Ухвала КАС ВС № 120/8471/23

УХВАЛА 01 травня 2024 року м. Київ справа №120/8471/23 адміністративне провадження №К/990/15163/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Стеценка С.Г., суддів: Тацій Л.В., Рибачука А.І., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22.11.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.01.2024 у справі №120/8471/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: В червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 22.11.2023 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 057150011858 від 28.04.2023 про відмову в призначенні пенсії, яким не зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 період отримання в органах соціального захисту населення компенсації за надання соціальних послуг з 14.07.2014 по 30.09.2017 включно. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період отримання в органах соціального захисту населення компенсації за надання соціальних послуг з 14.07.2014 по 30.09.2017 включно та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії з урахуванням висновків, викладених судом в цьому рішенні. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.01.2024 рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22.11.2023 залишено без змін. Не погодившись з такими рішеннями, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22.11.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.01.2024, в якій просить скасувати вказані рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Також скаржник разом із касаційною скаргою подав клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, в якому просить поновити строк на касаційне оскарження. У вказаному клопотанні скаржник зазначає, що вже звертався з касаційною скаргою, проте ухвалою Верховного Суду від 01.04.2024 касаційну скаргу було повернуто скаржнику. Як слідує з матеріалів касаційної скарги, оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено 08.01.2024, вперше касаційну скаргу подано до касаційного суду в межах встановленого процесуальним законом строку звернення до суду, проте ухвалою Верховного Суду від 01.04.2024 касаційну скаргу повернуто скаржнику, оскільки він не усунув недоліки касаційної скарги, а саме не надав документи, які містять інформацію про майновий стан позивача за 2023 рік. Вказану ухвалу Верховного Суду позивач отримав 09.04.2024, а повторно (вдруге) касаційну скаргу позивач подав 16.04.2023. Згідно з ч. 1 ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до ч. 2 ст. 329 КАС України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Згідно ч. 3 ст. 329 КАС України встановлено, що строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч. 5 ст. 333 цього Кодексу. Отже, касаційну скаргу подано з пропуском строку на касаційне оскарження. Разом з касаційною скаргою подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, проаналізувавши доводи якої та матеріали касаційної скарги, Суд дійшов висновку про поважність причин пропуску цього строку та можливість поновлення строку на касаційне оскарження. Також у касаційній скарзі заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору. В обґрунтування клопотання скаржником зазначено, що його доходом була лише допомога внутрішньо переміщеній особі в сумі 2000 грн щомісячно, що підтверджується відомостями з Дії про доходи (копія відомостей додається), а також довідкою з податкової служби №16210/6/02-32-01-17 від 10.04.2024 та довідкою б/н від 08.04.2024 (копії додаються). Вирішуючи клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, суд зазначає про таке. Відповідно до частини четвертої статті 330 КАС України до касаційної скарги додається, зокрема документ про сплату судового збору. Так, скаржник, звертаючись до суду касаційної інстанції не додав до касаційної скарги документ про сплату судового збору та заявив клопотання про звільнення від сплати судового збору. За приписами частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Згідно з статтею 8 Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон №3674-VI) враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині 1 цієї статті. З огляду на наведене, звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є дискреційним правом, а не обов`язком суду, можливість реалізації якого пов`язується з майновим станом особи. Суд звертає увагу, що Законом № 3674-VI чітко визначено, як одну з умов для звільнення від сплати судового збору, обов`язок доведення заявником обставин, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Для звільнення від сплати судового збору заявник касаційної скарги має довести існування фінансових труднощів та такого майнового стану, що надає підстави вважати за можливе звільнити таку особу від сплати судового збору. Суд враховує, що Законом № 3674-VI не містить вичерпного й чіткого визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку Суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням. Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі «Княт проти Польщі» («Kniat v. Poland»), заява № 71731/01; пункти 63- 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» («Jedamski and Jedamska v. Poland»), заява № 73547/01). На підтвердження вищезазначеного позивач додав відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, сформовану 01.03.2024 за період з І кварталу 2023 року по ІV квартал 2023 року, довідку Управління соціального захисту населення (Правобережне) Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради від 08.04.2024 про отримання допомоги в розмірі 2000 грн щомісячно, довідку ГУ ДПС у Вінницькій області №16210/6/02-32-01-17 від 10.04.2024, довідку ГУ ПФ України у Вінницькій області №167 від 10.01.2024 про те, що на обліку позивач не перебуває та не отримує пенсію та інші види виплат. Також позивачем надано лист Департаменту по роботі з активами Маріупольської міської ради Донецької області №26-229 від 05.01.2024, з якого вбачається, що скаржник як внутрішньо переміщена особа перебуває на обліку громадян, які потребують надання житла для тимчасового проживання ВПО евакуйованих з території Маріупольської міської територіальної громади; витяг з Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації, з якого вбачається, що належна скаржнику на праві власності квартира внесена до вказаного реєстру. З указаного вбачається, що скаржник є суб`єктом, на якого розповсюджується дія законодавства щодо зменшення розміру судового збору, звільнення від його сплати, звільнення або розстрочення його сплати, оскільки скаржник за подання касаційної скарги має сплатити судовий збір у сумі, що перевищує 5 % розміру його річного доходу. На підставі викладеного, Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору. Приписами пунктів 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Колегією суддів встановлено, що розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження. При касаційному оскарженні судових рішень у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження скаржник повинен обґрунтувати підстави для відкриття касаційного провадження відповідно до частини четвертої статті 328 та частини п`ятої статті 328 КАС України. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, заявниr зазначає про неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вказуючи на неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а, від 19.12.2019 у справі № 307/541/17, від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а. На обґрунтування права на касаційне оскарження заявник посилається на підпункти «а» та «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а дана справа становить значний суспільний інтерес. Наведені позивачем аргументи потребують ретельної перевірки та вивчення матеріалів справи, чого не можна виконати на стадії відкриття касаційного провадження, тому проаналізувавши підставу, на якій подано касаційну скаргу у цій справі, колегія суддів погоджується, з доводами про наявність обставин, з якими законодавець обумовлює здійснення касаційного перегляду рішення суду. Підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі є оскарження судового рішення, зазначеного у частині першій статті 328 КАС України, посилання скаржника у касаційній скарзі на положення частини четвертої 328 КАС України та на наявність обставин, передбачених підпунктами «а» та «в» пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстав для залишення касаційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкриті касаційного провадження відсутні. Керуючись статтями 328, 329, 330, 334, 335, 338 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд УХВАЛИВ: Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22.11.2023 та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.01.2024 у справі №120/8471/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії. Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги у справі № 120/8471/23. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22.11.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.01.2024 у справі № 120/8471/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії. Витребувати з Вінницького окружного адміністративного суду справу №120/8471/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії. Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів. Учасникам справи встановити строк для подачі відзиву на касаційну скаргу у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. ........................... ........................... ........................... С.Г. Стеценко Л.В. Тацій , А.І. Рибачук Судді Верховного Суду