Ухвала КАС ВС № 620/6246/20
від 01.05.2024 · АдміністративнаУХВАЛА 01 травня 2024 року м. Київ справа №620/6246/20 адміністративне провадження № К/990/13968/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М., суддів: Мартинюк Н.М., Жука А.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2024 року про відмову в ухваленні додаткового рішення у справі №620/6246/20 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), у якому просив: - визнати незаконними та протиправними дії відповідача щодо прийняття та застосування до позивача наказу від 14 листопада 2016 року№261-ос, прийнятого на підставі рішення атестаційної комісії про звільнення, яким з ним припинено (розірвано) контракт та звільнено з військової служби, та наказу від 14 грудня 2016 року №287-ос, яким позивача виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення; - зобов`язати відповідача, з обов`язковим виконанням статті 299 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29 грудня 2009 року №1115/2009 (у редакції на час спірних правовідносин), поновити його на військовій службі, з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2022 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) від 14 грудня 2016 року №287-ос, яким виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого техніка пожежної безпеки відділу персоналу ІНФОРМАЦІЯ_1 військової частини НОМЕР_1 . Стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14 грудня 2016 року по 11 жовтня 2021 року у розмірі 586 293,09 грн, з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2023 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2022 року у справі №620/6246/20. 26 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення, в якій позивач просив постановити додаткову постанову у справі, якою стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу, за період з 16 квітня 2020 року по 11 жовтня 2021 року, в розмірі 240 807,33 грн, без виключення сум відрахування на податок, збори та інші обов`язкові платежі. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення відмовлено. 11 квітня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2024 року у справі №620/6246/20. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Згідно з частиною третьою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали. Частиною другою статті 333 КАС України установлено, у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. За правилами пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою. Із змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що відмовляючи в ухваленні додаткового рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що указані ОСОБА_1 вимоги були розглянуті та вирішені судом першої інстанції. Зокрема, суд стягнув з ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14 грудня 2016 року по 11 жовтня 2021 року у розмірі 586 293,09 грн. Переглядаючи рішення суду першої інстанції та залишаючи його без змін, Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 24 січня 2022 року також відмовив і задоволенні апеляційних скарг ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) та ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року. Відповідно до частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення. Отже, додатковим судовим рішенням є додаткова постанова чи додаткова ухвала, якою вирішуються позовні вимоги, з приводу яких досліджувалися докази (додаткова постанова), чи клопотання (додаткова ухвала), щодо яких не ухвалено рішення. Водночас суд апеляційної інстанції у цій справі залишив без змін рішення суду першої інстанції, яким і було розглянуто усі позовні вимоги, у зв`язку із чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для ухвалення додаткового рішення у цій справі. Ураховуючи, що мотиви, наведені в оскаржуваній ухвалі суду апеляційної інстанції, та обставини, на які посилається заявник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм матеріального та процесуального права і не викликають сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та відсутність підстав для відкриття касаційного провадження у справі. Таким чином, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2024 року необхідно відмовити на підставі пункту 5 частини першої статті 333 КАС України. За таких обставин, Суд не вирішує клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку. Керуючись статтями 248, 328, 333, 355, 359 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2024 року у справі №620/6246/20. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. СуддіЖ.М. Мельник-Томенко Н.М. Мартинюк А.В. Жук