Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/3690/23

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 травня 2024 року справа №200/3690/23 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2023 року (головуючий суддя І інстанції Шинкарьова І.В.), складеного в повному обсязі 02 жовтня 2023 року, у справі № 200/3690/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій відповідача протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якій позивач просить суд: визнати дії відповідача в частині відмови в зарахуванні до страхового стажу періоду роботи в колгоспі «Зоря Комунізму» з 26.03.1981 по 02.08.1983 по 19.01.1989 та період роботи в колгоспі «Заповіт Ілліча» з 05.01.1987 по 25.06.1987, та період роботи в Кіндратівській сільській раді з 01.07.1987 по 31.12.1998 незаконними; зобов`язати відповідача зарахувати до загального стажу період роботи в колгоспі «Зоря Комунізму» з 26.03.1981 по 02.08.1983 по 19.01.1989, та період роботи в колгоспі «Заповіт Ілліч» з 05.01.1987 по 25.06.1987, та період роботи в Кіндратівській сільській раді з 01.07.1987 по 31.12.1998 та зробити перерахунок пенсії з часу звернення до відповідача, тобто 12.06.2023. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в частині відмови в зарахуванні до страхового стажу періоду роботи в колгоспі «Зоря Комунізму» з 26.03.1981 по 02.08.1983 та період роботи в колгоспі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з 05.01.1987 по 25.06.1987, та період роботи в Кіндратівській сільській раді з 01.07.1987 по 31.12.1998. Зобов`язано Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.06.2023 про перерахунок пенсії на підставі Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV та прийняти обґрунтоване рішення відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV з урахуванням висновків суду. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись з судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2023 року у справі № 200/3690/23, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та відмовити у задоволені позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги апелянтом зазначено, що спірний період роботи позивача не зарахований до страхового стажу у зв`язку з порушенням вимог основних положень порядку видачі та ведення трудових книжок колгоспників Сторони в судове засідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином. Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV з 07.07.2022. Позивач 12.06.2023 звернулась із письмовою заявою до відповідача із проханням включення до страхового стажу позивача періоду роботи в колгоспі «Зоря комунізму» з 26.03.1981 по 02.08.1983, в колгоспі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з 05.01.1987 по 25.06.1987 і період роботи в Кіндратівській сільські раді з 01.07.1987 по 31.12.1998. Письмове звернення від 12.06.2023, яке надійшло 19.06.2023 та зареєстроване відповідачем за №12149/Л-0500-23, розглянуто відповідачем відповідно до Закону України від 02.10.1996 №393/96 «Про звернення громадян». У відповіді від 17.07.2023 №13426-12149/Л-02/8-0500/23 вказано, що відповідно до ст. 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період роботи після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. Аналізом наданих документів встановлено, що до страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 , що видана 01.04.1981, оскільки відомості про встановлений мінімум та кількість відпрацьованих вихододнів не завірені підписами та печатками, як передбачено Основними положеннями про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310 «Про трудові книжки колгоспників». Крім того вказано, що період роботи з 01.07.1987 по 31.12.1998 не зараховано до страхового стажу, так як в записі трудової книжки НОМЕР_2 від 01.04.1991 про прийом і звільнення з роботи відсутній номер розпорядження сільської ради, що є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №

162. Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав. Приймаючи спірне рішення, суд першої інстанції вказав на необхідність повторного розгляду заяви позивача про перерахунок пенсії та зобов`язав управління прийняти вмотивоване рішення по суті заяви. Суд апеляційної інстанції погоджує висновки суду першої інстанції з наступних підстав. Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Відповідно до положень частини першої статті 1 № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу. Згідно з абзацом 1 частини другої цієї статті страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Законом № 1058-IV визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»). Приписами ст. 24 Закону №1058 визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. До набрання чинності № 1058-IV питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій, регулювалися Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII. Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Разом з тим, до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. Таким чином, відповідно до вимог ч.2 ст.56 Закону №1788-XII час роботи за фактичною тривалістю враховується лише у випадку, якщо член колгоспу не виконував встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві без поважних причин. При цьому, суд зазначає що положеннями статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Зазначене узгоджується з положеннями статті 48 Кодексу законів про працю України. Також, згідно зі статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться. Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. При цьому, суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) стосовно того, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Відповідальність за некоректне заповнення трудової книжки позивача, покладається на керівництво колгоспу та некоректне заповнення даного документу не повинно впливати на реалізацію позивачем права на отримання пенсії. Суд вважає, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 25.04.2019 року у справі №593/283/17 та від 30.09.2019 року у справі № 638/18467/15-а. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає неприйнятними доводи апеляційної скарги щодо наявності недоліків у трудовій книжці позивача. З трудової книжки НОМЕР_2 позивача вбачається, що позивач у спірний період працювала на посадах секретаря виконавчого комітету, заступником голови Кіндратівської сільської ради з 01.07.1987 по 23.08.2019. Трудову книжку колгоспника НОМЕР_3 позивача з якої вбачається, що позивача за спірний період працювала з 26.03.1981 по 02.08.1983 на посаді агроном-овочівник; з 05.01.1987 по 25.06.1987 була членом колгоспу «Заповіт Ілліча». Також в матеріалах справи наявні рішення Кіндратівської сільської ради від 13.07.1994, 10.11.1995 №26, від 29.11.1995 №31, від 22.05.1996 №22, від 26.09.1996 №41, від 24.06.1997 №33, від 15.08.1997 щодо обрання заступника голови Кіндратівської сільської ради та надання відпусток позивачу. Крім того, позивачем була подана заява до Пенсійного органу встановленої форми про що свідчать наявні матеріали справи. Листами від 17.07.2023 № 13426-12149/Л-02/8-0500/23 та від 18.07.2023 № 13672- 12415/Л-02/8-0500/23 (без прийняття рішення) відповідач повідомив позивача по суті порушеного питання стосовно зарахування періодів стажу, але, як зазначає відповідач, за даними ІКІС ПФУ: Підсистеми «Звернення» за перерахунком пенсії ОСОБА_1 не зверталась і відповідне рішення не приймалось. Таким чином, відповідачем порушено норму п.4.1 та 4.3 "Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки заява про перерахунок пенсії від 12.06.2023 не реєстрована в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію та не приймалось відповідачем відповідне рішення. Суд зазначає, що наведені вище обставини свідчать про недбале ставлення пенсійного органу до вирішення такого важливого питання як пенсійне забезпечення особи, яке гарантується ст.46 Конституції України і визначено законодавцем як джерело існування громадянина держави. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції щодо необхідності виходу за межі позовних вимог та оскільки за поданою позивачем заявою від 12.06.2023 про перерахунок пенсії відповідач відповідного рішення по суті не приймав, уповноважений орган не перевіряв дотримання інших умов для перерахунку пенсії, зокрема, не з`ясовував та не вирішував питання щодо наявності у позивача підстав для такого перерахунку, суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність покласти на відповідача обов`язок повторно розглянути заяву позивача про перерахунок пенсії відповідно до Закону №1058-VI з урахуванням висновків суду. Інші доводи апеляційної скарги є неприйнятними та повністю спростовуються висновками суду першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та ухвалу суду першої інстанції без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2023 року у справі № 200/3690/23 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 07 травня 2024 року. Судді А.В. Гайдар Е.Г. Казначеєв І.Д. Компанієць