Ухвала КАС ВС № 560/8666/23

УХВАЛА 01 травня 2024 року м. Київ справа №560/8666/23 адміністративне провадження № К/990/16717/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Загороднюка А.Г., суддів: Губської О.А., Єресько Л.О., перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась із позовом до суду до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просила: - визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 з врахуванням базового місяця на січень 2008 року, а також відмову у здійсненні перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 18 грудня 2020 року відповідно до положень Порядку №1078; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 01 березня 2018 року з урахуванням базового місяця січень 2008 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15 січня 2004 року, та з урахуванням раніше виплачених сум; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з березня 2018 року по грудень 2020 року відповідно до вимог пункту 5 Порядку №1078 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №1013 від 09 грудня 2015 року «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів»), з відрахуванням виплаченої суми та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15 січня 2004 року; - визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку і виплати з 30 січня 2020 року грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року. - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати і виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 30 січня 2020 року по 18 грудня 2020 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року з врахуванням виплачених сум; - визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби з урахуванням доплати за період із 01 січня 2016 року по 18 грудня 2020 року індексації грошового забезпечення, перерахунку грошового забезпечення з 30 січня 2020 року по 18 грудня 2020 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року та усіх щомісячних додаткових грошових винагород; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 з військової служби з урахуванням доплати із індексації грошового забезпечення за січень 2016 - грудень 2020 років, перерахунку грошового забезпечення з 30 січня 2020 року по 18 грудня 2020 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, з урахуванням раніше проведених виплат та із одночасною компенсацією при виплаті сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15 січня 2004 року; - визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невидання нового грошового атестату та довідки про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення ОСОБА_1 (надбавок, доплат, підвищень) та премії (за 24 місяці військової служби перед звільненням) для обчислення пенсії відповідно до ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та абзацу восьмого пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 (зі змінами) із зазначенням індексації грошового забезпечення та доплати до грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»); - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 видати новий грошовий атестат та нову довідку про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення ОСОБА_1 про розмір грошового забезпечення за 24 місяці перед звільненням з військової служби (з урахуванням індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 18 грудня 2020 року, доплати до грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб») для подання її до ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою скерування до Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області для здійснення перерахунку та виплати пенсії з 18 грудня 2020 року, направити їх до ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою скерування до Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області для здійснення перерахунку та виплати пенсії з 18 грудня 2020 року; - стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрати на правову професійну допомогу у розмірі 8 000 (вісім тисяч) гривень. Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 травня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року без урахування базового місяця січня 2008 року. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із встановленням для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) місяць останнього збільшення тарифної ставки (посадового окладу) січень 2008 року, з урахуванням проведених виплат. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо здійснення перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 18 грудня 2020 року відповідно до положень Порядку № 1078, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 18 грудня 2020 року з урахуванням положень абзаців третього-шостого Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з урахуванням проведених виплат. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо проведення ОСОБА_1 перерахунку і виплати з 29 січня 2020 року грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 з 29 січня 2020 року по 18 грудня 2020 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, з урахуванням раніше проведених виплат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2024 року касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2024 року у справі № 560/8666/23 повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). 30 квітня 2024 року до Верховного Суду вдруге надійшла касаційна військової частини НОМЕР_1 . При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з наступного. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. В свою чергу, відповідно до пункту другого частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Згідно з положеннями частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років". Положення вказаної правової норми процесуального закону узгоджуються з приписами частини четвертої статті 257 КАС України, яка відносить справи в аналогічних спорах до переліку справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. У цій справі, суд першої інстанції, врахувавши вимоги частин третьої та четвертої статті 257 КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження. Тому враховуючи вищезазначене, Верховний Суд прийшов до висновку, що цю справу суд першої інстанції не відносив до категорії малозначних справ, а урахувавши вимоги статті 257 КАС України, розглянув її за правилами спрощеного позовного провадження. Передбачені пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України виняткові обставини, які виключають відмову у відкритті касаційного оскарження у справі розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, судом не встановлені. У даному випадку слід зазначити, що питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення норм матеріального та процесуального права які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо. Вжите законодавцем словосполучення "значний суспільний інтерес" необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо. Справа яка має виняткове значення для її учасника, може бути виокремлена із загальних правил розгляду адміністративних справ Верховним Судом, якщо особа яка подає касаційну скаргу, обґрунтовано довела, що саме цей випадок стосується його безпосередньо, порушує його права, свободи та інтереси. Касаційна скарга не містить вагомих аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме щодо цієї конкретної справи й вказували на те, що розгляд такої справи матиме фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення. Решта доводів скаржника в касаційній скарзі стосуються встановлення фактичних обставин справи та переоцінки доказів у ній, між тим як відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень. Отже, аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з установленими судами обставинами цієї адміністративної справи не дають підстав для висновку про наявність обставин, наведених у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 КАС України. УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач: А.Г. Загороднюк Судді: О.А. Губська Л.О. Єресько