Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 260/622/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 260/622/23 пров. № А/857/6335/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Шинкар Т.І., суддів Обрізка І.М., Сеника Р.П. розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду про залишення заяви без задоволення (головуючий суддя Маєцька Н.Д.), ухвалене в порядку письмового провадження м.Ужгород 19 лютого 2024 року у справі №260/622/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправними рішень, дій та бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду, В С Т А Н О В И В : 09.02.2023 ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, просив: визнати кінцеву дату періоду за який слід відповідачу здійснювати перерахунок пенсії по інвалідності та зобов`язати її виплатити; зобов`язати відповідача перерахувати та виплатити поточну пенсію по інвалідності в межах фактичного розміру та не обмежувати її максимальним розміром; визнати протиправними дії відповідача по сплаті йому пенсії в межах її максимального розміру. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 березня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо застосування обмеження з 21 січня 2020 року максимального розміру пенсії ОСОБА_1 десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити, починаючи з 21 січня 2020 року, перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. 08.02.2024 судом першої інстанції зареєстрована заява ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій та бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду. Заява обґрунтована тим, що виконавчий лист у справі № 260/622/23 пред`явлений до виконання до Відділу примусового виконання рішень Управління примусового виконання рішень у Закарпатській області, про що винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Після накладення на відповідача штрафів за невиконання рішення суду та надіслання до правоохоронних органів повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, державним виконавцем винесену постанову про закінчення виконавчого провадження від 29 листопада 2023 року. Відтак, позивач вважає, що рішення суду у справі Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області не виконано, а також не вжито всіх належних заходів для його виконання. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року заяву залишено без задоволення. Відмовляючи в задоволені заяви, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2023 року у справі № 260/7590/23 визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу від 16 серпня 2023 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 та рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року у справі № 260/9671/23 визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу від 27 жовтня 2023 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1. Вказані рішення Закарпатського окружного адміністративного суду набули законної сили. Суд першої інстанції заначив, що у вказаних рішеннях судом встановлено, що причиною невиплати стягувачу всієї суми перерахованої пенсії - є недостатність доходів Пенсійного фонду України, а саме коштів Державного бюджету України на фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, тобто існування об`єктивних причин, що не залежать від поведінки боржника у виконавчому провадженні. Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки позивачем не доведено та судом не встановлено обставин вчинення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області протиправних дій чи бездіяльності при виконанні рішення суду від 21 березня 2023 у цій справі, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви позивача про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, просить скасувати ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року та ухвалити постанову, якою заяву задовольнити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що постанови про накладання штрафів виконавчою службою визнанні протиправними та скасовані у зв`язку з чим, направлення повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення наразі є безпідставним та нечинним, і тому на даний час, відсутні будь-які чинні заходи, щодо примусового виконання рішення суду №260/622/23.Скаржник зазначає, що є неприпустимим виправдання неможливості виконання судового рішення, відсутністю належного фінансування. Враховуючи положення статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів. Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає. З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що 21 березня 2023 року рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області задоволено частково. 20 квітня 2023 року рішення набрало законної сили. 28 червня 2023 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного МРУ МЮ Білинцем В.О. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1. 16 серпня 2023 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного МРУ МЮ Білинцем В.О. винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. у ВП № НОМЕР_1 за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії. 27 жовтня 2023 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного МРУ МЮ Білинцем В.О. винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн. у ВП № НОМЕР_1 за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2023 року у справі № 260/7590/23 визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу від 16 серпня 2023 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 та рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року у справі № 260/9671/23 визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу від 27 жовтня 2023 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1. Вважаючи, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області не виконано, а також не вжито всіх належних заходів для виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 березня 2023 року, ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій та бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з таких підстав. Згідно з статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Відповідно до частин 2, 3 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Відповідно до частини 1 статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Згідно з частиною 2 статті 372 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Положеннями частини 1 статті 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Частиною 2 статті 383 КАС України закріплено, що у такій заяві зазначаються: 1)найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються. На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом. До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи. Указана стаття 383 КАС України передбачає можливість звернутися до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Ця стаття є останньою в розділі IV КАС України «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах» і містить чіткі вимоги до такої заяви, строк звернення, порядок її розгляду та наслідки невідповідності вимогам заяви. Зі змісту цієї статті випливає, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою. Перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення. Зокрема, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов`язує суб`єкта владних повноважень здійснити його виконання. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має право спонукати до вчинення дій для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», і лише після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а таке і надалі залишається не виконаним, в такої особи виникає право звернення до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України. Аналіз зазначених положень статті 383 КАС України дозволяє суду апеляційної інстанції дійти висновку, що подання до суду заяви у порядку, передбаченому статтею 383 КАС України, можливе за умови перебування виконавчого документа на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби. Тобто при здійсненні судового контролю за виконанням рішення суду в порядку статті 383 КАС України обов`язково підлягають з`ясуванню обставини виконання судового рішення в примусовому порядку, а не обставини невиконання відповідачем судового рішення в добровільному порядку. Вказане відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 20 січня 2021 року у справі № 640/1364/19. Апеляційний суд зазначає, що старшим державним виконавцем Білинець В.О. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 29.11.2023, (а.с 14 т. 2), а відтак на момент розгляду заяви в порядку статті 383 КАС України, така не підлягає до задоволення, оскільки ключовим у визнанні протиправним рішень, дій та бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду є наявність відкритого виконавчого провадження. Таким чином, звернення рішення суду до примусового виконання є обов`язковою передумовою для подання заяви у порядку статті 383 КАС України, оскільки повноваження щодо вчинення дій щодо примусового виконання рішення суду, в тому числі і щодо перевірки його виконання, належить передусім до державних виконавців, а звернення до суду в порядку статті 383 КАС України є виключною мірою, якщо позивачем вичерпано усі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду. Зміст конкретних обставин, хронологія та послідовність дій стягувача ОСОБА_1 , який є заявником при розгляді даної заяви, не дають підстав вважати, що такий в повному обсязі виконав вимоги частини 2 статті 383 КАС України, які б зобов`язували суд першої інстанції задовольнити подану позивачем заяву. У контексті викладеного можна узагальнити, що звернення ОСОБА_1 до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України, коли останній не використав можливість виконання рішення суду на підставі Закону України «Про виконавче провадження», а саме оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження від 29.11.2023, а відтак таке є передчасним. Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви відсутності правових підстав для задоволення вимог заяви, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають. Керуючись статтями 241, 243, 308, 312, 316, 321, 325, 328, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року про залишення заяви без задоволення № 260/622/23 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя Т. І. Шинкар судді І. М. Обрізко Р. П. Сеник