Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/10372/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/10372/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Горовенко Анна Василівна Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М. 06 травня 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Кузьмишина В.М. суддів: Сушка О.О. Сапальової Т.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Описова частина. Короткий зміст позовних вимог. У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.03.2019 №0006681304 та №0006691304; зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Житомирській області перерахувати та скасувати податковий борг та штрафні санкції, що виникли на основі податкових повідомлень-рішень від 29.03.2019 №0006691304 та №0006681304 Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області та акту про результати документальної невиїзної перевірки з питань достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів ОСОБА_1 при митному оформленні транспортного засобу за митною декларацією від 31.01.2018 №UA205090/2018/007084, від 06.03.2019 №152/06-30-13-04/287731617. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2023 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області від 29.03.2019 №0006681304 та №0006691304. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погодившись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не повністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Відзив/заперечення на апеляційну скаргу. Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Рух справи у суді апеляційної інстанції. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2024 року відкрито апеляційне провадження у вищевказаній справі та призначено її до судового розгляду в порядку письмового провадження. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на підставі наказу Головного управління ДФС у Житомирській області від 16.01.2019 №67 «Про проведення документальної невиїзної перевірки громадянина України ОСОБА_1 » з питань достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів фізичною особою громадянином України ОСОБА_1 за митною декларацією від 31.01.2018 №UA205090/2018/007084, уповноваженими особами Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області в період з 18.02.2019 по 22.02.2019 проведено документальну невиїзну перевірку фізичної особи громадянина України ОСОБА_1 з питань достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при митному оформленні транспортного засобу за митною декларацією від 31.01.2018 №UA205090/2018/007084. За результатами документальної невиїзної перевірки складено акт №152/06-30-13-04/287731617 від 06.03.2019 (далі - акт перевірки). Перевіркою встановлено порушення ОСОБА_1 ст.49, ст.51, п.2 ч.2 ст.52, ст.53, ст.57, п.1 ч.1 ст.279 Митного кодексу України (із змінами та доповненнями), внаслідок чого занижене мито на товари, що ввозяться (пересилаються) на територію України фізичними особами, на суму розміром 12350,35 грн; п.187 ст.187, п.190.1 ст.190 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями), внаслідок чого занижено податок на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів, підлягає сплаті до бюджету на суму 27170,77 грн. На підставі акту перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у Житомирської області прийнято податкові повідомлення-рішення: від 29.03.2019 №0006681304, яким нараховано грошове зобов`язання з мита на товари, що ввозяться на територію України громадянами на загальну суму 15437,94 грн, з яких 12350,35 грн - основний платіж та 3087,59 грн - штрафні санкції; від 29.03.2019 №0006691304, яким нараховано грошове зобов`язання з податку на додану вартість із ввезених на територію України товарів на загальну суму 33963,46 грн, з яких 27170,77 грн - основний платіж та 6792,69 грн - штрафні санкції. Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Мотивувальна частина. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Відповідно до частини другої статті 544 МК України, здійснюючи державну митну справу, органи доходів і зборів серед іншого забезпечують справляння митних платежів, контроль правильності обчислення, своєчасності та повноти їх сплати, застосування заходів щодо їх примусового стягнення у межах повноважень, визначених цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими актами законодавства України, організація застосування гарантій забезпечення сплати митних платежів, взаємодія з банківськими установами та незалежними фінансовими посередниками, що надають такі гарантії. Згідно з статтею 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ст. 248 МК України). Заявлені під час декларування відомості повинні об`єктивно та в повному обсязі відображати фактичні дані про товари та транспортні засоби. Заявлення недостовірних даних є порушенням митних правил і тягне за собою відповідальність, передбачену МК України. Відповідно до частини першої статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно з статтею 50 МК України, відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки. Відповідно до частини другої статті 51 МК України, митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Згідно з пунктом 2 частини другої статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Відповідно до частини другої статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до частини першої статті 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії. В силу частини восьмої статті 264 МК України з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації. Відповідно до частини третьої статті 345 МК України, органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, зокрема щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів. Згідно з частиною другою статті 351 МК України, документальна невиїзна перевірка проводиться у разі виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів; надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України. Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості (п.5 ч. 5 ст. 54 МК України). Відповідно до частини четвертої статті 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Пунктами 3, 5 частини третьої статті 64 МК України визначено, що митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн. Згідно із пунктом 54.4 статті 54 ПК України, у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах. Пунктом 54.3 статті 54 ПК України визначено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об`єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу, та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством; дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган; дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом. Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що уповноваженими особами відповідача у акті перевірки встановлено, що у 2018 році за довіреністю від 25.01.2018 ННА№201932 громадянина ОСОБА_1 , громадянином ОСОБА_2 було ввезено на митну територію України легковий автомобіль марки Renault, модель - Megane Scenic, кузов № НОМЕР_1 , робочий об`єм циліндрів двигуна - 1461 куб. см, рік виготовлення - 2013, дата першої реєстрації - 14.05.2013. Митне оформлення легкового автомобіля проведене на Волинській митниці ДФС на підставі митної декларації від 31.01.2018 №UA205090/2018/007084. Особою, відповідальною за фінансове врегулювання (гр.9 МД), є ОСОБА_1 . Так, за даними митної декларації (далі - МД) від 31.01.2018 №UA205090/2018/007084, на адресу та за довіреністю громадянина України ОСОБА_1 від 25.01.2018 ННА№201932 громадянин ОСОБА_2 відповідно до рахунку-фактури від 29.01.2018 №42 придбав у компанії NICOLE AUTOMOBILE, Rnetterhauser StraЯe 36a, 33775 Versmold, транспортний засіб Renault, модель Megane Scenic, кузов № НОМЕР_1 , робочий об`єм циліндрів двигуна - 1461 куб. см, рік виготовлення - 2013, дата першої реєстрації - 14.05.2013 (код товару - 87033190) загальною фактурною вартістю 3000 євро, що на день митного оформлення (31.01.2018) за курсом Національного банку України (1 EUR - 34,78971900 грн) становила 104369,16 грн, митна вартість транспортного засобу складає 113066,59 грн. 06.08.2018 до Волинської митниці ДФС з Державної фіскальної служби України листом від 31.07.2018 №23504/7/99-99-20-02-01-17 надійшло звернення митних органів Литовської Республіки щодо підтвердження ввезення на митну територію України та митного оформлення автомобіля марки «RENAULT» модель «MEGANE SCENIC», номер кузова: № НОМЕР_1 за експортною митною декларацією МКК №18LТКR1000ЕК01Е802 та рахунком-фактурою (РАZYМА-SASKAITA) серії TDT №03576 від 26.01.2018 щодо купівлі-продажу даного транспортного засобу. За результатами проведеного опрацювання зазначеного звернення митних органів Литовської Республіки та товаросупровідних документів встановлено, що даний автомобіль проданий компанією UAB «TD TRANSPORT», V BORISEVICIAUS громадянину України ОСОБА_1 за ціною 6800,00 Євро (за курсом Національного банку України станом на 31.01.2018). Тобто на момент митного оформлення вартість транспортного засобу становила 236570 грн 09 коп. За даними експортної митної декларації Литви від 26.01.2018 №18LTKR1000EK01E802, наданої митними органами Республіки Литва, від імені ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) було придбано транспортний засіб марки Renault, модель - Megane Scenic, кузов № НОМЕР_1 , робочий об`єм циліндрів двигуна - 1461 куб. см, 2013 року випуску у компанії UABTD TRANSPORT, ІК151170443, адреса: V.Boriseviciaus 4, LT-68137 Marijampole, Литва, вартість якого становить 6800,00 евро або 236570,09 грн (за курсом НБУ на момент митного оформлення ТЗ (31.01.2018) (1 EUR - 34,7897190 грн), що є більшою, ніж заявлено до митного оформлення в Україні. З огляду на вказане, контролюючим органом зроблено висновок, що позивач подав органу доходів і зборів недостовірні відомості щодо визначення митної вартості транспортного засобу марки Renault, модель - Megane Scenic, кузов № НОМЕР_1 . На підставі документів, наданих до митного оформлення легкового автомобіля марки Renault, модель - Megane Scenic, кузов № НОМЕР_1 , за МД від 31.01.2018 №UA205090/2018/007084 ОСОБА_1 нараховано та сплачено митних платежів в сумі 42463,62 грн, в т.ч. мита на товари, що ввозяться (пересилаються) на територію України громадянами - 11306,66 грн, акцизного податку - 5235,26 грн, податку на додану вартість із ввезених на територію України товарів - 25921,70 грн. Окрім того, згідно з протоколом про порушення митних правил від 29.08.2018 №4865/20500/2018, складеного Волинською митницею ДФС, за митне оформлення ввезеного транспортного засобу при його митній вартості у 113066,59 грн було сплачено митних платежів на загальну суму 42463,62 грн. У протоколі про порушення митних правил від 29.08.2018 №4865/20500/2018 зазначено, що за митне оформлення автомобіля марки Renault, модель - Megane Scenic, кузов № НОМЕР_1 при його митній вартості 236570,09 грн необхідно було сплатити митні платежі на загальну суму 81984,74 грн, тобто різниця між митними платежами, які було сплачено, та митними платежами, які необхідно було сплатити, становить 39521,12 грн. Отже, 03.10.2018 згідно з постановою Державної фіскальної служби України в справі про порушення митних правил №4865/20500/18, громадянина України ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених ст.485 Митного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 118563,36 грн. Відповідно до рішення Любомльського районного суду Волинської області від 16.04.2019 у справі 163/2078/18, яке залишено без змін згідно з постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2019, провадження у справі про порушення митних правил №4865/20500/18 закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст.485 МК України, та визнано протиправною і скасовано постанову в.о. начальника Волинської митниці ДФС ОСОБА_3 від 03.10.2018 в справі про порушення митних правил №4865/20500/18 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст.485 МК України з накладенням стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 118563,36 грн. Скасовуючи постанову у справі про порушення митних правил, суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що сама по собі експортна декларація доводить лише факт початку процедури оформлення експорту транспортного засобу із Європейського Союзу в Литовській Республіці. Дана декларація жодним чином не виключає можливості переходу права на транспортний засіб після такого оформлення до інших осіб, в тому числі до продавця, зазначеного в поданих до митного оформлення документах компанії «NICOLE AUTOMOBILE». Крім того, як свідчить інформація з інтернет-сайту Єврокомісії щодо стану експортних MRN (для міжнародного перевезення), митна декларація MRN №18LТКR1000ЕК01Е802 від 26.01.2018 скасована. Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Сукупність наведених вище обставин були оцінені судами як такі, що є безпідставними у підтвердженні порушення позивачем митних правил, проте на підставі яких податковим органом встановлено заниження позивачем податкових зобов`язань зі сплати ввезеного мита та податку на додану вартість, що своєю чергою стало підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем взято до уваги єдиний доказ - експортну митну декларацію MRN №18 LKR 1000EKO1E802 від 26.01.2018, що надійшла від митних органів Литовської Республіки, однак яка надалі була скасована. При цьому, відповідачем не перевірено обставин завершення експорту товару, для усунення всякого роду сумнівів не вчинено запитів відповідним компаніям, які фігурують відправниками товару по литовських документах, в ході здійснення перевірки не запитувались будь-які документи у декларанта, який здійснював митне оформлення транспортного засобу та його декларування, про обставини декларування. Зі свого боку експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення. Суд зазначає, що прийняття рішень, вчинення дій повинно здійснюватися пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення (дії), є критерієм, який випливає з принципу пропорційності (адекватності). Дотримання принципу пропорційності особливо важливе при прийнятті рішень або вжитті заходів, які матимуть вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб. Суд відзначає, що згідно з ч.1 ст.118 КАС України, процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. У силу приписів ч.1 ст.121 та ч.1 ст.123 КАС України умовою для поновлення пропущеного процесуального строку є поважність причини, яка зумовила такий стан практичної реалізації процесуальної дії. Постанова Верховного Суду від 21.04.2021р. у справі №640/25046/19 містить правовий висновок, згідно з яким причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. Своєю чергою поважною може бути визнано причину, яка має об`єктивний характер та не залежить від волевиявлення сторони і пов`язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом, визначеного ст. 122 КАС України, зазначає наступне. Згідно з пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України на період 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено, що з 19.12.2020 до 30.04.2023 на території України продовжено дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 20.05.2020 № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 22.07.2020 № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». 15 березня 2022 року Верховною радою України прийнято Закон України №2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", яким ст. 102 Податкового кодексу України доповнено новим пп. 102.9, згідно з яким на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених Податковим кодексом України, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Разом з цим, пунктом 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» зупинено дію пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України на період дії воєнного, надзвичайного стану. Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У зв`язку з введенням воєнного стану введено тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану. Надалі аналогічними Указами Президента України правовий режим воєнного стану продовжено. Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану" від 3 березня 2022 року № 2118-IX внесено до підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України пункт 69.9, згідно з яким для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Крім цього, Верховний суд у постанові від 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22 зазначив, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначений підхід неодноразово був застосований Верховним Судом, зокрема у постановах від 21 травня 2021 року у справі № 1.380.2019.006107, від 22 липня 2021 року у справі № 340/141/21, від 16 вересня 2021 року у справі № 240/10995/20 та від 12 вересня 2022 року у справі №120/16601/21-а. Також позиція щодо строку висвітлена у постанові Верховного Суду від 29.09.2022 у справі №500/1912/22, протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами мають ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55,124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. З огляду на викладене вище, суд першої інстанції при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду, враховуючи висновки Верховного Суду, правомірно дійшов висновку, що названі причини пропуску позивачем строку для звернення до суду з позовними вимогами є поважними. Висновок за результатами розгляду апеляційної скарги. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Кузьмишин В.М. Судді Сушко О.О. Сапальова Т.В.