Постанова 4803 № 175/6041/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4779/24 Справа № 175/6041/23 Суддя у 1-й інстанції - Васюченко О. Г. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 квітня 2024 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії: головуючого судді: Новікової Г.В. суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П., за участю секретаря Драгомерецької А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Лавринович О.Г. на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгромеханізація» про стягнення компенсації за порушення авторського права,- В С Т А Н О В И В: 29 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про стягнення компенсації за порушення авторського права. Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2024 року провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгромеханізація» про стягнення компенсації за порушення авторського права закрито.Роз`яснено позивачу його право звернення до господарського суду з вказаними позовними вимогами. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить скасувати зазначену ухвалу суду першої інстанції та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Вважав, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що між сторонами не існує договірних відносин, так як відповідачем договір розірвано. Позивач стверджує,що є автором проекту дизайну інтер`єру та екстер`єру ресторану «Наследники», що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Предметом даного спору є деліктні правовідносини, а не договірні. Позивач припинив свою господарську діяльність у вересня 2022 року. Спір про відшкодування шкоди,завданої порушенням майнових прав особи,відноситься до юрисдикції загальних судів. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін,як законну та обґрунтовану,а апеляційну скаргу залишити без задоволення. В судове засідання з`явився представник ОСОБА_1 адвокат Лавринович О.Г. та представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгромеханізація»- адвокат Селюк М.Я. . Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України за наявними в ній доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Закриваючи провадження по справі, суд першої інстанції виходив із того, що дану позовну заяву не можна розглядати за правилами цивільного судочинства, а слід розглядати за правилами господарського судочинства, оскільки предметом спору є стягнення компенсації за порушення майнових прав за договором, укладеним між юридичною особою та фізичною особою підприємцем (ТОВ «Украгромеханізація» та ФОП ОСОБА_1 ), тобто щодо господарських правовідносин. Проте такий висновок зроблено передчасно, без врахування норм матеріального та процесуального права. Звертаючись з позовною заявою, позивач посилався на те, що 04 лютого 2021 року позивач та відповідач уклали договір про розробку дизайну інтер`єру та екстер`єру ресторану «Наследники», що знаходиться за адресою м.Дніпро, вул. Калинова,3. На вимогу відповідача позивачем була передана проектна документація щодо улаштування зовнішнього вигляду ресторану. Відповідач розірвав зазначений договір, стягнув за рішенням суду з позивача виплачені йому кошти, мотивуючи тим, що позивачем не виконані умови договору. Разом з тим, використав при ремонті дизайн, розроблений позивачем, чим порушив його авторське право. Просив стягнути з відповідача на свою користь компенсацію за порушення його майнових прав,як автора проекту дизайну інтер`єру та екстер`єру ресторану «Наследники». Судова юрисдикція - це інститут права, який має на меті розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Предметна та суб`єктна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції, залежно від складу сторін спору. При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Суб`єктна ж юрисдикція визначається особливістю складу сторін правовідносин, в яких виник спір. Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві. У частині 1 статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, які виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору стосовно такого майна або майнових прав, коли цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді та переданий на його розгляд з такими вимогами. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по?перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь?яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по?друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, в порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь?які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. За правилами цивільного судочинства розглядаються спори про захист приватного права або інтересу. Перелік категорій справ, що підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, визначено у статті 20 ГПК України. Так, частиною 1 статті 20 ГПК України передбачається, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах між суб`єктами господарювання. При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні враховувати суб`єктний склад такого спору, суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, зміст та юридичну природу обставин у справі. Статтею 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають, зокрема, справи, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності та інші справи у спорах між суб`єктами господарювання. За змістом статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України) під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Отже, критеріями розмежування розгляду справ у порядку цивільного чи господарського судочинства є як суб`єктний склад сторін спору, так і характер спірних правовідносин. При цьому в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі № 646/6644/17 зроблено висновок про те, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду подібних справ визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір. Суб`єктний склад спірних правовідносин є формальним критерієм, який має бути оцінений належним судом. Згідно положень статті 435 ЦК України первинним суб`єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Із позовної заяви вбачається, що спірні правовідносини виникли саме із порушення авторських прав. Суд першої інстанції виходив із того, що предметом спору є стягнення компенсації за порушення майнових прав, укладеного між юридичною особою та фізичні особою підприємцем договору, тобто щодо господарських правовідносин. І не звернув уваги на те, що ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом порушених прав як автор твору, а не у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності. Таким чином зазначений спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства,оскільки в даному випадку між сторонами виник спір про захист приватного права та інтересу. Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи ; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (стаття 379 ЦПК України). Оскільки встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, то ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 368, 379,382, 384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Лавринович О.Г. задовольнити. Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2024 року скасувати,справу направити до того ж суду для продовження розгляду. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: