Ухвала ККС ВС № 522/5875/23

УХВАЛА 02 травня 2024 року м. Київ справа № 522/5875/23 провадження № 51-2282 ск 24 Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши касаційну скаргу підписану захисником ОСОБА_4 в інтересах засудженої ОСОБА_5 на вирок Приморського районного суду м. Одеси від 22 червня 2023 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 26 січня 2024 року, встановив: У касаційній скарзі порушено питання про перегляд вказаних судових рішень в касаційному порядку. Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), суд касаційної інстанції дійшов висновку, що її подано без додержання приписів пунктів 4, 5 ч. 2 та ч. 6 зазначеної статті. Зі вступної частини касаційної скарги вбачається, що заявником (касатором) є засуджена ОСОБА_5 , однак замість останньої скарга підписана захисником ОСОБА_4 , який її подав через систему «Електроений суд». Наведені суперечності перешкоджають визначити конкретну особу учасника кримінального провадження, який оскаржує судові рішення, тому вказане підлягає чіткій деталізації. Відповідно до ст. 438 КПК підставами для зміни або скасування судових рішень судом касаційної інстанції є: істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Посилаючись на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, повинна вказати конкретні порушення закону, що є підставою для їх зміни чи скасування, а також належним чином обґрунтувати свої доводи, тобто не тільки висунути на підтвердження допущених судом порушень переконливі факти, але й аргументувати як саме ці порушення істотно позначилися на законності та обґрунтованості судового рішення. Крім цього, вимагаючи скасування судового рішення та призначення нового судового розгляду в суді відповідної інстанції, особа у касаційній скарзі має вказати, яким чином таке скасування дозволить виправити порушення, на які вона посилається. У касаційній скарзі зазначено про незаконність вироку місцевого суду та ухвали апеляційного щодо ОСОБА_5 у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, при цьому не наведено таких порушень КПК, які з огляду на положення статей 370, 404, 412, 413 КПК слугували б підставою для скасування оскаржуваних судових рішень. Разом з тим касатору слід врахувати і те, що відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Відсутність у скарзі належного обґрунтування з огляду на те, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження. Згідно положень п. 5 ч. 2 ст. 427 КПК, касаційна скарга повинна містити вимоги особи, яка її подала із зазначенням того, яке рішення має прийняти суд касаційної інстанції. Такі вимоги мають узгоджуватися із приписами ст. 436 КПК, згідно з якими суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; 2) скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; 3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; 4) змінити судове рішення. Проте, у прохальній частині касаційної скарги, скаржник просить змінити вирок місцевого суду, визнати Желіховську винною у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 Кримінального кодексу України та скасувати ухвалу апеляційного суду, однак такі вимоги є неконкретними та не узгоджуються з положеннями ст. 436 КПК, якою визначені повноваження суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги, а відтак підлягають уточненню. До того ж, для забезпечення участі засудженої ОСОБА_5 під час касаційного розгляду, про що зазначено у касаційній скарзі, та за умови, що вона перебуває під вартою, на адресу касаційного суду має надійти відповідна заява (клопотання) засудженої щодо здійснення касаційного розгляду за її участю в режимі відеоконференції. Положеннями ч. 6 ст. 427 КПК передбачено, що до касаційної скарги додаються її копії з додатками в кількості, необхідній для надіслання сторонам кримінального провадження і учасникам судового провадження. Ця вимога не поширюється на засудженого, який тримається під вартою. Так, касаційна скарга підписана захисником ОСОБА_4 який діє в інтересах засудженої ОСОБА_5 подана шляхом її направлення через систему «Електронний суд», при цьому скаржник не врахував, що до касаційної скарги потрібно долучати її копії з додатками в кількості, необхідній для надіслання сторонам кримінального провадження та учасникам судового провадження. За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне залишити без руху касаційну скаргу, надавши строк для усунення недоліків. Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Верховний Суд постановив: Касаційну скаргу підписану захисником ОСОБА_4 на вирок Приморського районного суду м. Одеси від 22 червня 2023 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 26 січня 2024 року щодо ОСОБА_5 залишити без руху і встановити строк для усунення недоліків протягом десяти днів із дня отримання копії ухвали. Роз`яснити, що касаційна скарга повертається в разі, якщо особа в установлений строк не усунула недоліків касаційної скарги, залишеної без руху. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3