Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 342/250/24

Справа № 342/250/24 Провадження № 22-ц/4808/505/24 Головуючий у 1 інстанції Гайдич Р. М. Суддя-доповідач Максюта ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2024 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі: головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О., суддів Томин О.О., Фединяка В.Д., секретаря Петріва Д.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Городенківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 , Міністерство оборони України, Міністерство Внутрішніх Справ України, військова частина НОМЕР_1 , військове формування Національної гвардії України про встановлення фактів, що мають юридичне значення, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Городенківського районного суду Івано-Франківської області, постановлену суддею Гайдичем Р.М. 20 лютого 2024 року в м. Городенка Івано-Франківської області, в с т а н о в и в : У лютому 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , звернулася із заявою про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Заяву мотивовано тим, що вона протягом останніх двох років проживала як чоловік та жінка із ОСОБА_3 , який загинув під час захисту Батьківщини. Вели спільне господарство, народили та виховували спільну дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . На час народження сина Матвія заявниця була неповнолітня, що перешкоджало її та ОСОБА_3 вільно зареєструвати шлюб, а також внести відповідні дані про батька дитини у свідоцтво про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . 27.01.2023 року ОСОБА_1 зверталася до суду із заявою про забезпечення доказів до подання позовної заяви та просила суд невідкладно забезпечити докази, зокрема, біоматеріал з тіла ОСОБА_3 , до його захоронення, що заплановане на 28.01.2023 року. Однак, ухвалою Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 27.01.2023 року в задоволенні заяви відмовлено. 11.05.2023 року ОСОБА_1 у власних інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 звернулася до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_4 , Міністерства Внутрішніх Справ України про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме встановити факт належності членами сім`ї загиблого військовослужбовця - дружини без реєстрації шлюбу та сина та зобов`язання вирішити питання про виплату одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.05.2023 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду в складі Касаційного адміністративного суду від 14.02.2024 року, відмовлено у відкритті провадження в справі в частині позовних вимог про встановлення факту, що має юридичне значення з підстав розгляду таких вимог в порядку цивільного судочинства. Просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 була членом сім`ї воїна, що загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 під час захисту Батьківщини - ОСОБА_3 , з яким орієнтовно з весни 2021 року по весну 2022 року (по час його мобілізації) жили однією сім`єю як чоловік та жінка, в тому числі виховували народжену дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вели спільне господарство та мали один до одного взаємні права та обов`язки (а.с.1-72). До заяви про встановлення факту долучено довіреність від 08.05.2023 року, якою ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_2 бути її представником, в тому числі, в усіх ланках судових органів України та інших компетентних юрисдикційних органах із зазначеним переліком прав (а.с.73-74). Ухвалою Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 20 лютого 2024 року заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в тому числі факту біологічного батьківства, повернуто ОСОБА_2 (а.с.87-89). Не погодившись з ухвалою суду, представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість. Зазначає, що частиною першою статті 59 ЦПК України передбачено, що права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом. Частиною третьої цієї статті передбачено, що законні представники можуть доручати ведення справи в суді іншим особам. Отже, законодавець в ч.3 ст.59 ЦПК України визначив, що законні представники можуть доручати ведення справи в суді іншим особам і не вжив словосполучення «виключно адвокатам». Так, ОСОБА_1 , в інтересах малолітнього сина якої діє він ОСОБА_2 , видала довіреність, що відповідає приписам частини 3 статті 59 ЦПК України. Просив скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с.100-103). Заінтересованою особою Міністерство оборони України подано відзив на апеляційну скаргу. Вважають оскаржувану ухвалу обґрунтованою і законною. Просять залишити ухвалу без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення (а.с.119-123). Іншими учасниками справи відзив на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. У судове засідання сторони не з`явилися, хоча належним чином повідомлені про розгляд справи шляхом направлення кореспонденції на електронну адресу та рекомендованим листом. Приймаючи до уваги, що неявка осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи в апеляційному порядку, апеляційним судом виконаний обов`язок щодо повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про день, місце та час судового засідання, тому колегія суддів розглянула справу у їх відсутності. Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає її необґрунтованою, виходячи з таких підстав. Повертаючи позовну заяву, суд виходив з того, що дана справа підлягає розгляду в порядку окремого провадження, представником заявниці згідно довіреності є ОСОБА_2 , відомостей про те, що представник є адвокатом, суду не надано та враховуючи, що справи окремого провадження не відносяться до категорії малозначних справ чи справ, що виникають з трудових відносин, а представником у даній справі може бути лише особа, визначена ч.1 ст.60 ЦПК України. З огляду на викладене, заяву про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в тому числі факту біологічного батьківства, подану в інтересах ОСОБА_1 , підписано особою, яка не має права її підписувати. З таким висновком апеляційний суд погоджується з огляду на таке. Як встановлено з матеріалів справи, довіреність від 08 травня 2023 року, якою ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_2 бути її представником, зокрема, у судах усіх інстанцій, з терміном дії такої довіреності до 08 травня 2026 року (а.с.73-74). Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України, статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, визначеному ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно вимог ч. 3 ст.294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом. 30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02 червня 2016 року № 1401-VIII, яким Конституцію України доповнено статтею 131-2. Так, згідно із частиною третьою статті 131-2 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Відповідно до підпункту 11 пункту 16-1 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України у редакції Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02 червня 2016 року представництво відповідно до пункту 3 статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 01 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 01 січня 2019 року. Згідно з частинами першою, другою статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу. Згідно з частиною четвертою статті 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» Частиною шостою статті 19 ЦПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тобто законом встановлені конкретні випадки, у яких представником у суді, окрім адвоката чи законного представника, може бути інша особа, яка має відповідну цивільну процесуальну дієздатність. Ця справа не може бути віднесена до малозначних, тому представництво у даному випадку може здійснюватися виключно адвокатами. Заява про встановлення факту підписана представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на підставі довіреності від 08.05.2023 року. Проте надана довіреність видана на ім`я ОСОБА_2 без зазначення, що вказана особа є адвокатом та саме у такому статусі уповноважена представляти інтереси заявниці ОСОБА_1 (саме як адвокат). Згідно з відкритими загальнодоступними даними Єдиного реєстру адвокатів України відомості, що ОСОБА_2 є адвокатом, відсутні. Відтак, заява про встановлення факту від імені ОСОБА_1 підписана і подана в суд неповноважною особою. Оскільки ОСОБА_2 не є адвокатом, а справа не пов`язана із трудовим спором та не віднесена до малозначних справ відповідно до вимог ЦПК України, тому суд дійшов правильного висновку про повернення заяви заявнику на підставі пункту 1 частини четвертої статті 185 ЦПК України. Інші аргументи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, правильне застосовування судом норм права є очевидним і не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судового рішення. При цьому, колегія суддів враховує, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення, тому порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод відсутні. Керуючись статтями 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 20 лютого 2024 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Судді: І.О. Максюта О.О. Томин В.Д. Фединяк Повний текст постанови складено 30 квітня 2024 року.