Постанова Дніпровський апеляційний суд № 213/1890/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4232/24 Справа № 213/1890/23 Суддя у 1-й інстанції - Мазуренко В.В. Суддя у 2-й інстанції - Тимченко О. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 травня 2024 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого судді Тимченко О.О., суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П., учасники справи: позивач Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль», відповідач ОСОБА_1 розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу № 213/1890/23 за позовом Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 лютого 2024 року (суддя Мазуренко В.В.), ухвалене в приміщенні Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, В С Т А Н О В И В: КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ В травні 2023 року АТ «Криворізька теплоцентраль» звернулося до суду з зазначеним позовом, в обґрунтування якого послалось на те, що позивач надає послуги з постачання теплової енергії відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 , але відповідач в повному обсязі оплату за отримані послуги не здійснювала, в результаті чого, виникла заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 48 450,25 грн. та заборгованість за абонентське обслуговування в період з 01 листопада 2021 року по 31 березня 2023 року 130,50 грн. Просило суд стягнути з відповідача на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01 листопада 2019 року по 31 березня 2023 року в розмірі основного боргу 48 450,25 грн., заборгованість за абонентське обслуговування 130,50 грн., інфляційні втрати 3 292,89 грн, 3% річних 1 182,41 грн; стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 2 684,00 грн. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 лютого 2024 року позов АТ «Криворізька теплоцентраль» задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» заборгованість за спожиту послугу з постачання теплової енергії (централізованого опалення) в розмірі 48 450,25 грн, заборгованість по платі за абонентське обслуговування в розмірі 130,50 грн, інфляційні втрати у розмірі 3 292,89 грн, 3% річних у розмірі 1 182,41 грн, а всього 53 056,05грн. та судовий збір у розмірі 2 684 грн. Судове рішення мотивоване тим, що позивачем були надані послуги з постачання теплової енергії до квартири АДРЕСА_2 , однак, відповідачка не виконувала своїх зобов`язань по оплаті за отримані послуги за період 01 листопада 2019 року по 31 грудня 2023 року, у зв`язку з чим, у неї перед АТ «Криворізька теплоцентраль» утворилась заборгованість за вказаний період в розмірі 48 450,25 грн. За таких обставин, суд першої інстанції вважав позовні вимоги АТ «Криворізька теплоцентраль» обґрунтованими, та такими, що підлягають повному задоволенню. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ В апеляційній скарзі, поданій до апеляційного суду, відповідач посилаються на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, з застосуванням строку позовної давності. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ Апеляційна скарга мотивована тим, що заборгованість за житлово-комунальні послуги з відповідачки на користь позивача була стягнута за період, що знаходиться поза межами строку позовної давності, без застосування строків позовної давності. Апелянт зауважує, що перебіг позовної давності не переривався, ніяких дій, що свідчать про визнання боргу, нею вчинено не було. Отже, до спірних правовідносин повинен був застосовуватися строк позовної давності загальною тривалістю у 3 роки. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване, апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ АТ «Криворізька теплоцентраль» здійснює постачання теплової енергії до багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , де опалення квартири здійснюється від транзитних трубопроводів житлового будинку та є невід`ємною частиною системи опалення цього будинку загалом. Відповідно до Розрахунку ціни позову за спожиту теплову енергію, наданого позивачем, вбачається, що заборгованість за 01 листопада 2019 року по 31 березня 2023 року становить 48 450,25 грн. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Згідно із частиною 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню. МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду: малозначних справ; справ, що виникають з трудових відносин; справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до частини 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Зважаючи на те, що ціна позову в даній справі є меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у встановлені законом строки не вносив плату за отримані житлово-комунальні послуги, а тому заборгованість підлягає стягненню у судовому порядку. Також, суд дійшов висновку, що на дані правовідносини поширюється дія частини 2 статті 625 ЦК України щодо сплати суми боргу із врахуванням індексу інфляції та 3% річних, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання, у зв`язку з чим, враховуючи наведене вище та ту обставину, що відповідач, у встановлені законом строки, не вносив плату за отримані житлово-комунальні послуги, АТ «Криворізька теплоцентраль» має право на стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за період прострочки виконання зобов`язань. При цьому, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування наслідків пропуску позивачем позовної давності, оскільки відповідачем було вчинено дії, які свідчать про визнання боргу та переривають перебіг позовної давності, та Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Проте погодитись з таким висновком суду першої інстанції в повній мірі погодитись не можливо з наступних підстав. Між позивачем та відповідачами виникли правовідносини по наданню, з одного боку, та споживанню, з іншого боку, комунальних послуг по централізованому опаленню, які врегульовано Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року, Законом України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 року № 2633-IV та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №

630. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами. Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що індивідуальний споживач зобов`язаний: оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Відповідно до частини шостої статті 19 Закону України «Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву споживача кореспондує визначений пунктом 5 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» його обов`язок оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Обов`язок споживача оплатити надані послуги встановлено статтею 19 Закону України «Про теплопостачання». Частиною 1 статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що плата за послуги нараховується щомісячно. Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку. Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України, цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання. Відповідно до частини першої статті 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Тлумачення як положень частини першої статті 714 ЦК України, так і інших норм глави 54 ЦК України дозволяє стверджувати, що по своїй суті договір, на підставі якого відбувається постачання теплової енергії споживачу, є видом договору купівлі-продажу. Такий же висновок можливо зробити й при тлумаченні норм, закріплених в Законі України «Про теплопостачання», в редакції, чинній на час виникнення боргу. У тексті Закону України «Про теплопостачання», в редакції, чинній на час виникнення боргу, неодноразово вживається словосполучення «договір купівлі-продажу», зокрема: стаття 1, частина четверта статті 19, частина перша статті 25, пункти б, 7, 8 частини першої статті

31. АТ «Криворізька теплоцентраль», відповідно до тарифів на теплову енергію, в оспорюваний період, постачалося централізоване опалення до житла відповідачів, однак відповідачкою зобов`язання по оплаті за надані послуги здійснюється неналежним чином. Так, згідно з наданим до суду розрахунком заборгованості, сума боргу по оплаті за централізоване опалення та гаряче постачання квартири АДРЕСА_2 за період з 01 листопада 2019 року по 31 березня 2023 року становить 48 450,25 (а.с.7). Визначаючи період та розмір заборгованості за послуги з централізованого опалення, колегія суддів вважає, що цей період буде становити з 10 травня 2020 року по 31 березня 2023 року, з огляду на наступне. Відповідно до статті 256 ЦКУкраїни, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Частиною четвертою статті 267 ЦКУкраїни передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Частинами першою, п`ятою статті 261 ЦКУкраїни встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Позовна давність відповідно до частини першої статті 260 ЦКУкраїни обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього кодексу. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті). Згідно правового висновку, викладено у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц, провадження № 14-59цс18, якщо суд першої інстанції ухвалить рішення за відсутності відповідача по справі, відповідач вправі заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі вказане рішення суду першої інстанції. З наведеного слідує, що відповідач вправі заявити про застосування позовної давності у суді апеляційної інстанції. Відповідачка ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить застосувати строк позовної давності та наслідки його спливу. Звертаючись до суду з даним позовом, АТ «Криворізька теплоцентраль» просило стягнути з відповідача заборгованість за послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання, яка виникла за період з 01 листопада 2019 року по 31 березня 2023 року. Слід зауважити, що позовна давність, відповідно до частини першої статті 260 ЦК України, обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього кодексу. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті). Доказів переривання строку позовної давності позивачем до суду першої інстанції надано не було. Позовна заява подана 10 травня 2023 року, що підтверджується вхідним штампом суду (а.с.1), тобто після спливу позовної давності щодо щомісячних платежів по травень 2020 року. У зв`язку з наведеним вище колегія суддів вважає такими, що заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не було застосовано до спірних правовідносин строк позовної давності, тому сума боргу по оплаті за централізоване опалення до квартири АДРЕСА_2 має бути стягнута в межах строків позовної давності, у зв`язку з чим заборгованість має бути стягнута за період з 01 травня 2020 року по 31 березня 2023 року, яка, згідно проведеного колегією суддів розрахунку становить 38 479, 55грн., заборгованості по платі за абонентське обслуговування в розмірі 130,50 грн., інфляційних втрат 1 692, 38 грн., 3% річних 521,58 грн., а всього 40 824,01 грн. Згідно частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат: судового збору в сумі 2 684,00 грн., сплаченого при подачі позову (а.с.5), тому оскільки позов підлягає частковому задоволенню, колегія суддів, з врахуванням положень статті 141 ЦПК України, вважає за необхідне відшкодувати позивачу понесені витрати в сумі 2 684,00 грн., як мінімальну ставку розміру судового збору при поданні даної позовної заяви. За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення по справі про часткове задоволення позовних вимог АТ «Криворізька теплоцентраль» та стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» заборгованості по оплаті за надані житлово-комунальні послуги в межах періоду з 01 травня 2020 року по 31 березня 2023 року в розмірі 38 479,55грн., заборгованості по платі за абонентське обслуговування в розмірі 130,50 грн., інфляційних втрат 1 692, 38 грн., 3% річних 521,58 грн., та 2 684,00 судового збору за подання позовної заяви. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Відповідно до пункту 4 частини 1, пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушенням норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. З огляду на те, що судом першої інстанції при розгляді даної справи було порушено норми процесуального права, апеляційний суд вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог АТ «Криворізька теплоцентраль». РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. За частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи зазначене, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції в розмірі 2 684,00 грн., як мінімальну ставку розміру судового збору при поданні даної позовної заяви. Керуючись статтями 367, 369, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 лютого 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» заборгованість за спожиту послугу з постачання теплової енергії (централізованого опалення) в розмірі 38 479, 55грн., заборгованість по платі за абонентське обслуговування в розмірі 130,50 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 692, 38 грн., 3% річних у розмірі 521,58 грн, а всього 40 824,01 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» судовий збір у розмірі 2 684,00 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України. Головуючий О.О.Тимченко Судді Я.М.Бондар В.П.Зубакова