Постанова 4850 № 200/7080/23

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2024 року справа №200/7080/23 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., секретар судового засідання - Никифорова І.М., за участю представника відповідача Амельченка С.О., розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року (головуючий суддя І інстанції Голуб В.А.), складене у повному обсязі 19 лютого 2024 року, у справі № 200/7080/23 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 10 жовтня 2023 року № 034825,- ВСТАНОВИВ: До Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 10.10.2023 № 034825. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову від 10.10.2023 № 034825 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000, 00 грн. Відповідач - Державна служба України з безпеки на транспорті - не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт вказав, що при перевірці додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом виявлено порушення перевезення пасажирів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 39 Закону, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону України Про автомобільний транспорт. Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу № 200/7080/23, однак листом суд першої інстанції повідомив про те, що справа у паперовому вигляді не формувалась. Відтак суд розглядає справу через систему «Електронний Суд». Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив суд скасувати рішення суду першої інстанції. Позивач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином. Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне. ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 , реєстраційний номер: НОМЕР_2 ) зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця 17.01.2008, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Згідно з ліцензією серії АГ № 588137 від 31.03.2011 позивач має право на надання послуг з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів автомобільним транспортом. Позивач є власником транспортного засобу марки «MERCEDES-BENZ» державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , про що свідчить свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 . Між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та виконавчим комітетом Білозерської міської ради в особі міського голови ОСОБА_3 , який діє на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», було укладено договір на перевезення № 2 від 03.01.2023. Предметом вказаного договору є замовлення на пасажирські перевезення під час евакуації з м. Білозерське до м. Львова та м. Дніпра. Розрахунок за цим договором мав відбуватись в натуральних показниках, а саме 4000 л дизельного палива. Аналогічний договір був укладеним між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 від 03 січня 2023 року №

3. На підставі замовлення на спеціальний маршрут від 14 вересня 2023 року для фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на підставі договору на перевезення № 3 від 03 січня 2023 року ФОП ОСОБА_2 був організований спецмаршрут для проведення 15 вересня 2023 року евакуації мешканців з м. Білозерське до м. Дніпра. Відповідно до акту виконаних робіт від 18 вересня 2023 року позивачем було виконано послуги з перевезення згідно з вказаним замовленням. 15 вересня 2023 року водієм на маршруті з м. Білозерське до м. Дніпра був ОСОБА_4 . На підставі щотижневого графіку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Укртрансбезпеки у період з 11.09.2023 до 17.09.2023 та направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) № 000101 від 08.09.2023 співробітниками відділу проводилась рейдова перевірка транспортних засобів в м. Дніпро, пл. Вокзальна. Так, в ході проведення рейдової перевірки було перевірено транспортний засіб марки «MERCEDES-BENZ» автобус державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_4 . В ході перевірки зазначеного транспортного засобу було встановлено, що транспортний засіб належить та використовується фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 . На момент проведення перевірки було встановлено відсутність індивідуальної контрольної книжки водія ОСОБА_4 або копія змінності графіка водіїв. У зв`язку з виявленням вищезазначеного порушення, представниками відповідача було складено акт № 004439 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 15.09.2023. Водій ОСОБА_4 від пояснень та підпису відмовився. Повідомленням № 74965/38/24-23 від 29.09.2023, направленим поштою рекомендованим повідомленням № 0600049521860, позивача було викликано для розгляду справи на 10.10.2023 з 9.00 до 12.00. Вказане повідомлення було отримано позивачем особисто 07.10.2023. За результатами розгляду акту № 004439 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 15.09.2023 винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 034825 від 10.10.2023. Копію постанови № 034825 від 10.10.2023 направлено позивачу, разом із супровідним листом від 10.10.2023 № 77816/38/24-23. Отже, спірним питанням даної справи є вищевказана постанова. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив про протиправність спірної постанови та скасував її. Суд апеляційної інстанції погоджує висновки суду першої інстанції та зазначає наступне. Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про автомобільний транспорт» № 2344-III від 05.04.2001 (далі Закон № 2344-III), відповідно до статті 1 якого автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. Статтею 6 Закону №2344-III передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Планові перевірки проводяться не частіше одного разу на рік. Орган державного контролю не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку проведення планової перевірки письмово повідомляє про це автомобільного перевізника, якого буде перевіряти. Позапланові перевірки проводяться лише на підставі заяви (повідомлення в письмовій формі) про порушення автомобільним перевізником вимог законодавства про автомобільний транспорт уповноваженими особами органів, яким надано право здійснення державного контролю, з метою перевірки наведених фактів та виконання припису про порушення зазначеного законодавства. Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України. У разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується. На виконання вимог статті 6 Закону № 2344-III, постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі - Порядок № 1567). Згідно з пунктом 2 Порядку № 1567, державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Пунктом 15 Порядку № 1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону № 2344-III документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом, додержання водієм режиму праці та відпочинку, виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3, що встановлено пунктом 21 Порядку №1567. Згідно з пунктом 22 Порядку №1567 у разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис. Частиною 1 ст. 39 Закону №2344-III встановлено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Згідно із частиною другою 39 Закону №2344-III, документи для регулярних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України; для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка чи довідка, на підставі якої надається пільга), а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - електронний квиток та документи для пільгового проїзду. Відсутність у перевізника або незабезпечення водія автобуса переліченими документами, є підставою для застосування до перевізника штрафних санкцій відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Згідно абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344, у перевізника виникає відповідальність у разі відсутності належним чином оформлених документів у разі надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів. Правилами абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344 передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до статті 18 Закону України № 2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю. Отже, в розумінні зазначеної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів, а також від виду перевезення внутрішнього чи міжнародного. Суд також зазначає, що п. 6.3 Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів від 07.06.2010 № 340 (далі Положення № 340) визначено, що водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв. Згідно з пунктом 7.1. Положення № 340 органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України. 3 врахуванням вищевикладеного положеннями статті 48 Закону України № 2344-ІІІ передбачено необхідність наявності як у перевізника, так і у водія інших документів, передбачених законодавством, а саме індивідуальної контрольної книжки водія в разі необладнання транспортного засобу тахографом. Відтак, за відсутності документів, зокрема, в даному випадку індивідуальної контрольної книжки водія, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи. Судами встановлено та не заперечується сторонами у даній справі, що на момент проведення перевірки у позивача та водія ОСОБА_4 була відсутня індивідуальна контрольна книжка водія, у зв`язку з чим і була винесена оскаржувана постанова про застосування відносно позивача адміністративно-господарських санкцій. Дійсно, п. 1.4 Положення № 340 визначено, що положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються, зокрема, під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій. Відповідно до п. 24 ст. 2 Кодексу цивільного захисту України надзвичайна ситуація це обстановка на окремій території чи суб`єкті господарювання на ній або водному об`єкті, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров`ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об`єкті, провадження на ній господарської діяльності. Наразі у країні введено воєнний стан Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», який неодноразово продовжувався та діє і по теперішній час. Пункт 4 частини 2 статті 5 Кодексу цивільного захисту України, в якій наведена класифікація надзвичайних ситуацій, відносить воєнні події до одного з видів надзвичайних ситуацій. Виконавчим комітетом Білозерської міської ради від 21.03.2023 прийнято рішення № 27 «Про затвердження плану евакуації населення Білозерської міської територіальної громади у разі загрози виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій у новій редакції», яке розміщено на офіційному вебсайті Білозерської міської територіальної громади. В свою чергу, розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про проведення обов`язкової евакуації населення Донецької області» від 02.08.2022 № 679-р, яке наразі є чинним, організовано проведення обов`язкової евакуації населення Донецької області. Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (станом на момент виникнення спірних правовідносин) Білозерська міська територіальна громада є територією можливих бойових дій. Так, саме у зв`язку з виникненням загрози життю або здоров`ю населення позивачем і було здійснено евакуацію населення, про що свідчать матеріали даної справи, а тому в даному випадку, на переконання суду, воєнний стан на території Донецької області, а саме Білозерської міської територіальної громади, є надзвичайною ситуацією в розумінні п. 24 ст. 2 Кодексу цивільного захисту України. Отже, норми Положення № 340 в даному випадку не підлягають застосуванню. З огляду на відсутність в діях позивача виявленого порушення, постанова про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу від 10.10.2023 № 034825 підлягає скасуванню. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи. Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 200/7080/23 залишити без змін. Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 29 квітня 2024 року Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку, встановленому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 01 травня 2024 року. Судді А.В. Гайдар Е.Г.Казначеєв І.Д.Компанієць