Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/19724/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/19724/23 пров. № А/857/2068/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі : головуючого судді : Кухтея Р.В., суддів : Носа С.П., Шевчук С.М. розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2023 року (ухвалене головуючою-суддею Смокович В.І. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Луцьку) у справі за адміністративним позовом Приватної фірми Артон до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, в с т а н о в и в : У липні 2023 року Приватна фірма Артон (далі - ПП Артон, Підприємство, позивач) звернулася в суд із адміністративним позовом до Волинської митниці, в якому просила визнати протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA205030/2022/000081/2 від 06.12.2022. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 позовні вимоги були задоволені повністю. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Волинська митниця подала апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити ПП Артон у задоволенні позовних вимог повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що під час перевірки документів, поданих декларантом в митних цілях та здійснення перевірки числового значення заявленої декларантом митної вартості товару встановлено, що їх митна вартість не може бути визнаною за вибраним декларантом методом, оскільки подані документи містять наступні розбіжності : Рахунок на оплату транспортних витрат №322-007743 від 02.12.2022, виданий ФОП ОСОБА_1 , що суперечить відміткам печаток перевізника ФОП Лавринчук в автотранспортній накладній №б/н від 02.12.2022. Згідно ст.54 Митного кодексу України (далі - МКУ), митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товару шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Окрім того, вказана стаття також передбачає, що з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару митний орган має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа та розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Зазначає, що у рахунку на оплату транспортних витрат №322-007743 від 02.12.2022, яка надавалася декларантом під час митного оформлення, відбиток печатки перевізника у товарно-транспортній накладній (далі - ТТН) відмінний від відбитка печатки у рахунку на оплату транспортних витрат, що призводить до обґрунтованих сумнівів у частині підтвердження витрат на транспортування, які є однією зі складових митної вартості. Вищевказані розбіжності є підставою для сумніву щодо впливу третіх осіб на формування числових значень митної вартості, адже згідно ч.5 ст.58 МКУ, митна вартість ціна товару, що фактично сплачена або підлягає сплаті, а ціна - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Вказує, що саме під час опрацювання документів, які підтверджують митну вартість і встановлено вищевказані розбіжності, які, із врахуванням спрацювання системи АСАУР, стали визначальними для сумніву митниці в достовірності заявлених декларантом відомостей про митну вартість та, як наслідок, реалізації права митного органу вимагати додаткові документи, які б спростували ці розбіжності. Оскільки документи, подані для підтвердження митної вартості товарів не містили усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також містили розбіжності, митницею запропоновано декларанту надати додаткові документи. З огляду на те, що позивачем не було надано всіх документів на запит митного органу, які б документально підтвердили або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за основним методом визначення митної вартості, відтак митницею прийняте оспорюване рішення. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного З матеріалів справи видно, що між ПП Артон (покупець) та PELAGIA AS (Норвегія) (продавець), (продавець) 11.07.2022 було укладено зовнішньоекономічний контракт №1107, відповідно до умов якого продавець зобов`язався поставити товар Риба морожена - скумбрія виду Scomber Scombrus: - арт.144633 Atlantic Mackerel 400-600gr. Round Frozen 20kg. ctn - 20000,00 кг. Ціла, не патрана, не солена, без харчових добавок, приправ та інших інгредієнтів, без складових сумішей, без теплової та кулінарної обробки. Температура продукту: -18'С. Дата виготовлення: жовтень 2022. Виробник: R150. Торгівельна марка: PELAGIA. Країна виробництва: NO.. На виконання умов цього контракту, ПП Артон ввезло на митну територію України для подальшого використання в господарській діяльності рибні та морепродукти, зазначені у декларації №22UA205030031761U1 від 05.12.2022. Декларант позивача 05.12.2022 подав митну декларацію (МД) №22UA205030031761U1 для митного оформлення ввезеного на територію України товару: риба морожена скумбрія, вага нетто 20000,00 кг, ціла, не патрана, не солена, без харчових добавок, приправ та інших інгредієнтів, без складових сумішей, без теплової та кулінарної обробки. У графі 42 декларації зазначено фактурну вартість товару у сумі 41000 дол.США, яку визначено за першим методом за курсом валюти 36,5686 гривень за 1 дол.США. До митної декларації додано наступні документи, визначені в графі 44 МД, зокрема: - сертифікат якості б/н від 05.12.2022; - пакувальний лист б/н від 17.11.2022; - рахунок-фактура №128450 від 18.11.2022; - автотранспортна накладна б/н від 02.12.2022; - міжнародний ветеринарний сертифікат або ветеринарне свідоцтво №22300 044857 від 18.11.2022; - міжнародний ветеринарний сертифікат або ветеринарне свідоцтво №LT0310498/4056 від 02.12.2022; - сертифікат про походження товару №AR511644320 від 18.10.2022; - банківський платіжний документ, що стосується товару №78 від 30.11.2022; - рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №322-007743 від 02.12.2022; - документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 02.12.2022; - зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №1107 від 11.07.2022; - договір про надання послуг митного брокера №2/13-05-22 від 13.05.2022; - договір (контракт) про перевезення №051222-3 від 01.12.2022; інформація про позитивні результати проведення заходів офіційного контролю з використанням механізму «єдиного вікна» (в якості відомостей про документ зазначається оригінальний номер електронної справи) №9307782 від 05.12.2022; - інший некласифікований документ 322-007743 від 01.12.2022; копія митної декларації країни відправлення №22LTLC0100EK2DB896 від 02.12.2022. Митну вартість по МД №22UA205030031761U1 від 05.12.2022 заявлено позивачем за основним (першим) методом визначення митної вартості, про що свідчить інформація, внесена до гр.43 МД. При поданні пакету документів відповідач вказав, що митна вартість товару не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності: - Рахунок на оплату транспортних витрат №322-007743 від 02.12.2022 виданий ФОП ОСОБА_1 , що суперечить відміткам печаток перевізника ФОП Лавринчук в автотранспортній накладній №б/н від 02.12.2022. Такий документ є обов`язковий до подання, адже за умовами поставки FCA, що підтверджується гр.20 МД №22UA205030031761U1 від 05.12.2022, витрати на транспортування не включені до вартості товару. Також у рахунку на оплату транспортних витрат №322-007743 від 02.12.2022, яка надавалася декларантом під час митного оформлення, відбиток печатки перевізника у ТТН відмінний від відбитка печатки у рахунку на оплату транспортних витрат, що призводить до обґрунтованих сумнівів у частині підтвердження витрат на транспортування, які є однією зі складових митної вартості. У зв`язку з тим, що документи, подані для підтвердження митної вартості товару, містять розбіжності, декларанту запропоновано відповідності до статей 53-54 МКУ в 10-ти денний термін надати : 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Згідно пункту 6 статті 53 декларант за власним бажанням може подавати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої ним митної вартості. Декларантом подано заяву №06/01 від 06.12.2022 про подання додаткових документів для підтвердження заявленої вартості, а саме : договір про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні №201022-1 від 20.10.2022; документи, що зазначені в графі 44 МД №22UA205030031761U1 від 05.12.2022. Інші документи за відсутності надаватись не будуть. На підставі наданих декларантом документів разом з митною декларацією №UA205030/2022/031761 Волинською митницею 06.12.2022 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205030/2022/000081/2, відповідно до якого митну вартість визначено за резервним методом на рівні 2,4400 дол.США та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205030/2022/000785. У графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів №UA205030/2022/000081/2 зазначено, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було встановлено, що документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності. А саме: Рахунок на оплату транспортних витрат від 02.12.2022 №322-007743 виданий ФОП ОСОБА_1 , що суперечить відміткам печаток перевізника ФОП ОСОБА_2 в автотранспортній накладній від 02.12.2022 №б/н. Вважаючи оспорюване рішення протиправним, Підприємство звернулося до адміністративного суду з вимогою про його скасування. Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що висновки у спірному рішенні про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, є безпідставними. При цьому, відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 49 МКУ визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (ч.1, 2 ст.51 МКУ). Відповідно до ч.1 ст.53 МКУ, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Згідно ч.2 ст.53 МКУ, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Частиною третьою статті 53 МКУ передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Згідно ч.3 ст.54 МКУ, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Відповідно до ч.6 ст.54 МКУ, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Зазначене відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові 11.02.2021 по справі № 826/8228/16. Відповідно до ч.1 ст.55 МКУ, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МКУ. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. За змістом розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МКУ, в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів. Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. Отже, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 09.07.2020 по справі №804/5445/17, від 31.03.2020 по справі №809/1858/16. Судом встановлено, що під час митного оформлення товарів митному органу до митної декларації надано : сертифікат якості б/н від 05.12.2022; - пакувальний лист б/н від 17.11.2022; - рахунок-фактура №128450 від 18.11.2022; - автотранспортна накладна б/н від 02.12.2022; - міжнародний ветеринарний сертифікат або ветеринарне свідоцтво №22300 044857 від 18.11.2022; - міжнародний ветеринарний сертифікат або ветеринарне свідоцтво №LT0310498/4056 від 02.12.2022; - сертифікат про походження товару №AR511644320 від 18.10.2022; - банківський платіжний документ, що стосується товару №78 від 30.11.2022; - рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №322-007743 від 02.12.2022; - документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 02.12.2022; - зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №1107 від 11.07.2022; - договір про надання послуг митного брокера №2/13-05-22 від 13.05.2022; - договір (контракт) про перевезення №051222-3 від 01.12.2022; інформація про позитивні результати проведення заходів офіційного контролю з використанням механізму єдиного вікна (в якості відомостей про документ зазначається оригінальний номер електронної справи) №9307782 від 05.12.2022; - інший некласифікований документ 322-007743 від 01.12.2022; копія митної декларації країни відправлення №22LTLC0100EK2DB896 від 02.12.2022. Крім того, додатково на вимогу митниці декларантом надано відповідачу заяву №06/01 від 06.12.2022 про подання додаткових документів для підтвердження заявленої вартості: це договір про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні №201022-1 від 20.10.2022 року; документи, що зазначені в графі 44 МД №22UA205030031761U1 від 05.12.2022. Згідно ст.57 МКУ, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МКУ за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Разом з тим, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей. Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постанові від 07.05.2020 по справі №1.380.2019.001625. Частинами 4-5 статті 58 МКУ визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. З приводу посилання митного органу на наявні розбіжності, суд першої інстанції вірно вказав, що за умовами договору оплата здійснюється після поставки товару, на протязі 180 днів, розраховується на підставі рахунку, виставленого продавцем або ж за погодженням сторін може бути предоплата, тому позивачем станом на час митного оформлення (05.12.2022) надано відповідне платіжне доручення в іноземній валюті №78 від 30.11.2022. Також, згідно умов договору, а саме пунктом 3-4 передбачено передплату за товар якщо інше не передбачено доповненням до договору. Відтак доводи митного органу щодо розбіжностей, а саме те, що у інвойсі №128450 від 18.11.2022 умови оплати зазначено у формі передоплати, згідно п.4.1 контракту №1107 від 11.07.2022 форма оплати 180 днів з моменту поставки та відсутності при цьому доповнення до договору не заслуговують на увагу, оскільки такі умови оплати передбачено самим договором. Не заслуговують на увагу і доводи митного органу щодо відмінних у рахунку на оплату транспортних витрат № 322-007743 від 02.12.2022, виданого ФОП ОСОБА_1 , що суперечить відміткам печаток перевізника ФОП Лавринчук в автотранспортній накладній від 02.12.2022 №б/н як розбіжність в наданих позивачем документах, оскільки такі обставини не впливають на визначення митної вартості товару за першим методом (за ціною договору). Більше того, всі необхідні та надані документи є достатніми та в сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість, а саме автотранспортна накладна б/н від 02.12.2022; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №322-007743 від 02.12.2022; документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 02.12.2022; договір про надання послуг митного брокера №2/13-05-22 від 13.05.2022; договір (контракт) про перевезення №051222-3 від 01.12.2022. Колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, що висновки відповідача про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах не знаходять свого підтвердження. На переконання колегії суддів, надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення. Сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. Колегія суддів враховує позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 12.03.2019 по справі №826/2313/16 та 13.06.2019 по справі №820/6315/15, відповідно до якої, вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МКУ зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції про те, що наявність однієї лише вказівки митного органу на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньою для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. Між тим, подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, відповідають вимогам чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а тому підтверджують заявлені декларантом відомості про митну вартість товарів. Колегія суддів звертає увагу на те, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару. При прийнятті оскаржуваних рішень відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні спірних рішень відповідач спирався не на документи, подані декларантом до митного оформлення, а на вже наявну в митного органу цінову інформацію. Таким чином, враховуючи вищенаведене колегія суддів дійшла висновку, що під час митного оформлення декларантом надано всі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар, містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, та які підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару за ціною договору, згідно з вимогами МКУ. При цьому, відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих декларантом документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари Позивач відповідно до вимог ст.ст.52, 53 МКУ подав усі необхідні документи для митного оформлення придбаного товару за ціною договору, які не містили в собі розбіжностей, зазначених в частині третій статті 53 цього Кодексу, і в митного органу не було підстав для винесення оспорюваного рішення. У даній справі митний орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена Колегія суддів звертає увагу на те, що в адміністративному судочинстві добросовісність (несвавільність, розумність, справедливість) рішення суб`єкта владних повноважень означає, що при його прийнятті повинен бути застосований певний стандарт поведінки посадових осіб такого суб`єкта, що характеризується законністю, транспарентністю та повагою до прав та інтересів суб`єктів приватного права (позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 18.01.2023 по справі №500/26/22) Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 30.10.2018 по справі №826/25605/15 ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості Також, колегією суддів не встановлено у документах, які подані декларантом до митного оформлення ознак підробки документів чи відсутності у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Отже, позивач надав митному органу належні та допустимі докази на підтвердження ціни імпортованого товару і зазначені документи не містили розбіжностей щодо вартості та вказували, що їх дані піддаються обчисленню. У свою чергу відповідач не довів обставини, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору. Вищевикладені обставини свідчать про не підтвердження під час розгляду справи правомірності оспорюваних рішень. З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обгрунтованості даного позову. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини, суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі Проніна проти України (рішення від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника. Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001). Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.10 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу. Керуючись ст.ст.12, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2023 року по справі №140/19724/23 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос С. М. Шевчук