заяви при розгляді справи відповідачем не було подано. Щодо помилковості тверджень відповідача про пропуск позивачем строків позовної давності також зазначає, що позивачу про факт порушення та осіб, що його вчинили стало відомо лише у грудні 2021 року, доказів про обізнаність позивача щодо порушення його прав з іншої дати заява відповідача про застосування строків позовної давності та апеляційна скарга не містить. До того ж з 12 березня 2020 року по 30 червня 2023 року строки позовної давності були продовжені на законодавчому рівні під час дії карантину з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби (COVID -19). За такого прокурор вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 03 серпня 2023 року без змін. В судовому засіданні у суді апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Тихоша С.М. підтримав доводи і вимоги апеляційної скарги. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про день, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином: Миколаївська окружна прокуратура та Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу шляхом отримання повісток в електронному кабінеті у підсистемі ЄСІТС; ОСОБА_3 , - шляхом публікації оголошень на веб-поталі судової влади України відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України; ОСОБА_2 шляхом направлення повісток за зареєстрованим місцем проживання, що повернулись до суду без вручення адресату із відміткою про відсутність особи за вказаною адресою та за відсутності відомостей щодо іншої адреси особи відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. За таких обставин, врахувавши думку представника ОСОБА_1 - адвоката Тихоши С.М., колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності нез`явившихся учасників справи відповідно до вимог ст. 372 ЦПК України. Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Наказом № 429 від 04 листопада 2011 року Міністерства екології та природних ресурсів України затверджено Положення про державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Відповідно до п.п.1,3 даного наказу Державна екологічна інспекція в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Держекоінспекція) є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який діє у складі Держекоінспекції України і їй підпорядковується. Основними завданнями Держекоінспекції є реалізація повноважень Держекоінспекції України у межах відповідної території. Держекоінспекція (п.4.2 п/п " г") здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог, в тому числі і щодо законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів щодо: законності вирубки, ушкодження дерев і чагарників, знищення або ушкодження лісових культур, сіянців або саджанців у лісових розплідниках і на плантаціях, а також молодняку природного походження й самосівів на площах, призначених під лісовідновлення та тощо. Згідно з п/п. 6.11,6.17,6.18 п.6 Положення для виконання покладених на неї завдань Держекоінспекція має право: розраховувати розмір збитків, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, та пред`являти претензії ; вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах ; передавати до прокуратури, органів досудового слідства та органів дізнання матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки злочину. Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави. Відповідно до ст.20-2 Закону України "Про охорону природного навколишнього середовища" до компетенції державної екологічної інспекції належить організація і здійснення державного контролю за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень вимог законодавства про охорону, утримання і використання зелених насаджень. Вказаним законом вищезазначений орган наділений повноваженнями виступати позивачем у судах. Згідно відповіді Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) від 06.01.2022 року вих. № 79/1 на запит заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури підставою не подання позову про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищ ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_1 є нестача фінансування на сплату судового збору, у зв`язку із чим Держекоінспекція звернулась до Миколаївської окружної прокуратури стосовно здійснення представництва в суді інтересів держави в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) (т. 1 а.с. 37-38). Отже, заступник керівника Миколаївської окружної прокуратури в даному випадку мав право звернутися з позовною заявою до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого на здійснення відповідних функцій у даних правовідносинах, а саме Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу. Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 25 листопада 2017 року в період часу з 07 год. 45 хв. по 16 год. 00 хв., ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_1 , відповідно до розробленого плану, використовуючи найманих працівників в якості рибалок, які не були обізнані стосовно вчинення останніми злочину, перебуваючи в акваторії Чорного моря в районі Тендрівської коси та Ягорлицької затоки Очаківського району Миколаївської області із застосуванням знарядь лову, що заборонені до промислу риби породи катран та породи камбала-калкан, достовірно знаючи про встановлену Чорноморським басейновим управлінням Державного агентства рибного господарства заборону на промисел камбали-глоси від 10 липня 2017 року, а також вилов риби породи осетрових та ракоподібних, занесених до Червоної книги України, рухаючись на плавзасобах реєстраційний номер ЯМК 0014 та реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належать на праві власності ОСОБА_1 , виловили 9 особин севрюги звичайної, 9 особин катрана, 27 особин калкана чорноморського, 497 особин камбали-глоса, 67 штук крабів виду «трав`яний» та 100 штук крабів виду «кам`яний». Після цього, 25 листопада 2017 року, в період часу з 16 год. 00 хв. по 18 год. 37 хв., ОСОБА_3 ОСОБА_2 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_1 та за вказівкою останнього, використовуючи автомобіль марки УАЗ реєстраційний номер НОМЕР_2 , який перебував у фактичному володінні останнього, здійснили транспортування незаконно здобутих водних біоресурсів, а саме 9 особин севрюги звичайної, 9 особин катрана, 27 особин калкана чорноморського, 497 особин камбали-глоса на територію домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , де мало б бути здійснене їх сортування, зберігання та послідуючу реалізацію. Незаконно здобуті 67 крабів виду «трав`яний» та 100 крабів виду «кам`яний», що занесені до Червоної книги України, ОСОБА_3 та інша особа залишили в сітках в плавзасобах ЯМК 0014 та ЯМК 0169 на території риболовного причалу № НОМЕР_3 , що розташований в АДРЕСА_3 . Таким чином, за такими критеріями, як «вилов риби у період нересту, не чисельних її видів або тих, у відтворенні яких є труднощі», «добування великої кількості риби, водних тварин чи рослин або риби чи тварин, вилов яких заборонено» шкода рибним запасам України, яка завдана незаконним добуванням водних біоресурсів 9 особин севрюги звичайної, 9 особин катрана, 27 особин калкана чорноморського, 497 особин камбали-глоса, є істотною. Ухвалами Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 грудня 2020 року та 21 квітня 2021 року у справах № 483/193/19, № 483/179/20 кримінальні провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 249 КК України, на підставі ст. 49 КК України закрито у зв`язку із закінченням строків давності. Вказані ухвали суду набрали законної сили 29 грудня 2020 року та 29 квітня 2021 року (т. 1 а.с. 21-25). У вказаних кримінальних провадженнях цивільні позови про відшкодування збитків не заявлялися. Згідно розрахунків від 18 грудня 2017 року, проведених Держаною екологічною інспекцією у Миколаївській області відповідно до такс, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1209 від 21 листопада 2011 року та постанови Кабінету Міністрів України № 1030 від 07 листопада 2012 року, розмір шкоди, заподіяної внаслідок вилову біоресурсів, а саме 9 особин севрюги звичайної, 9 особин катрана, 27 особин калкана чорноморського, 497 особин камбали-глоса складає 878 471 грн. (т. 1 а.с. 35, 36). Як слідує з листа № 79/1.2 від 06 січня 2022 року Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) відомості про відшкодування шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, у сумі 878 471 грн. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відсутні (а.с. 37-28), тобто в добровільному порядку шкоду останніми не відшкодовано. Згідно з ч. 7 ст. l28 КIIК України особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства. Вiдповiдно до ч. 2 ст. 63 Закону України «Про тваринний світ» громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслiдок порушення законодавства в галузі охорони, використання i відтворення тваринного світу, в порядку та розмiрах, встановлених законодавством. Статтею 64 Закону України «Про тваринний світ» за порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу передбачена адміністративна, цивільно-правова чи кримінальна відповідальність відповідно до закону. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу, в порядку та розмірах, встановлених законодавством. Частиною 2 ст. 10 Закону України «Про тваринний світ» передбачено, що громадяни зобов`язані, зокрема, відшкодовувати шкоду, заподіяну ними тваринному світу внаслiдок порушення вимог законодавства про охорону, використання i відтворення тваринного світу. Згідно з ч.ч. 2, 4, 5 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, органiзацiї та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслiдок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсацii шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Відповідно до ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» шкода, заподіяна внаслiдок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі. Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної та юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Вiдповiдно до ст. 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездiяльнiстю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Кримінальні провадження стосовно відповідачів було закрито з нереабiлiтуючих підстав. Звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 за п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження за п. l ч. 2 ст. 284 КПК України здiйснено не тому, що вчинені ними діяння не містять ознак кримінального проступку, а тому що через тривалий проміжок часу справа набула значно менший суспiльний резонанс, i це суттєво позначається на досягненні мети покарання. Вищевказані ухвали суду про закриття кримінального провадження відповідачами не оскаржувались. Отже суд першої інстанції правильно вважав, що незважаючи на те, що кримінальні провадження закриті у зв`язку iз закінченням строків давності, проте вiдповiдачi не звільняються від обов`язку відшкодувати завдану ними навколишньому природному середовищу шкоду внаслiдок вчиненого кримінального правопорушення. За такого, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку наданим у справі доказам та дійшов обґрунтованого висновку про те, що протиправними діями відповідачів в зв`язку із незаконним зайняттям рибним та водним добувним промислом заподіяно шкоду навколишньому природному середовищу держави у розмірі 878 471 грн., яка з огляду на вищевикладені вимоги закону підлягає відшкодуванню шляхом стягнення даної суми з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у солідарному порядку. Апеляційна скарга не містить доводів щодо помилковості висновків суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення шкоди з відповідачів. Не містить скарга і заперечень щодо визначеного судом розміру шкоди, яка підлягає стягненню. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 стосовно розгляду справи судом першої інстанції за його відсутності без належного повідомлення про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає необґрунтованими. Так, на запит Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 11.02.2022 року Департаментом адміністративних послуг Херсонської міської ради було повідомлено про відсутність інформації щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 59). Відомостей щодо іншого зареєстрованого місця проживання (перебування) ОСОБА_1 чи місця його роботи під час розгляду справи у суді першої інстанції були відсутні. Частиною 11 статті 128 ЦПК України передбачено, що відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 викликався до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України в судові засідання: на 13.04.2023 року, на 16.05.2023 року, на 27.06.2023 року та на 03.08.2023 року (т. 1 а.с. 163, 171, 180, 189). Отже, посилання апеляційної скарги на порушення судом першої інстанції норм процесуального права у зв`язку із неналежним повідомленням ОСОБА_1 про розгляд справи - не можуть бути прийняті до уваги. Щодо доводів апеляційної скарги про подання позовної заяви із пропуском позовної давності, то слід зазначити наступне. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦПК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина третя статті 267 ЦК України). У постанові від 11 жовтня 2023 року у справі № 756/8056/19 Велика Палата Верховного Суду вказувала, що суд апеляційної інстанції вправі прийняти до розгляду заяву про застосування позовної давності лише за умови, що відповідач у справі не був належним чином повідомлений судом першої інстанції про день та час судового розгляду справи, чи у разі інших поважних причин, які об`єктивно позбавляли особу зробити в суді першої інстанції таку заяву, внаслідок чого було порушено принцип процесуальної рівності сторін. Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 повідомлявся судом першої інстанції про судовий розгляд належним чином відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу, проте відомостей про фактичне отримання ним судових повісток матеріали справи не містять, участі в судових засіданнях він не приймав, заяв по суті справи чи з процесуальних питань не подавав. Викладені обставини свідчать про наявність підстав для подання ОСОБА_1 заяви про застосування позовної давності вже після ухвалення Очаківським міськрайонним судом Миколаївської області оскаржуваного рішення. Разом із тим, вирішуючи вказану заяву, апеляційний суд вважає, що строк на звернення з даним позовом до суду не пропущений. Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. На підставі частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тобто, у справі, що переглядається, перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів довідалася або могла довідатися про порушення прав або законних інтересів. З матеріалів справи слідує, що 02 січня 2018 року Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) стало відомо про заподіяння державі внаслідок порушення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища шкоди у сумі 878 471 грн., про що свідчить зміст листа Держекоінспекції до начальника СВ Очаківського ВП ГУ НП України в Миколаївській області від 02.01.2018 року вих. № 03/01-22/12 із доданими до нього розрахунками розміру шкоди (т. 1 а.с. 33-36). Отже перебіг позовної давності за заявленими прокурором вимогами починається з 02 січня 2018 року. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами) було запроваджено карантин на всій території України з 12 березня 2020 року. У подальшому термін дії карантину неоднаразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX (далі - Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX) було внесено зміни до законодавчих актів та зазначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину. Зокрема цим Законом розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України було доповнено пунктом 12, який містить вищезазначені положення. Вказаний Закон України набрав чинності 02 квітня 2020 року. У постановах Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі №679/1136/21 та від 20 квітня 2023 року у справі № 728/1765/21 зазначено, що "у пункті 12 розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)". Отже, на час набрання чинності Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX передбачений ст. 257 ЦК України загальний трирічний строк позовної давності ще не сплив та був продовжений на строк дії карантину. До суду прокурор звернувся з даним позовом 08 лютого 2022 року - під час дії карантину, який був відмінений з 24 год. 00 хв. 30 червня 2023 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2". За таких обставин колегія суддів не може погодитись із доводами апеляційної скаргу про подання позову із пропуском позовної давності. З огляду на викладене доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному судовому рішенні. Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права. З огляду на результати апеляційного перегляду відсутні підстави для відшкодування судового збору, сплаченого за апеляційну скаргу. Керуючись ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Тихошею Сергієм Михайловичем, залишити без задоволення, а рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 03 серпня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України. Головуючий В.В. Коломієць Судді Н.В. Самчишина Т.В. Серебрякова Повний текст постанови складено 08 травня 2024 року