Ухвала КАС ВС № 380/18085/22

УХВАЛА 30 квітня 2024 року м. Київ справа №380/18085/22 адміністративне провадження № К/990/15110/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Пасічник С.С., суддів: Васильєвої І.А., Олендера І.Я., розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2024 у справі №380/18085/22 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинення дій, У С Т А Н О В И В : Головне управління ДПС у Львівській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2024 про відмову у відкритті апеляційного провадження та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження її розгляду. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, скаржник посилається на те, що пропуск строку на апеляційне оскарження відбувся з обставин, що не залежали від його волі (повернення первинної своєчасно поданої апеляційної скарги у зв`язку з несплатою судового збору внаслідок відсутності фінансування через введення воєнного стану), проте це не було взято до уваги апеляційним судом при постановленні оскаржуваної ухвали; також після отримання бюджетних коштів та сплати судового збору податковий орган одразу звернувся із повторною апеляційною скаргою. При вирішенні питання щодо відкриття касаційного провадження у справі за вказаною касаційною скаргою судом з`ясовано такі обставини. Зі змісту касаційної скарги та наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень вбачається, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області та Державної податкової служби України, в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у Львівській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних від 12.10.2022 №7454292/2726810715, від 13.10.2022 №7463075/2726810715, від 09.08.2022 №7177323/2726810715, від 25.11.2022 за №7706925/2726810715, №7706927/2726810715, № 7706926/2726810715 і №7706928/2726810715; зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 22.10.2021 № 27, від 28.10.2021 №30, від 01.11.2021 №34, від 15.11.2021 №42, від 19.11.2021 №45, від 19.11.2021 №46, від 30.11.2021 №48 датою їх подання. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13.03.2023 позов задоволено. Повний текст зазначеного судового рішення був складений в той же день. Не погоджуючись із даним рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Львівській області 12.04.2023 звернулося до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, яку ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.05.2023 було залишено без руху на підставі статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку із недоданням до неї документу про сплату судового збору. Ухвалами від 22.05.2023 і 09.06.2023 суд апеляційної інстанції, задовольнивши частково клопотання заявника про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги, двічі продовжив останньому вказаний строк на п`ятнадцять й десять днів відповідно з моменту отримання копій цих ухвал. Надалі Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 04.07.2023, відмовивши у задоволенні чергового клопотання заявника про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги та констатувавши факт неусунення ним у встановлений судом строк недоліків як таких, повернув йому цю скаргу. Вказана ухвала суду про повернення апеляційної скарги Головним управлінням ДПС у Львівській області не була оскаржена. У вересні 2023 року контролюючий орган повторно звернувся із апеляційною скаргою, несплативши при цьому судовий збір за подання цієї скарги. Зазначену апеляційну скаргу суд апеляційної інстанції ухвалою від 06.11.2023 залишив без руху, запропонувавши заявнику надати докази сплати належної суми судового збору. Однак, 07.12.2023, констатувавши факт недоплати податковим органом судового збору за подання другої апеляційної скарги (а саме замість 20 840,40 грн. було сплачено лише 3 721,50 грн.) та, як наслідок, встановивши неусунення останнім недоліків такої скарги, Восьмий апеляційний адміністративний суд повернув її йому, про що постановив відповідну ухвалу. 04.01.2024 Головне управління ДПС у Львівській області втретє звернулося із апеляційною скаргою на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13.03.2023, водночас порушивши й питання поновлення строку апеляційного оскарження, пропуск якого обґрунтовувало обставиною своєчасного подання первинної апеляційної скарги, яку повернуто з причини несплати судового збору; разом з тим, із повторною апеляційною скаргою звернулося в найкоротший строк. Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20.02.2024 відмовив у задоволенні заяви відповідача про поновлення строку на апеляційне оскарження й залишив апеляційну скаргу без руху, запропонувавши заявнику протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали навести інші поважні підстави пропуску строку звернення. Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд керувався положеннями частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Контролюючий орган подав до апеляційного суду заяву про поновлення строку звернення з апеляційною скаргою, вмотивовану зверненням із останньою апеляційною скаргою у найкоротший строк після отримання бюджетного фінансування на цілі оплати судового збору; крім того, вказав на обставину введення на території України воєнного стану. Розглянувши подану заяву, Восьмий апеляційний адміністративний суд визнав неповажними наведені відповідачем підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, відмовив у його задоволенні та у відкритті апеляційного провадження, про що постановив ухвалу від 21.03.2024. При цьому Восьмий апеляційний адміністративний суд виходив з того, що держава, приймаючи певні правові норми щодо сплати судового збору, взяла на себе відповідні зобов`язання щодо його сплати при зверненні до суду суб`єктів владних повноважень та як наслідок його сплати протягом встановленого строку на апеляційне оскарження та надання такого документу до суду в цей строк, а отже невиконання державним органом цих правил не може бути підставою для надання переваги у вигляді поновлення строку на апеляційне оскарження державному органу перед іншою стороною, яка бере участь у справі та дотримується процесуального закону. Таким чином, відсутність коштів, призначених для сплати судового збору не може бути підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень права на апеляційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку. Для поновлення строків на апеляційне оскарження повинні існувати об`єктивні, непереборні підстави. Обставини ж, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, місцевого бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб`єктами владних повноважень не є об`єктивними та непереборними підставами, які перешкоджають оскаржити судові рішення в межах встановленого законодавством строку апеляційного оскарження та реалізувати своє право щодо оскарження без порушення порядку здійснення такої процесуальної дії. Доводи ж контролюючого органу про те, що він не мав можливості своєчасно звернутися з цією апеляційною скаргою через запровадження в Україні воєнного стану апеляційний суд відхилив, оскільки заявником не надано доказів того, що вказана подія мала у даному випадку прямий вплив на пропуск строку апеляційного оскарження. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження. Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. Отже наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження. Таким чином, податковий орган, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційний перегляд справи, та як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен був забезпечити неухильне і своєчасне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно форми та змісту апеляційної скарги й вчинити залежні від нього дії з використанням усіх наявних засобів та можливостей, передбачених законодавством. Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Отже органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків. Крім того, відповідно до усталеної практики Верховного Суду відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Учасник справи, що діє як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від власної недобросовісної поведінки, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, зокрема, щодо сплати судового збору. Також вказівка на введення воєнного стану на території України як така не може бути поважною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження для органу державної влади без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме дана подія вплинула на роботу цього державного органу, що в свою чергу обумовило пропуск строку на подання апеляційної скарги. Восьмий апеляційний адміністративний суд, врахувавши вищевказані норми процесуального закону та висновки касаційного суду, обґрунтовано ухвалою від 21.03.2024 відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою. Згідно з частиною другою статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. За таких обставин, касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки, у даному випадку, правильне застосування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні пункту 5 частини першої та частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі. Керуючись пунктом 5 частини першої, частиною другою статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд У Х В А Л И В :

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2024 у справі №380/18085/22 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинення дій.

2. Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва І.Я.Олендер