Постанова 4873 № 920/999/23(920/1297/23)

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "18" квітня 2024 р. Справа№ 920/999/23(920/1297/23) Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Остапенка О.М. суддів: Сотнікова С.В. Копитової О.С. за участю секретаря судового засідання Карпової М.О. у присутності представників сторін в режимі відеоконференції: від позивача: Грицик Г.О. на підставі довіреності від відповідача-1: Сєдєлєва Т.О. згідно витягу з ЄДР від відповідача-2: Коваленко О.І. згідно ордера розглянувши апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Сумській області на рішення Господарського суду Сумської області від 29.01.2024 року у справі №920/999/23(920/1297/23) (суддя Соп`яненко О.Ю.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АБМ Інвестор Групп" до

1. Головного управління ДПС у Сумській області

2. ОСОБА_1 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1: Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська універсальна біржа" про визнання недійсними результатів цільового аукціону та договору купівлі-продажу ВСТАНОВИВ: У листопаді 2023 року ТОВ "АБМ Інвестор Групп" звернулось до господарського суду Сумській області з позовом до Головного управління ДПС у Сумській області та ОСОБА_1 , в якому просить: визнати недійсними результати цільового аукціону, оформленого протоколом №122/23-п від 05.07.2023, з продажу належного ТОВ "АБМ Інвестор Групп" нерухомого майна №851457959101, яке перебуває в податковій заставі, незавершене будівництво адміністративно-готельний комплекс 10% готовності, літ. "А" за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу №122/23-п/Д від 10.07.2023 майна платника податків, яке перебуває в податковій заставі, укладений між Головним управлінням ДПС у Сумській області та ОСОБА_1 , за яким було реалізовано належне ТОВ "АБМ Інвестор Групп" нерухоме майно незавершене будівництво адміністративно-готельний комплекс 10% готовності, що розташоване в АДРЕСА_1. За твердженням позивача, проведення цільового аукціону та оспорюваний правочин щодо продажу спірного нерухомого майна не відповідають вимогам чинного законодавства, яке регулює порядок продаж майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, в рахунок погашення його податкового боргу та оприлюднення інформації про час та умови проведення відповідних торгів, а саме: - ринкова вартість нерухомого майна значно перевищує стартову ціну спірного майна на аукціоні, що відбувся, а його дійсна ринкова вартість значно перевищує вартість такого майна, зазначеного у проведеному на замовлення відповідача-1 Звіті; - сертифікат суб`єкта оціночної діяльності ТОВ "Браво-Групп", яким здійснювалась експертна оцінка вартості майна для визначення початкової ціни його продажу, наказом Фонду державного майна України 12.04.2023 року анульовано; - проведено 4 аукціони, в той час як передбачено проведення лише трьох аукціонів; - період між проведеними аукціонами був менше місяця; - порушено порядок зниження ціни під час аукціону. Ухвалою суду від 16.11.2023 року вказану позовну заяву у справі №920/1297/23 передано на розгляд Господарського суду Сумської області в межах справи №920/999/23 про банкрутство ТОВ "АБМ Інвестор Групп". Ухвалою суду від 21.11.2023 відкрито провадження у справі №920/999/23 (920/1297/23) в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами, а ухвалою від 15.12.2023 залучено ТОВ "Українська універсальна біржа" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача-1. За наслідками розгляду заявлених позовних вимог рішенням Господарського суду Сумської області від 29.01.2024 року у справі №920/999/23 (920/1297/23) позов задоволено повністю; визнано недійсними результати цільового аукціону, оформленого протоколом №122/23-п від 05.07.2023, з продажу належного ТОВ "АБМ Інвестор Групп" нерухомого майна №851457959101, яке перебуває в податковій заставі, незавершене будівництво адміністративно-готельний комплекс 10% готовності, літ. "А" за адресою: АДРЕСА_1 ; визнано недійсним договір купівлі-продажу №122/23-п/Д від 10.07.2023 майна платника податків, яке перебуває в податковій заставі, укладений між ГУ ДПС у Сумській області та ОСОБА_1 , за яким було реалізовано належне ТОВ "АБМ Інвестор Групп" нерухоме майно незавершене будівництво адміністративно-готельний комплекс 10% готовності, що розташоване в АДРЕСА_1 ; стягнуто з ГУ ДПС у Сумській області на користь ТОВ "АБМ Інвестор Групп" 2 684,00 грн. витрат по сплаті судового збору. Судове рішення мотивовано доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог ТОВ "АБМ Інвестор Групп" належними та допустимими доказами. Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ГУ ДПС у Сумській області звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 29.01.2024 року у даній справі та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги відповідач-1 посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права. Як зазначає апелянт, ані податковим органом, ані організатором спірних торгів не було порушено правил, які визначають процедуру підготовки торгів та порядок оприлюднення відповідних оголошень, які регулюють проведення самого аукціону та які стосуються оформлення кінцевих результатів аукціону. Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2024 року для розгляду справу №920/999/23(920/1297/23) сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Демидова А.М., судді: Владимиренко С.В., Ходаківська І.П. Ухвалою суду від 26.02.2024 вищевказаною колегією суддів відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС у Сумській області на рішення Господарського суду Сумської області від 29.01.2024 року у справі №920/999/23 (920/1297/23), повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду та витребувано у Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/999/23(920/1297/23). 14.03.2024 року супровідним листом Господарського суду Сумської області №920/999/23(920/1297/23)/91 від 12.03.2024 року витребувані матеріали даної справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду. 19.03.2024 судді Демидова А.М., Владимиренко С.В., Ходаківська І.П. подали заяву про самовідвід у справі №920/999/23(920/1297/23), який мотивовано наявністю обставин, які виключають можливість участі вказаних суддів у розгляді даної справи, за наслідками розгляду якого ухвалою суду від 19.03.2024 вказану заяву про самовідвід у справі №920/999/23(920/1297/23) задоволено, а матеріали справи передано для здійснення визначення складу судової колегії у відповідності до положень ГПК України. Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.03.2024 справу №920/999/23(920/1297/23) передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Копитова О.С., Сотніков С.В. Ухвалою суду від 26.03.2024 вищевказаною колегією суддів відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС у Сумській області на рішення Господарського суду Сумської області від 29.01.2024 року у справі №920/999/23(920/1297/23), встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 18.04.2024 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі. 02.04.2024 року через відділ документального забезпечення суду засобами поштового зв`язку від ГУ ДПС у Сумській області надійшло клопотання про проведення судового засідання 18.04.2024 та всіх наступних засідань в режимі відеоконференції, проведення якого просить доручити Господарському суду Сумської області або Сумському окружному адміністративному суду або Сумському апеляційному суду або Ковпаківському районному суду м. Суми, за наслідками розгляду якого ухвалою суду від 03.04.2024 року вищенаведене клопотання задоволено, призначено розгляд справи в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Сумської області. У поданому через систему "Електронний суд" відзиві на апеляційну скаргу відповідач-2 просить її задовольнити, скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. ТОВ "АБМ Інвестор Групп", в свою чергу, у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. До дати судового засідання через систему "Електронний суд" від представника ОСОБА_1 адвоката Коваленка О.І. та представника ТОВ "АБМ Інвестор Групп" адвоката Грицика Г.О. надійшли заяви про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції, проведення яких просять забезпечити поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів, за наслідками розгляду яких ухвалою суду від 16.04.2024 вищенаведені заяви задоволено, призначено розгляд справи в режимі відеоконференції. Представники скаржника та відповідча-2 в судовому засіданні 18.04.2024 в режимі відеоконференції вимоги апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 29.01.2024 року у даній справі та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Представник позивача в судовому засіданні в режимі відеоконференції проти вимог скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. 18.04.2024 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Сумської області від 29.01.2024 року у даній справі - скасуванню з прийняттям нового про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного. Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Разом з тим, судова колегія зазначає, що 21.04.2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 року №2597-VIII, який введено в дію 21.10.2019 року, відтак в даному випадку застосуванню підлягають положення Кодексу України з процедур банкрутства. Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва 10% готовності №208 від 17.02.2016 року об`єкт нерухомого майна №851457959101, незавершене будівництво адміністративно-готельний комплекс 10% готовності, літ. "А" за адресою АДРЕСА_1 належав на праві власності ТОВ "АБМ Інвестор Групп", код ЄДРПОУ 40277617. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 30.09.2020 у справі №480/1708/20 задоволено позов ГУ ДПС у Сумській області та присуджено до стягнення з ТОВ "АБМ Інвестор Групп" на користь податкового органу податковий борг у розмірі 47 940,83 грн. 05.04.2021 податковим керуючим Бойко Наталією, призначеним наказом ГУ ДПС у Сумській області від 26.01.2021 №125, на підставі рішення заступника начальника ГУ ДПС у Сумській області від 01.04.2021 №63 про опис майна у податкову заставу платника податків - ТОВ "АБМ Інвестор Групп", код за ЄДРПОУ 40277617, було проведено опис наступного майна: незавершене будівництво адміністративно-готельний комплекс 10% готовності, літ. "А" за адресою АДРЕСА_1 (технічний опис майна: незавершене будівництво). Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 18.05.2022 у справі №480/9003/21, яке набрало законної сили 20.06.2022, задоволено позовні вимоги Головного управління ДПС у Сумській області до ТОВ "АБМ Інвестор Групп" про надання дозволу на погашення податкового боргу; надано Головному управлінню ДПС у Сумській області дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу ТОВ "АБМ Інвестор Групп" за рахунок коштів такого платника, отриманих від продажу майна, що перебуває у податковій заставі. Позивач вказує, що відповідно до відповіді відповідача-1 на адвокатський запит №81-2 від 28.08.2023 ГУ ДПС у Сумській області листом від 05.09.2023 №13615/6/18-28-13-10 надало копію договору доручення №1/18-28-13-02-01 від 07.04.2023 на організацію та проведення цільового аукціону з продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Відповідно до п. 1.4.2. зазначеного договору початкова (стартова) ціна продажу визначається відповідно до ринкової вартості, зазначеної у Звіті про незалежну оцінку нерухомого майна, що визначається суб`єктом оціночної діяльності, який отримав сертифікат Фонду державного майна України (Сертифікат №651/2022, дата видачі 27.12.2022 року). Згідно протоколу №122/23-п від 05.07.2023 з 14:00 до 14:30 в м. Києві, вул. Архітектора Кобелєва, буд. 1/7 офіс 314 ТОВ "Українська універсальна біржа" був проведений цільовий аукціон з продажу майна платника податків, що знаходиться у власності ТОВ "АБМ Інвестор Групп" та перебуває в податковій заставі Головного управління ДПС у Сумській області. Об`єктом продажу за даним аукціоном був лот №122/23-п: нерухоме майно, №851457959101, незавершене будівництво адміністративно-готельний комплекс 10% готовності, літ. "А" за адресою АДРЕСА_1, що перебуває у власності ТОВ "АБМ Інвестор Групп". Стартова ціна - 233 072,00 грн. Відповідно до протоколу №122/23-п від 05.07.2023 року, переможцем аукціону став учасник - ОСОБА_1 , код НОМЕР_1 , який запропонував найвищу ціну 235 403,28 грн. за вищезазначене нерухоме майно. 10.07.2023 між ГУ ДПС у Сумській області (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір №122/23-п/Д купівлі-продажу майна платника податків, яке перебуває в податковій заставі. За п.п. 1.1. та 1.2. даного договору купівлі-продажу продавець продав, а покупець купив на аукціоні, проведеному ТОВ "УУБ" майно № 851457959101, незавершене будівництво адміністративно-готельний комплекс 10% готовності, літ. "А" за адресою АДРЕСА_1 . Майно, що відчужується за цим договором, є власністю ТОВ "АБМ Інвестор Групп", код ЄДРПОУ 40277617. Пунктом 2 договору встановлено, що ціна реалізації майна, згідно з Протоколу аукціону №122/23-п від 05.07.2023 складає 235 403 грн. без ПДВ. Вважаючи, що проведення цільового аукціону та оспорюваний правочин щодо продажу спірного нерухомого майна не відповідають вимогам чинного законодавства, яке регулює порядок продаж майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, в рахунок погашення його податкового боргу, ТОВ "АБМ Інвестор Групп" звернулось до господарського суду з цим позовом. Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення рішення суду про задоволення позовних вимог, колегія суддів вбачає підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування такого рішення з прийняттям нового про відмову у задоволенні позову ТОВ "АБМ Інвестор Групп" з огляду на наступне. Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб. У статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем. Положення частини другої статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди). Цивільний кодекс України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; шляхом укладання правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам. Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до частин першої, третьої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3 , 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття «заінтересована особа» такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав. Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Частинами першою та другою статті 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину (аналогічний висновок викладено в пунктах 64 і 65 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 року у справі №904/1907/15). Проте згідно з частиною п`ятою статті 216 Цивільного кодексу України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи. Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Така вимога може бути об`єднана з вимогою про визнання правочину недійсним, що в цілому сприяє швидкому та ефективному відновленню правового становища сторін, яке існувало до вчинення правочину, або заявлена як самостійна вимога у вигляді окремого позову. Якщо позов щодо застосування наслідків недійсності правочину не подано, суд не може застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи, оскільки згідно з абзацом 2 частини п`ятої статті 216 ЦК України зазначене право є у суду лише щодо нікчемних правочинів (такий правовий висновок викладено в пунктах 80 - 82 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №904/1907/15 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.09.2021 у справі № 925/1276/19). Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів. Судова колегія звертає увагу на те, що в постанові від 08.02.2022 у справі №209/3085/20 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що коли особа звернулася до суду за захистом її порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до порушення його права та інтересу, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не повинне породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту. Крім того, спосіб захисту права або інтересу повинен бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 року у справі №522/1528/15-ц). У постанові від 21.09.2022 року у справі №908/976/19 Велика Палата Верховного Суду вкотре звернула увагу, що застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (п. 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (п. 82), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (п. 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (п. 63)). Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Сполученого Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують, при цьому, виконання своїх зобов`язань. У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ від 05.04.2005 у справі "Афанасьєв проти України" (заява № 38722/02)). Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (зокрема, постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (п. 57), від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 (п. 40), від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц (п. 89), від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц (п. 7.23), від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 (п. 67)). Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (п. 6.21), від 02.02.2021 у справі №925/642/19 (п. 52)). Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 26.05.2023 у справі № 905/77/21 сформулював правовий висновок про те, що позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом, разом з тим, позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача, і зазначив, що окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача. При цьому, згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 15.09.2022 року у справі №910/12525/20, обрання неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. Аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 11.10.2023 року у справі №927/864/21. Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Як вбачається з матеріалів справи, майно ТОВ "АБМ Інвестор Групп", що перебуває у податковій заставі та яке було реалізовано на спірному аукціоні, на час подання позовної заяви та прийняття оскаржуваного рішення належить переможцю аукціону - Пономаренку Андрію Володимировичу (відповідачу-2), що підтверджується наявними у справі копіями протоколу №122/23-п від 05.07.2023, договору №122/23-п/Д купівлі-продажу майна платника податків, яке перебуває в податковій заставі, та акту приймання-передачі предмета продажу від 11.07.2023. Доказів перебування такого майна у власності інших осіб матеріали справи не містять та судом таких обставин не встановлено. Водночас, звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ "АБМ Інвестор Групп" не було заявлено вимогу про застосування наслідків недійсності аукціон та укладеного за його результатами договору купівлі-продажу, що також підтвердив представник скаржника в судовому засіданні 18.04.2024 року. З урахуванням наведеного та враховуючи вищезгадану правову позицію об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду по справі №905/77/21, судова колегія зазначає, що саме по собі визнання недійсними результатів цільового аукціону та договору купівлі-продажу, без вимоги про застосування наслідків їх недійсності, а саме: повернення на користь позивача майна, що перебуває у власності відповідача-2, не є ефективним способом захисту, оскільки не призводить до поновлення майнових прав позивача, що, в свою чергу, свідчить про неефективність обраного позивачем способу захисту та є підставою для відмови в позові з цих мотивів незалежно від інших встановлених судом обставин. Схожих висновків також дотримується Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 15.03.2024 у справі №904/192/22. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції в даному випадку не досліджує обставини справи по суті заявлених позивачем вимог на предмет відповідності/невідповідності спірного аукціону та договору купівлі-продажу вимогам чинного законодавства, яке регулює порядок продаж майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, а також зміст правовідносин, що склалися між учасниками справи за результатами укладення такого договору, оскільки обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. В силу положень ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За вказаних обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги ГУ ДПС у Сумській області у відповідності до ст. 275 ГПК України з викладених у даній постанові мотивів, скасування оскаржуваного рішення та прийняття нового про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ "АБМ Інвестор Групп". Відповідно до ч. 14 ст. 129 ГПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З огляду на задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та прийняття нового про відмову у задоволенні позовних вимог витрати скаржника по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 4 026,00 грн. згідно приписів ст. 129 ГПК України покладаються на позивача шляхом їх стягнення на користь відповідача-1. Керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 ГПК України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Сумській області на рішення Господарського суду Сумської області від 29.01.2024 року у справі №920/999/23(920/1297/23) задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 29.01.2024 року у справі №920/999/23(920/1297/23) скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АБМ Інвестор Групп" (40016, м. Суми, просп. Свободи, буд. 27/1, кв. 52, код ЄДРПОУ 40277617) на користь Головного управління Державної податкової служби у Сумській області (40009, м. Суми, вул. Іллінська, буд. 13, код ЄДРПОУ 43995469) 4 026,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарського суду Сумської області видати наказ.

6. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

7. Матеріали справи повернути до господарського суду Сумської області. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства. Повний текст постанови підписано 30.04.2024 року після виходу судді Копитової О.С. з відпустки. Головуючий суддя О.М. Остапенко Судді С.В. Сотніков О.С. Копитова