Постанова Запорізький апеляційний суд № 334/1754/23

Дата документу 01.05.2024 Справа № 334/1754/23 Запорізький Апеляційний суд ЄУН 334/1754/23 Пр. № 22-ц/807/405/24Головуючий у 1-й інстанції: Турбіна Т.Ф. Повний текст складено 01.12.2023 року Суддя-доповідач: Гончар М.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 травня 2024 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С. суддів Кухаря С.В., Подліянової Г.С. за участі секретаря Остащенко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Запорізької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Запорізької міської ради на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22 листопада 2023 року у справі за позовом заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її звільнення та повернення Запорізькій міській раді ВСТАНОВИВ: 07 березня 2023 року заступник керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя в інтересах держави в особі Запорізької міської ради звернувся до суду з позовом (а.с. 1-19), в якому просив зобов`язати ОСОБА_1 усунути Запорізькій міській раді перешкоди у користуванні земельною ділянкою за кадастровим номером 2310100000:04:034:0336, площею 0,1088 га, яка розташована у АДРЕСА_1 , вартістю 15003318,00 грн. шляхом її звільнення та повернення Запорізькій міській раді, стягнути з ОСОБА_1 на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684,00 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що рішенням Запорізької міської ради від 06.12.2006 року №72/255 затверджено технічні документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право громадян на земельні ділянки (кадастровий квартал номер 2310100000:04:034) у Ленінському районі м. Запоріжжя та передано громадянам у власність земельні ділянки у вказаному кадастровому кварталі для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд (присадибні ділянки), а також в оренду на 10 років для городництва. Згідно із додатком № 1 до вказаного рішення, ОСОБА_2 надавалися земельні ділянки за кадастровими номерами 2310100000:04:034:0035 та 2310100000:04:034:0336, загальною площею 0,1612 га, розташовані у АДРЕСА_1 , з яких у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) - площею 0,0524 га, та в оренду на 10 років для городництва - площею 0,1088 га. На підставі вказаного рішення 22.08.2007 ОСОБА_2 був виданий державний акт серії ЯГ № 709813 на право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 2310100000:04:034:0335, площею 0, 0524 га, яка розташована у АДРЕСА_1 . Окрім цього, 17.10.2007 року між Запорізькою міською радою та ОСОБА_2 був укладений договір оренди земельної ділянки для городництва, площею 0,1088 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до п. 4, 6 договору оренди, земельна ділянка, що передається в оренду, вільна від забудови, недоліки, які б перешкоджали її активному використанню, відсутні. За умовами договору оренди земельної ділянки, останній було укладено на десять років (п. 8 договору). У подальшому, на виконання п. 17, 19 договору оренди земельної ділянки, було розроблено проектну документацію із землеустрою з метою передачі земельної ділянки в оренду та 27.11.2007 підписано акт приймання - передачі земельної ділянки за кадастровим номером 2310100000:04:034:0336, площею 0,1088 га, яка розташована у АДРЕСА_1 . Зазначений договір оренди зареєстрований 27.11.2007 року у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам». Відповідно до п. 20 договору оренди земельної ділянки, після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Окрім цього, згідно із п. 30 договору, після закінчення строку договору оренди землі, орендар зобов`язаний поновити договір або повернути земельну ділянку орендодавцю за його вимогою у належному стані. У той же час, за інформацією Запорізької міської ради від 23.07.2021 року за №09960/03-20/10, звернень від ОСОБА_2 про продовження строку дії договору оренди на земельну ділянку за кадастровим номером 2310100000:04:034:0336 до Запорізької міської ради не надходили, рішення Запорізької міської ради з цього приводу не приймалися. Також встановлено, що спірна земельна ділянка до земель Запорізької міської ради за актом приймання - передачі не поверталася, що підтверджується листом Запорізької міської ради від 22.10.2021 року за № 13133/03- 20/13. 08.12.2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений договір дарування земельної ділянки за кадастровим номером 2310100000:04:034:0335, площею 0,0524 га., яка розташована у АДРЕСА_1 . Договір посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Нарохою О.В. та зареєстровано у реєстрі за № 2775. У подальшому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. З метою визначення безпосереднього користування земельною ділянкою за кадастровим номером 2310100000:04:034:0336, площею 0,1088 га, представником управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради за участю прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя 28.07.2021 року був проведений огляд вказаної земельної ділянки, за наслідками чого встановлено, що територія земельної ділянки огороджена бетонним парканом із металевими воротами та хвірткою, зачинена від вільного проходу. За парканом наявні будинок та дві капітальні будівлі, розташовані на земельній ділянці за кадастровим номером 2310100000:04:034:0335. На земельній ділянці за кадастровим номером 2310100000:04:0034:0336 наявні дерева та домогосподарство у вигляді городу, на якому розташовані різні городні культури. Більш того, із наданих інженером - землевпорядником фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 фототаблиць земельних ділянок за кадастровий номерами 2310100000:04:034:0335 та 2310100000:04:034:0336, складених результатами проведення планово - картографічних робіт вбачається, що земельні ділянки огороджені єдиним парканом. Земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:04:034:0336 вільна від забудови, на останній наявні зелені насадження. Також 26.01.2023 року представником управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради спільно з прокурором Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя було повторно проведено огляд земельних ділянок, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , за наслідками якого складено акт, відповідно до якого територія земель огороджена бетонним парканом із металевими воротами та хвірткою, зачинена для вільного проходу. На земельній ділянці за кадастровим номером 2310100000:04:0034:0335 розташований житловий будинок та дві капіталі споруди; на земельній ділянці за кадастровим номер 23101000000:04:0034:0336 - дерева та домогосподарство у вигляді городу. Згідно відповіді Управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради від 08.02.2023 року за № 168/02-03, рішення Запорізької міської ради про припинення ОСОБА_2 права оренди земельної ділянки не приймало земельна ділянка за кадастровим номером 2310100000:04:034:0336 до земель Запорізької міської ради не поверталася. Згідно висновку про вартість земельної ділянки від 23.02.2023 року, складеного експертом ТОВ «Правобережна торгова біржа» Поляковим І.Г., ринкова вартість земельної ділянки за кадастровим номером 2310100000:04:034:0336, площею 0,1087 га становить 15003318,00 грн. Враховуючи викладене, беручи до уваги що земельна ділянка з кадастровими номером 2310100000:04:034:0335, площею 0,1088 га, яка була надана в оренду на строк до 27.11.2017 року, що до теперішнього часу не повернута до земель Запорізької міської ради, та земельна ділянка за кадастровим номером 2310100000:04:034:0335, площею 0,0524 га, яка на праві власно належить ОСОБА_1 , огороджені єдиним парканом, позивач вказує на наявність підстави вважати, що земельна ділянка за кадастровим номером 2310100000:04:034:0336 площею 0,1088 га., використовується ОСОБА_1 без належної правової підстави. Вказані обставини порушують права Запорізької міської ради як власника та розпорядника земель комунальної форми власності. В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції ОСОБА_4 (а.с. 98). Ухвалою суду першої інстанції (а.с. 100) провадження у цій справі відкрито в порядку загального позовного провадження. Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22 листопада 2023 року (а.с. 169-174) у задоволенні позову позивача у цій справі відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, заступник керівника Запорізької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Запорізької міської ради у своїй апеляційній скарзі (а.с. 179-189) просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити, судові витрати у вигляді судового збору, сплаченого за подачу позову та апеляційної скарги у даній справі, покласти на відповідача. В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Маловічко С.В. та Подліянову Г.С. (а.с. 191). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою у цій справі відкрито 10 січня 2024 року (а.с. 200), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду (а.с. 202), з урахуванням відповідного навантаження судді-доповідача і колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень, відповідного штату суддів апеляційного суду взагалі та відпустки судді-доповідача у період з 19.02.2024 року по 04.03.2024 року включно (т.с. 1 а.с. 217). Розгляд цієї справи, призначений апеляційним судом на 06 березня 2024 року не відбувся (т.с. 1 а.с. 226-228) та був відкладений у присутності прокурора ОСОБА_5 , представника позивача Запорізької міської ради - Крат А.С. (т.с.1 а.с. 223) та представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Логачова В.В. (т.с. 1 а.с. 225) в порядку задоволення клопотання останнього про його відкладення (т.с. 1 а.с.224) через отримання копії вищезазначеної апеляційної скарги ним, як представником відповідача в «Електронному суді» лише 05 березня 2024 року та надання часу стороні відповідача, у зв`язку із цим, на підготовку та подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу у цій справі, з урахуванням перебування судді-доповідача на курсах підвищення кваліфікації у період з 18.03.2024 року по 22.03.2024 року включно (довідка т.с. 1 а.с. 239). У березні 2024 року відповідач через свого представника подав апеляційному суду відзив на вищезазначену апеляційну скаргу сторони позивача у цій справі (т.с. 2 а.с. 1-22). Позивач Запорізька міська рада подала апеляційному суду письмові пояснення на апеляційну скаргу у цій справі (т.с. 2 а.с. 1-22). В автоматизованому порядку 29.04.2024 року суддею Кочетковою І.В. у цій справі замінено суддю ОСОБА_6 у зв`язку із звільненням останньої у відставку (т.с. 2 а.с. 23-24). Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 30.04.2024 року задоволено заяву судді Кочеткової І.В. про самовідвід у цій справі (т.с. 2 а.с. 25-26). В автоматизованому порядку 29.04.2024 року суддею Кухар С.В. у цій справі замінено суддю Кочеткову І.В. (т.с. 2 а.с. 27-28). У дане судове засідання належним чином повідомлений апеляційним судом про дату, час і місце розгляду цієї справи через свого представника (т.с.1 а.с. 230, 233), що узгоджується із вимогами ст. 130 ч. 5 ЦПК України, відповідач ОСОБА_1 повторно не з`явився, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістив, клопотання про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавав. За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом. При вищевикладених обставинах, на підставі ст. ст. 371-372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутності відповідача ОСОБА_1 за присутності його представника адвоката Логачова В.В. (т.с. 1 а.с. 225), прокурора ОСОБА_5 , представника позивача Запорізької міської ради Крат А.С. (т.с. 1 а.с. 223). Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні. Заслухавши у даному судовому засіданні доповідь судді доповідача, пояснення всіх учасників цієї справи, що з`явилися, у тому числі: - представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Логачова В.В., якій у тому числі на запитання апеляційного суду зазначав, що його довіритель дійсно фактично користується спірною земельною ділянкою, яка дісталась йому у користування від попереднього власника суміжної земельної ділянки Задка за договором дарування, оскільки обидві земельні ділянки обнесені єдиним парканом, відповідач з 2017 року не звертався до Запорізької міської ради з приводу оформлення ним оренди спірної земельної ділянки, однак, і Запорізька міська рада до ОСОБА_1 не зверталась з приводу повернення цієї спірної земельної ділянки, до будь-якої відповідальності відповідач за користування цією земельною ділянкою не притягався, відповідач не був стороною договору оренди спірної земельної ділянки, тому саме у відповідача не виникало обов`язку повертати спірну земельну ділянку після закінчення договору її оренди між Задком, якій помер у 2017 році, та Запорізькою міською радою, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга заступника керівника Запорізької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Запорізької міської ради у цій справі підлягає задоволенню з таких підстав. В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення і ухвалити …нове рішення. В силу вимог ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення …та ухвалення нового рішення …є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно із ст. 258 ч. 1 п. 2, 3 ЦПК України судовими рішеннями є рішення, постанови. За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу. Встановлено, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову позивача у цій справі у повному обсязі, керувався ст. ст. 2, 12 - 13, 81, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України та виходив із того, що позивачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження самовільного захоплення ОСОБА_1 земельної ділянки та наявності правових підстав для її повернення з огляду на зміст позовних вимог, здійснення перешкод Запорізькій міській раді у користуванні земельною ділянкою. В позовній заяві не зазначено, який з перелічених пунктів ч. 1 ст. 211 ЗК України або норму якого іншого закону порушив ОСОБА_1 . Способи захисту порушеного права на земельні ділянки передбачені ст. 152 ЗК України. Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків. Згідно пунктів б, д ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, застосуванням інших, передбачених законом, способів. Поряд із цим, цивільне законодавство серед способів захисту речових прав виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (ст. 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (ст. 391 ЦК України, ч. 2 ст. 152 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно. Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення цих правомочностей. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном. Окрім цього, питання розмежування віндикаційного та негаторного позовів висвітлено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 року у справі №359/3373/16-ц. Зокрема, зроблено висновки про те, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правомочності власника, включаючи право володіння. Згідно доводів позову, розташування на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:04:034:0336, площею 0,1088 га паркану перешкоджає Запорізькій міській раді вільно користуватися цією земельною ділянкою. Враховуючи викладене, обраним способом захисту порушеного права територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради на земельну ділянку є подання негаторного позову, а саме зобов`язання ОСОБА_1 усунути перешкоди Запорізькій міській раді у користуванні земельною ділянкою кадастровий номер: 2310100000:04:034:0336, площею 0,1088 га, на чому наголошується у позовній заяві та інших заявах позивача по суті справи. При цьому, пред`явивши негаторний позов, позивач просить захистити порушене право на користування земельною ділянкою шляхом її звільнення та повернення. Відповідно до ст. 188 ЗК України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Державний контроль за використанням та охороною земель в обсязі, визначеному законом, також здійснюється виконавчими органами сільських, селищних, міських рад. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад набувають установлених законом повноважень із здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у разі прийняття відповідною радою рішення про здійснення такого контролю. Ст. 19 Закону України «Про охорону земель» встановлено, що державний контроль за використанням та охороною земель також здійснюють виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у межах повноважень, визначених законом, у разі прийняття відповідною радою рішення про здійснення такого контролю. Ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» передбачає, що самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними. Ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» визначено, що державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державний контроль за використанням та охороною земель також здійснюють виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у межах повноважень, визначених законом, у разі прийняття відповідною радою рішення про здійснення такого контролю. До матеріалів справи позивачем не долучено рішення Запорізької міської ради про здійснення функцій державного контролю за використанням та охороною земель, відсутні докази щодо повноважень певних структурних підрозділів Запорізької міської ради на здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, відсутні документи, які регламентують порядок здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель у м. Запоріжжі, складання актів перевірок, протоколів про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель, подання в установленому законодавством порядку до відповідних органів матеріалів перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності тощо. Згідно із листом Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя №53-2338вих-21 від 15.07.2021 року, заступником керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя порушувалось питання перед Запорізькою міською радою щодо здійснення в межах повноважень, покладених на управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради в порядку самоврядного контролю, перевірки на предмет відповідності використання спірної земельної ділянки вимогам діючого земельного законодавства. Втім, з відповіді Запорізької міської ради на цей лист та матеріалів справи в цілому вбачається, що органи, уповноважені здійснювати державний контроль за використанням та охороною земель, перевірку дотримання вимог земельного законодавства у встановленому законом порядку не проводили, відповідні акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства не складали. Вказівок про необхідність усунення порушень земельного законодавства відповідачу, як особі, яка вчинила порушення земельного законодавства, не вручалось та не направлялось. Натомість, з метою визначення безпосереднього користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:04:034:0336, представником управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради та прокурором Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя у 2021 році та у 2023 році було проведено огляд вказаної земельної ділянки, про що складено відповідні акти, на які позивач посилається обґрунтовуючи свої позовні вимоги. Так, 28.07.2021 року представником Управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради в особі головного спеціаліста відділу юридичного забезпечення та самоврядного контролю Лісняка Є.О. та прокурором Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області Красних О.О. проведено візуальний огляд земельної ділянки площею 0,1087 га з кадастровим номером 2310100000:04:034:0336, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та складено акт, відповідно до якого територія огороджена, наявний бетонний паркан із металевими воротами та хвірткою. Здійснити прохід на територію не представилось можливим. Територія зачинена для вільного проходу. За парканом наявні: будинок та дві капітальні будівлі, які знаходяться в межах іншої земельної ділянки (кадастровий номер 2310100000:04:034:0335). На ділянці з кадастровим номером 2310100000:04:034:0336 наявні дерева та домогосподарство у вигляді городу, на якому розташовані різні городні культури. Під час огляду встановлено, що вказана земельна ділянка досить тривалий час не доглядалася. Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно наявність будь-якого нерухомого майна за кадастровим номером 2310100000:04:034:0336 відсутня. 26.01.2023 року представником Управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради в особі головного спеціаліста відділу юридичного забезпечення та самоврядного контролю Лісняка Є.О. та прокурором Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області Головко О. проведено візуальний огляд земельної ділянки площею 0,1087 га з кадастровим номером 2310100000:04:034:0336, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та складено акт, відповідно до якого територія огороджена, наявний бетонний паркан із металевими воротами та хвірткою. Здійснити прохід на територію не представилось можливим. Територія зачинена для вільного проходу. За парканом наявні: будинок (житлова споруда) та дві капітальні будівлі, які знаходяться в межах іншої земельної ділянки (кадастровий номер 2310100000:04:034:0335). На ділянці з кадастровим номером 2310100000:04:034:0336 наявні дерева та домогосподарством у вигляді городу, на якому розташовані різні городні культури. Під час огляду встановлено, що вказана земельна ділянка досить тривалий час не доглядалася. Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будь-яке нерухоме майно за кадастровим номером 2310100000:04:034:0336 відсутнє. Вказані акти, які є аналогічними за своїм змістом, не містять відомостей про виявлення порушень земельного законодавства, зокрема про самовільне зайняття та використання спірної земельної ділянки ОСОБА_7 , натомість як під час огляду земельної ділянки у липні 2021 року, так і під час її огляду у січні 2023 року, було встановлено, що на ділянці з кадастровим номером 2310100000:04:034:0336 наявні дерева та домогосподарство у вигляді городу. Під час огляду встановлено, що вказана земельна ділянка досить тривалий час не доглядалася. Будь-яке нерухоме майно з кадастровим номером 2310100000:04:034:0336 відсутнє. Відтак, твердження представника позивача, що вказаними актами огляду зафіксовано наявність єдиного паркану на двох ділянках з кадастровим номером 2310100000:04:034:0336 та 2310100000:04:034:0335 не відповідають змісту цих документів. Крім того, огляд земельних ділянок та складання актів проводилося без залучення власника земельної ділянки 2310100000:04:034:0335, та без фактичного доступу до цих земельних ділянок. Це також дає підстави для критичної оцінки зазначених у акті обставин з урахуванням умовної лінії між земельними ділянками з кадастровими номерами 2310100000:04:034:0336 та 2310100000:04:034:0335. Акти складались у двох примірниках, один з яких зберігається в управлінні з питань земельних відносин, інший в Дніпровській окружній прокуратурі. В актах зазначено, що під час огляду проводилась фотозйомка, однак належним чином оформлених фототаблиць до актів не додано. Наведені акти не містять будь-якої інформації з посиланням на конкретні норми Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі» або іншого нормативно-правового акту, який регулює питання користування земельними ділянками, щодо порушення ОСОБА_1 вимог земельного законодавства. Відповідно, з вимогами про усунення порушень права користування та розпорядження спірною земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:04:034:0336 Запорізька міська рада до ОСОБА_7 не зверталась. Для виявлення порушень земельного законодавства на замовлення Дніпровської окружної прокуратури ФОП ОСОБА_3 09.01.2023 року було проведено «комплекс робіт на земельні ділянки», в результаті яких сформовано планово-картографічні матеріали меж земельної ділянки кадастровим номером 2310100000:04:034:0335 і 2310100000:04:034:0336. За результатами виконаних робіт було складено планово-картографічні матеріали меж земельних ділянок кадастровим номером 2310100000:04:034:0335 і 2310100000:04:034:0336. Однак, висновки позивача, що вказаний план є доказом встановлення на межі цих земельних ділянок єдиного паркану суд першої інстанції вважав необґрунтованими, оскільки такі відомості у даному документі відсутні. Жодної технічної документації щодо паркану, встановленого відповідачем навколо спірної земельної ділянки, який створює перешкоди позивачу як власнику у вільному користуванні земельною ділянкою, позивачем не надано. Як вбачається з рішення Запорізької міської ради від 06.12.2006 року №72/255 та Додатку № 1 до вказаного рішення, на момент надання земельних ділянок з кадастровими номерами 2310100000:04:034:0035 та 2310100000:04:034:0336, їх поштова адреса АДРЕСА_1 була визначена. Згідно із кадастровим планом спірна земельна ділянка кадастровий номер 2310100000:04:034:0336 межує: від А до Б присадибна ділянка по АДРЕСА_1 ; від Б до В - присадибна ділянка по АДРЕСА_1 ; від В до Г міська територія; від Г до А - присадибна ділянка по АДРЕСА_2 . Згідно із актом визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 29.08.2007 року та абрисом земельної ділянки, межа земельної ділянки проходить: - 10, 11, 12, 1 - умовна лінія (проходить між земельними ділянками кадастровий номер: 2310100000:04:034:0335 і кадастровий номер: 2310100000:04:034:0336); - 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 - по огорожі. Тобто, огорожа була зафіксована актом ще на момент передачі земельної ділянки в оренду у 2007 році. Встановлення якого паркану та на якій лінії порушує право позивача вільно користуватися спірною земельною ділянкою, позивачем не зазначається. Також як стверджує позивач з посиланням на надані ним докази, будь-яке нерухоме майно на земельній ділянці за кадастровим номером 2310100000:04:034:0336 відсутнє. Як було встановлено судом першої інстанції, договір оренди земельної ділянки, укладений з померлим ОСОБА_2 не має для відповідача ОСОБА_1 жодного юридичного значення. Позивач не звертався до ОСОБА_1 з вимогою надати доступ до спірної земельної ділянки, звільнити земельну ділянку від будь-чого, усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою. Належних та достатніх доказів на підтвердження факту самовільного зайняття ОСОБА_1 спірної земельної ділянки та здійснення перешкод власнику земельної ділянки у користуванні нею шляхом встановлення паркану позивачем, у передбаченому ст. 12, 81 ЦПК України порядку, суду не надано. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України). Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків. Встановлених цим Кодексом. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України). Згідно з ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її не доведення. У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставинам не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Проте із таким висновком суду першої інстанції у цій справі погодитись не можна з таких підстав. Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду. Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі не відповідає. Так, хоча судом першої інстанції правильно було встановлено, що з даним позовом звернувся заступник керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах, а саме, Запорізької міської ради. Прокурор виходив з того, що факт незвернення до суду відповідного органу місцевого самоврядування з позовною заявою, яка б відповідала вимогам процесуального законодавства та відповідно мала змогу захистити інтереси Українського народу, свідчить про те, що зазначений орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку з чим у прокурора виникли обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини. У відповідності до вимог ч. 4 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва обґрунтована і підтверджена прокурором у суді. Згідно матеріалів справи, прокурор попередньо, до звернення до суду, повідомив про це Запорізьку міську раду листом від 02.03.2023 року №53-96-1483вих-23. Наявність підстав для представництва не оскаржена Запорізькою міською радою. Судом першої інстанції також правильно було встановлено,що рішенням Запорізької міської ради від 06.12.2006 року №72/255 затверджено технічні документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право громадян на земельні ділянки (кадастровий квартал номер 2310100000:04:034) у Ленінському районі м. Запоріжжя та передано громадянам у власність земельні ділянки у вказаному кадастровому кварталі для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд (присадибні ділянки), а також в оренду на 10 років для городництва. Згідно із додатком № 1 до вказаного рішення, ОСОБА_2 надано земельні ділянки з кадастровими номерами 2310100000:04:034:0035 та 2310100000:04:034:0336, загальною площею 0,1612 га, які розташовані у АДРЕСА_1 (копія рішення із додатком т.с. 1 а.с. 22-28). З них земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:04:034:0035 передана у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) - площею 0,0524 га, земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:04:034:0336 передана в оренду на 10 років для городництва - площею 0,1088 га. На підставі рішення Запорізької міської ради 22.08.2007 року ОСОБА_2 був виданий державний акт серії ЯГ № 709813 на право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 2310100000:04:034:0335, площею 0, 0524 га, яка розташована у АДРЕСА_1 (т.с. 1 а.с. 44). 17.10.2007 року між Запорізькою міською радою та ОСОБА_2 був укладений договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 2310100000:04:034:0336) для городництва, площею 0,1088 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (копія т.с. 1 а.с. 29-41). Згідно п.8 договору оренди землі від 17.10.2007 року, договір укладається на десять років. На виконання п. 17 договору оренди було розроблено проектну документацію із землеустрою з метою передачі земельної ділянки в оренду. Згідно із кадастровим планом (копія т.с. 1 а.с. 37), земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:04:034:0336 межує: від А до Б присадибна ділянка по АДРЕСА_1 ; від Б до В - присадибна ділянка по АДРЕСА_1 ; від В до Г міська територія; від Г до А - присадибна ділянка по АДРЕСА_2 . Відповідно до п. 19 договору оренди землі, передача земельної ділянки орендарю здійснюється орендодавцем на умовах, що визначені у договорі, за актом прийому-передачі земельної ділянки, який підписується сторонами і є невід`ємним додатком до договору. Згідно з актом прийому-передачі земельної ділянки за договором оренди землі від 27.11.2007 року № 040726101154 (копія т.с. 1 а.с. 40) ОСОБА_2 Запорізькою міською радою передано в оренду земельну ділянку кадастровий № 2310100000:04:034:0336, загальною площею 0,1088 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Земельна ділянка знаходиться у стані придатному для городництва, вільна від забудови. Відповідно до п. 20 даного договору, після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Згідно із п. 30 договору, після закінчення строку договору оренди землі, орендар зобов`язаний поновити договір або повернути земельну ділянку орендодавцю за його вимогою у належному стані. Дія договору оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено. Фактичне продовження користування майном після закінчення строку дії даного договору оренди землі не є підставою для поновлення договору (пункти 33, 34 договору оренди). Як встановлено апеляційним судом, після припинення договору оренди у зв`язку із закінченням строку його дії звернення ОСОБА_2 про продовження дії договору оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:04:034:0336 до Запорізької міської ради не надходили, рішення Запорізької міської ради з цього питання не приймались. Згідно з актовим записом про смерть № 8378 від 30.12.2017 року ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (копія т.с. 1 а.с. 42-43). На запит заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Виконавчий комітет Запорізької міської ради листом № 09960/03-20/10 від 23.07.2021 року (копія т.с. 1 а.с. 49) повідомив, що згідно із наявною в управлінні з питань земельних відносин Запорізької міської ради інформаційною базою (договорів оренди землі, укладених із Запорізькою міською радою) з кадастровим номером 2310100000:04:034:0336 значиться договір оренди ОСОБА_2 від 27.11.2007 року № 040726101154, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1088га, для городництва, строком до 27.11.2017 року. У відповіді виконавчого комітету Запорізької міської ради від 15.09.2021 року на запит заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя (копія т.с. 1 а.с. 60) повідомляється, що 22.07.2021 року міською радою направлено листа №03/03-32/02221 про наміри землекористувачів щодо оформлення земельної ділянки. Інших цивільно-правових заходів Запорізькою міською радою не вживалося. Зазначений лист №03/03-32/02221 від 22.07.2021 року представник Запорізької міської ради суду не надав, як і інформації про те, кому саме надсилався цей лист. 08.12.2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 був укладений договір дарування земельної ділянки, згідно із яким ОСОБА_2 подарував ОСОБА_7 лише земельну ділянку загальною площею 0,0524 га у межах згідно з планом, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Відчужувана земельна ділянка належить ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ЯГ № 709813, виданого Запорізькою міською радою 22 серпня 2007 року, та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010726101712. Кадастровий номер земельної ділянки 2310100000:04:034:0335. Договір посвідчений приватний нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Нарохою О.В.(копія т.с. 1 а.с. 20-21, 44-45,). Однак, предметом справи, що переглядається в апеляційному порядку, є усунення перешкод Запорізькій міській раді, як власнику та розпоряднику земель комунальної форми власності, у користуванні та розпорядженні іншою земельною ділянкою, а саме: кадастровий номер: 2310100000:04:034:0336, площею 0,1088 га, яка розташована у АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку та повернути її Запорізькій міській раді. При вищевикладених обставинах суд першої інстанції помилково не встановив, що таким чином земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:04:034:0336 без правових підстав, тобто самовільно, використовується ОСОБА_1 і що цим він чинить перешкоди Запорізькій міській раді, як власникові, у користуванні спірною земельною ділянкою, яка свого часу не була повернута у порядку, встановленому договором оренди, орендарем ОСОБА_2 , якій помер лише 28.12.2017 року, Запорізькій міській раді після закінчення вищезазначеного договору оренди 10 років - 27.11.2017 року (т.с. 1 а.с. 40), а ОСОБА_1 , набувши право власності за вищезазначеним договором дарування лише на суміжну земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:04:034:0335, продовжує також користуватись спірною земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:04:034:0336, оскільки обидві земельні ділянки мають одну поштову адресу та огороджені єдиним парканом (акти представника управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради за участі прокурора від 28.07.2021 року та від 26.01.2023 року із фотокартками - копії т.с. 1 а.с. 50-52, 69-70, які суд першої інстанції у тому числі помилково не взяв до уваги у цій справі як належні докази). Оскільки, відповідно до ст. 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (ч. 1 ст. 373 ЦК України). Елементом особливої правової охорони землі є норма ч. 2 ст. 14 Конституції про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантується Конституцією України (ч. 2 ст. 373 ЦК України). Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, держави, раціонального використання та охорони земель. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до п. в) ч. 4 ст. 12 Земельного Кодексу України до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема, здійснення інших повноважень у галузі земельних відносин відповідно до закону. Ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання. Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 названого Закону виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин. Окрім цього, повноваження місцевих рад щодо охорони земель закріплені у ст. 12 Закону України «Про охорону земель», відповідно до якої до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі охорони земель на території сіл, селищ, міст належать, зокрема, розробка, затвердження і реалізація цільових програм та документації із землеустрою щодо охорони та використання земель відповідно до закону; прийняття рішень про здійснення виконавчими органами сільських, селищних, міських рад державного контролю за використанням та охороною земель; вирішення інших питань у галузі охорони земель відповідно до закону. Так, рішенням Запорізької міської ради від 30.09.2020 № 33 було затверджено Положення про управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради (на які у тому числі посилалась сторона позивача у суді першої інстанції, та які на час розгляду цієї справи судом першої інстанції були загальновідомими - ст. 82 ч. 3 ЦПК України, оскільки наявні в загальному доступі в Інтернет на сайті Запорізької міської ради https://zp.gov.ua/uk/sessions/142/resoliition/42998, та, крім того, роздруковані копії яких були лише додатково надані Запорізькою міською радою апеляційному суду до її пояснень на вищезазначену апеляційну скаргу сторони позивача у цій справі (т.с. 2 а.с. 7-11), та які можуть бути прийняті апеляційним судом до уваги у цій справі, як докази, передбачені ст. 367 ч. ч. 2, 3 ЦПК України, на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України, з метою повного та всебічного апеляційного перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги сторони позивача). Так, апеляційним судом встановлено, що відповідно до п. 1.1. Положення, Управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради створено Запорізькою міською радою та є її виконавчим органом. Управління реалізує повноваження виконавчих органів міської ради у галузі земельних відносин. П. 2 Положення передбачені основні завдання Управління, серед яких зокрема здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель (п.п. 2.З.). Таким чином, суд першої інстанції внаслідок неправильного застосування ст. 12 Земельного кодексу України, ст. 12 «Про охорону земель», ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», без урахування рішення Запорізької міської ради від 30.09.2020 № 33 та Положення про Управління земельних ресурсів Запорізької міської ради, дійшов помилкового висновку щодо відсутності в Управління земельних ресурсів Запорізької міської ради повноважень щодо здійснення самоврядного контролю. Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Згідно зі ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. У ст. 13 Конституції України закріплено, що власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Аналогічні положення містяться у ст. 319 ЦК України. Власність не тільки надає переваги, а й покладає певні обов`язки на власників майна. Це конституційне положення гарантує дотримання принципу забезпечення балансу між інтересами власника, суспільства та інших власників і користувачів об`єктами власності. Власність зобов`язує власника використовувати свою власність не тільки у своїх інтересах, а й поважати інтереси інших людей, усього суспільства. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання та гарантує їм рівність перед законом. Порушення прав власника з боку держави, фізичної чи юридичної особи зумовлює настання відповідних правових наслідків. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Проте, реалізуючи свої права, власник зобов`язаний не порушувати права, свободи, гідність та охоронювані законом інтереси громадян, суспільства, не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не погіршувати природну якість землі, води, інших об`єктів природи. Під час здійснення своїх прав і виконання обов`язків власник зобов`язаний додержуватись моральних засад суспільства. Аналіз вищенаведених положень закону свідчить про те, що власник зобов`язаний цікавитись майном, дбати про його стан тощо. Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 № 570/4748/15-ц, від 03.06.2020 № 694/1539/17, від 06.05.2020 № 615/947/18-ц, від 03.04.2019 № 461/6185/16-ц. Ст. 91 Земельного кодексу України встановлено, що власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не порушувати права власників суміжних земельних ділянок та дотримуватися правил добросусідства. Власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив) (ч. ч. 1, 2 ст. 103 Земельного кодексу України). Ч. 1 ст. 91 Земельного кодексу України, зокрема, передбачено, що власники земельних ділянок зобов`язані: забезпечувати використання їх за цільовим призначенням; додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів. Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Зазначена норма матеріального права визначає право власника, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Особи користуються рівними умовами захисту права власності. Володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом. Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч ці порушення й не призвели до позбавлення володіння майном, а також вимагати відшкодування завданих цим збитків. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав. Подібні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 08.02.2023 № 369/1843/18. Таким чином, власник у будь-якому випадку наділений правом перевіряти законність використання свого майна з метою захисту порушеного права шляхом, який власник вважає прийнятним. З наведеного апеляційним судом встановлено, що представник Управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради при складанні вищезазначених актів огляду спірної та суміжної з нею земельних ділянок від 28.07.2021 та від 26.01.2023 діяв у межах Закону. Таким чином, апеляційним судом встановлено, що на підтвердження наявності перешкод у користуванні територіальною громадою м. Запоріжжя, інтереси якої представляє Запорізька міська рада, земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:04:034:0336 стороною позивача суду першої інстанції у цій справі були надані належні, допустимі докази у вигляді вищезазначених актів огляду земельної ділянки від 28.07.2021 та від 26.01.2023, складених представником Управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради та прокурором Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя, які свідчать, що ділянка огороджена парканом. Згідно з цими актами огляду, земельна ділянка перебувала на праві оренди у ОСОБА_2 на підставі договору оренди землі від 27.11.2007 № 040726101154 строком до 27.11.2017. На момент огляду будь-які особи з приводу оформлення права користування земельною ділянкою, до міської ради не зверталися, вказаний договір оренди земельної ділянки на новий строк не поновлювався. У ході візуального обстеження земельних ділянок встановлено, що територія огороджена, наявний бетонний паркан із металевими воротами та хвірткою, що перешкоджає доступу до спірної земельної ділянки. За парканом наявні: будинок та дві капітальні будівлі, які знаходяться в межах іншої земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:0034:0035. На ділянці з кадастровим номером 2310100000:04:0034:0336 наявні дерева та домогосподарство у вигляді городу, на якому розташовані різні городні культури. Під час огляду встановлено, що вказана земельна ділянка тривалий час не доглядалася. Огляд проводився із застосуванням фотозйомки, фототаблиці надані суду першої інстанції разом з актами та наявні у матеріалах цієї справи (т.с. 1 а.с. 49-52, 68-70). Крім того, відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними. Так, із наявного у матеріалах справи договору дарування земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:034:0335, укладеного 08.12.2017 між ОСОБА_2 (дарувальник) та ОСОБА_1 (обдарований) вбачається, що на земельній ділянці знаходиться житловий будинок, який був відчужений обдарованому на підставі договору дарування житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу 08.12.2017 за реєстровим № 2773 (п. 1.2). У свою чергу, із цього договору дарування, копію якого долучено до реєстраційної справи № 1365538223101, розміщеної у Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, вбачається, що на його підставі від ОСОБА_2 у власність ОСОБА_1 перейшов житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 , з відповідним побутовими та господарським будівлями та спорудами, наземними та підземними комунікаціями (т.с. 1 а.с. 20-21). Крім іншого, до реєстраційної справи № 1365538223101 долучено технічний паспорт домоволодіння по АДРЕСА_1 , який містить план земельної ділянки складений 01.02.2007. З останнього, зокрема, вбачається, що земельні ділянки з кадастровим номерами 2310100000:04:0034:0035 та 2310100000:04:0034:0036 огороджені єдиним парканом, позначеним на плані цифрою 1 (ст. 82 ч. 1 ЦПК України). З наведеного слідує, що паркан, яким огороджено спірну та суміжну земельні ділянки, перейшов у власність відповідача разом із домоволодінням на підставі договору дарування. Наведені фактичні обставини виключають факт самовільного зайняття ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:0034:0035. Проте, суд першої інстанції будучи обізнаним з позицією представника відповідача, яка полягала у визнанні факту наявності на спірній та суміжній земельних ділянках спільного паркану, дійшов помилкового висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин положень ст. 211 ЗК України (Відповідальність за порушення земельного законодавства). Крім того, суд першої інстанції помилково при вищевикладених обставинах та позиції сторони відповідача критично оцінив вищезазначені акти огляду спірної земельної ділянки через складання останніх без залучення власника земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:0034:0035 та без фактичного доступу до цих земельних ділянок. Оскільки, відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3)показаннями свідків. Також, одночасно із вищезазначеними належним чином засвідченими копіями актів огляду спірної земельної ділянки від 27.05.2021 та від 26.01.2023, стороною позивача у матеріали цієї справи суду першої інстанції також було надано відповідні фототаблиці (т.с. 1 а.с. 51-52, 70), про складання яких під час огляду безпосередньо зазначено в актах. Ч. 3 ст. 100 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право подавати електронні докази, до яких зокрема відповідно до ч. 1 ст. 100 ЦПК України, віднесено фотографії, в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Звертаючись до суду із позовом, окружною прокуратурою були надані копії доказів, засвідчені у встановлені ч. ч. 2, 5 ст. 95 ЦПК України порядку, а саме підтверджено копії письмових доказів підписом із зазначенням дати засвідчення документа та посади. Таким чином, твердження суду щодо неналежного оформлення фототаблиць актів огляду землі суперечать вимогами ч. ч. 2, 5 ст. 95 ЦПК України та ч. З ст.100 ЦПК України та наявність посвідчення копії письмових доказів, наданих окружною прокуратурою. Окрім цього, суд першої інстанції помилково не надав належної оцінки долученим до позову планово-картографічним матеріалам земельних ділянок з кадастровими номерами 2310100000:04:0034:0035 та 2310100000:04:0034:0036, складеним інженером - землевпорядником ФОП ОСОБА_3 (т.с. 1 а.с. 71-80). Зі складеного інженером - землевпорядником плану меж земельних ділянок та фотографій вбачається, що земельні ділянки з кадастровими номерами 2310100000:04:0034:0035 та 2310100000:04:0034:0036 розташовані паралельно одна одній та мають межу паралельно річці Дніпро. Окрім цього встановлено, що межа земельної ділянки зі сторони річки Дніпро є значно вужчою аніж межа земельної ділянки за кадастровим номером 2310100000:04:0034:0036, що розташовані паралельно річці Дніпро. В той же час зі змісту фотознімків вбачається наявність єдиного паркану щодо земельних ділянок, що розташований паралельно річці Дніпро. Таким чином, твердження суду першої інстанції про відсутність у планово - картографічних матеріалах інженера землевпорядника ФОП ОСОБА_3 відомостей щодо наявності єдиного паркану є помилковими та спростовуються матеріалами цієї справи. Окрім іншого, в оскаржуваному рішенні судом першої інстанції було правильно встановлено, що згідно з актом визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 29.08.2007 (копія т.с. 1 а.с. 38) та абрисом земельної ділянки (т.с. 1 а.с. 39), межа земельної ділянки проходить: - 10, 11, 12, 1 - умовна лінія (проходить між земельними ділянками кадастровий номер: 2310100000:04:034:0335 і кадастровий номер: 2310100000:04:034:0336); - 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 - по огорожі. Тобто, огорожа була зафіксована актом ще на момент передачі земельної ділянки в оренду у 2007 році. Проте, зі змісту абрису земельної ділянки (т.с. 1 а.с. 39) вбачається, що межа земельної ділянки, позначена 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 стосується земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:0034:0035 зі сторони АДРЕСА_1 та жодним чином не вказує про наявність єдиного паркану для земельних ділянок з кадастровими номерами 2310100000:04:0034:0035 та 2310100000:04:0034:0036 зі сторони річки Дніпро, який у свою чергу відображений на абрисі земельної ділянки позначення 9, 10,

13. Зазначений у планово-графічних матеріалах паркан корелюється з відомостями плану земельної ділянки, на якому розташований житловий будинок по АДРЕСА_1 , що є частиною технічного паспорту на домоволодіння. Крім того, представник відповідача у судовому засіданні у суді першої інстанції (протокол та звукозапис судового засідання від 22.11.2023 року наявні у матеріалах цієї справи) не заперечував наявність єдиного паркану для спірної та суміжної земельних ділянок, зазначаючи лише, що цей паркан встановлювався не відповідачем, а попереднім власником суміжної земельної ділянки ОСОБА_2 , та вже був набутий відповідачем у власність разом із домоволодінням на підставі договору дарування від 08.12.2017. Відповідач ОСОБА_1 через свого представника у своєму відзиві на вищезазначену апеляційну скаргу сторони позивача у цій справі (т.с. 2 а.с. 234-237) лише зазначав, що: - єдиним парканом огороджував вищезазначені земельні ділянки, та у тому числі спірну, не він, а ще ОСОБА_2 , саме ОСОБА_2 , а не він мав обов`язок повернути спірну земельну ділянку після закінчення строку дії вищезазначеного договору оренди, вищезазначені огляди спірної земельної ділянки та складання вищезазначених актів здійснювалось за його відсутності, він їх не підписував, та він не притягався до відповідальності відповідними органами земельних ресурсів за самовільне користування спірною земельною ділянкою, якщо таке дійсно має місце. Таким чином, апеляційним судом також встановлено, що факт саме фактичного користування та неповернення спірної земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:034:0336 відповідачем ОСОБА_1 у добровільному порядку Запорізькій міській раді при вищевикладених встановлених апеляційним судом фактичних обставинах цієї справи стороною відповідача у цій справі належними допустимими доказами у суді не спростований і фактично не спростовується в апеляційному суді, що у тому числі на запитання апеляційного суду у даному судовому засіданні підтвердив представник відповідача ст. 82 ч. 1 ЦПК України (обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню), звукозапис судового засідання наявний у матеріалах цієї справи). Отже, апеляційним судом встановлено, що наведені стороною позивача фактичні обставини щодо наявності перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою у вигляді паркану не заперечувались стороною відповідача як у суді першої інстанції та й не заперечуються в апеляційному суді, а тому при вищевикладених встановлених судом фактичних обставинах цієї справи суд першої інстанції мав дійти висновку про обґрунтованість вищезазначених позовних вимог сторони позивача до відповідача у цій справі. Оскільки, апеляційним судом встановлено, що вищевказані обставини, зазначені стороною відповідача у цій справі у суді першої інстанції та в апеляційному суді, не спростовують у цій справі факт саме фактичного користування та неповернення спірної земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:034:0336 відповідачем ОСОБА_1 у добровільному порядку Запорізькій міській раді та, відповідно, вони не могли бути підставою для відмови у задоволенні вищезазначеного обґрунтованого та доведеного позову сторони позивача до відповідача у цій справі. В силу вимог ст. 20 ч. 1 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд. Таким чином, апеляційним судом встановлено, що: - обраний стороною позивача у цій справі спосіб захисту передбачений законом та є належним, - не порушує прав відповідача, якого позивач просить саме зобов`язати усунути перешкоди власнику спірної земельної ділянки (у тому числі у вигляді вищезазначеного паркану спірної земельної ділянки, якій належить відповідачу в силу вищезазначеного договору дарування іншої суміжної земельної ділянки із ОСОБА_2 з 2017 року і до сьогодні, належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні) шляхом її звільнення та повернення останньому, - спірною земельною ділянкою відповідач фактично користується з моменту укладення із ОСОБА_2 вищезазначеного договору дарування відносно іншої суміжної земельної ділянки 08.12.2017 року, у тому числі станом на час розгляду цієї справи саме без належних правових підстав, тобто самовільно (належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні та стороною відповідача апеляційному суду), - саме за рішенням суду у цій справі, оскільки, апеляційним судом встановлено, що: = саме Запорізька міська рад ніколи не надавала взагалі саме ОСОБА_1 цієї спірної земельної власності у власність, користування, оренду тощо (належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні, крім того, має місце ст. 82. ч. 1 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню), = саме у відповідача ОСОБА_1 не виникло обов`язку звільнення та повернення спірної земельної ділянки саме з підстав закінчення у 2017 році договору оренди цієї спірної земельної ділянки, якій був укладений лише між ОСОБА_2 , якій помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та Запорізькою міською радою, = саме відповідач ОСОБА_1 на сьогодні від звільнення та повернення останньої у добровільному порядку Запорізькій міській раді ухиляється з дати набуття власності на суміжну земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:04:034:0335 у ОСОБА_2 за договором дарування від 08.12.2017 року, так як на дату укладення вказаного договору обидві земельні ділянки вже мали одну поштову адресу та були огороджені єдиним парканом (ст. 82 ч. 1 ЦПК України), за оформленням прав на спірну земельну ділянку до Запорізької міської ради відповідач не звертався з 2017 року і не звертається, у тому числі з березня 2023 року після отримання ним копії вищезазначеної позовної заяви позивача у цій справі, = хоча відповідачу ОСОБА_1 достовірно відомо про те, що саме правових підстав для користування спірною земельною ділянкою у нього немає, користується він нею лише на свій розсуд, тобто самовільно протягом тривалого часу (порушення права позивача відповідачем є триваючим), так як: - за договором дарування від 08.12.2017 року ОСОБА_2 саме цю спірну земельну ділянку йому у власність не передавав та із Запорізькою міською радою ОСОБА_1 питання користування (оренди тощо) спірної земельної ділянки взагалі не вирішував, у тому числі за власною ініціативою також на свій розсуд. При цьому, апеляційному суду для вирішення спору у цій справі по суті не є обов`язковим мати у цій справі будь-яке рішення будь-якого органу про притягнення ОСОБА_1 до будь-якої відповідальності за користування спірною земельною ділянкою без будь-яких правових підстав, тобто самовільно. Оскільки, у процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus), що узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові у справі № 904/5726/19, якій є обов`язковою для врахування загальними судами в силу вимог ст. 263 ч. 4 ЦПК України. Так, відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (ст. 391 ЦК України). Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: примусове виконання обов`язку в натурі (ст. 16 ч. 1 п. 5 ЦПК України). Відповідно до ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Згідно із ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися та розпоряджатися земельними ділянками. Ст. ст. 125, 126 ЗК України встановлено, що право власності та постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності земельною ділянкою та його державної реєстрації. Ст. 211 ЗК України визначено, що самовільне зайняття земельних ділянок віднесено до порушень земельного законодавства, за яке громадяни та юридичні особи несуть відповідальність відповідно до закону. Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки (ст. 212 ЗК України). При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги апелянта ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, а рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам щодо його законності і обґрунтованості. За таких обставин, апеляційну скаргу заступника керівника Запорізької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Запорізької міської ради слід задовольнити, рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22 листопада 2023 року у цій справі слід скасувати, ухвалити у цій справі нове судове рішення (прийняти постанову), позов заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя в інтересах держави в особі Запорізької міської ради у цій справі задовольнити, зобов`язати ОСОБА_1 усунути Запорізькій міській раді перешкоди у користуванні земельною ділянкою за кадастровим номером 2310100000:04:034:0336, площею 0,1088 га, яка розташована у АДРЕСА_1 , вартістю 15003318,00 грн. шляхом її звільнення та повернення Запорізькій міській раді. Крім того, в силу вимог ст. 141 ч. ч. 1,13 ЦПК України в разу задоволення апеляційної скарги апелянта та позову позивача при вищевикладених обставинах у цій справі: - відповідач не має права на компенсацію за рахунок позивача будь - яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи судом першої та апеляційної інстанцій, - з відповідача з ОСОБА_1 на користь Запорізької обласної прокуратури слід стягнути судові витрати, пов`язані із розглядом цієї справи судами першої та апеляційної інстанції у вигляді судового збору у розмірі 6710,00 грн. (розрахунок: судовий збір за позовну заяву у розмірі 2684, 00 грн. (т.с. 1 а.с. 97) + судовий збір за апеляційну скаргу 4026,00 грн. (т.с. 1 а.с. 196). Керуючись ст. ст. 12-13, 81-82, 89, 367-368, 372, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу заступника керівника Запорізької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Запорізької міської ради задовольнити. Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22 листопада 2023 року у цій справі скасувати. Ухвалити у цій справі нове судове рішення (прийняти постанову). Позов заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя в інтересах держави в особі Запорізької міської ради у цій справі задовольнити. Зобов`язати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) усунути Запорізькій міській раді (ЄДРПОУ 04053915) перешкоди у користуванні земельною ділянкою за кадастровим номером 2310100000:04:034:0336, площею 0,1088 га, яка розташована у АДРЕСА_1 , вартістю 15003318,00 грн. шляхом її звільнення та повернення Запорізькій міській раді. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Запорізької обласної прокуратури (ЄДРПОУ 02909973) судові витрати, пов`язані із розглядом цієї справи судами першої та апеляційної інстанції у вигляді судового збору у розмірі 6710,00 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови. Повний текст постанови апеляційним судом складений 03.05.2024 року. Головуючий суддяСуддяСуддя Гончар М.С. Кухар С.В.Подліянова Г.С.