Ухвала КАС ВС № 380/19414/23

УХВАЛА 01 травня 2024 року м. Київ справа № 380/19414/23 адміністративне провадження № К/990/15004/24 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мельник-Томенко Ж.М., перевіривши касаційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року у справі № 380/19414/23 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови, УСТАНОВИВ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову, винесену відділом державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 24 травня 2023 року № ПШ015833. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року, в задоволенні позову відмовлено. 18 квітня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року у справі № 380/19414/23. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Статтею 330 КАС України визначено обов`язкові вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги, серед яких відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. При цьому обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми. Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем). Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. Перевіряючи зміст поданої у цій справі касаційної скарги, Верховний Суд установив, що скаржник, навівши у тексті скарги приклади справ, розглянутих Верховним Судом, надалі послався на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження, зазначивши про відсутність висновку Верховного Суду «щодо правомірності рішень про задоволення позовів перевізників у справах, в яких, за умови доведеності складу правопорушення законодавства про автомобільний транспорт в діях позивачів-перевізників, єдиною підставою для скасування постанови Укрансбезпеки суди зазначають порушення пунктів 25, 26 Порядку №1567». Тобто Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567 (далі - Порядок №1567). Верховний Суд наголошує на тому, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати норму права щодо питання застосування якої у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду та яку, на думку скаржника, судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Також Суд указує, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду. Разом із тим заявник лише зазначив про пункти 25, 26 Порядку №1567, проте не навів належного обґрунтування який саме висновок повинен сформувати Верховний Суд у цій справі, за обставин, установлених судами під час її розгляді. При цьому Верховний Суд зазначає, що зміст оскаржених судових рішень свідчить про те, що вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що відповідачем під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та прийняття спірної постанови не було дотримано вимог Порядку №1567 щодо належного повідомлення позивача про розгляд справи про притягнення його до відповідальності. Тобто мало місце порушення процедури розгляду справи в частині належного повідомлення особи про її розгляд, через що суди дійшли висновку про те, що безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, є окремою самостійною і достатньою підставою для скасування постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу за порушення законодавства про автомобільний транспорт. У касаційній скарзі Державної служби України з безпеки на транспорті не наведено обґрунтованих мотивів, що спростовують висновки судів у цій частині. Отож, у касаційній скарзі скаржник не аргументував, як саме висновок Верховного Суду щодо пунктів 25, 26 Порядку №1567 вплине на вирішення цього спору, за обставин, установлених судами у цій справі. Відповідач навів лише частковий опис обставин справи з посиланням на власну оцінку документів, що, на його думку, підтверджують факт неналежного установлення судами обставин у цій справі, що є переоцінкою доказів у справі, та навів правове обґрунтування, що не спростовує висновки судів щодо недотримання органом Укртрансбезпеки процедури розгляду справи про притягнення перевізника до відповідальності. Отже, касаційна скарга не містить вмотивованих аргументів щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції указаних норм права та необхідність формування висновку Верховного Суду щодо пунктів 25, 26 Порядку №1567, за обставин, установлених судами у цій справі. З огляду на викладене, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження. Скаржник, серед іншого, у касаційній скарзі також посилається на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, що за змістом відповідає підпункту «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Суд звертає увагу скаржника, що пункт 2 частини п`ятої статті 328 КАС України містить перелік виключних випадків, які допускають можливість касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та/або таких, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Посилання на кожен з підпунктів пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України повинно бути належним чином обґрунтовано. Верховний Суд звертає увагу, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження. Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У контексті наведеного слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. При цьому такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За викладених обставин касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження з обґрунтуванням того, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення (рішень). Одночасно Суд роз`яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунуто обставини, які зумовили її повернення. Керуючись статтями 248, 328, 330, 332, 341, 355, 359 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року у справі № 380/19414/23 - повернути особі, яка її подала. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими матеріалами. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. СуддяЖ.М. Мельник-Томенко