Постанова Київський апеляційний суд № 758/4571/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 758/4571/23 Головуючий у І інстанції Ковбасюк О.О. Провадження №22-ц/824/7912/2024 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О. ПОСТАНОВА Іменем України 26 квітня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Таргоній Д.О., Голуб С.А., Слюсар Т.А., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Бордунової Надії Олександрівни та апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Ільїна Олександра Павловича на рішення Подільського районного суду м. Києва від 24 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, ВСТАНОВИВ: У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що з 12 листопада 2004 року вони з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Подільського районного суду міста Києва від 13 грудня 2011 року. Від шлюбу у них є двоє дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 02 липня 2012 року між позивачем та відповідачем було укладено мирову угоду, яка визнана ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 29 серпня 2012 року, якою було узгоджено, що діти проживають з матір`ю, а відповідач сплачує аліменти на утримання дітей в твердій грошовій сумі у розмірі по 2 000 грн на одну дитину. Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 26 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 06 липня 2021 року, змінено спосіб стягнення аліментів, встановлений на підставі мирової угоди від 02 липня 2012 року, та вирішено стягувати з відповідача аліменти в розмірі 1/3 від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення ОСОБА_8 повноліття. В обґрунтування позову позивачка зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_3 старша дочка ОСОБА_3 досягла 18 років, після чого стягнення аліментів на неї припинено та з відповідача, у відповідності до положень ч. 3 ст. 183 СК України, стягуються аліменти на молодшу дочку ОСОБА_5 в розмірі 1/6 частини його заробітку. Проте такий розмір аліментів не задовольняє потреб дитини, оскільки вона є такою, що має особливі потреби, зумовлені вродженими вадами здоров`я. Так, ОСОБА_5 є дитиною з інвалідністю, з діагнозом незавершений остеогенез, аутосомно-рецесивного типу, функціональна слабкість м`язів спини та кінцівок, у зв`язку з чим потребує постійного стороннього догляду та надання соціальних послуг. На фоні загального діагнозу у дитини окремо відмічаються супроводжуючі клінічні прояви дисфункції кістково-м`язової, серцево-судинної та дихальної системи, внаслідок чого дитина потребує постійного медичного нагляду з приводу проведення реабілітаційних заходів. Враховуючи прогресування захворювання, дитина потребує лікування в спеціалізованих медичних закладах. Консультативним заключенням лікаря ортопеда-травматолога від 25 лютого 2023 року також визначено, що у дитини численні підвивихи кульшових колінних суглобів, функціональна слабкість м`язів спини та кінцівок, плоско-вальгусна деформація стоп, правобічний S-подібний грудний сколіоз І ступеня, лийкоподібна асиметрична деформація грудної клітки ІІІ ступеня, стан в процесі консервативного лікування (vacuum bell), пролапс, недостатність мітрального клапана ІІ ступеня, дихальна недостатність ІІ ступеня (порушення функції зовнішнього дихання за ретроспективним типом). Враховуючи основний діагноз (недосконалий остеогенез, аутосомно-рецесивного типу), що є генетичним захворюванням сполучної тканини та характеризується підвищеною крихкістю кісток з підвищеним ризиком до переломів, деформацією скелету, у дитини виникло ускладнення, яке виражається відсутністю належного формування кісток грудної клітини. Так, зі зростанням дитини кістки грудної клітки розвиваються недостатньо та мають певні деформації, що створює тиск на внутрішні органи - серце, діафрагму та легені, внаслідок чого ці органи не можуть повноцінно працювати та виконувати свої функції, по суті органам серця та легень немає місця в грудній порожнині. Стан дитини також ускладнюється вродженою вадою серця - пролапсом мітрального клапану. На даний час дитина живе з системою доктора Клобе, яка дозволяє штучно припіднімати грудну клітину з метою підтримання належного кровообігу та дихання. Враховуючи наведене, посилаючись на положення статей 180-183,192 СК України, позивачка просила суд змінити розмір аліментів, стягуваних на її користь з відповідача, та в подальшому стягувати з нього аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки з усіх видів його доходів (заробітку), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання позову і до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 24 листопада 2023 року позов задоволено частково. Змінено розмір аліментів, встановлений рішенням Подільського районного суду міста Києва від 26 січня 2021 року та постановою Київського апеляційного суду від 06 липня 2021 року, та визначено в подальшому стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів доходів (заробітку) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи від дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1 073,60 грн. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_2 - адвокат Ільїн О.П. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з`ясування судом обставин справи, просить рішення Подільського районного суду м. Києва від 24 листопада 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що рішенням суду першої інстанції допущено збільшення попередньо призначених щомісячних аліментів на утримання дочки сторін з 1/6 до 1/4 доходів платника аліментів. Звертає увагу апеляційного суду на те, що підставами для збільшення аліментів є не стільки загальні обставини, важливі для визначення їх розміру та передбачені ст. 182 СК України, скільки спеціальні норми статті 192 СК України, які визначають ті умови, наявність яких є передумовою для зміни розміру раніше призначених аліментів. Однак, судом не враховано, що позивачем не надано доказів існування передбачених ст. 192 СК України підстав для зміни попередньо встановленого розміру аліментів. Крім того, позивачем в позовній заяві не наводилось жодної обставини, що виникла після 06.07.2021 року, яка може бути підставою для зміни розміру аліментів. Вважає, що загальний принцип, на якому має ґрунтуватись вирішення питання щодо збільшення аліментів, полягає у забезпеченні належного утримання дитини з урахуванням фінансових можливостей батька та реальних потреб дитини. Однак у даному випадку такий принцип не дотримано. Фінансові можливості батька, і їх реальне зменшення, ігноруються як фактор. Потреби дитини не зазнали суттєвих змін протягом строку меншого ніж два роки з моменту попереднього визначення розміру аліментів. Фактичною підставою для їх перегляду є лише повноліття старшої сестри, що саме по собі не відбивається на рівні потреб меншої. Також зазначає, що на його думку судом мало бути враховано, в якості обставин сімейного стану, що є фактором для залишення розміру аліментів без змін, а саме обставини наявності у платника - батька пенсійного віку. Вважає, що позивачем не надано жодного доказу істотних змін у обставинах визначених ст. 192 СК України, а ті, що надані суду, без врахування їх сумісності, фактично є додатковими витратами на дитину, що є за своєю природою іншим інститутом сімейного права. Також зазначає, що судом невірно визначено розмір судових витрат стягнутих з відповідача, оскільки судовий збір, який у складі судових витрат мав бути покладений на відповідача, мав бути стягнутий з нього у розмірі пропорційно зменшеному, відповідно до розміру пред`явлених та задоволених позовних вимог. Також не погоджуючись з рішенням суду, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Бордунова Н.О. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з`ясування судом обставин справи, просить рішення Подільського районного суду м. Києва від 24 листопада 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування своєї апеляційної скарги зазначає, що концептуальний підхід суду при постановлені рішення і задоволення позову частково, а не в повному обсязі, знайшов своє вираження в тому, що суд першої інстанції враховуючи стан здоров`я дитини взяв до уваги, що відповідач має на утриманні дружину ОСОБА_6 та її мати ОСОБА_7 . Вказує, що відповідач надав суду відомості про доходи за 2021 - 2022 роки, коли дохід був меншим, хоча мав можливість надати відомості про дохід за 2023 рік. Крім того, відповідач не спростував відсутність у нього матеріальної можливості сплачувати аліменти у заявленому розмірі. Судом не враховано, що позивачем надано ряд взаємоузгоджених та достеменних доказів того, який розмір витрат потрібен тільки для підтримання здоров`я дитини, відтак вона обґрунтовано вказувала, що дитина потребує стягнення аліментів у розмірі 1/3 частини від доходів боржника. Боржником не доведено, що стягнення аліментів в такому розмірі призведе до суттєвого втручання в його рівень життя. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Ільїн О.П. просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, залишивши розмір стягуваних аліментів встановлений рішенням Подільського районного суду м. Києва від 26 січня 2021 року та постановою Київського апеляційного суду від 06 липня 2021 року без змін. Зазначає, що апеляційна скарга позивача повторює аргументи, які складали позицію у суді першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За правилами п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя. Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. З матеріалів справи вбачається, з 12 листопада 2004 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано згідно з рішенням Подільського районного суду міста Києва від 13 грудня 2011 року. Від шлюбу у сторін є двоє дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 02 липня 2012 року між позивачем та відповідачем було укладено мирову угоду, яка визнана ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 29 серпня 2012 року, якою було узгоджено, що діти проживають з матір`ю, а відповідач сплачує аліменти на утримання дітей в твердій грошовій сумі у розмірі по 2000 грн. на одну дитину. Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 26 січня 2021 року, ухваленим у справі №758/15370/19, змінено спосіб стягнення аліментів, встановлений на підставі мирової угоди від 02 липня 2012 року, та вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі однієї третини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення ОСОБА_3 повноліття. Постановою Київського апеляційного суду від 06 липня 2021 року вказане судове рішення залишено без змін. Судом також встановлено, що після набрання законної сили постановою Київського апеляційного суду від 06 липня 2021 року, якою було залишено без змін рішення Подільського районного суду міста Києва від 26 січня 2021 року у справі №758/15370/19, змінилися обставини, які були враховані судом при вирішенні розміру аліментів. Так, 02 грудня 2022 року старша дочка сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягла 18 років. У зв`язку з цим, відповідно до положень ч.3 ст. 183 СК України, з відповідача на даний час стягуються аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) відповідача. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з рівності прав та обов`язків батьків щодо виховання та утримання дитини, виходячи із закріплених ч. 9 ст. 7 СК України принципів справедливості, добросовісності та розумності, відповідності моральним засадам суспільства. Суд вказав на погіршення стану здоров`я дитини, пов`язаного з прогресуванням раніше діагностованих у дитини захворювань, та вважав, що вимоги позивачки про зміну розміру аліментів є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню - до 1/4 частки з усіх видів доходів (заробітку) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно. З такими висновками суд апеляційної інстанції погоджується. Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України). Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до частин першої-другої статті 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України). Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати. Згідно з статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» визначено у 2023 році прожитковий мінімум дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2833 гривень. Сімейний кодекс України передбачає підстави для визначення розміру аліментів, але не пов`язує їх виключно зі способом присудження. З огляду на відсутність імперативної заборони, розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми права належить виключно суду. Згідно зі статтею 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Зазначене також роз`яснено судам у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів». Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не є незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»). Указане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13, і неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 30 червня 2020 року, у справі № 343/945/19, провадження № 61-2057св20, від 12 січня 2022 року у справі № 545/3115/19, провадження № 61-18145св20, від 23 травня 2022 року у справі № 752/26176/18, провадження № 61-16697св21, та інших. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). З матеріалів справи вбачається, що наразі донька сторін проживає разом з матір`ю, а так як ОСОБА_2 є її батьком та на нього покладено однаковий з позивачем обов`язок щодо утримання і матеріального забезпечення дитини, колегія суддів погоджується з аргументованим висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для зміни розміру аліментів. Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_3 старша дочка ОСОБА_3 досягла 18 років, після чого стягнення аліментів на неї припинено та з відповідача, у відповідності до положень ч. 3 ст. 183 СК України, з відповідача стягуються аліменти на меншу дочку ОСОБА_5 в розмірі 1/6 частини його заробітку. Проте розмір аліментів у розмірі 1/6 частини не задовольняє потреби дитини ОСОБА_5, оскільки вона є такою, що має особливі потреби, зумовлені вродженими вадами здоров`я. ОСОБА_5 є дитиною з інвалідністю, з діагнозом незавершений остеогенез, аутосомно-рецесивного типу, функціональна слабкість м`язів спини та кінцівок, у зв`язку з чим потребує постійного стороннього догляду та надання соціальних послуг. На фоні загального діагнозу у дитини окремо відмічаються супроводжуючі клінічні прояви дисфункції кістково-м`язової, серцево-судинної та дихальної системи, внаслідок чого дитина потребує постійного медичного нагляду з приводу проведення реабілітаційних заходів. У зв`язку із зазначеними обставинами та посилаючись на положення статей 180-183,192 СК України, просила змінити розмір аліментів, стягуваних на її користь з відповідача, та в подальшому стягувати з нього аліменти на утримання дочки ОСОБА_5 , у розмірі 1/3 частки з усіх видів його доходів (заробітку), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання позову і до досягнення дитиною повноліття. Ураховуючи наведене, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце і внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів. При цьому правомірність такого способу захисту встановлюється судом з урахуванням фактичних обставин справи та залежить від наявності відповідних підстав, передбачених положеннями статей 182-184, 192 СК України. Суд першої інстанцій, оцінивши зібрані у справі докази, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зміни розміру аліментів та поряд із цим врахував, що з 2021 року дохід відповідача у вигляді заробітної плати частково зменшився. Разом із цим, вважав погіршення стану здоров'я дитини тією обставиною, яка переважає, при визначення підстав для зміни розміру аліментів. Посилання представника відповідача апеляційній скарзі, що відповідач має на утриманні дружину та її мати, правильності висновків суду не спростовуєта не звільняє останньоговід обов`язку утримання доньки. Звертаючись з апеляційною скаргою, представник відповідача не обґрунтував належним чином та не надав доказів неможливості сплачувати аліменти в розмірі, визначеному рішенням Подільського районного суду м. Києва від 24 листопада 2023 року. Доводи апеляційної скарги представника відповідача зводяться до не згоди представника ОСОБА_2 - адвоката Ільїн О.П.з висновками суду першої інстанції по суті спору, нових доказів, які б стали підставою для скасування рішення стороною відповідача не надано. Щодо доводів апеляційної скарги представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бордунової Н.О., про те що дитина потребує утримання на підвищеному рівні через наявність генетичного захворювання, а розмірі аліментів на рівні 1/4 частини не забезпечує потреби дитини, також не можуть бути підставою для скасування чи зміни рішення суду, оскільки визначений судом розмір аліментів є обґрунтованим, а позивач не позбавлена права при у разі наявності обставин, які викликають необхідність понесення додаткових витрат на дитину, пов`язаних із її лікуванням чи оздоровленням, звертатись до суду в порядку чч. 1,2 ст. 185 СК України про участь батька у таких додаткових витратах. Питання стягнення додаткових витрат на дитину у зв`язку з її хворобою не було предметом розгляду у даному спорі, оскільки таких позовних вимог не заявлено. Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. З огляду на викладене, судова колегія вважає, що з урахуванням всіх обставин справи, матеріальних потреб доньки, обов`язку другого з батьків також утримувати дитини, стану здоров`я платника аліментів, який є чоловіком працездатного віку, судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного про задоволення позовних вимог. Даючи оцінку доводам учасників, викладеним у апеляційних скаргах і відзиві, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони гуртуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Таким чином, доводи апеляційних скарг на правильність висновків суду першої інстанції не впливають, оскільки спростовуються встановленими обставинами справи. Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, відсутні, а отже, слід відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає. Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бордунової Надії Олександрівни та апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Ільїна Олександра Павловичазалишити без задоволення. Рішення Подільського районного суду м. Києва від 24 листопада 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст постанови складений 26 квітня 2024 року. Суддя-доповідач Д.О. Таргоній Судді: С.А. Голуб Т.А. Слюсар