Ухвала ККС ВС № 613/527/22

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 травня 2023 року м. Київ справа № 613/527/22 провадження № 51-1465 cк 23 Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши касаційну скаргу засудженої ОСОБА_4 на вирок Богодухівського районного суду Харківської області від 20 вересня 2022 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 03 серпня 2023 року щодо неї, встановив: На адресу Суду надійшла касаційна скарга засудженої ОСОБА_4 на вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду щодо неї, в якій остання просить поновити їй строк на касаційне оскарження вищезазначених судових рішень. З огляду на те, що у клопотанні засудженої наведені об`єктивні причини пропуску строку на касаційне оскарження, колегія суддів вважає за необхідне визнати їх поважними та поновити вказаний процесуальний строк. За вироком Богодухівського районного суду Харківської області від 20 вересня 2022 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) та призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. Вирішено питання щодо долі речових доказів та процесуальних витрат у провадженні. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 03 серпня 2023 року вирок місцевого суду залишено без зміни. Згідно з вироком, ОСОБА_4 визнано винуватою у тому, що вона в умовах воєнного стану, 01 червня 2022 року, близько 16:00, перебуваючи біля домоволодіння ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , діючи повторно, умисно, шляхом вільного доступу через незачинену хвіртку пройшла на територію вказаного домоволодіння, де шляхом відчинення вхідних дверей, проникла до вітальні, звідки викрала зарядний пристрій для автомобільного акумулятора «FOXSUR FBC1205D», вартістю 593, 40 грн та два двоспальних комплекти постільної білизни торгової марки «Narnia», вартістю 738 грн. Після чого, залишила вказаний будинок, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинила потерпілому ОСОБА_5 майнової шкоди на загальну суму 1331,40 грн. У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_4 посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та її особі через суворість, просить вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду змінити та призначити їй покарання із застосуванням приписів ст. 69 КК. В обґрунтування своїх доводів посилається на те, що суди не врахували всіх даних, що характеризують її особу та обставин, що пом`якшують покарання, а саме щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Крім того, засуджена просить звернути увагу на те, що вчинене нею кримінальне правопорушення відбулося на території, яка не була тимчасового окупованою, без вогневого ураження або проходу військ, тому на її думку, кваліфікуюча ознака «в умовах воєнного стану», відсутня. Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи та дослідивши долучені до скарги копії судових рішень, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав. Відповідно до ст. 50, ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_4 покарання, суд, дотримуючись наведених вимог кримінального закону, урахував усі обставини справи, в тому числі й тяжкість вчиненого злочину, який згідно з вимогами ст. 12 КК є тяжким, дані про особу обвинуваченої, яка раніше неодноразово судима, не працює, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, піклується про матір похилого віку, відшкодувала матеріальну шкоду потерпілому, який при призначенні покарання покладався на розсуд суду, також обставини, що пом`якшують покарання - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, обставини, що обтяжують покарання -рецидив злочину. Апеляційний суд, переглянувши вирок місцевого суду за апеляційною скаргою обвинуваченої, вказав, що призначаючи ОСОБА_4 покарання суд першої інстанції врахував всі обставини, на які посилається скаржниця, та з огляду на фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, беручи до уваги особу обвинуваченої, вважав, що виправлення останньої можливе лише протягом визначеного судом строку в умовах ізоляції від суспільства, а тому вирок місцевого суду залишив без змін. При цьому апеляційний суд обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для зміни вироку суду першої інстанції та призначення ОСОБА_4 більш м`якого покарання із застосуванням до неї положень ст. 75 КК. Згідно приписів ч. 1 ст. 69 КК за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винної суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. Підставами призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, визначено дві групи обставин, які характеризують як вчинений злочин, так і особу винного, що мають враховуватися в їх сукупності, а саме: наявність декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Тобто, принаймні одна з встановлених обставин має істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. В поєднанні з обставинами (обставиною), яка пом`якшує покарання, та з урахуванням даних про особу, які відповідним чином характеризують винуватого, зазначені чинники у своїй сукупності утворюють підставу для застосування ст. 69 КК. Призначення більш м`якого покарання, ніж зазначене в санкції кримінально-правової норми, можливе лише у тому випадку, коли встановлені у справі обставини в своїй сукупності настільки істотно знижують ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим. На переконання колегії суддів касаційного суду, за обставинами цього кримінального провадження, хоча і встановлено наявність двох обставин, які пом`якшують покарання, однак відсутні підстави вважати, що вони істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. Оскільки, зі змісту оскаржуваних рішень вбачається, що ОСОБА_4 , будучи раніше судимою за умисні корисливі кримінальні правопорушення, маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, знову повторно скоїла злочин проти власності, що свідчить про її стійку антисоціальну та кримінальну спрямованість. Підстав для пом`якшення покарання, про що просить засуджена у своїй касаційній скарзі, колегія суддів не вбачає, враховуючи і те, що до неї вже застосовувався інститут звільнення від відбування покарання, при цьому вона не зробила належних для себе висновків та на шлях виправлення не стала, знову вчинивши умисний корисливий злочин. За таких обставин призначене ОСОБА_4 покарання в межах мінімальної санкції ч.4 ст.185 КК за видом та строком відповідає положенням ст.ст.50,65 КК. Що стосується доводів касаційної скарги засудженої щодо недоцільності застосування до неї кваліфікуючої ознаки крадіжки «в умовах воєнного стану», слід зазначити наступне. Так, Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» на території України введено воєнний стан із 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії якого в подальшому було продовжено. Законом України №2117-IX від 03 березня 2022 року «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за мародерство» посилено відповідальність за кримінальні правопорушення, передбачені ст.ст. 185, 186, 187, 189, 191 КК, вчинені в умовах воєнного стану. Відповідно до таких змін крадіжка, вчинена в умовах воєнного або надзвичайного стану кваліфікується за ч. 4 ст. 185 КК, за що у санкції статті передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років. При цьому кваліфікація за ч. 4 ст. 185 КК не передбачає такого тлумачення та кваліфікуючої ознаки як вчинення крадіжки з використанням умов воєнного стану або вчинення її на певній території України, де проводяться бойові дії. Згідно встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин, які ніким з учасників судового провадження не оспорювались, крадіжку ОСОБА_4 вчинила 01 червня 2022 року у смт. Шарівка Богодухівського району Харківської області, тобто на території України під час дії воєнного стану. Таким чином висновок місцевого суду, що дії ОСОБА_4 необхідно кваліфікувати саме як вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжка), повторно, в умовах воєнного стану є обґрунтованим. З огляду на викладене, колегія суддів касаційного суду не вбачає підстав для сумніву в правильності такого висновку суду першої інстанції, а тому доводи засудженої вважає безпідставними. Суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає. Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Верховний Суд постановив: Задовольнити клопотання засудженої ОСОБА_4 про поновлення строку на касаційне оскарження вироку Богодухівського районного суду Харківської області від 20 вересня 2022 року та ухвали Харківського апеляційного суду від 03 серпня 2023 року щодо неї. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_4 на вирок Богодухівського районного суду Харківської області від 20 вересня 2022 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 03 серпня 2023 року щодо неї. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3