LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Ухвала КЦС ВС488/203/21

від 07.05.2024 · Цивільна
Резолютивна:У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду Шиповича В. В., Осіяна О. М., Синельникова Є. В. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про відшкодування майнов…

УХВАЛА 07 травня 2024 року м. Київ справа № 488/203/21 провадження № 61-6250вд24 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Луспеника Д. Д. розглянув заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду Шиповича В. В., Осіяна О. М., Синельникова Є. В. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про відшкодування майнової шкоди та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 25 травня 2023 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 27 березня 2024 року, ВСТАНОВИВ: У січні 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із вказаним вище позовом. Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 25 травня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено. Постановою Миколаївського апеляційного суду від 27 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 25 травня 2023 року змінено, викладено мотивувальну частину рішення в редакції вказаної постанови. 25 квітня 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , із застосуванням засобів поштового зв`язку, звернулися до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 25 травня 2023 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 27 березня 2024 року. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 29 квітня 2024 року справу призначено судді-доповідачеві Шиповичу В. В., судді, які входять до складу колегії: Осіян О. М., Синельников Є. В. 02 травня 2024 року ОСОБА_1 , із застосуванням засобів поштового зв`язку, звернулася до Верховного Суду із заявою про відвід суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду на підставі пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України. Заява про відвід обґрунтована тим, що в неї відсутня довіра як до колегії суддів, визначеної для розгляду цієї справи, так і до всіх суддів Верховного Суду, оскільки, на її думку, судді спрямовують свою діяльність не на ефективний захист законних прав та інтересів громадян, а лише створюють формальний вигляд «ефективної» діяльності та висловлення чергової правової позиції. Вважає, що під час розгляду справи № 488/203/21 судді не досліджують матеріали справи та ухвалюють формальні рішення, незважаючи на фактичні обставини. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 травня 2024 року заявлений ОСОБА_1 відвід суддів Верховного Суду Шиповича В. В., Осіяна О. М., Синельникова Є. В. визнано необґрунтованимта передано для вирішення зазначеного питання іншому судді. Згідно з частинами другою та третьою статті 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 травня 2024 року заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду призначено судді Верховного Суду Луспенику Д. Д. Вважаю, що підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного цивільного суду немає. Відповідно до статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. За змістом частини восьмої статті 40 ЦПК України передбачено, що суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною одинадцятою статті 40 ЦПК України за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу. Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. У рішенні ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» (№ 33949/02, § 49-52, від 09 листопада 2006 року) зазначено, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими. Як зазначає Європейський суд з прав людини, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (Hauschildt Case, № 11/1987/134/188, §48). Щодо суб`єктивного критерію, то немає підстав стверджувати, що судді Верховного Суду Шипович В. В., Осіян О. М. , Синельников Є. В. виявляють особисту упередженість. Презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з`являться докази на користь протилежного. Таких доказів заявником не надано. Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об`єктивно виправдані. Доводи заявника, які обґрунтовані виключно припущеннями і нічим не доведені, ґрунтуються на загальних фразах, не свідчать про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості та об`єктивності суддів. Відвід може бути заявлений лише суддям, які беруть участь у справі, а тому заява ОСОБА_1 про відвід усім суддям Верховного Суду не розглядається. При цьому Верховний Суд звертає увагу заявника на те, що заявлення завідомо безпідставного відводу є зловживанням процесуальними правами (пункт 1 частини другої статті 44 ЦПК України) Оскільки обставини, на які посилається ОСОБА_1 як на підставу для відводу суддів, не дають підстав для обґрунтованого сумніву в неупередженості та об`єктивності суддів Шиповича В. В., Осіяна О. М., Синельникова Є. В.при розгляді цієї справи, заява ОСОБА_1 про відвід від участі у розгляді справи суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду задоволенню не підлягає. Керуючись статтями 36, 40 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду Шиповича В. В., Осіяна О. М., Синельникова Є. В. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про відшкодування майнової шкоди та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 25 травня 2023 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 27 березня 2024 року відмовити. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Д. Д. Луспеник

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»