Постанова Київський апеляційний суд № 761/19510/23

Унікальний номер справи 761/19510/23 Номер апеляційного провадження 22-ц/824/6399/2024 Головуючий у суді першої інстанції Н. В. Пономаренко Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач Постанова Іменем України 17 квітня 2024 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач), суддів Стрижеуса А. М., Євграфової Є. П. секретар судового засідання Рудик О.Л. сторони позивач ОСОБА_1 відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» відповідач Держава Україна в особі Міністерства юстиції України відповідач Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 грудня 2023 року, ухвалене у складі судді Пономаренко Н. В., в примішенні Шевченківського районного суду м. Києва, повне рішення складено 15.12.2023, у с т а н о в и в : У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовомдо ТОВ «Вердикт Капітал», Держава Україна в особі Міністерства юстиції України, Держава Україна в особі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог: Приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Баришніков А.Д., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, визнання незаконними дій посадової особи органу державної влади. В обґрунтування позову зазначено, що 10 травня 2017 року ОСОБА_1 підписав запропоновану ПАТ«АЛЬФА-БАНК», Анкету-Заяву про акцепт Публічної пропозиції ПАТ Альфа-Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк». В пункті 2.1. частини 2 Анкети-Заяви зазначено: «Я, ОСОБА_1 (Прізвище, Ім`я та По-батькові) підписанням цієї Анкети-Заяви про акцепт Публічної пропозиції на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк» (надалі - Публічної пропозиції) підтверджую, що ця Анкета-Заява в розумінні ст. 642 ЦК України є моєю згодою на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк» (надалі - Договір) та отримання банківських послуг на умовах, визначених Публічною пропозицією за Продуктами Банку: Депозитні вклади фізичних осіб. Поточні рахунки фізичних осіб. Платіжні картки фізичних осіб. Кредитні картки фізичних осіб. Кредити фізичних осіб. Послуги Системи інтернет-сервісу «Му Alfa-Bank», інших банківських послуг, що передбачені умовами Публічної пропозиції (підпункт 2.1.1.); Претензії ПАТ «Альфа-Банк» щодо невиконання або неналежного виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань, що випливають зі змісту Анкети-Заяви, на адресу останнього не надходили. Анкета-Заява або будь-яка інша угода (договір), що випливає зі змісту Анкети-Заяви, нотаріусом не посвідчувалась. 24 травня 2021 року Приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_3 вчинила виконавчий напис №53038 на документі «Анкета-Заява про акцепт Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк» від 10.05.2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості за кредитним договором 630634562HPLS від 10 травня 2017 року в розмірі 99327,11 гривень. Згідно виконавчого напису нотаріуса з ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором 630634562HPLSвід 10 травня 2017 року, укладеним з АТ «Альфа-Банк», правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 2 від 21 грудня 2020 є ТОВ «Фінансова компанія «ФЛЕКСІС», ідентифікаційний код юридичної особи 43000243, правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами від 21 грудня 2020 є ТОВ «Вердикт Капітал», ідентифікаційний код юридичної особи 36799749, звернуто стягнення заборгованості за період з 21 грудня 2020 року по 17 травня 2021 року на суму 98677,11 грн, яка складається з наступних сум: - 69318,64 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; - 8308,17 грн - строкова заборгованість за комісією; - 21050,30 грн - строкова заборгованість за штрафами і пенями. За вчинення виконавчого напису стягнуто 650,00 грн. Загальна сума до стягнення за виконавчим написом складає 99327,11 грн. 20 липня 2021 ОСОБА_1 отримав від Приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Баришнікова А. Д. поштове відправлення 5400146773058, в якому містились наступні документи: постанова про відкриття виконавчого провадження від 02.07.2021, якою відкрито виконавче провадження ВП №65961402 з примусового виконання виконавчого напису, постанова про стягнення з боржника основної винагороди від 02.07.2021, якою стягнуто з ОСОБА_1 9932,71 грн основної винагороди, постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 02.07.2021, якою визначено загальну суму 369,00 грн. мінімальних витрат для ОСОБА_1 . Позивач вказує, що не має перед ТОВ «Вердикт Капітал» зобов`язань, оскільки останній не надав на вимогу боржника в порядку ч. 2 ст. 517 ЦК України доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні за кредитним договором 630634562HPLSвід 10 травня 2017 року. Крім того вказує, що анкета-Заява, на якій вчинено виконавчий напис, не є кредитним договором 630634562 HPLSвід 10 травня 2017 року, не містить відомостей та реквізитів сторін, необхідних для вчинення виконавчого напису, що згідно приписів п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону є підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії. Вважає виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, так як виконавчий напис вчинено без оригіналів нотаріально посвідченого кредитного договору оскількистаном на дату вчинення спірного виконавчого напису чинне законодавство передбачало можливість вчинення виконавчого напису лише за умови подання оригіналу нотаріально посвідченого договору чи його дублікату, що має силу оригіналу. Також у позові зазначено, що виконавчий напис вчинено на документі під назвою: «Анкета-Заява про акцепт Публічної пропозиції ПАТ Альфа-Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк», що підписаний позивачем 10 травня 2017 року. Анкета-Заява, на якій вчинено виконавчий напис, не є кредитним договором №630634562HPLSвід 10 травня 2017 року, який зазначено у виконавчому напису, та не містить істотних умов, що є обов`язковими для кредитних договорі. Згідно наказу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 23.06.2021 № 961/6 приватну нотаріальну діяльність ОСОБА_3 (колишнього приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу) зареєстровано по Бучанському районному нотаріальному округу Київської області, у зв`язку зі зміною адміністративно-територіального поділу України. Згідно наказу Міністерства юстиції України від 01.11.2021 №3897/5, винесеного на підставі рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату від 25.10.2021№4, свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України 07.11.2005 за №6014 на ім`я ОСОБА_3 анульовано. Згідно наказу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 02.11.2021 №1633/6, винесеного на підставі наказу Міністерства юстиції України від 01.11.2021 №3897/5, нотаріальну діяльність приватного нотаріуса Бучанського нотаріального округу Київської області ОСОБА_3.припинено. Згідно акту приймання-передачі документів від 27.05.2022 приватний нотаріус Бучанського нотаріального округу Київської області ОСОБА_3 передала документи до державного нотаріального архіву м. Вишневе, Філіал №1 Київської області. З вищенаведеного вбачається, що Приватний нотаріус Києво- Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_3, яка в подальшому змінила реєстрацію на Приватного нотаріуса Бучанського нотаріального округу Київської області ОСОБА_3, наразі не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності у зв`язку з припиненням нотаріальної діяльності. Позивач вважає, що відповідальність за незаконний виконавчий напис, вчинений Приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_3., нотаріальна діяльність якої припинена, покладається на державу Україна в особі Міністерства юстиції України та Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у межах їхньої компетенції, встановленої законом, які делегували свої повноваження приватному нотаріусу ОСОБА_3., тому належним способом захисту порушених прав, свобод та законних інтересів позивача в частині вимог до відповідач-2 є визнання незаконним вчинення виконавчого напису на документі, що не передбачений Переліком. З урахуваннмя зазначеного позивач просив суд в частині вимог до ТОВ «Вердикт Капітал» визнати виконавчий напис №53038, вчинений 24 травня 2021 року Приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_3 на документі «Анкета-Заява про акцепт Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк» від 10.05.2017 року» про стягнення з ОСОБА_1 , на користь ТОВ «Вердикт Капітал», заборгованості за кредитним договором 630634562HPLSвід 10 травня 2017 року в розмірі 99327,11 грн, таким що не підлягає виконанню; в частині вимог до держави України в особі Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) визнати незаконним, вчинення 24 травня 2021 року Приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_3., нотаріальна діяльність якої припинена на підставі наказу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 02.11.2021 р. №1633/6, виконавчого напису №53038 на документі Анкета-Заява про акцепт Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк» від 10.05.2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості за кредитним договором 630634562 HPLS від 10 травня 2017 року в розмірі 99327,11 грн. Рішенням Шевченківсього районного суду міста Києва від 19 жовтня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Вердикт Капітал» до Держави Україна в особі Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа на стороні відповідач, яка не заявляє самостійних вимог: Приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Баришніков А. Д., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, визнання незаконними дій посадової особи органу державної влади задовольнено частково. Визнано виконавчий напис від 24.05.2021, вчинений Приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_3., зареєстрований в реєстрі за №53038, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» грошових коштів в розмірі 99327,11 грн, таким, що не підлягає виконанню. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ТОВ «Вердикт Капітал» на користь держави судовий збір в розмірі 1 073,60 грн. 25.10.2023 ОСОБА_1 подав до суду заяву, у якій просив стягнутиз ТОВ «Вердикт Капітал»на свою користь судові витрати по справі в розмірі 103 573,40 грн, мотивуючи тим, що він має сплатити гонорар адвокату Кермачу А. І. за надання професійної правничої допомоги у фіксованому розмірі 200 000,00 грн в межах досудової підготовки та судового провадження в суді першої інстанції, що підтверджується копіями договору про надання правової допомоги від 23 липня 2021 року та актів надання-приймання послуг від 24 жовтня 2023 року (Додатки №3 і №4 до Договору про надання правової допомоги від 23 липня 2021 року). Окрім того вказав, що позивачем понесено витрати, пов`язані із явкою до суду 19.10.2023, у розмірі 1 256,00 грн, а витрати, пов`язані із явкою до суду його представника адвоката Кермач А. І., 5 675,80 грн. Також, позивач зазначає, що він поніс витрати на послуги поштового зв`язку у загальному розмірі 215,00 грн, у зв`язку із направленням сторонам копій заяви та інших процесуальних документів. Вказав, що загальний розмір судових витрат становить 207 146,80 грн, та з урахуванням часткового задоволення заявлених ним позовних вимог до відповідача ТОВ «Вердикт Капітал» просив стягнути з нього 103 573,40 грн судових витрат. Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 12 грудня 2023 року заяву ОСОБА_1 про стягнення судових витрат задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн. В задоволенні іншої частини заяви відмовлено. Не погоджуючись з додатковим рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, що мають суттєве значення для вирішення питання про розподіл судових витрат, зокрема на професійну правничу допомогу, просить додаткове рішення суду змінити, заяву про стягнення судових витрат задовольнити повністю, стягнути з ТОВ «Вердикт Капітал» 103 573,40 грн судових витрат, а також покласти на Товариство судові витрати по справі, понесені у суді апеляційної інстанції. В обґрунтування доводів апеляційної скарги на додаткове рішення суду зазначено, що суд першої інстанції безпідставно врахував клопотання відповідача про відмову у стягненні судових витрат на правничу допомогу, оскільки клопотання не містить обгрунтування неспівмірності витрат на адвоката. Вважає, що оскільки відповідач не просив зменшити розмір заявлених до стягнення судових витрат, а просив відмовити у клопотанні позивача, тому висновок суду про наявність передбачених ч. 5 ст. 137 ЦПК України підстав для зменшення розміру судових витрат до 5 000,00 грн є помилковим. Суд у рішенні не зазначив з яких підстав дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу у заявленому розмірі є необґрунтованими, та з яких підстав суд вираховував складність справи та виконаних адвокатом робіт і наданих послуг. Крім того вважає помилковим висновок суду про недоведеність підстав для покладення на відповідача понесених позивачем та його представником витрат, пов`язаних з прибуттям до суду з іншого міста та невіднесення витрат на послуги поштового зв`язку до судових витрат. Суд не мав права змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Позивач ОСОБА_1 , який брав участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції в режимі відеконференції в приміщенні суду, підтримав апеляційну скаргу на додаткове рішення, просив її задовольнити з викладених підстав. ВідповідачіТОВ «Вердикт Капітал», Держава Україна в особі Міністерства юстиції України, Держава Україна в особі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), та третя особа Приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Баришніков А.Д. у судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися у відповідності до вимог закону, причини неявки суду не повідомили. Будь - яких заяв, клопотань на час розгляду справи до суду апеляційної інстанції від відповідачів та третьої особине надходило. Суд апеляційної інстанції вважав за можливе розглянути справу за відсутності відповідачів та третьої особи з урахуванням вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України. Їх неявка в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення питання щодо розгляду справи (в частині розподілу судових витрат) та не перешкоджає її розгляду. При цьому колегія суддів врахувала, що відповідно до статті 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права та застосовує засади судочинства, серед яких забезпечення права на апеляційний перегляд справи, розумні строки розгляду справи судом. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною. Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Відтак в кожному випадку заявник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства. Відповідно до ч. 2, ч. 4 ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України). Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Частково задовольняючи заяву ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат, суд першої інстанції виходив із того, що заявлена до стягнення з відповідача на користь позивача сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 100 000,00 грн не відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності, а тому з огляду на зазначене вище визначив необхідною сумою до стягнення таких витрат на правничу допомогу є витрати у розмірі 5 000,00 грн, що буде відповідати критеріям розумності, справедливості та співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу. Суд не вбачав підстав для задоволення заяви в частині стягнення витрат на послуги поштового зв`язку, оскільки вказані витратами не є судовими витратами. Понесені позивачем та його представником витрати, пов`язані із явкою до суду, суд вважав недоведеними, а тому відмовив у їх відшкодуванні. Проте колегія суддів не може повністю погодитися із такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Так, відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК Українисуд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (статті 133 ЦПК України). Статтею 138 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов`язані з явкою до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до частин 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України. За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі №826/1216/16 вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат». Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. У частинах четвертій - шостій статті 137 ЦПК Українивизначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268) (рішення від 23 січня 2014 року у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України»). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. В силу приписів статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК Україниможна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Згідно ч. 8статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Таким чином, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. У частині третій статті 12 та частині першій статті 81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, із матеріалів справи вбачається, що професійну правничу допомогу ОСОБА_1 надає адвокат Кермач А. І. на підставі договору про надання правової допомоги від 23 липня 2021 року. Надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 згідно умов договору є оплатним. Так, за надання професійної правничої допомоги позивач повинен сплатити адвокату гонорар у фіксованому розмірі 200 000,00 грн в межах досудової підготовки та судового провадження в суді першої інстанції. На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем до заяви долучено: копію договору про надання правової допомоги від 23.07.2021, копію додатку №2 до Договору про надання правової допомоги від 23.07.2021 - акт надання-приймання послуг від 12.10.2023, копію додатку №3 до Договору про надання правової допомоги від 23.07.2021 - акт надання-приймання послуг від 12.10.2023, копію додатку №3 до Договору про надання правової допомоги від 23.07.2021 - акт надання-приймання послуг від 12.10.2023. Згідно пункту 1.1., 1.2. договору про надання правової допомоги від 23.07.2021, клієнт замовляє комплекс послуг з захисту, представництва та інших видів правової, професійної правничої допомоги (далі послуги/правова допомога), які зобов`язується оплатити на умовах і в порядку, визначених Договором, а Адвокат зобов`язується надати Клієнту правову допомогу на умовах і в порядку, визначених Договором. Правова допомога надається з питань: «Представництва Клієнта у правовідносинах щодо виконавчого напису №53038, вчиненого 24 травня 2021 року Приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_3., в межах досудової підготовки та судового провадження в судах першої, апеляційної, касаційної інстанції. Пунктом 3.2. договору про надання правової допомоги від 23.07.2021 сторони обумовили, що розмір гонорару за цим Договором в межах досудової підготовки та судового провадження суду першої інстанції складає 200 000,00 грн. У додатках до договору про надання правової допомоги від 23.07.2021 (актах) визначено перелік наданих послуг, час потрачений на них та вартість вказаних послуг. Рішенням Шевченківсього районного суду міста Києва від 19 жовтня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково. 25.10.2023 ОСОБА_1 подав до суду заяву, у якій просив стягнутиз ТОВ «Вердикт Капітал»на свою користь витрати на правничу допомогу в розмірі 100 000,00 грн, оскільки вказане питання не було вирішено судом під час ухвалення рішення по справі. До заяви позивачем додано договір про надання правової допомоги, ордер на надання правничої правової допомоги, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, акти прийому - передачі правничої допомоги. Так, при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України). Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності». Частиною п`ятою статті 137 ЦПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Такий висновок викладений Верховним Судом в постановах від 20 травня 2020 року у справі № 154/1435/18-ц та від 17 березня 2021 року у справі № 712/1720/19. Із матеріалів справи убачається, що відповідачем ТОВ «Вердикт Капітал» було подано до суду клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, у яких Товариство просило суд відмовити позивачу в стягненні з відповідача витрат на правничу допомогу. Апеляційний суд дійшов висновку про те, що аргументи, викладені у клопотанні, по суті є клопотанням про зменшення витрат на оплату правничої допомоги у розумінні частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України, а тому доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції у порушення вимог закону зменшив заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на правничу допомогу колегія суддів відхиляє. Визначаючи розмір витрат, які підлягали відшкодуванню суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу, підлягають відшкодуванню у розмірі 5 000,00 грн. Отже судом враховано, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97), при цьому судом враховано складність справи та виконана адвокатом робота (надані послуги); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та значенням справи для сторони позивача. Так, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Так, дійсно розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, і суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Але, судом вирішується питання про відшкодування позивачеві його витрат на правничу допомогу за рахунок відповідача і тому саме суд вирішує питання про наявність підстав для такого відшкодування, та саме суд визначає суму, яка підлягає стягненню з відповідача і такі дії суду не є втручанням у договір позивача з адвокатским об`єднанням (або адвокатом) про надання правничої допомоги. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», пункти 79 і 112 відповідно). При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268). Отже, в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19. За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони. ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)). Таким чином, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціну позову та (або) значенням справи для сторони. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Отже, сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Колегія суддів оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, з огляду на визначені практикою Європейського суду з прав людини критерії, та виходячи із засад розумності та справедливості, погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що саме витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн є обґрунтованими, доведеними та співмірними зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Отже суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача на його користь витрат на правничу допомогу за договором про надання правової допомоги від 23.07.2021 підлягає частковому задоволенню. Інші доводи апеляційної скарги, які зводяться до необхідності у задоволенні вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу у сумі 100 000,00 грн, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного додаткового рішення, такі доводи є безпідставними та такими, що не можуть вплинути на правильність висновків суду що розмір витрат на правничу допомогу, включаючи і суму гонорару адвоката, підлягає відшкодуванню у розмірі 5 000,00 грн. Загалом такі доводи ґрунтуються на власному тлумаченні заявником норм матеріального і процесуального права і зводяться до намагання переоцінити встановлені судом обставини. Таким чином додаткове рішення суду в цій частині підлягає залишенню без змін як законне та обгрунтоване. Щодо вимог про відшкодування витрат, пов`язаних із явкою до суду позивача та його представника, колегія суддів зазначає наступне. Відмовляючи у стягненні таких витрат суд дійшов висновку про їх необґрунтованість, що не узгоджується із матеріалами справи. Як зазначалося вище, витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту несуть сторони (ст. 138 ЦПК України). Частиною 3 статті 138 ЦПК України передбачено, що граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов`язані з явкою до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, її представникові пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту, - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, її представникові не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження. Розмір витрат, пов`язаних з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, визначається вартістю квитків на залізничний, автомобільний, водний, повітряний транспорт або ж підтвердженою вартістю пального, необхідного для переїзду до суду власним автотранспортом. Відшкодування витрат, пов`язаних з переїздом у межах міста процесуальним законом не передбачено. Запровадження законодавцем граничного розміру (верхньої межі) компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх законних представників, що пов`язані з явкою до суду, покликане насамперед запобігти завищенню розміру цих витрат та попередженню зловживання таким правом. Вирішуючи питання про відшкодування витрат стороні, пов`язаних із прибуттям до суду, необхідно виходити з конкретних обставин справи, зважаючи на вид транспорту, яким скористалась особа, а також документи, подані нею на підтвердження здійснення цих витрат. Так, на підтвердження понесених позивачем витрат, пов`язаних із явкою до суду 19.10.2023 у розмірі 1 256,00 грн, які складаються із оплати послуг перевізника з м.Первомайськ до м. Києва та у зворотній бік по 450, 00 грн та 150 грн на КП «Київський метрополітен», а також 206, 00 грн на харчування, позивачем надано копії квитанцій про купівлю кави на суму 44,00 грн та 38,00 грн та сирників на суму 124,00 грн, транспортнї картки КП «Київський метрополітен» на суму 50,00 грн та поповнення рахнку на цій картці на суму 100,00 грн. Разом з тим, позивачем не надано суду доказів витрат по сплаті ним вартості проїзду з м. Первомайськ до м. Києва та у зворотній бік, зокрема не надано доказів вартості квитка та вид транспопрту, на якому здійснювався переїзд у інший населений пункт, а тому такі витрати не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, оскільки є недоведеними. Витрати позивача на харчування у розумінні закону не є судовими витратами, які несе інша сторона у разі задоволення позову. При цьому колегія суддів зауважує, що переміщення ОСОБА_1 по місту Києву на метрополітені є підтвердженим на суму 16,00 грн, що відповідає вартості дворазового проїзду у метрополітені. У позивача не було зобов`язання купувати карту за 50,00 грн та поповнювати її рахунок на 100,00 грн, оскільки пасажири метрополітену мають змогу скористатися разовим квитком, вартість якого складає 8,00 грн. З урахуванням частоково задоволення позову, витрати позивача на метрополітен підлягають відшкодуванню у розмірі 50% (одну вимогу позивача задоволено за рішенням суду, у задоволенні іншої вимоги відмовлено, тому суд вважає, що позов задоволено на 50 відсотків), що скаладє 8,00 грн. На підтвердження понесених адвокатом Кермачем А. І. витрат, пов`язаних із явкою до суду 19.10.2023, у розмірі 5 675,80 грн, у матеріалах справи містяться копія Додатку №1 до Договору про надання правової допомоги від 23 липня 2021 року - додаткової угоди від 10.10.2023, у якій визначено суму витрат на явку представника позивача адвоката Кермач А. І. до суду 19.10.2023 та копії чеків АЗС про заправку автомобіля. Оскільки чиним законодавством не визначено, які саме докази можуть бути належним та/або допустимими на підтвердження понесення витрат на паливо, суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду щодо недоведеності понесення витрат, пов`язаних із явкою представника позивача до суду 19.10.2023, у розмірі 5 675,80 грн. Колегія суддів перевіряючи доводи в цій частині вважає, що вказаний розмір цих витрат підтверджено вартістю пального, необхідного для переїзду до суду власним автотранспортом, чеками з АЗС, що не спростовано відповідачем. За таких обставин колегія суддів вважає, що витрати, пов`язані з прибуттям представника позивача у судове засідання 19.10.2023 є доведеними допустими доказами, яким суд першої інстанції не надав належної оцінки та безпідставно відмовив у відшкодуванні таких витрат, а тому ураховуючи, що судом було задоволено позов ОСОБА_1 на 50%, витрати, пов`язані з прибуттям представника позивача у судове засідання 19.10.2023, підлягають відшкодуванню відповідачем в розмірі 2 837,90 грн, що скаладає 50% від заявленої до відшкодування суми цих витрат (5 675,80 грн). Також помилковим є висновок суду першої інстанції у тому, що понесені позивачем витрати на поштовий зв`язок не підлягають відшкодуванню, оскільки вказані витрати не є судовими витратами. Так, відповідно до частини першої статті 140 ЦПК України особа, яка надала доказ на вимогу суду, має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов`язаних із наданням такого доказу. Розмір грошової компенсації визначає суд на підставі поданих такою особою доказів здійснення відповідних витрат. Встановивши, що ОСОБА_1 просить відшкодувати вартість понесених ним витрат на поштовий зв`язок у розмірі 215,00 грн, які пов`язані з вчиненням ним процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду на стадії подання позовної заяви до суду, суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про відмову у відшкодуванні цих витрат, оскільки вони є доведеними. Таким чином витрати позивача на поштовий зв`язок є витратами, які пов`язані з вчиненням ним процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, а тому з урахуванням часткового задоволення позову підлягають відшкодуванню у розмірі 50%, що складає 107,50 грн. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Виходячи з вищенаведеного, додаткове рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 12 грудня 2023 року в частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення з ТОВ «Вердикт Капітал» судових витрат, пов`язаних з вчиненнням процесуальних дій, необхідних для підготовки та розгляду справи у розмірі 107,50 грн та витрат, пов`язаних з переїздом до іншого населеного пункту у розмірі 2 845,90 грн підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви в цій частині. В іншій частині додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 грудня 2023 року необхідно залишити без змін. Оскільки за законом заява про ухвадення додаткового рішення про розподіл судових витрат та апеляційна скарга на додаткове рішення суду щодо розподілу судових витрат не підлягають оплаті судовим збором, тому питання щодо розподілу судових витрат по сплаті судового збору за подання заяви про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат та апеляційної скарги на додаткове рішення суду щодо розподілу судових витрат не вирішується судом. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 грудня 2023 року в частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» судових витрат, пов`язаних з вчиненнням процесуальних дій, необхідних для підготовки та розгляду справи у розмірі 107,50 грн та витрат, пов`язаних з переїздом до іншого населеного пункту у розмірі 2 845,90 грн скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (ЄДРПОУ 36799749, адреса: 04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 5-Б) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати, пов`язані з вчиненнням процесуальних дій, необхідних для підготовки та розгляду справи у розмірі 107 (сто сім) грн 50 коп та витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту у розмірі 2 845 (дві тисячі вісімсот сорок п`ять) грн 90 коп. В іншій частині додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 грудня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повна постанова складена 30 квітня 2024 року. Судді Л. Д. Поливач А. М. Стрижеус Є. П. Євграфова